Рішення

від 08.10.2024 по справі 922/2366/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024м. ХарківСправа № 922/2366/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карней", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартона", смт Старий Салтів про стягнення 4114388,98 грн за участю представників:

позивача - Панченко М.О. (адвокат, довіреність б/н від 23.07.2024 року);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

08.07.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карней" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартона" про стягнення заборгованості за договором поставки №0505-21/1 від 05.05.2021 року у розмірі 4114388,98 грн, з яких: 1432009,50 грн - основний борг; 1951993,97 грн - пеня; 161957,00 грн - 3% річних; 568428,51 грн - інфляційні збитки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2366/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.07.2024, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 03.09.2024 року.

Протокольною ухвалою суду від 03.09.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2024 року, яке протокольною ухвалою було відкладено на 01.10.2024 року.

30.09.2024 року представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№24480), в якому зазначає, що 27.09.2024 року зареєструвався в електронному суді та йому стало відомо про розгляд справ, та про час її слухання. У зв`язку з чим, просив надати додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи та підготовкою відзиву на позовну заяву.

01.10.2024 року представник позивача надав до суду клопотання про відкладення судового засідання (вх.№24617).

Протокольною ухвалою від 01.10.2024 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 08.10.2024 року.

08.10.2024 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№25295), в якому заперечує проти позову в повному обсязі та просить застосувати строк позовної давності.

Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 08.10.2024 року, даний відзив судом залишено без розгляду з огляду на наступне.

Згідно з ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою суду від 10.07.2024 року відповідачу було встановлено 15-ти денний строк для подання відзиву з дня вручення ухвали.

З матеріалів справи судом встановлено, що на час подання відзиву, відповідач не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленням про невручення ухвали про відкриття провадження у справі з відміткою пошти про причини повернення "за закінченням терміну зберігання/адресат відсутній за вказаною адресою"

Однак, відповідач 30.09.2024 року надавав до суду заяву про відкладення розгляду справи для підготовки відзиву.

Втім, як встановлено судом, відповідач ані у клопотанні, ані у відзиві на позовну заяву не обґрунтував причин, які перешкоджали йому подати відзив у встановлений строк.

Так, клопотання про поновлення строку на подачу відзиву, як це передбачено ст. 119 ГПК України, представник відповідача не заявляв.

Згідно з ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на викладене, на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України відзив відповідача підлягає залишенню без розгляду через не подання останнього у встановлений законом строк.

Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2024 року позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 08.10.2024 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.05.2021 року між ТОВ "КАРНЕЙ" (Продавець/ позивач) та ТОВ "Дергачівська фабрика гофрокартону" (Покупець/відповідач) було укладено договір поставки №0505-21/1 (надалі - "Договір").

Згідно з п.1.1. Договору Продавець зобов`язується продати та передати у власність Покупця картонно-паперову продукцію в асортименті, в подальшому іменована - Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно здійснити оплату, на умовах цього Договору, Одиниця виміру, кількість, асортимент ціна кожної партії товару вказується в Специфікації та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору та підписуються сторонами.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Продавець надає Покупцю необхідні документи (накладні на Товар та інші супровідні документи). Підтвердженням передачі Товару від Продавця до Покупця є підпис представника Покупця на товарно-транспортній накладній та надання Продавцю довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, надалі - ТМЦ.

Ціна (вартість) Товару в рахунках та накладних зазначається у національній валюті України - гривнях. Вид розрахунків-безготівковий, форма розрахунків - по перерахунку. Покупець оплачує продавцю товар по вільним відпускним цінам, діючим на момент передачі товару ( п.4.1. Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору всі істотні умови оплати за Товар зазначаються в Додаткових угодах або рахунках-фактурах щодо кожної окремою поставки Товару.

Розрахунок за отриманий Товар здійснюється у безготівковому порядку в національній валюті України на поточний рахунок Продавця. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на поточний рахунок Продавця (п.4.4. Договору).

Пунктом 4.5 Договору сторонами погоджено, що будь-який платіж, що отриманий постачальником від покупця, спрямовується в першу чергу на погашення існуючої заборгованості за цим договором, незалежно від змісту призначення платежу.

Відповідно до п.4.6. Договору у випадку несплати покупцем вартості поставленого товару відповідно до умов цього договору продавець має право припинити подальшу поставку товару до повного розрахунку покупцем. При цьому покупець зобов`язується сплатити вартість поставленого товару. Терміни наступних поставок товару узгоджуються сторонами додатково, в залежності від виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати товару та можливостей продавця виконати наступні поставки товару.

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та скріпленням печатками і діє до 31 грудня 2021 року включно. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії Договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання та незадоволені законні вимоги, дія Договору продовжується до повного виконання таких зобов`язань (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору якщо за 30 (тридцять) календарних днів до завершення строку дії цього Договору жодною зі Сторін не буде надіслано письмового повідомлення про припинення його дії, дія цього Договору вважатиметься продовженою на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

У випадку порушення термінів оплати по Договору, Покупець сплачує, на вимогу Продавця, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Дана умова застосовується при оплаті з відстроченням платежу (п. 6.4. Договору).

Згідно з п. 9.10 Договору вся кореспонденція між сторонами, яка здійснюється засобами електронного зв`язку, а направляється Покупцем з електронної адреси karton@clarion.ua вважається спрямованою Постачальникові від імені Покупця і, відповідно, кореспонденція, спрямована Постачальником з sales_karney@ukr.net, karney-sumу@ukr.net, вважається відправленою Покупцеві від імені Постачальника, в наслідок чого, має юридичну силу і може використовуватися при вирішені спорів відповідно до цього Договору.

Також, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 30.07.2021 року до договору поставки № 0505-21/1, якою внесли зміни щодо умов оплати Покупцем Товару (згідно пункту 4.2 Основного Договору), та надали можливість відтермінування платежу до 21 календарного дня від дня відвантаження продукції на склад Покупця в обсязі 1 200 000 грн (один мільйон двісті тисяч гривень).

Також, умовами додаткової угоди визначили, що ціна (вартість) Товару зазначається у національній валюті - гривнях в рахунках та видаткових накладних. Кінцева оплата Товару повинна здійснюватися не пізніше, ніж на 21 (двадцять перший) день від дня відвантаження.

Заявка на виробництво Товару, з вказанням загального асортименту та кількості продукції, яку Покупець придбає в конкретному місяці, надається Покупцем не пізніше, ніж за 10 (десять) днів до дати закінчення попереднього місяця.

За умови перевищення ліміту суми в 1 200 000 грн (один мільйон двісті тисяч гривень), або прострочення терміну сплати за товар, відвантаження продукції припиняється до виконання всіх умов Договору.

Додатковою угодою №2 від 27.09.2021 року до договору поставки № 0505-21/1 сторони погодили внести зміни щодо умов оплати Покупцем Товару (згідно пункту 4.2 Основного Договору), та надати можливість відтермінування платежу до 30 календарного дня від дня відвантаження продукції на склад Покупця в обсязі 2 500 000 грн (два мільйони п`ятсот тисяч гривень).

Ціна (вартість) Товару зазначається у національній валюті - гривнях в рахунках та видаткових накладних. Кінцева оплата Товару повинна здійснювалися не пізніше, ніж на 30 (тридцятий) день від дня відвантаження.

Заявка на виробництво Товару, з вказанням загального асортименту та кількості продукції, і яку Покупець придбає, в конкретному місяці, надається Покупцем не пізніше, ніж за 10 (десять) днів до дати закінчення попереднього місяця.

За умови перевищення ліміту суми в 2 500 000 грн (два мільйони п`ятсот тисяч гривень), або прострочення терміну сплати за товар, відвантаження продукції припиняється до виконання всіх умов Договору.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна №95 від 06.05.2021 на суму 55452,60 грн, товарно-транспортна накладна № Р95 від 06.05.2021 року;

- видаткова накладна №126 від 03.06.2021 на суму 316471,92 грн, товарно-транспортна накладна №Р126 від 03.06.2021 року;

- видаткова накладна №160 від 15.07.2021 на суму 402270,07 грн, товарно-транспортна накладна №Р160 від 15.07.2021 року;

- видаткова накладна №161 від 16.07.2021 на суму 39041,59 грн, товарно-транспортна накладна №Р161 від 16.07.2021 року;

- видаткова накладна № 166 від 21.07.2021 на суму 453939,28 грн, товарно-транспортна накладна № Р166 від 21.07.2021 року;

- видаткова накладна № 170 від 22.07.2021 на суму 465165,00 грн, товарно-транспортна накладна № Р170 від 22.07.2021 року;

- видаткова накладна № 182 від 03.08.2021 на суму 318147,34 грн, товарно-транспортна накладна № Р182 від 03.08.2021 року;

- видаткова накладна № 194 від 09.08.2021 на суму 423114,10 грн, товарно-транспортна накладна № Р194 від 09.08.2021 року;

- видаткова накладна № 201 від 16.08.2021 на суму 427382,09 грн, товарно-транспортна накладна № Р201 від 16.08.2021;

- видаткова накладна № 233 від 04.09.2021 на суму 451640,09 грн, товарно-транспортна накладна № Р233 від 04.09.2021;

- видаткова накладна № 240 від 07.09.2021 на суму 437840,09 грн, товарно-транспортна накладна № Р240 від 07.09.2021 року;

- видаткова накладна № 260 від 27.09.2021 на суму 453155,58 грн, товарно-транспортна накладна № Р 260 від 27.09.2021;

- видаткова накладна № 275 від 02.10.2021 на суму 484560,00 грн, товарно-транспортна накладна № Р275 від 02.10.2021;

- видаткова накладна № 286 від 18.10.2021 на суму 508249,69 грн, товарно-транспортна накладна № Р286 від 18.10.2021;

- видаткова накладна № 311 від 02.11.2021 на суму 238999,97 грн, товарно-транспортна накладна № РЗ11 від 02.11.2021;

- видаткова накладна № 340 від 22.11.2021 на суму 239455,13 грн, товарно-транспортна накладна № Р340 від 22.11.2021;

- видаткова накладна № 357 від 07.12.2021 на суму 127310,04 грн, товарно-транспортна накладна № Р357 від 07.12.2021;

- видаткова накладна № 365 від 13.12.2021 на суму 222012,00 грн, товарно-транспортна накладна № Р365 від 13.12.2021;

- видаткова накладна № 377 від 20.12.2021 на суму 263487,00 грн, товарно-транспортна накладна № Р377 від 20.12.2021;

- видаткова накладна № 16 від 04.02.2022 на суму 400242,56 грн, товарно-транспортна накладна № Р16 від 04.02.2022

- видаткова накладна № 30 від 15.02.2022 на суму 560014,80 грн, товарно-транспортна накладна № Р30 від 15.02.2022.

Вищезазначені накладні підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.

Проте, як стверджує позивач, взяті на себе по Договору зобов`язання щодо здійснення розрахунків за Товар відповідач в повному обсязі не виконав, чим порушив умови Договору.

На підтвердження часткових оплат за договором, позивачем надано реєстр операцій, платіжну інструкцію від 31.07.2023 року та оборотно-сальдову відомість по рахункам №361.

02.07.2024 року позивач звертався до відповідача з вимогою, в якій просив сплатити заборгованість та нараховані штрафні санкції.

Позивач зазначає, що станом на момент подачі позовної заяви у Відповідача наявна не стягнута заборгованість у розмірі 1432009,50 грн. Заборгованість розрахована позивачем суцільним підсумком шляхом віднімання суми здійснених відповідачем платежів від вартості поставленого товару за договором поставки №0505-21/1 від 05.05.2021 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1951993,91грн, 3% річних у розмірі 161957,00 грн та 568428,51 грн інфляційних збитків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачеві товар на загальну суму 7435950,94 грн, однак відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар, тому сума отриманого та несплаченого товару складає 1432009,50 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдова відомість по рахунку №361 та реєстр операцій.

Відповідно до положень статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Отже наявність видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які підписані відповідачем, підтверджує факт поставки товару та існування правовідносин за договором поставки, що є підставою для виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п.4.2. Договору при замовленні товару сторони визначають один з наступних порядків оплати товару: передплата, оплата за фактом доставки товару, відтермінування платежу до 14 календарних днів.

Відповідно до п.4.3. Договору всі істотні умови оплати за Товар зазначаються в Додаткових угодах або рахунках-фактурах щодо кожної окремою поставки Товару.

Розрахунок за отриманий Товар здійснюється у безготівковому порядку в національній валюті України на поточний рахунок Продавця. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на поточний рахунок Продавця (п.4.4. Договору).

Пунктом 4.5 Договору сторонами погоджено, що будь-який платіж, що отриманий постачальником від покупця, спрямовується в першу чергу на погашення існуючої заборгованості за цим договором, незалежно від змісту призначення платежу.

Враховуючи зазначений пункт договору, платежі відповідача спрямовувались в першу чергу на погашення існуючої заборгованості за цим договором.

Також, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 30.07.2021 року до договору поставки № 0505-21/1, якою внесено зміни щодо умов оплати Покупцем Товару та надано можливість відтермінування платежу до 21 календарного дня від дня відвантаження продукції на склад Покупця в обсязі 1200000 грн (один мільйон двісті тисяч гривень).

Додатковою угодою №2 від 27.09.2021 року до договору поставки № 0505-21/1 сторони погодили внести зміни щодо умов оплати Покупцем Товару (згідно пункту 4.2 Основного Договору), та надати можливість відтермінування платежу до 30 календарних днів від дня відвантаження продукції на склад Покупця в обсязі 2500000грн (два мільйони п`ятсот тисяч гривень).

02.07.2024 року позивач звертався до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за договором поставки №0505-21/1 від 05.05.2021 року.

Однак, відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив.

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи.

Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.

Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, проте повну оплату за отриманий товар не здійснив.

Враховуючи вимоги статей 530, 692 ЦК України та умови договору та додаткових угод до нього, строк оплати за отриманий товар за договором поставки №0505-21/1 від 05.05.2021 року є таким, що настав.

Отже, враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1432009,50 грн підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми боргу, позивачем заявлені до стягнення інфляційні збитки, 3% річних та пеня.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних на прострочену заборгованість.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з`ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків.

Щодо строку виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати та відповідно початку прострочення грошового зобов`язання суд зазначає наступне.

Згідно з п.4.2. Договору при замовленні товару сторони визначають один з наступних порядків оплати товару: передплата, оплата за фактом доставки товару, відтермінування платежу до 14 календарних днів.

В матеріалах справи відсутні заявки на отримання товару, рахунки на оплату, чи будь-які інші документи, в яких сторони визначили порядок та строк оплати товару, за період з 06.05.2021 по 29.07.2021.

Позивач в судових засіданнях зазначив, що оплата за товар за всіма накладними повинна була відбуватися одразу за фактом доставки товару, оскільки сторонами не були погоджені інші умови.

Отже, як встановлено судом, поставка товару за договором № 0505-21/1 по видатковим накладним №95 від 06.05.2021, №126 від 03.06.2021, №160 від 15.07.2021, №161 від 16.07.2021, № 166 від 21.07.2021, № 170 від 22.07.2021 здійснена без визначення строку оплати.

Таким чином, за вказаними накладними у відповідача виник обов`язок негайного виконання, який випливає з припису ч.1 ст.692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Отже, враховуючи викладене, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за видатковими накладними №95 від 06.05.2021, №126 від 03.06.2021, №160 від 15.07.2021, №161 від 16.07.2021, №166 від 21.07.2021, №170 від 22.07.2021 підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Як вже зазначалось, додатковою угодою №1 від 30.07.2021 сторони погодили відтермінування платежу до 21 календарного дня від дня відвантаження продукції. Крім того, сторони погодили, що за умови перевищення ліміту суми в 1 200 000 грн (один мільйон двісті тисяч гривень), або прострочення терміну сплати за товар, відвантаження продукції припиняється до виконання всіх умов Договору.

Отже за видатковими накладними № 182 від 03.08.2021, № 194 від 09.08.2021, № 201 від 16.08.2021, № 233 від 04.09.2021, № 240 від 07.09.2021, № 260 від 27.09.2021 передбачено відтермінування платежу до 21 календарного дня, однак за умови перевищення ліміту суми в 1 200 000 грн або прострочення терміну сплати за товар, відвантаження продукції припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що борг відповідача після укладання додаткової угоди №1 перевищував 1200000,00 грн, однак позивач продовжував поставляти товар.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони в додатковій угоді №1 від 30.07.2021 погодили відстрочення платежу, а саме, кінцева оплата товару - не пізніше, ніж на 21 день від дня поставки.

Враховуючи викладене, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за видатковими накладними з 30.07.2021 розпочинається на 22 день з дня поставки, а саме, за видатковими накладними: №182 від 03.08.2021 починається з 24.08.2021; №194 від 09.08.2021 починається з 30.08.2021; № 201 від 16.08.2021 починається з 06.09.2021; № 233 від 04.09.2021 починається з 25.09.2021; № 240 від 07.09.2021 починається з 28.09.2021.

Додатковою угодою №2 від 27.09.2021 року сторони погодили відтермінування платежу до 30 календарного дня від дня відвантаження продукції на склад Покупця в обсязі 2 500 000 грн (два мільйони п`ятсот тисяч гривень). Крім того, сторони погодили, що за умови перевищення ліміту суми в 2500000 грн або прострочення терміну сплати за товар, відвантаження продукції припиняється до виконання всіх умов Договору.

З матеріалів справи вбачається, що борг відповідача після укладання додаткової угоди №2 перевищував 2500000,00 грн, однак позивач продовжував поставляти товар.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони в додатковій угоді №2 від 27.09.2021 погодили відстрочення платежу, а саме, кінцева оплата товару - не пізніше, ніж на 30 день від дня поставки.

Враховуючи викладене, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за видатковими накладними з 27.09.2021 розпочинається на 31 день з дня поставки, а саме, за видатковими накладними: №260 від 27.09.2021 починається з 27.10.2021; № 275 від 02.10.2021 починається з 01.11.2021; № 286 від 18.10.2021 починається з 17.11.2021; № 311 від 02.11.2021 починається з 02.12.2021; № 340 від 22.11.2021 починається з 22.12.2021; № 357 від 07.12.2021 починається з 06.01.2022; № 365 від 13.12.2021 починається з 12.01.2022; № 377 від 20.12.2021 починається з 19.01.2022; № 16 від 04.02.2022 починається з 06.03.2022; № 30 від 15.02.2022 починається з 17.03.2022.

При цьому суд відхиляє твердження позивача щодо відсутності відтермінування сплати за товар відповідно до умов додаткових угод до договору, оскільки відстрочка платежу передбачалася нібито за поставку товару однією накладною на визначену суму (1200000,00 грн та 2500000,00 грн), з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, всі поставки товару відбувались на суми, які не перевищують 1200000,00 грн.

При цьому станом на час підписання додаткових угод, сума загальної заборгованості становила майже 1200000,00 грн та 2500000,00 грн відповідно.

Крім того, умовами додаткових угод не конкретизовано, що відтермінування платежу надається лише в разі однієї поставки товару на визначену суму.

Крім того, суд звертає увагу, що п.6.4. Договору, на підставі якого позивачем заявлено до стягнення пеню, застосовується при оплаті з відстроченням платежу.

При цьому суд відхиляє твердження представника позивача щодо того, що п.6.4. Договору застосовується й в тому числі при оплаті з відстроченням платежу, так і при оплаті іншим чином, оскільки в договорі це не конкретизовано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони в додаткових угодах погодили відтермінування платежу на 21 день з 30.07.2021 та на 30 днів з 27.09.2021.

Щодо пені.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно з статями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1951993,97 грн

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені, суд дійшов висновку про їх невірність та невідповідність вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

У випадку порушення термінів оплати по Договору, Покупець сплачує, на вимогу Продавця, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Дана умова застосовується при оплаті з відстроченням платежу (п. 6.4. Договору).

З урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України, суд встановив, що договір не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч.6 ст.232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати. Умову, передбачену у п. 6.4. договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивачем заявлено до стягнення 1951993,97 грн пені, яка нарахована на залишок заборгованості з урахуванням оплат, за період з 06.05.2021 по 01.07.2024 року.

Отже, дослідивши розрахунок пені, суд встановив, що пеня розрахована невірно, а саме, без встановленого ч.6 ст.232 ГК України обмеження нарахування, а також невірно визначено початковий період нарахування за кожною накладною, а саме, позивач нараховує пеню шляхом складання заборгованості з урахуванням оплат, не враховуючи відтермінування платежу по кожній накладній.

Оскільки суми боргу, з урахуванням оплат, за кожною накладною окремо, на які нараховується пеня, з розрахунку позивача, неможливо визначити, суд перераховує пеню на суму боргу, яка виникла після здійснення останньої поставки товару.

Судом встановлено, що остання поставка була здійснена позивачем 15.02.2022 року.

Враховуючи умови додаткової угоди №2 від 27.09.2021 року, сторони погодили відтермінування платежу до 30 календарних днів від дня відвантаження продукції на склад Покупця в обсязі 2500000 грн. Крім того, сторони погодили, що за умови перевищення ліміту суми в 2500000 грн або прострочення терміну сплати за товар, відвантаження продукції припиняється до виконання всіх умов Договору.

Як вбачається з матеріалів справи борг відповідача після укладання додаткової угоди №2 перевищував 2500000,00 грн, однак позивач продовжував поставляти товар.

Крім того, суд звертає увагу, що п.6.4. Договору застосовується при оплаті з відстроченням платежу.

Отже строк оплати за останньою видатковою накладною настав 16.03.2022 року, та нарахування пені починається з 17.03.2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 17.03.2022 року борг відповідача становив 1999521,50 грн.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені, відповідно до умов договору та додаткової угоди, з урахуванням вірного періоду нарахування та обмеженням в 6 місяців відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, суд встановив, що розмір пені, який підлягає задоволенню, становить 378539,55 грн.

В частині стягнення 1573454,42 грн пені суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок є невірним, оскільки позивачем невірно визначено початковий період нарахування 3% річних за кожною накладною. Крім того, позивач нараховує 3% річних шляхом складання заборгованості з урахуванням оплат, не враховуючи відтермінування платежу по кожній накладній.

Позивач нараховує 3% річних на суми боргу з дня поставки товару, в той час коли вірним початковим періодом нарахування є наступний день за накладними до 30.07.2021, за накладними з 30.07.2021 - після спливу 21 календарного дня, та за накладними з 27.09.2021 - після спливу 30 календарних днів.

Перерахувавши відповідні розрахунки позивача, з урахуванням часткових сплат та вірних періодів нарахування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 121844,27 грн 3% річних.

В частині стягнення 40112,73 грн 3% річних слід відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

З розрахунку інфляційних втрат позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснено на суму боргу в розмірі 1432009,00 грн за період вересень 2021 - квітень 2024 року.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню інфляційних, суд дійшов висновку про їх невірність, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивач здійснює нарахування інфляційних на суму боргу в розмірі 1432009,00 грн за період з вересня 2021 по квітень 2024 року.

При цьому суд зазначає, що сума боргу в розмірі 1432009,00 грн, з урахуванням оплат, виникла з 09.05.2024.

Однак, здійснивши перерахунок інфляційних на суми боргу за кожною накладною окремо, з урахуванням часткових оплат та враховуючи період, визначений позивачем, суд встановив, що загальна вірна сума інфляційних є більшою. Разом із тим, враховуючи, що згідно з ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в межах заявленої суми в розмірі 568428,51 грн.

Отже позовні вимоги в частині стягнення 568428,51 грн інфляційних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, також не надав суду жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд визнає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та не спростованими відповідачем.

Однак, з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1573454,42 грн пені та 40112,73 грн 3% річних, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 37512,33 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19,124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівська фабрика гофрокартона" (адреса: 62300, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт Старий Салтів, вул.Семенова, 27; код ЄДРПОУ 35698868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карней" (адреса: 02225, м.Київ, вул.Оноре Де Бальзака, 16; код ЄДРПОУ 38522784) 1432009,50 грн основного боргу, 378539,55 грн пені, 121844,27грн 3% річних, 568428,51 грн інфляційних збитків, а також 37512,33 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "18" жовтня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт