Постанова

від 18.10.2024 по справі 910/6172/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2024 р. Справа № 910/6172/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024

у справі №910/6172/24 (суддя - Лиськов М.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок»

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок» про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору №01-200172-21 від 19.04.2021 на виконання проектних робіт у загальному розмірі 148023,12 грн, з яких: 111919,92 грн - пеня та 36103,20 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору в частині строку виконання робіт згідно акту №1 здачі-приймання виконаних робіт від 20.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 відкрито провадження у справу №910/6172/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/6172/24 позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким зменшити розмір штрафних санкцій до 73753,68 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального права.

Відповідач стверджує, що прострочення виконання ним зобов`язань частково відбулося через те, що замовник зволікав з прийняттям робіт в порушення терміну, встановленого договором.

Окрім цього, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не розглянув його прохання про зменшення розміру штрафних санкцій, викладене у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 апеляційну скаргу у справі №910/6172/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 апеляційну скаргу у справі №910/6172/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

До суду 05.08.2024 у встановлений процесуальний строк від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок» надійшла заява про виконання ухвали суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6172/24, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

23.09.2024 до суду від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшли письмові пояснення, у яких позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги , а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що 19.04.2021 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок» (підрядник) укладений договір №01-200172-21 на виконання проектних робіт.

Згідно з п. 1.1 договору підрядник зобов`язується на свій ризик, згідно із затвердженим замовником та погодженим підрядником завданням на проектування (додаток №1 до договору), з дотриманням інших вимог договору, чинного законодавства України виконати проектні роботи по об`єкту: «Реконструкція ПС 750 кВ «Вінницька», Вінницький р-н, с. Гуменне, (Інв № новий), ПС 330 кВ «Хмельницька» м. Хмельницький, Львівське шосе 61Б, (Інв. № новий), ПС 330 кВ «Шепетівка» Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Городище, (Інв № новий) шляхом влаштування структурованої кабельної системи», а замовник зобов`язується здійснити оплату прийнятих, належно виконаних проектних робіт на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2 договору підрядник виконує проектні роботи протягом 210 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 31.12.2021, залежно від того, яка дата настане раніше.

З урахуванням викладеного, підрядник повинен був виконати проектні роботи у строк до 15.11.2021 включно.

Згідно з п. 2.2 договору загальна ціна розрахована відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 і визначена в договірній ціні та кошторисній документації (додаток №2 до договору), становить 429800,00 грн, крім того ПДВ (20%) 85960,00 грн, всього 515760,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору приймання-передача виконаних підрядником проектних робіт засвідчується шляхом підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (акт), який оформляється (за формою згідно з ДСТУ Б Д.1.1-7:2013, якщо на момент складання такого акта не будуть застосовуватись інші форми) згідно з вимогами щодо оформлення первинних документів. Підрядник зобов`язаний разом з цим актом надати належним чином оформлені документи:

- накладну приймання-передачі оформленої проектної документації та позитивного експертного звіту;

- проектну документацію (оформлену згідно з завданням на проектування, вимогами чинного законодавства України) у кількості 5 примірників (в паперовому вигляді) та один на електронному носії (на USB накопичувачі в одному примірнику, який повинен містити: пояснювальну записку (у форматі «pdf» та «doc»), графічну частину (у форматі «pdf» та «dwg» або «vsd»), кошторисні розрахунки у форматі актуальної версії ПК СТС «bsdu» та у форматах «doc» або «excel»; електронні варіанти документів в «pdf» форматі повинні бути сканованими копіями оригінальних документів);

- оригінал експертного звіту;

- підтверджуючі документи щодо інших витрат згідно з умовами договору (за наявності таких витрат).

У разі ненадання будь-якого із зазначених документів замовнику розгляд такого акта починається з дати надання підрядником всіх зазначених документів. Замовник перевіряє надану підрядником проектну документацію на предмет її повноти, якості її оформлення, в тому числі відповідності договору, вимогам чинного законодавства України щодо виконання проектних робіт і протягом 10 робочих днів приймає проектну документацію, що засвідчує підписанням наданого підрядником акту здачі-приймання виконаних робіт, один примірник якого повертає підряднику, або протягом цього ж періоду направляє підряднику відмову від підписання акту, оформлену у вигляді документа про недоліки, із встановленням строків усунення недоліків. Строк перебування проектної документації на перевірці у замовника включається до загального строку виконання проектних робіт, передбаченого п. 1.3 договору.

На виконання умов договору підрядником виконано, а замовником прийнято роботи загальною вартістю 515760,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом №1 здачі-приймання виконаних робіт від 20.06.2022.

Отже, роботи виконані з простроченням, оскільки відповідно до п. 1.2 договору підрядник мав виконати роботи протягом 210 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 31.12.2021.

Як наслідок, звертаючись до суду з даним позовом. позивач просив стягнути з відповідача на підставі п. 7.3 договору 111919,92 грн пені за прострочення терміну виконання проектних робіт та 36103,20 грн штрафу за прострочення понад тридцять днів.

Заперечуючи щодо задоволення позову, відповідач, зокрема, зазначив, що прострочення виконання робіт спричинено форс-мажорними обставини, у зв`язку з настанням яких останній не міг виконати свої зобов`язання за договором у встановлений строк. Вказане підтверджується сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-2262 від 11.05.2023, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором №01-200172-21 від 19.04.2021.

Суд першої інстанції, задовольняючи заявлені позовні вимоги, встановив, що відповідачем порушено строк виконання робіт за договором, внаслідок чого останній має сплатити позивачу штрафні санкції. Також суд погодився зі здійсненими позивачем розрахунками пені і штрафу та визнав їх обґрунтованими.

Відхиляючи заперечення відповідача проти позову, суд вказав на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було дотримано порядок і строки повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин за договором, у зв`язку з чим відповідач позбавляється права на них посилатися.

З наведеними висновками Господарського суду міста Києва у їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які, у свою чергу, кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зміст умов договору №01-200172-21 від 19.04.2021 на виконання проектних робіт свідчить про те, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

За умовами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов`язок виконати роботу, а замовник зобов`язаний її прийняти та оплатити.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено у ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами договору проектні роботи були виконані відповідачем лише 20.06.2022 відповідно до акту №1 здачі-приймання виконаних робіт від 20.06.2022.

Тобто, роботи були виконані з порушення строку, встановленого п. 1.2 договору підряду, що не заперечується відповідачем.

Частинами 1 та 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поряд з цим, відповідач стверджував, що прострочення виконання робіт спричинено форс-мажорними обставини, у зв`язку з настанням яких останній не міг виконати свої зобов`язання за договором у встановлений строк. Вказане підтверджується сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-2262 від 11.05.2023, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором №01-200172-21 від 19.04.2021.

Відповідно до п. 11.3 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії форс-мажору, повинна протягом 10 (десяти) календарних днів повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Згідно з п. 11.4 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Вказані норми містяться і у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії Торгово-промислової палати України №44 від 18.12.2014 (далі - регламент). Даний регламент встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі торгово-промислових палат України.

Так, статтею 3.1 регламенту визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом (ст. 3.3 регламенту).

Відповідно до ст. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав. Тобто, необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо (ст. 6.1 регламенту).

Також, статтею 6.9 регламенту встановлено, що для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать про:

- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);

- непередбачуваність обставин (їх настання та наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання податкового обов`язку);

- невідворотність (непереборність) обставини (неминучість події та/або її наслідків);

- причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Проте, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 218 ГК України унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Аналізуючи та підсумовуючи викладене, колегія суддів вказує на те, що для звільнення від відповідальності за договором відповідачу необхідно довести:

- факт неможливості виконання робіт у встановлений договором строк;

- тривалість такої неможливості;

- причинно-наслідковий зв`язок між такою неможливістю та форс-мажорними обставинами.

Позивачем до матеріалів справи долучено лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок» від 16.05.2023 з копією сертифікату Київської обласної Торгово-промислової палати №3200-23-2262 від 11.05.2023, яким засвідчено існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором №01-200172-21 від 19.04.2021.

Поряд з цим, зі змісту сертифікату вбачається, що відповідач звернувся з метою його отримання лише 18.04.2023, тобто вже після виконання робіт з простроченням термінів та після закінчення строку дії договору.

Окрім цього, відповідачем не дотримано порядку і строків повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, передбачених п. п. 11.3 та 11.4 договору підряду.

Як наслідок, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції з приводу того, що відповідач позбавлений права посилатися на настання форс-мажорних обставин і не звільняється від відповідальності за порушення своїх зобов`язань.

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.3 договору підряду встановлено, що за порушення строків виконання проектних робіт підрядник сплачує замовнику пеню згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості проектних робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів підрядник повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Відповідно до п. п. 7.9 та 7.10 договору за прострочення виконання підрядником зобов`язань за договором нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Для вимог про стягнення з підрядника штрафних санкцій застосовується строк позовної давності три роки.

З урахуванням викладених положень договору, оскільки відповідачем порушено термін виконання робіт, у тому числі на строк понад тридцять днів, позивачем здійснено обґрунтований розрахунок штрафних санкцій у загальному розмірі 148023,12 грн, з яких: 111919,92 грн - пеня та 36103,20 грн - штраф.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку з приводу обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що прострочення виконання ним зобов`язань частково відбулося через те, що замовник зволікав з прийняттям робіт в порушення терміну, встановленого договором.

З цього приводу колегія судді звертає увагу на те, що відповідно до п. 5.2 договору приймання-передача виконаних підрядником проектних робіт засвідчується шляхом підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (акт), який оформляється (за формою згідно з ДСТУ Б Д.1.1-7:2013, якщо на момент складання такого акта не будуть застосовуватись інші форми) згідно з вимогами щодо оформлення первинних документів. Підрядник зобов`язаний разом з цим актом надати належним чином оформлені документи. (далі наведено перелік документів, про які судом було зазначено вище). У разі ненадання будь-якого із зазначених документів замовнику розгляд такого акта починається з дати надання підрядником всіх зазначених документів.

Поряд з цим, у матеріалах справи наявна переписка сторін з приводу приймання-передачі робіт, зміст якої свідчить, що замовником неодноразово висловлювалися зауваження і недоліки до проектно-кошторисної документації, виготовленої підрядником, та надавалася можливість усунути такі недоліки. Остаточно проектно-кошторисна документація була надана замовнику 20.06.2022, про що свідчить лист відповідача №2233 від 20.06.2022.

Як наслідок, аргументи скаржника в наведеній частині спростовуються матеріалами справами.

Також відповідач стверджує, що суд першої інстанції не розглянув його прохання про зменшення розміру штрафних санкцій, викладене у відзиві на позовну заяву.

Апеляційний суд вказує на те, що у поданому відзиві на позовну заяву, окрім заперечень проти позову, відповідач також просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій до розміру пені за період з 01.01.2022 по 24.02.2022, посилаючись на форс-мажорні обставини.

Колегія суддів вказує на те, що зменшення розміру пені є правом суду, а не обов`язком, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Суд оцінює надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Саме відповідач, який заявляє клопотання про зменшення штрафних санкцій, повинен доводити наявність виняткових обставин та відсутність збитків у позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання робіт на 217 календарних днів, що є грубим порушення умов договору. При цьому, висловлюючи прохання зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач посилався на форс-мажорні обставини, наявність яких не підтвердилася в ході розгляду справи. Відповідачем також не надано суду жодних доказів в обґрунтування необхідності зменшення штрафних санкцій.

Колегія суддів вказує на те, що відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №910/3015/23, при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з дотриманням приписів процесуального закону оцінив у сукупності всі обставини справи і надані сторонами докази.

Клопотання про зменшення штрафних санкцій було викладено відповідачем в останньому реченні свого відзиву, без посилання на конкретні обставини, докази та норми права, фактично декларативно і без будь-якого обґрунтування.

Як наслідок, доводи апеляційної скарги в наведеній частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

З рахуванням усього вищезазначеного, оскільки відповідачем не спростовано факту наявності прострочення виконання робіт за договором підряду, колегія суддів вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про задоволення заявленого позову.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/6172/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок» не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/6172/24 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр Енергозв`язок».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов