Рішення

від 15.10.2024 по справі 904/4027/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024м. ДніпроСправа № 904/4027/22 (904/1758/24)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "АСВІО БАНК", м. Чернігів

до ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення заборгованості із солідарного боржника

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АСВІО БАНК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із солідарного боржника, в якому просить суд:

1. Прийняти заяву до розгляду.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як з особи, яку визнано солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБІЛД" (ідентифікаційний код: 40384982) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АСВІО БАНК" (код ЄДРПОУ 09809192) 975 120 (дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч сто двадцять) гривень 31 копійок заборгованості за зобов`язаннями боржника.

3. Видати наказ.

Ухвалою суду від 24.04.2024 позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АСВІО БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із солідарного боржника залишено без руху. Зобов`язано позивача протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

- надати докази сплати судового збору у розмірі 14 626,80 грн;

- надати докази підтвердження обставин, викладених у позовній заяві;

- зазначити ціну позову;.

- надати інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;

- надати попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

- надати підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

29.04.2024 від позивача надійшла заява б/н від 29.04.2024 про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.05.2024 повернуто АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "АСВІО БАНК" позовну заяву і додані до неї документи.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2024 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 у справі №904/4027/22(904/1758/24) скасовано. Справу №904/4027/22(904/1758/24) направлено для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 02.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.08.2024 о 10:50 год.

27.08.2024 в період з 09:10 по 11:30 год., через аварійну ситуацію електромережі, було знеструмлено приміщення суду, що призвело до збоїв в роботі комп`ютерних систем, у зв`язку з чим, судове засідання, призначене на 27.08.2024 о 10:50 год., не відбулось.

Вказане підтверджується Актом Господарського суду Дніпропетровської області №8/24.

Ухвалою суду від 27.08.2024 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.09.2024 о 12:00 год.

В зв`язку з перебуванням судді Соловйової А.Є. у відрядженні в період з 17.09.2024 по 20.09.2024, судове засідання, призначене на 17.09.2024, не відбулось.

Ухвалою суду від 11.09.2024 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.09.2024 о 11:50 год.

У судове засідання, призначене на 24.09.2024, представник відповідача не з`явився.

У судовому засіданні, призначеному на 24.09.2024, в режимі відеоконференції приймав участь представник позивача.

Під час проведення судового засідання, сталося переривання зв`язку з представником АТ "АСВІО БАНК", який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою суду від 24.09.2024 відкладено судове засідання на 15.10.2024 о 10:40 год.

14.10.2024 від арбітражного керуючого Гаращенка І.В. надійшла заява б/н від 14.10.2024 про розгляд справи без його участі.

Суд долучив подану заяву до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 15.10.2024, представник відповідача не з`явився.

У судовому засіданні, призначеному на 15.10.2024, в режимі відеоконференції мав намір приймати участь представник позивача, проте під час налаштування зв`язку в підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС, було встановлено відсутність позивача у мережі.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У судовому засіданні, призначеному на 15.10.2024, підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "АСВІО БАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБІЛД" (49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 25, код ЄДРПОУ 40384982).

Ухвалою суду від 24.11.2022 відкрито провадження за заявою Акціонерного товариства "АСВІО БАНК" у справі №904/4027/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБІЛД" (49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 25, код ЄДРПОУ 40384982). Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Асвіо Банк" в сумі 85 110,00 грн (судовий збір за подання заяви, авансування винагороди арбітражного керуючого) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 890 010,31 грн (заборгованість за договором) - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

21.08.2023 від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБІЛД" арбітражного керуючого Гаращенка І.В. надійшла заява вих.№904/4027/22/067 від 14.08.2023 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, в якій ліквідатор просить суд визнати керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБІЛД" (ідентифікаційний код: 40384982) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі №904/4027/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБІЛД" (ідентифікаційний код: 40384982).

Відповідно до ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів згідно із заявою кредитора.

Підставою для вимог кредитора про солідарну відповідальність керівника боржника є порушення, прямо визначене частиною шостою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме недотримання боржником вимоги щодо обов`язку в місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності (якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами).

Так, під час розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБІЛД" арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника судом було встановлено, що арбітражним керуючим Гаращенко І.В. було замовлено звіт про аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ "ПРОБІЛД".

Відповідно до звіту про аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та щодо виявлення ознак неплатоспроможності Боржника та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства було встановлено:

Ознаки поточної неплатоспроможності в товариства присутні протягом усіх аналізованих періодів. За наслідками 2019-2020 років оборотні активи перевищують за обсягом суми поточних зобов`язань ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОБІЛД", тобто коефіцієнт покриття в даному періоді становить більше 1, а саме: 1,033 в 2019 році та 1,035 в 2020 році. Показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами перевищує одиницю при позитивній рентабельності протягом 2019-2020 років.

Враховуючи, що товариством протягом 2021 року та 9 місяців 2022 року не подавалась фінансова, статистична та податкова звітність, те, що за цей період відбувалась зміна керівництва, а також враховуючи зростання обсягу кредиторської заборгованості та відсутність будь-яких активів у товариства було встановлено наявність ознак доведення до банкрутства. Неподання керівництвом товариства звітності, в тому числі, в той час як судом відкрито провадження у справі про банкрутство, дало підстави стверджувати про наявність ознак дій з приховування банкрутства.

Судом було встановлено, що з 13.09.2021 керівником ТОВ "ПРОБІЛД" був ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Ухвалою суду від 22.11.2023 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБІЛД" арбітражного керуючого Гаращенка І.В. вих.№904/4027/22/076 від 25.09.2023 в частині визнання керівника боржника ОСОБА_1 таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покладення на нього солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/4027/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБІЛД" було задоволено. Визнано керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБІЛД" (ідентифікаційний код: 40384982) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі №904/4027/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОБІЛД" (ідентифікаційний код: 40384982).

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 по справі №904/4027/22 набрала законної сили, отже встановлені нею обставини є преюдиційними.

Згідно ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Проте, виходячи з буквального прочитання частини шостої статті 34 КУзПБ, нормами якої визначені, зокрема, порядок та умови покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство, а також з положень частини другої статті 61 цього Кодексу, якими передбачено покладення на третіх осіб іншого виду відповідальності за зобов`язаннями боржника - субсидіарної, Суд відзначає, що положення частини шостої статті 34, як і положення частини другої статті 61 КУзПБ не відповідають критеріям якості закону в аспекті передбачуваності наслідків їх застосування (див., наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Корецький та інші проти України" (заява № 40269/02) від 03.04.2008, пункт 48).

Наведене підтверджується, зокрема, тим, що за висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 80)) в абзаці другому частини другої статті 61 КУзПБ термін "субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника" використаний в іншому значенні, ніж він використовується у ЦК України, а відповідальність насправді не є відповідальністю перед кредиторами, а є відповідальністю за збитки, завдані боржнику (див. також висновки, сформульовані Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), пункти 9.13- 9.15).

Принцип конкурсного імунітету кредиторів визначає умови щодо задоволення вимог до боржника, в той час як абзац другий частини четвертої статті 34 КУзПБ передбачає, що встановлення ухвалою господарського суду порушення органами управління боржника вимог абзацу першого частини четвертої статті 34 цього Кодексу є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб, тобто не до боржника, а до органів управління боржника.

Задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог за рахунок солідарної відповідальності керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник, не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника убік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.

Проте таке задоволення вимог кредиторів в обхід встановленої КУзПБ процедури та порядку їх задоволення суперечить самій процедурі та меті здійснення провадження у справі про банкрутство, відкриття якого передбачає пріоритет колективного задоволення вимог кредиторів боржника (за рахунок його активів у межах відповідної конкурсної процедури з пропорційним у межах черги розподіленням, відповідно до закону, цих активів з метою задоволення вимог кредиторів) над індивідуальним задоволенням вимог окремого кредитора (кредиторів) у межах покладення солідарної відповідальності на керівника/органи управління боржника.

Таким чином, беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю процедури банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника / органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладеною у постанові від 04.09.2024 по справі №908/3236/21.

Крім того, Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

У зв`язку із цим Суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності у справі про банкрутство третіх осіб за зобов`язаннями боржника - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78- 81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.

Так, у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.09.2024 по справі №908/3236/21, зокрема, зазначено:

"10.40. Уявлення щодо застосування положень частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно до якого стягнення з винних осіб відбувається на користь кредиторів, а не боржника, не відповідає природі правовідносин, які, як зазначено вище (пункти 10.15, 10.19), полягають у заподіянні збитків саме боржнику. Крім того, таке уявлення не відповідає духу КУзПБ, який спрямований на погашення вимог кредиторів з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги і недопущення порушення принципу конкурсного імунітету (пункти 10.2, 10.3). Таке порушення призвело б до очевидно несправедливих результатів. Адже, якщо з члена органу управління боржника будуть стягнуті кошти на користь окремого кредитора, інші кредитори можуть не отримати задоволення своїх вимог через брак коштів у такого члена органу управління боржника. Тоді кредитор, який першим отримав на свою користь судове рішення, яке набрало законної сили, матиме можливість позачергово задовольнити свої вимоги на шкоду іншим кредиторам, у тому числі і тим, які належать до вищих черг, встановлених законом.

10.41. Отже, стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.".

Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Так, єдине застосування закону є визначальним задля принципу рівності перед законом.

Частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" ("Garnaga v. Ukraine", заява № 20390/07, § 29).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ("Chahal v. the United Kingdom", заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02, § 75)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

У рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (висновок викладений у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №903/933/21).

У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення заборгованості із солідарного боржника на користь позивача (кредитора).

Проте, як вже було зазначено вище не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника / органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог, стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Акціонерного товариства "АСВІО БАНК" (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, буд. 2, код ЄДРПОУ 09809192) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості із солідарного боржника відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.10.2024.

Суддя А.Є. Соловйова