Рішення

від 09.10.2024 по справі 914/1125/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024 Справа № 914/1125/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судового засідання Свистуна П.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів,

до відповідача Львівського комунального підприємства «Південне», м. Львів,

про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні тепловим вводом, шляхом надання доступу до нього та встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту на обмежене користування частиною нерухомого майна (частини будівлі)

За участі представників:

від позивача: Трофимчук О.В. - адвокат,

від відповідача: Кріль Т.Є. - адвокат.

Суть спору: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», м. Львів, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні тепловим вводом, шляхом надання до нього доступу для виготовлення паспорта вузла обліку гарячої води та для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку житлового будинку АДРЕСА_1 та для встановлення та обслуговування вузла комерційного обліку. Позивач також просить суд встановити безстроковий та безоплатний сервітут на обмежене користування частиною нерухомого майна (частини будівлі) для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води, згідно з паспортом вузла обліку гарячої води для житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на норми ст. ст. 401, 402 ЦК України п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», п.п. 4, 5, 6, 13 Порядку інформування оператором інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 № 444.

Позивач стверджує, що він на виконання вищезгаданого Порядку розмістив на офіційному сайті свого підприємства інформацію про намір здійснити обладнання вузлами комерційного обліку будинку АДРЕСА_1 .

Після цього позивач звернувся до відповідача про встановлення у будинку загально-будинкового вузла обліку гарячої води. Однак, мешканці будинку згоди не надали та не допустили працівників позивача для виконання покладених на них обов`язків, про що складено акт від 05 квітня 2024 р.

Позивач стверджує, що в силу приписів п.п. 5 та 6 13 Порядку інформування оператором інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, днем отримання власниками (співвласниками) будинку повідомлення про необхідність встановлення вузла обліку гарячої води є дата розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж.

Відповідач мав надати відповідь оператору зовнішніх інженерних мереж до 22 лютого 2022 р., яка б мала містити інформацію про згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих позивачем умовах або намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку.

Такої відповіді від відповідача позивач не отримав.

Стислий виклад заперечень відповідача проти позову, які викладено у відзиві (а.с. 49-52).

Відповідач вважає позов необґрунтованим, оскільки він на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є управителем багатоквартирного будинку і лише надає житлово-комунальні послуги мешканцям будинку.

Відповідач, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 382 ЦК України та ст.ст. 4, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», стверджує, що співвласниками спірних приміщень загального користування на праві спільної сумісної власності є усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно з ч. 2 ст. 10 згаданого Закону до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, змін та скасування обмежень щодо користування ним.

Відповідно до п.п. 5 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку має право надавати в оренду, встановлювати сервітут щодо спільного майна багатоквартирного будинку за рішенням співвласників.

За результатами загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , які проведено 14.01.2019 р., з відповідачем укладено 01.05.2019 р. Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Цим Договором та рішенням Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку відповідачу не надано права розпоряджатись спільним майном багатоквартирного будинку, чи встановлювати сервітут.

Відповідач не є власником внутрішньо-будинкових мереж. Згідно з Розпорядженням Франківської районної адміністрації від 25.02.2019 р. № 87 будинок АДРЕСА_1 списано з балансу відповідача.

Актом від 05.04.2024 р., який подано позивачем, підтверджується той факт, що недопущення виконавців робіт по встановленню комерційного вузла обліку гарячої води здійснювалось співвласниками будинку.

Наведене свідчить про те, що Львівське комунальне підприємство «Південне» є неналежним відповідачем у справі.

Позивачем не надано суду доказів того, що саме відповідач чинив перешкоди у доступі його працівників до приміщень будинку.

Відповідь на відзив позивача.

Позивач стверджує, що відповідач згоди на встановлення вузла обліку гарячого водопостачання позивачу не надав, до приміщення будинку не допустив, самостійно вузол комерційного обліку, у строки, передбачені законом, не встановив.

Відповідач в силу приписів ч. 1 ст. 6, ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має право доступу до об`єктів нерухомого майна для ліквідації аварій, встановлення і заміни вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у приміщеннях будинку. Відповідач має право вимагати від споживачів дотримання вимог експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, а також вимог нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг.

Відповідно до п. 42 Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком відповідач, як управитель, має право за рішенням співвласників багатоквартирного будинку встановлювати сервітут щодо спільного майна багатоквартирного будинку; надавати доступ до приміщень, встановлювати інженерне обладнання.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень у тому числі й про розпорядження спільним майном будинку, визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами. Управитель, обраний відповідно до згаданого Закону, є ініціатором зборів співвласників.

В силу ст. 1038 ЦК України управитель, у межах наданих йому законом і договором повноважень, може володіти, користатися, розпоряджатися переданим йому майном, переданим в управління.

Позивач вважає, що управитель здійснює від свого імені повноваження власника переданого йому майна. Відповідачу, згідно з ст. 396 ЦК України, надається право вимагати усунення будь-якого порушення прав. Відповідач може пред`явити позов про визнання свого права на майно; про витребування майна з чужого незаконного володіння; про усунення порушень права, які не пов`язані з втратою права володіння майном.

З цих підстав, на думку позивача, відповідач, як управитель, є належним відповідачем у справі. Якщо співвласники будинку перешкоджають управителю у виконанні вимог Закону, він вправі звернутись за захистом порушених прав.

В силу п. 7 Типового договору відповідач має право доступу до приміщень, будинків і споруд для встановлення інженерного обладнання.

Заперечення відповідача на відповідь на відзив (а.с. 136-130).

Відповідач повідомляє, що співвласники будинку 09.07.2024 р. звернулись до нього із заявою, в якій повідомили, що вони забороняють надавати позивачу доступ до будь-яких приміщень будинку. За таке рішення проголосували співвласники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 % загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку (5045,9 м кв. із загальної площі будинку 7732,7 м кв.).

Внутрішньо будинкові мережі проходять через підвали співвласників, ключі від яких є у співвласників, а не у відповідача. Відповідач доступу до цих підвалів немає.

Заперечення позивача.

Позивач вважає, що в силу приписів ч. 6 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» відповідач, як управитель будинку, є споживачем комунальної послуги та наділений правами і обов`язками споживача.

В силу ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 06.05.2024 р. позовна заява залишалась без руху. Після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі, ухвалено судом розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі відкладалось, строк підготовчого провадження у справі продовжувався та судом оголошувалась перерва з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду, у тому числі й протокольних.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1125/24 до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті судом оголошувалась перерва, про що судом виносилась протокольна ухвала.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, до переліку обставин, які входять до предмета доказування у справі, належить доказування існування у відповідача обов`язку надати позивачу доступ до теплового вводу у будинок та забезпечити йому можливість користуватись частиною нерухомого майна будинку для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води. До предмета доказування учасника, який має у справі протилежний процесуальний інтерес, належить спростування факту існування згаданого обов`язку.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ними у додатках до позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив та заперечень, які подано суду.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідач не заперечує необхідність встановлення позивачу безстрокового і безоплатного сервітуту на обмежене користування частиною нерухомого майна для виготовлення паспорта вузла обліку гарячої води та монтажу такого вузла обліку у житловому будинку.

Проте відповідач заперечує факт передання йому співвласниками нерухомого майна права встановлювати сервітут на користування майном, яке перебуває у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у житловому будинку, а також факт чинення ним перешкод позивачу у користуванні тепловим вводом шляхом ненадання до нього доступу.

Суд встановив, що відповідно до приписів ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, може бути встановлене у тому числі й щодо нерухомого майна.

В силу норм ч.1 та ч. 3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

За своїм змістом сервітут щодо нерухомого майна: визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном; зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений (ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 403 ЦК України).

Правовий аналіз наведених вище норм Цивільного кодексу України свідчить про те, що сторонами такого правочину як сервітут щодо нерухомого майна є: особа, якій необхідне право користування чужим (не власним, не своїм) майном (сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, та власник цього нерухомого майна або особа, якій власником передано право встановлювати сервітут.

Суд встановив, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч.ч. 2 ст. 4, ч.ч. 1 та 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

З огляду на викладене, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 є співвласниками спільного майна цього будинку (приміщень загального користування, у тому числі допоміжних, несучих, огороджувальних та несуче-огороджувальних конструкцій будинку, обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у разі, якщо власник (співвласники) будівлі не дає згоди або створює перешкоди для встановлення вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю, оператор зовнішніх інженерних мереж, до яких приєднана (приєднується) будівля, може вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в/на якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку.

Як встановлено судом, позивач не звернувся з позовом про встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в/на якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку, до власника (співвласників) багатоквартирного будинку. Відповідач не є ані власником, ані співвласником майна, усунути перешкоди у користуванні яким та встановити сервітут щодо якого просить позивач.

Договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.05.2019 р. (а.с. 53-63) підтверджується той факт, що відповідач є управителем житлового будинку АДРЕСА_1 та надає співвласникам будинку послуги з управління будинком.

Протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 , від 14 січня 2019 р. (а.с. 64-80) підтверджується факт визначення співвласниками багатоквартирного будинку відповідача управителем та обрання уповноваженої особи на укладання з відповідачем (управителем) договору, внесення до нього змін, здійснення контролю за його виконанням.

Отже, позивач з позовом у справі про встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном звернувся до управителя.

Позивач стверджує, що згідно з ст.ст. 1033, 1037, 1038 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та п. 42 Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, відповідач, як управитель будинку, є особою, котра уповноважена встановлювати сервітут щодо користування частиною нерухомого майна, яке перебуває у спільній сумісній власності мешканців багатоквартирного будинку (підвали, обладнання всередині будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення) і є необхідним для встановлення вузла обліку гарячої води для житлового будинку та виготовлення паспорта вузла обліку гарячої води.

Проте сам позивач у позовній заяві (а.с. 2) визнає, що мешканці будинку не дали згоди на встановлення загально будинкового вузла обліку та не допустили працівників підприємства для виконання покладених на них обов`язків

Наведену обставину визнає й відповідач у відзиві (а.с. 51), зазначаючи, що з Акту від 05.04.2024 р. (а.с. 9) вбачається, що недопущення трьох працівників позивача у нежитлові приміщення будинку здійснювалось його співвласниками (мешканцями). При складенні акту від 05.04.2024 р. інтереси відповідача представляв лише заступник директора підприємства.

У справі немає доказів, які б давали суду підстави вважати вказані обставини недостовірними або визнаними у зв`язку із примусом.

На підставі ч. 1 ст. 75 ГПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

Крім цього, у справі немає доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач, не будучи власником (співвласником) майна, лише як управитель, наділений правом вільно та на власний розсуд, без згоди співвласників будинку, розпоряджатись спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

У матеріалах справи немає доказів того, що відповідач уповноважений діяти від імені та у інтересах співвласників будинку у питаннях встановлення сервітутів, чи надання у користування нерухомого майна у будинку АДРЕСА_1 , без їхньої на те згоди.

Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та норми ст.ст. 1033, 1037, 1038 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та п. 42 Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, на які посилається позивач, не підтверджують таких обставин та не надають відповідачу таких прав.

У Договорі від 01.05.2019 р. такі положення відсутні. Згідно з пунктом 7 Договору відповідач має право надавати в оренду та встановлювати сервітут щодо спільного майна багатоквартирного будинку лише за рішенням співвласників.

Позивачем таке рішення співвласників суду не надано. Відповідач факт прийняття такого рішення співвласниками заперечує.

У розділі 10 Договору встановлено право відповідача на доступ до всіх приміщень загального користування будинку, а також належних до нього будівель та споруд. У цьому ж розділі передбачено обов`язок кожного із співвласників у встановленому законом порядку забезпечити доступ відповідача або його представника до житла чи іншого об`єкта нерухомого майна для, зокрема й встановлення санітарно-технічного та інженерного обладнання його заміни й проведення профілактичних оглядів в робочі дні з 08.00 до 18.00 години. Сторони Договору погодили, що відповідач або його представник може перебувати тільки в тих приміщеннях, в яких розташоване обладнання, перевірка, ремонт або огляд якого проводиться.

Позивач не є представником відповідача. У справі немає доказів того, що саме відповідач має обов`язок встановити загально будинковий вузол комерційного обліку гарячої води у будинку.

Наявність у відповідача обов`язку з ліквідації аварій, усунення неполадок, що виникли у санітарно-технічному та інженерному обладнанні, його встановлення і заміни, проведення профілактичних і технічних оглядів у порядку, визначеному законодавством та Договором, не свідчить про наявність у відповідача обов`язку забезпечувати доступ позивача до будинку при необхідності встановити у ньому вузол обліку гарячої води та не надає відповідачу права передавати позивачу у користування майно співвласників будинку, встановлювати сервітут без згоди співвласників будинку. Позивач надав суду копію заяви співвласників будинку від 09.07.2024 р. (а.с. 145-147), у якій вони забороняють ЛКП «Південне» надавати доступ до будь-яких приміщень будинку третім особам, в тому числі й позивачу.

У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що доступ відповідача до підвальних приміщень під`їздів забезпечується мешканцями цих під`їздів, у яких є ключі до вхідних дверей підвалів будинку. У відповідача ключі до підвалів будинку відсутні. Позивач вказаних доводів не спростував.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється виконавцями комунальних послуг, тобто позивачем. Отже, саме на позивача покладено обов`язок з встановлення у будинку вузла комерційного обліку та необхідного для такого обліку обладнання.

Відповідно до Акту про списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з балансового обліку Львівського комунального підприємства «Південне», який затверджено розпорядженням Франківської районної адміністрації № 87 від 25.02.2019 р. (а.с. 81-84) будинок списано з балансового обліку відповідача.

Відповідач не є управителем майна співвласників будинку в розумінні глави 70 ЦК України, оскільки в силу Договору від 01.05.2019 р. він надає співвласникам лише послугу з управління багатоквартирним будинком. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управитель багатоквартирного будинку - це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідач діє на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 якого послуга з управління багатоквартирним будинком - це результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору. Відповідач не здійснює управління майном установників. У матеріалах справи немає доказів передання відповідачу установниками управління свого майна в управління (договір, акт приймання-передачі тощо).

Відповідач не є споживачем житлово-комунальної послуги, яка надається позивачем, в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 1 та ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки в силу п. 14 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону та п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Договору від 01.05.2019 р. є управителем багатоквартирного будинку. А договір між ним та позивачем про надання відповідної комунальної послуги, кінцевими споживачами якої є співвласники будинку, відсутній.

Нормами ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та п. 42 Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком не встановлено обов`язку відповідача забезпечувати доступ позивача до спільної сумісної власності у будинку, а також не передбачено права відповідача встановлювати сервітут позивачу за відсутності згоди на те співвласників будинку.

З огляду на наведені обставини, у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідач порушив право позивача на користування майном, встановлення йому сервітуту та чинить перешкоди позивачу у користуванні таким майном. Відтак, у суду відсутні й підстави для задоволення позову.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) до Львівського комунального підприємства «Південне» ( 79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, 131, код ЄДРПОУ 20818978) відмовити повністю.

2. Судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції покласти на позивача.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення судового рішення.

Повне рішення складено 18.10.2024 р.

СуддяБортник О.Ю.