Рішення

від 14.10.2024 по справі 907/691/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 р.м. УжгородСправа № 907/691/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу

за позовом Заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Бращайків, 2, поштовий індекс 88000 в інтересах держави в особі

позивача 1: Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, поштовий індекс 03168,

позивача 2: Квартирно експлуатаційний відділ місто Мукачево, код ЄДРПОУ 08439994, місцезнаходження - Закарпатська область, місто Мукачево, вулиця Берегівська об`їздна, 1А, поштовий індекс 89600

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Титан, код ЄДРПОУ 40515069, місцезнаходження Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Залізнична, 92, поштовий індекс - 08132

про стягнення заборгованості за договором на відшкодування коштів за тимчасове використання електричної енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування,

за участі представників сторін:

від прокуратури - Малик Ю.Л., прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону,

від позивача 1- не з`явився,

від позивача 2- не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (далі прокурор) звернувся з позовною заявою від 26.07.2024 №30.52/02-4761вих-24 до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі позивач 1) та Квартирно експлуатаційного відділу міста Мукачево (далі позивач 2) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Титан (далі відповідач, ТОВ «ІБК «Титан») 54488,91 грн, з них: 38439,65 грн основний борг, 1830,40 грн інфляційні нарахування, 13032,70 грн пеня та 1186,16 грн три відсотки річних. Позовні вимоги прокурор обґрунтовує неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Титан (відповідачем) договору від 10.07.2019 № 351 на відшкодування коштів за тимчасове використання електричної енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування № 1, 4 військового містечка № 12 щодо оплати за передану позивачем 2 та спожиту відповідачем електричну енергію протягом періоду з 01.03.2022 по 30.06.2023.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024.

ОПИСОВА ЧАСТИНА РІШЕННЯ

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.08.2024 позовну заяву заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 26.07.2024 №30.52/02-4761вих-24 (вх. №02.3.1-05/735/24 від 31.07.2024) залишено без руху. Встановлено прокурору строк - 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Зважаючи на усунення недоліків позовної заяви у вставленому судом порядку та строк, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання у справі на 11.09.2024 на 11 годину 15 хвилин.

Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ухвали Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2024 заяву представника позивача 1 (Міністерства оборони України) Шведи О.Б. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

10.09.2024 через систему Електронний суд від представника позивача 1 Шведи О.Б. надійшли письмові пояснення Міністерства оборони України від 10.09.2024 (зареєстровані за вх.№ 02.3.1-02/7016/24) з проханням задовольнити позов прокурора в справі у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.09.2024 за участі прокурора, представників позивача 1 та 2, суд згідно ухвали, постановленої, не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, у зв`язку з неявкою відповідача вирішив відкласти розгляд справи на 14 годину 30.09.2024.

Враховуючи положення частини другої статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), згідно ухвали від 11.09.2024 суд повідомив учасників справи про те, що наступне судове засідання у справі відбудеться 30.09.2024 о 14 годині.

13.09.2024 через систему Електронний суд від представника позивача 2 - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення позивача 2 - Квартирно експлуатаційного відділу міста Мукачево щодо обґрунтування правової позиції по суті справи та подання доказів від 16.09.2024 (зареєстровані за вх.№ 02.3.1-02/7153/24).

У судовому засіданні 30.09.2024 за участі прокурора, представників позивача 1 та 2, суд, заслухавши пояснення щодо заявлених позовних вимог по суті справи, дослідивши письмові докази у справі, згідно ухвали відклав розгляд справи на 09 годину 30 хвилин 14.10.2024 в межах строку розгляду справи, визначеного частиною першою статті 248 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження.

04.10.2024 через систему Електронний суд від представника позивача 2 надійшла заява від 04.10.2024 (зареєстрована за вх. № 02.3.1-02/7733/24), згідно з якою учасник справи повідомляє суд, що у зв`язку із тим, що у судовому засіданні 30.09.2024 він надав пояснення по суті обґрунтування позову та повністю підтримав позовні вимоги прокурора, а тому він просить судове засідання, призначене на 14.10.2024, провести без його участі.

11.10.2024 через систему Електронний суд від позивача 1 надійшло клопотання від 11.10.2024 (зареєстроване за вх. № 02.3.1-02/7921/24) про проведення судового засідання без участі позивача та його представника, у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні щодо розгляду справи № 260/2081/23 в Закарпатському окружному адміністративному суду. У заяві позивач 2 зазначив, що позовні вимоги у справі підтримує повністю з підстав та мотивів зазначених в позовній заяві та у своїх поясненнях.

14.10.2024 в судовому засіданні, заслухавши додаткові пояснення прокурора, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення та після повернення з нарадчої кімнати проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 233 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, наявних у справі.

ЩОДО НЕЯВКИ ВІДПОВІДАЧА У СУДОВІ ЗАСІДАННЯ

Згідно відповіді №2602153 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС від 10.11.2023 судом встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Титан (код ЄДРПОУ 40515069) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі Положення про ЄСІТС).

Пунктом 3 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Офіційна електронна адреса сервіс Електронного кабінету ЄСІТС (підпункт 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС).

Підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами (пункт 8 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (в редакції Рішення Вищої ради правосуддя № 977/0/15-23 від 12.10.2023) особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, пунктів 8 і 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, копії ухвал суду від 15.08.2024 про відкриття провадження у справі, та наступних ухвал від 09.09.2024, 11.09.2024, 30.09.2024 (у яких суд повідомляв учасників справи про призначені судові засідання) скеровувалися в електронній формі шляхом їх направлення до електронних кабінетів прокурора, позивачів 1 та 2, а також відповідача ТОВ Інвестиційно-будівельна компанія Титан.

Отже, відповідач, як і інші учасники справи про кожну дату, час та місце судових засідань, належним чином повідомлявся судом.

Зокрема, з довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається, що копії ухвал суду від 15.08.2024, 09.09.2024, 11.09.2024 і 30.09.2024 в справі №907/691/24 (суддя Сисин С.В.) були надіслані учасникам справи, в тому числі відповідачу в їх електронний кабінет та документи доставлені до електронного кабінету учасників справи, зокрема відповідача - 15.08.2024, 09.09.2024, 11.09.2024, 30.09.2024.

Згідно положень пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.

Застосовуючи при розгляді справи відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомлений судом про розгляд справи, про дату, час і місце судових засідань, у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав і не забезпечив явку представника в судові засідання.

Згідно з частиною другою статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Згідно приписів статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті

За таких обставин, відповідно до статті 202 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд розглянув справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПРОКУРОРА

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з відшкодування вартості спожитої електроенергії за договором №351 на відшкодування коштів за тимчасове використання електричної енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 військового містечка №12 м.Мукачево Закарпатської області від 10.07.2019 (далі договір) на підставі рахунку-акту №183 від 03.07.2023 за період з 01.03.2022 по 30.06.2023, у зв`язку з чим станом на 26.07.2024 (дата оформлення позовної заяви) за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 54488,91 грн., з яких: 38439,65 грн основний борг, 1830,40 грн - інфляційні нарахування, 13032,70 грн пеня та 1186,16 грн 3% річних.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА 1

У поданому в суд представником позивача 1 (Міністерства оборони України) поясненні від 10.09.2024 з посиланням на укладення позивачем 2 та відповідачем договору на відшкодування коштів за тимчасове використання електричної енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 військового містечка №12 м.Мукачево Закарпатської області від 10.07.2019, зазначається, що КЕВ м. Мукачево зобов`язалося забезпечити передачу електричної енергії в межах дозволених до використання величин, а ТОВ «ІБК ТИТАН» зобов`язалося своєчасно відшкодовувати кошти за спожиту електричну енергію під час будівництва казарм поліпшеного планування.

У договорі зазначено, що він набуває чинності з дати підписання та укладається строком до 31.12.2019. На підставі п. 4.2. договору строк його дії неодноразово продовжувався на кожен наступний розрахунковий рік, так як жодна із сторін за 10 днів не заявляла про намір його розірвати.

За таких обставин, договір був продовженим на 2023 рік і діяв до 31.12.2023 включно, а в частині невиконаних зобов`язань, - до моменту їх повного виконання сторонами.

Представник позивача 1 звертає увагу, що, оскільки відповідач мав заборгованість за договором станом на 01.03.2022, то такі обставини були підставою звернення у 2023 році в суд прокурором з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 2 заборгованості за договором, яка виникла до 01.03.2022. За результатом розгляду справи згідно з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2023 у справі №907/513/23 задоволено позов Закарпатської спеціалізованої прокуратура у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Мукачево про стягнення з ТОВ «ІБК Титан» 23 472,89 грн заборгованості з відшкодування вартості спожитої ним електричної енергії, 3 466,43 грн інфляційних нарахувань та 648,24 грн 3 % річних. Вказаним судовим рішення від 11.10.2023 судом вирішено стягнути з ТОВ «ІБК ТИТАН» на користь КЕВ м. Мукачево заборгованість з відшкодування вартості електричної енергії за період з 01.01.2022 по 31.01.2022. Відповідно до положень частин 4, 5 статті 75 Господарського процесуального України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Факти, наведені в судовому рішенні, мають для суду преюдиціальний характер у даній справі, у зв`язку з чим не потребують повторного вивчення та доведення під час її розгляду.

Разом із цим, ТОВ «ІБК ТИТАН» продовжувало використовувати електричну енергію за місцезнаходження об`єкта будівництва - казарм поліпшеного планування №1, 4 військового містечка №12 м. Мукачево Закарпатської області, споживачем якої, згідно з договорами про постачання електричної енергії, є КЕВ м. Мукачево.

Так зокрема, на виконання умов Договору №351 КЕВ м. Мукачево, як споживачем за договорами, укладеннями з постачальниками електричної енергії, забезпечувалася подальша передача закупленої електричної енергії на користь ТОВ «ІБК ТИТАН» за місцезнаходженням військового містечка №12 м. Мукачево Закарпатської області у період з 01.03.2022 по 30.06.2023 включно, про що свідчить відповідний розрахунок, акт здачі-прийому робіт (надання послуг) та акт зняття показників електролічильників станом на 28.06.2023.

Станом на 30.06.2023 на підставі показників лічильника №10247063 та відповідно до виставленого КЕВ м. Мукачево рахунку-акту №183 від 03.07.2023 із розрахунком вартості електроенергії по лічильнику №10247063 тип NIK 2300 АР6.0000.0 ТОВ «ІБК ТИТАН» було використано (спожито) електроенергію на загальну вартість 38 439,65 грн.

Однак, встановлені договором господарські зобов`язання виконані ТОВ «ІБК ТИТАН» належним чином не були, а повна вартість у розмірі 38 439,65 грн спожитої у період з 01.03.2022 по 30.06.2023 електроенергії залишилися не відшкодованою КЕВ м. Мукачево. Згідно з розрахунком, затвердженим начальником КЕВ м. Мукачево, заборгованість ТОВ «ІБК ТИТАН» за фактично спожиту в період з 01.03.2022 по 30.06.2023 електроенергію становить суму в розмірі 38 439,65 грн. Станом на день звернення до суду із цією заявою та на час розгляду справи, вищевказані кошти боржником ТОВ «ІБК ТИТАН» на рахунок КЕВ м. Мукачево не повернуто, доказів сплати заборгованості за Договором №351 ТОВ «ІБК ТИТАН» не надано, відповідей на претензії КЕВ м.Мукачево не отримано.

Окрім того, позивач 1 звертає увагу, що по суті відповідач в умовах воєнного стану продовжує безпідставно зберігати у себе бюджетні кошти, які могли бути ефективно використані на закупівлю товарів, необхідних для відсічі збройній агресії та здійснення відповідних будівельних робіт, а внаслідок незаконних та недобросовісних дій ТОВ «ІБК ТИТАН» ці грошові кошти знецінились у зв`язку із значним ростом інфляції на фоні військових дій в Україні. Саме тому, наслідком такої недобросовісної поведінки повинно бути застосування вимог статті 625 Цивільного кодексу України, а також стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання зобов`язань за договором.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА 2

У письмових поясненнях позивача 2 (Квартирно експлуатаційного відділу міста Мукачево) від 13.09.2024 зазначено про підтримання позовних вимог прокурора повністю. Представник позивача 2 з посиланням на умови укладеного договору, зазначає, що він був пролонгований на 2023 рік і діяв до 31.12.2023 року, а в частині невиконаних зобов`язань, - до моменту їх повного виконання сторонами.

Представник позивача 2 вказує, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2023 у справі №907/513/23 позов прокурора задоволено в повному обсязі та вирішено стягнути з ТОВ «ІБК ТИТАН» на користь КЕВ м. Мукачево заборгованість з відшкодування вартості електричної енергії за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 та з цього приводу зазначає, що наказ, виданий судом на підставі означеного рішення, знаходиться на виконанні у ДВС м. Вишневе Київської області (виконавче провадження №73738573).

З огляду на зазначене щодо укладення сторонами договору №351 від 10.07.2019 та характеру правовідносин, які виникли на його підставі, позивач 2 вважає преюдиційними для цієї справи обставини, які встановлені рішенням у справі №907/513/23, та зазначає, що такі обставини не потребують повторного вивчення та доведення під час розгляду даної справи.

Поряд з цим, незважаючи на ухвалення рішення від 11.10.2023 відповідач і надалі не виконував зобов`язання за договором, та продовжував використовувати електричну енергію на будівельному майданчику за місцем знаходження об`єкта будівництва - казарм поліпшеного планування №1, 4 військового містечка №12 м. Мукачево, Закарпатської області.

Станом на 30.06.2023 на підставі показників лічильника №10247063 та відповідно до виставленого КЕВ м. Мукачево рахунку-акту №183 від 03.07.2023 із розрахунком вартості електроенергії по лічильнику №10247063 тип NIK 2300 АР6.0000.0 ТОВ «ІБК ТИТАН» було використано (спожито) електроенергію на загальну вартість 38 439,65 грн.

Однак встановлені договором господарські зобов`язання ТОВ «ІБК ТИТАН» належним чином виконані не були, а повна вартість у розмірі 38439,65 грн. спожитої у період з 01.03.2022 по 30.06.2023 електроенергії залишилась не відшкодованою КЕВ м. Мукачево. Згідно з розрахунком, затвердженим начальником КЕВ м. Мукачево, заборгованість ТОВ «ІБК ТИТАН» за фактично спожиту в період з 01.03.2022 р. по 30.06.2023 р. електроенергію становить 38 439,65 грн. Станом на день звернення до суду із позовною заявою, вищевказані кошти боржником ТОВ «ІБК ТИТАН» на рахунок КЕВ м. Мукачево не повернуто.

Позивач 2 звертає увагу на пункт 3.3. договору, згідно з яким за порушення термінів відшкодування вартості спожитої електричної енергії ТОВ «ІБК ТИТАН» сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день невідшкодування.

За таких обставин, загальна суму заборгованості ТОВ «ІБК ТИТАН» перед КЕВ м. Мукачево на підставі договору та відповідно до закону, складає 54488,91 грн., а саме: 38439,65 грн (сума основного боргу), 1830,40 грн (інфляційні нарахування), 13032,70 грн (пеня), 1186,16 грн. (3% річних), що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

10 липня 2019 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Мукачево, як стороною 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Титан, як стороною 2 було укладено договір №351 на відшкодування коштів за тимчасове використання електричної енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

За умовами п.1.1 договору сторона 1 зобов`язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених стороні 2 до використання, а сторона 2, в свою чергу, зобов`язалася своєчасно відшкодовувати кошти за спожиту електричну енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.2.3 договору сторона 2 зобов`язується надавати економісту по обліку електроенергії, в КЕВ м. Мукачево, показники лічильників для виписки рахунку на 05 число наступного за звітним місяця.

Обов`язок відповідача, як сторони 2, своєчасно відшкодовувати вартість спожитої електричної енергії по тарифам постачальника, згідно показників лічильника, протягом 10 банківських днів, після отримання відповідного рахунку та акта виконаних робіт від сторони 1 визначено в п. 2.4. Договору.

Строк дії Договору сторонами визначено в п. 4.1. Договору до 31.12.2019, а в частині невиконаних зобов`язань до моменту їх повного виконання.

Якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення дії даного договору не заявить про намір розірвати його, договір автоматично продовжується на наступний розрахунковий рік (п. 4.2. договору).

З наявних в матеріалах справи: договору про постачання електричної енергії споживачу № 90 від 24.02.2022 (з заявою-приєднання №1 до нього); договору про постачання електричної енергії споживачу №260052/2022/162 від 23.03.2022; договору про постачання електричної енергії споживачу №380 від 28.06.2022; договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 260052/2023/30 від 27.01.2023; договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № о/р 260052/9 від 17.01.2022 (з заявою-приєднання №1 до нього); договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 260052/53 від 07.02.2023; акту зняття показників електролічильників від 25.02.2022 та акту зняття показників електролічильників від 28.06.2023; акту здачі прийому робіт (надання послуг); рахунку акту № 183 від 03.07.2023; розрахунку до договору № 351 від 10.07.2019; розрахунку суми пені та штрафних санкцій згідно договору № 351 від 10.07.2019; розшифровки дебіторської заборгованості станом на 01.01.2024 та 01.07.2024; звітів про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д) на 01.01.2024 та 01.07.2024 встановлено споживання у 2022 2023 роках під`єднаними до електромережі об`єктами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево електроенергії, у тому числі по лічильнику №10247063.

Водночас, на визначених договором умовах, відповідно до показників зазначеного в п.2.3. договору лічильника №10247063 про споживання відповідачем під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 5378 кВт/год електричної енергії, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачево виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Титан рахунок-акт №183 від 03.07.2023 про відшкодування вартості спожитої електричної енергії (5378 кВт/год) в сумі 38439,65 грн.

Означений обсяг споживання та вартість електричної енергії на об`єкті, де відповідач здійснював будівництво казарм, підтверджується також розрахунком електроенергії по лічильнику №10247063 тип NIK 2300 АР6.0000.0.11 за період з 01.03.2022 по 31.06.2023 та актами зняття показників електролічильників від 25.02.2022 та від 28.06.2023.

За твердженням прокурора, відповідачем не виконано зобов`язання з відшкодування позивачу 2 вартості спожитої за період 01.03.2022 по 30.06.2022 року електроенергії за договором, у зв`язку з чим, станом на 26.07.2023 (дата оформлення позовної заяви) за ним рахується заборгованість в розмірі 38439,65 грн.

Отже, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Титан за період з 01.03.2022 по 30.06.2023 складає 38439,65 грн, стягнення якої разом з нарахованими позивачем інфляційними втратами, пенею та відсотками річних і є предметом судового розгляду у цій справі.

Прокурор також стверджує про надіслання позивачем 2 на адресу відповідача претензії про виплату заборгованості за спожиту електроенергію №2964 від 23.11.2023, однак відповіді на претензію відповідачем не надано.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

ЩОДО ПРЕДСТАВНИЦТВА ІНТЕРЕСІВ ПОЗИВАЧА ПРОКУРОРОМ

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

В обґрунтування наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокурор зазначив, що невиконання договірних зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Титан порушує інтереси держави в частині відшкодування коштів до державного бюджету, насамперед впливає на рівень матеріально технічного забезпечення, бойової готовності та боєздатності Збройних Сил України, внаслідок чого порушуються інтереси держави щодо забезпечення національної безпеки України.

За позицією прокурора, в спірному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Закарпатська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулася з листом №30.52/02-4433 вих-23 від 08.12.2023 до Міністерства оборони України та з листом №30.52/02-4432 вих-23 від 08.12.2023 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, з проханням надати інформацію про вжиті заходи щодо захисту інтересів держави у господарсько-договірних відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Титан щодо відшкодування витрачених бюджетних коштів за використання електричної енергії.

На адресу Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Квартирно-експлуатаційним відділом м. Мукачево надіслано відповідь за №1993 від 12.12.2023, в якій зазначено що самостійних дієвих заходів захисту інтересів держави щодо відшкодування шкоди завданої державному бюджету в судовому порядку останнім вжито не було.

Поряд з цим, згідно тверджень прокурора, від Міністерства оборони України відповідь на запит за №30.52/02-4433 вих-23 від 08.12.2023 не надходила.

Згідно з Указом Президента України № 1572/99 від 15.12.1999 року "Про систему центральних органів виконавчої влади" до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до вимог ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", ст. 10 Закону України "Про оборону України", Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (далі Положення) Міністерство оборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.

Приписами ст. 4 Положення на Міністерство оборони України покладено забезпечення життєдіяльності Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння і військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснення контролю за їх ефективним використанням. Міністерство організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил; утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи і організації, які належать до сфери управління Міноборони, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, здійснює інші функції з управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони; реєструє військові частини як суб`єкти господарської діяльності; веде облік об`єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" та Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 448 від 03.07.2013 року (далі Положення №448), Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево є органом влади на місцях в системі Збройних Сил України, на який покладені функції з використання, утримання і експлуатації за призначенням фондів (навчально-матеріальної бази, казармено-житлового фонду, комунальних споруд, земельних ділянок Збройних Сил України) і територій військових містечок, у тому числі здійснення відомчого контролю за правильним та цільовим використанням земель оборони, нерухомого майна (будівель, споруд, інших адміністративних приміщень), їх облік та охорону.

Пунктом 2.1 Положення №448 визначено, що квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України.

Квартирно-експлуатаційний відділ або військові частини оформляють договори про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями (п. 8.7 Положення№ 448).

Згідно з п. 8.8 Положення №448 оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у тому числі тимчасово) на фондах, що орендовані Міністерством оборони України, здійснюється за договорами про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв квартирно-експлуатаційними органами, у зоні відповідальності яких знаходяться займані об`єкти, на підставі укладених договорів оренди згідно із Міністерством оборони України.

У відповідності до п. 1 Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево, затвердженого наказом командувача сил логістики Збройних сил України №174 від 29.05.2024 року, відділ є органом управління, який входить до структури Збройних Сил України, та створений з метою організації виконань завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони та Збройних Сил України, дислокованих у гарнізонах Закарпатської області у мирний час та на особливий період.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією прокурора, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево є державною установою, яка створена з метою організації виконання завдань з питань інженерно-інфраструктурного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України у районах Закарпатської області, є самостійним структурним підрозділом органу державної влади - Міністерства оборони України, яка наділена повноваженнями здійснювати функції органу державної влади щодо квартирно-експлуатаційного, комунального та іншого забезпечення військових формувань на відповідній території, у тому числі в спірних відносинах.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що як Міністерство оборони України, так і Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево являються органами уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з метою реалізації компетенції щодо забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів, відповідний позов позивачами не подавався, а відтак, Закарпатська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону згідно з листами №30.52/02-4704 вих-23 та №30.52./02-4705 вих-23 від 28.12.2023 повідомила позивачів про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв`язку з необхідністю відшкодування витрачених бюджетних коштів за використання відповідачем електричної енергії.

Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокурату, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

ЩОДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

За положеннями ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.1. ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов`язковим його виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) обов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено зобов`язання мав виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, факт споживання об`єктами позивача 2 електричної енергії за період з 01.03.2022 по 30.06.2023 в тому числі й об`єктом, відшкодування спожитої електроенергії по якому було предметом договору №351 від 10.07.2019 (який в порядку п.4.2 договору продовжувався сторонами за відсутності заперечень на кожен наступний календарний рік) відповідно до встановленого на об`єкті будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 лічильника №10247063 тип NIK 2300 АР6.0000.0.11 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору про постачання електричної енергії споживачу № 90 від 24.02.2022 (з заявою-приєднання №1 до нього); договору про постачання електричної енергії споживачу №260052/2022/162 від 23.03.2022; договору про постачання електричної енергії споживачу №380 від 28.06.2022; договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 260052/2023/30 від 27.01.2023; договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № о/р 260052/9 від 17.01.2022 (з заявою-приєднання №1 до нього); договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №260052/53 від 07.02.2023; актом зняття показників електролічильників від 25.02.2022 та актом зняття показників електролічильників від 28.06.2023; актом здачі прийому робіт (надання послуг); рахунком актом № 183 від 03.07.2023; розрахунком до договору № 351 від 10.07.2019; розрахунком суми пені та штрафних санкцій згідно договору № 351 від 10.07.2019; розшифровками дебіторської заборгованості станом на 01.01.2024 та 01.07.2024; звітами про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д) на 01.01.2024 та 01.07.2024; кошторисами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево за 2022 та 2023 роки.

При цьому, відповідач у порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з відшкодування вартості спожитої ним під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 електричної енергії на підставі показників лічильника №10247063 та відповідно до виставленого позивачем 2 рахунку-акту №183 від 03.07.2023, розрахунку електроенергії по лічильнику №10247063 тип NIK 2300 АР6.0000.0.11 за період з 01.03.2022 по 30.06.2023. Отже, відповідач допустив наявність перед позивачем 2 заборгованості за договором, яка станом на 26.07.2024 (день подачі позову) становить 38439,65 грн, що не було спростовано відповідачем належними засобами доказування.

Окремо суд зазначає, що зобов`язання відповідача по відшкодуванню коштів за використану електроенергію під час будівництва казарм по цьому ж лічильнику №10247063 тип NIK 2300 АР6.0000.0.11 за попередній період (до 01.03.2022), а саме: за період з 01.01.2022 по 31.01.2022, згідно з договором на відшкодування коштів за тимчасове використання електричної енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 від 10.07.2019 №351 також підтверджується рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2023 у справі № 907/513/23.

Так, згідно з цим рішенням за допущену відповідачем заборгованість по несплаті коштів за договором у рахунок відшкодування коштів за тимчасове використання електричної енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування №1,4 в/м № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Титан» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево 23472,89 грн заборгованості, 3466,43 грн інфляційних нарахувань, 648,24 грн 3% річних та 2684,00 грн в повернення сплаченого судового збору.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим на час розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість з відшкодування спожитої ним за період з 01.03.2022 по 30.06.2023 року електроенергії в розмірі 38439,65 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

ЩОДО ВІДСОТКІВ РІЧНИХ, ВТРАТ ВІД ІНФЛЯЦІЇ ТА ПЕНІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 3.3. договору за порушення термінів відшкодування вартості спожитої електричної енергії сторона 2 (ТОВ «ІБК ТИТАН») сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, за кожен день невідшкодування.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення інфляційних нарахувань, пені, та 3% річних, які нараховані за порушення зобов`язань з відшкодування вартості електроенергії за період з 15.07.2023 до 24.07.2024, суд встановив, що такі позивачем розраховано вірно, а тому, беручи також до уваги, що відповідні нарахування жодним чином не заперечуються відповідачем, вимоги про стягнення 1830,40 грн інфляційних втрат, 13032,70 грн пені та 1186,16 грн 3% річних, підлягають до задоволення судом як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними і допустимими доказами.

ЩОДО ОБГРУНТОВАНОСТІ РІШЕННЯ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених прокурором у позовній заяві обставин суду не надав.

Поряд з цим, сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 129 ГПК України).

Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 ГПК України покладаються на відповідача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Титан (08132, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вул. Залізнична, 92, код ЄДРПОУ - 40515069) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. Берегівська-об`їзна, 1А, код ЄДРПОУ - 08439994) 54488,91 грн (п`ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 91 копійок) заборгованості за договором на відшкодування коштів за тимчасове використання електричної енергії під час будівництва казарм поліпшеного планування, з яких: 38439,65 грн (тридцять вісім тисяч чотириста тридцять дев`ять гривень 65 копійок) основний борг, 1830,40 грн (одна тисяча вісімсот тридцять гривень 40 копійок) інфляційні нарахування, 13032,70 грн (тринадцять тисяч тридцять дві гривні 70 копійок) пеня та 1186,16 грн (одна тисяча сто вісімдесят шість гривень 16 копійок) 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Титан (08132, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вул. Залізнична, 92, код ЄДРПОУ - 40515069) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. Берегівська-об`їзна, 1А, код ЄДРПОУ - 08439994) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 17.10.2024.

Суддя С.В.Сисин