Рішення

від 08.10.2024 по справі 910/16059/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2024Справа № 910/16059/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вега Логістика, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дієса, м. Київ

про стягнення 1 781 872,00 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Сулига С.О. (адвокат за довіреністю №01/23 від 19.10.2023 року);

від відповідача: Трещов А.О. (адвокат за довіреністю від 01.01.2024 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.10.2023 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Вега Логістика (позивач) з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дієса (відповідач) суми заборгованості у розмірі 1 781 872,00 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору №01/08/2022 від 01.08.2022 року в частині розрахунку за надані позивачем послуги перевезення за період з 15.04.2023 року по 30.07.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2023.

В підготовчому засіданні 12.12.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 27.02.2024.

26.02.2024 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, а від представника відповідача заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

29.02.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовна заява не містить письмових доказів щодо перекладу документів з іноземної мови (російської) на українську, оскільки деякі заявки складені російською мовою. Відповідачем також зазначено про дію форс-мажорних обставин, що призвело до неможливості одночасного виконанням відповідачем своїх всіх зобов`язань.

Ухвалою від 27.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2024 року.

В засіданні 14.05.2024 року в справі оголошено перерву до 23.07.2024 року.

В засідання 23.07.2024 року сторони не з`явились, розгляд справи було відкладено до 08.10.2024 року.

В судовому засіданні 08.10.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2022 року між відповідачем (замовник) та позивачем (перевізник) був укладений Договір №01/08/2022 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов`язується доставляти вантажі (товари) замовника в пукти призначення, визначені замовником, і передати їх вантажоодержувачам (далі перевезення), а замовник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до п. 2.2. Договору вантаж, кількість, найменування, пункти завантаження/розвантаження, дані вантажовідправника/вантажоодержувача, вид транспорту, вартість і інша необхідна інформація на кожне перевезення/експедирування та/або кожну з послуг, що надаються перевізником, узгоджується сторонами у відповідних заявках.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що вартість кожного окремого перевезення (групи однотипних перевезень) узгоджується перед кожним перевезенням (групою перевезень) і відображаються в заявці, яка оформлюється сторонами відповідно до п.п. 2.2.-2.7. Договору.

Перевізник в термін до 10-ти календарних днів після надання послуг/робіт надає замовнику документи, передбачені п. 3.2.16 цього Договору. При відсутності претензій замовник здійснює оплату протягом 20 банківських днів з моменту отримання замовником повного комплекту документів, передбачених п. 3.2.16. цього Договору, і підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. (п. 4.4. Договору).

Фактичною датою виконання грошових зобов`язань замовника перед перевізником є дата списання коштів з банківського рахунку замовника. (п. 4.7. Договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2022 року, а в частині фінансових зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. (п. 9.1. Договору).

На виконання умов Договору сторонами підписано заявки на перевезення в період з 15.04.2023 року по 30.07.2023 року на загальну суму в розмірі 7 317 452,00 грн.

В подальшому, після здійснення позивачем перевезення вантажу, відповідачем здійснено частковий розрахунок з позивачем на суму в розмірі 5 535 580,00 грн.

У зв`язку з непроведенням відповідачем повного розрахунку з позивачем, останній надсилав відповідачу претензію №С/23/44 від 16.08.2023 року щодо необхідності здійснення погашення існуючої заборгованості.

Відповіді на вказану претензію позивач від відповідача не отримав.

Звертаючись до суду позивачем зазначено, що суму основного боргу в розмірі 1 781 872,00 грн відповідачем не оплачено, у зв`язку з чим, позивач просить їх стягнути в судовому порядку.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на те, що надані позивачем докази (заявки) не містить їх перекладу з іноземної мови (російської) на українську, оскільки деякі заявки складені російською мовою. При цьому, відповідачем також зазначено про дію форс-мажорних обставин, що призвело до неможливості одночасного виконанням відповідачем всіх своїх зобов`язань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір, укладений між позивачем та відповідачем, належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, яка узгоджується із положеннями статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни (ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363) (надалі Правила).

Приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення. (ст. 1. Правил).

Здавання вантажу - подання вантажоодержувачу перевізником вантажу, згідно з товарно-транспортним документом, з наступним розвантаженням і оформленням документів про його передачу вантажоодержувачу. (ст. 1. Правил).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. (ст. 1. Правил).

При перевезеннях вантажів контроль за своєчасним прибуттям транспорту протягом дня, регулювання його розстановки, подачі під завантаження, використання транспорту, що звільнився, у зворотному напрямку, облік завантаження, часу прибуття та відправлення рухомого складу виконується Перевізником або Замовником залежно від прийнятої ними схеми перевезень. (п. 8.3. Правил).

Як встановлено вище, на підставі Договору відповідачу було надано послуги на загальну суму в розмірі 7 317 452,00 грн, що підтверджується наявними в справі первинними доказами (заявками відповідача, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладеними та податковими накладеними).

При цьому, суд зазначає, що відповідачем обставину отримання від позивача послуг за Договором на вказану не заперечено, як і не заперечено суму проведених ним на рахунок позивача платежів.

Відповідачем оплату послуг по Договору здійснено на суму в розмірі 5 535 580,00 грн.

Як передбачено ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що при відсутності претензій замовник здійснює оплату протягом 20 банківських днів з моменту отримання замовником повного комплекту документів, передбачених п. 3.2.16. цього Договору, і підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається повне погодження сторонами всього пакету документів у справі, а саме, підписання накладних та визнання факту надання послуг.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати вартості перевезення, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 1 781 872,00 грн.

При цьому, заперечення відповідача в частині того, що надані позивачем до матеріалів справи заявки на перевезення не містять перекладу з російської мови на українську, не містять правового підґрунтя, оскільки ці документи складені відповідачем та ним підписані, що свідчить про повне їх визнання та розуміння.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.

Враховуючи викладене, відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 1 781 872,00 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.

При цьому, відповідач зазначив, що діяли форс-мажорні обставини, які не дозволили відповідачу виконати свої зобов`язання по Договору.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Окрім того, сертифікатом №3000-22-0460 від 25.07.2022 Київська торгово-промислова палата засвідчила відповідачу дію форс-мажорних обставин, яка унеможливила виконання останнім в період з 12.03.2022 року по 25.07.2022 року своїх зобов`язань.

Однак, суд зазначає, що доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Так, пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що кожна із сторін зобов`язана в триденний термін письмово повідомити іншу сторону про настання такого роду обставин або подій, приклавши письмове підтвердження торгово-промислової палати України за місцем дії таких обставин. Порушення даного терміну позбавляє винну сторону права посилатися на обставини непереборної сили як на підставу для звільнення від відповідальності.

У даному випадку відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження виконанням ним п. 7.2. Договору, у зв`язку з чим дія форс-мажорних обставин, в межах даної справи, не застосовується.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості в розмірі 1 781 872,00 грн.

Судовий збір у розмірі 26 728,08 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дієса (ідентифікаційний код 36483471, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вега Логістика (ідентифікаційний код 40187948, місцезнаходження: 49040, м. Дніпро, вул. Панікахи, 2, кім. 30) суму заборгованості в розмірі 1 781 872,00 грн (один мільйон сімсот вісімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят дві гривни 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 26 728,08 грн (дванадцять шість тисяч сімсот двадцять вісім гривень 08 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 18.10.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ