Постанова

від 17.10.2024 по справі 906/448/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/448/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

на рішення Господарського суду Житомирської області

у складі судді Шніт А.В.

від 17.04.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Філіпової Т.Л., Василишин А.Р., Бучинської Г.Б.

від 15.08.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-СМ"

до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-СМ" (далі - ТОВ "Альфа-СМ") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про визнання неправомірними дій щодо нарахування йому вартості послуги з розподілу електричної енергії за січень 2023 року, лютий 2023 року та по дату ухвалення рішення суду по 2 класу напруги, а також зобов`язання Акціонерного товариства "Житомиробленерго" здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії ТОВ "Альфа-СМ" у період січень-лютий 2023 року по дату ухвалення рішення суду згідно договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №114 від 28.10.2021 шляхом застосування тарифів для 1 (першого) класу напруги (з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову вх.№01-44/2044/23 від 20.06.2023).

Позов мотивовано тим, що здійснення відповідачем нарахування вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії у січні-лютому 2023 року по 2 класу напруги, на думку позивача суперечить чинному договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 114 від 28.10.2021, укладеному між сторонами.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

28.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-СМ" та Акціонерним товариством "Житомиробленерго" в особі начальника Житомирського РЕМ АТ "Житомиробленерго" укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №114.

Відповідно до п.1.1 даного договору цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (надалі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам (надалі - Споживач) як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2 Договору №114).

За змістом п.2.1 Договору №114 оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

Відповідно до п.5.1 Договору №114 ціною цього договору є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача, зазначені у паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача.

Тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків" (п.5.3 Договору №114).

За змістом підп.6 п.6.1 Договору №114 оператор системи зобов`язується, зокрема, надавати споживачу інформацію про зміну тарифу (ціни) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше, ніж за 20 днів до введення її в дію.

Цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.11.1 Договору №114).

Відповідно до п.12.1, 12.2 Договору №114 інші умови можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору. Усі додатки, зміни та доповнення до цього договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін.

Розбіжності щодо застосування тарифів вирішуються НКРЕКП (п.12.7 Договору №114).

Згідно з п.12.8 Договору №114 невід`ємною частиною договору є, зокрема, додатки:

1) №1 "Заява-приєднання";

2) №2 "Паспорт точки/точок обліку електричної енергії";

3) №3.1 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, що використовується на об`єктах споживача";

4) №4 "Порядок розрахунків" зі зразком звіту про покази засобів обліку. Звіт про покази засобів обліку надається споживачем щомісячно;

5) №6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Відповідно до Додатку №3.1 до Договору №114 ("Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, що використовується на об`єктах споживача") ступінь напруги приєднання на об`єктах позивача становить 110/0,4 кВт з 1 класом напруги.

За змістом п.2 Додатку №6.1 до Договору №114 ("Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін") межа розподілу балансової належності електромереж встановлюється між Основним споживачем (ФОП Шолохом В.В.) і Оператором системи (АТ "Житомиробленерго"): на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська.

Договір та додатки до нього підписані сторонами без будь-яких зауважень.

Крім того, в матеріалах справи міститься договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.06.2020, укладений між Фізичною особою-підприємцем Шолохом Валерієм Володимировичем (Основний споживач) та Акціонерним товариством "Житомиробленерго" (Користувач) (далі - Договір від 15.06.2020).

Відповідно до п.1.1 цього договору основний споживач зобов`язується забезпечувати технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач своєчасно сплачувати вартість послуг основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком №2 до Договору від 15.06.2020, межа балансової належності між користувачем (АТ "Житомиробленерго") і основним споживачем (ФОП Шолохом В.В.) встановлюється на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська.

Згідно з абз.3 п.1.2 Договору від 15.06.2020 перелік об`єктів споживачів, розподіл електричної енергії яким забезпечує користувач (АТ "Житомиробленерго") через мережі основного споживача (ФОП Шолоха В.В.) зазначені в додатку №8.

Як вбачається з додатку №8 до Договору про спільне використання технологічних мереж від 15.06.2020 ("Перелік об`єктів споживачів, які приєднані до мереж Основного споживача") приєднаним до мереж Основного споживача (ФОП Шолоха В.В.) є ТОВ "Жерок-Альфа" на 1 класі напруги.

При цьому, відповідно до Додатку №6.1 до Договору №114 ("Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін") Основними споживачами визначено ФОП Шолоха В.В. та ТОВ "Жерок-Альфа", а Споживачем - ТОВ "Альфа-СМ".

Як зазначає позивач, з початку 2023 року АТ "Житомиробленерго" надіслало ТОВ "Альфа-СМ" акти та рахунки за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за тарифами, встановленими для споживачів 2 класу напруги.

Листами №12 від 06.02.2023, №16 від 16.02.2023 і №21 від 06.03.2023 позивач звертався до відповідача та просив здійснити перерахунок вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії згідно з договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №114 від 28.10.2021 за тарифом, визначеним для 1 класу напруги, за січень-лютий 2023 року.

Відповідачем надано копію письмової відповіді НКРЕКП №15538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021, на його лист №012/20523 від 06.12.2021, у якому йому роз`яснено, що субспоживачі належать до 2 класу напруги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд Житомирської області рішенням від 17.04.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024, у справі №906/448/23 позов задовольнив. Визнав неправомірними дії Акціонерного товариства "Житомиробленерго" щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-СМ" вартості послуги з розподілу електричної енергії за січень-лютий 2023 року по дату ухвалення рішення по 2 (другому) класу напруги. Вказав, що Акціонерному товариству "Житомиробленерго" необхідно здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-СМ" за період з січня-лютого 2023 року по дату ухвалення рішення у відповідності до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №114 від 28.10.2021 шляхом застосування тарифів для 1 (першого) класу напруги. Стягнув з Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-СМ" 5 368,00 грн судового збору.

Рішення судів мотивовані тим, що позивач є споживачем, який не отримує електричну енергію від оператора системи розподілу безпосередньо, а є споживачем, що отримує електроенергію від споживача, що є власником мереж, який, у свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності за 1 класом напруги. За умовами укладеного між сторонами договору ступінь напруги приєднання на об`єктах споживача визначено для позивача за 1 класом напруги, а тому дії відповідача щодо нарахування позивачу вартості послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням тарифу для 2-го класу є неправомірними. Зміни до умов договору №114 від 28.10.2021, які стосуються тарифу (ціни) на оплату послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, не вносились.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 у справі № 906/448/23, у якій просило їх скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження визначено пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідач у касаційній скарзі зазначив, що підставою касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2024 року по справі № 911/1359/22 (справа щодо обов`язковості виконання учасниками ринку електричної енергії та імперативності рішень (постанов, розпоряджень) НКРЕКП.

Обґрунтовуючи пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, на думку скаржника, існує необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/8823/22 та від 21.02.2024 по справі № 906/172/23 застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, в частині висновку суду про те, що для визначення другого класу напруги необхідно наявність межі балансової належності у споживача з оператором системи безпосередньо.

Обґрунтовуючи пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: - п.1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ) де визначені значення вжитих термінів, зокрема «межа балансової належності» - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування; - Додатку 31 до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05 жовтня 2018 року № 1175, який доповнений Постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321 «Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії» в частині того, що «Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності».

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для позивача по 2 (другому) класу напруги; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії за період з січня - лютого 2023 року по дату ухвалення рішення суду шляхом застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для позивача по 1 (першому) класу напруги.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідачем підставою для касаційного оскарження визначено пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вказав на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов?язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.

Проаналізувавши висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що правовідносини, що виникли у зазначеній скаржником справі та у справі № 906/448/23 не є подібними.

Предметом позову у справі №911/1359/22 було стягнення суми основного боргу, а також пені, 3 % річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії.

У цій справі Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії (постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 та у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

У той час як у справі № 906/448/23 спір виник з приводу дій відповідача з визначення позивачу вартості послуги з розподілу електричної енергії за січень-лютий 2023 по 2 (другому) класу напруги.

При цьому відповідач, обґрунтовуючи свої доводи незастосуванням судами попередніх інстанцій постанови НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430, не вказав як це впливає на правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що віднесення споживача до відповідного класу напруги залежить від номінальної напруги, яку споживачі отримують від оператора системи розподілу на межі балансової належності. Відповідно до внесених цією постановою змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05 жовтня 2018 року № 1175 (п. 8.1), споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВ та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.

Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ, відносяться до 2 класу напруги.

Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності.

Рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на тому, що споживачі електричної енергії розподіляються на два класи. Критерієм розмежування класів споживачів є ступінь напруги на межі балансової належності між мережею оператора системи розподілу та споживачем: 27,5 кВ та вище - перший клас споживачів, нижче 27,5 кВ - другий клас споживачів.

Позивач є споживачем, який не отримує електричну енергію від оператора системи розподілу безпосередньо, а є споживачем, що отримує електроенергію від споживача, що є власником мереж, який, у свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності за 1 класом напруги та з огляду на те, що за умовами укладеного між сторонами договору ступінь напруги приєднання на об`єктах споживача визначено для позивача 1 клас напруги, що відповідачем не спростовано.

Отже, посилання скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, є безпідставними. Наведена справа № 911/1359/22 та справа, що розглядається, є різними з точки зору спірних правовідносин, як за предметом та підставами позову, так і за нормативно-правовим регулюванням, характером урегульованих нормами права правовідносин, отже, справи є різними за фактично-доказовою базою, доводами сторін та обставинами, встановленими попередніми судовими інстанціями, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу, вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в частині підстави, передбаченої пунктом1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Щодо підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вказав на необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/8823/22 та від 21.02.2024 по справі № 906/172/23, в частині висновку суду що для визначення другого класу напруги необхідно наявність межі балансової належності у споживача з оператором системи безпосередньо.

В силу приписів пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі№ 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.

Проаналізувавши правові висновки, викладені у постановах у справах № 910/8823/22 та № 906/172/23, на які посилається скаржник, Верховний Суд зазначає, що у наведених скаржником постановах Верховний Суд послідовно висловлював висновки про неправомірність дій відповідача з нарахування позивачам у кожній зі справ тарифу за послуги з розподілу енергії за 2 (другим) класом напруги, з урахуванням того, що між сторонами спору у кожній зі справ безпосередньо відсутня межа балансової належності, а в укладених договорах встановлено напругу приєднання на об`єктах позивача, що відповідає І (першому) класу напруги.

Такі висновки постанов Верховного Суду у справах № 910/8823/22 та № 906/172/23 є чіткими, зрозумілими, послідовними та сприяють однозначному застосуванню норм матеріального права.

Також такі висновки неодноразово підтримані Верховним Судом у постановах, зокрема за участю відповідача - Акціонерного товариства «Житомиробленерго», від 20.06.2024 у справі №906/835/23, від 05.09.2024 у справі № 906/600/23, від 05.09.2024 у справі № 906/447/23, від 10.10.2024 у справі № 906/472/23.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують вказаних висновків та не містять вагомих причин, які можуть бути підставою для відступу від цих висновків.

Таким чином касаційний суд не вбачає підстав для відступу від правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах у справах № 910/8823/22 та № 906/172/23.

Обґрунтовуючи пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: - п.1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ) де визначені значення вжитих термінів, зокрема «межа балансової належності» - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування; - Додатку 31 до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05 жовтня 2018 року № 1175, який доповнений Постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321 «Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії» в частині того, що «Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності».

Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно встановити відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також, наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у контексті доводів касаційної скарги, якими обґрунтовано підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, виходить з того, що поняття «межа балансової належності», а саме, точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, чітко та однозначно сформульоване у п.1.1.2 ПРРЕЕ, не викликає його неоднозначного розуміння, та відповідно, підлягає встановленню з урахуванням обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки поданих сторонами доказів.

У свою чергу, у Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175 визначено, що клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності. Відповідно обставини встановлення класу напруги споживачу з урахуванням межі балансової належності підлягають встановленню з урахуванням обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки поданих сторонами доказів.

У цій справі судами попередніх інстанцій, з урахуванням висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 10.01.2024 у справі № 910/8823/22 у подібних правовідносинах встановлено, що доданий до позовної заяви договір від 28.10.2021 № 114 підтверджує відсутність меж балансової належності у позивача з відповідачем (оператором системи) безпосередньо, а ФОП Шолох В.В., що є власником мереж, який, у свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності за 1 класом напруги. Відповідно до Додатку № 3.1 до Договору №114 ("Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, що використовується на об`єктах споживача") ступінь напруги приєднання на об`єктах позивача становить 110/0,4 кВ з 1 класом напруги.

За змістом п.2 Додатку №6.1 до Договору №114 ("Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін") межа розподілу балансової належності електромереж встановлюється між Основним споживачем (ФОП Шолохом В.В.) і Оператором системи (АТ "Житомиробленерго") на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська. Основними споживачами визначено ФОП Шолоха В.В. та ТОВ "Жерок-Альфа", а Споживачем - ТОВ "Альфа СМ".

Відповідно до Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком №2 до Договору від 15.06.2020 про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.06.2020, укладеним між Фізичною особою-підприємцем Шолохом Валерієм Володимировичем (Основний споживач) та Акціонерним товариством "Житомиробленерго" (Користувач), межа балансової належності між користувачем (АТ "Житомиробленерго") і основним споживачем (ФОП Шолохом В.В.) встановлюється на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська.

Класом напруги в загальному випадку називають чисельне значення напруги, яке застосовується в електричних мережах для передачі енергії споживачам; критерієм розмежування класів споживачів є ступінь напруги на межі балансової належності між мережею оператора системи розподілу та споживачем. Оскільки позивач є споживачем, який не отримує електричну енергію від оператора системи розподілу безпосередньо, а є споживачем, що отримує електроенергію від споживача, що є власником мереж, який, у свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності за 1 класом напруги, враховуючи, що у додатку № 3.1 до Договору від 28.10.2021 № 114 позивачеві визначений 1 клас напруги споживача, дії відповідача щодо нарахування позивачу вартості послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням тарифів для 2-го класу, у даному випадку, є неправомірними.

За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права на які вказує відповідач під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

У касаційній скарзі відповідач по суті лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що наведені відповідачем підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження. Верховний Суд вважає за необхідне закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, відкрите з підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, водночас, касаційна скарга, подана на підставі пунктів 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишає без змін рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 296, статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 906/448/23, відкрите за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 у справі № 906/448/23 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй