Ухвала

від 18.10.2024 по справі 910/507/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/507/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Ємця А.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", скаржник)

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024

у справі №910/507/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про скасування оперативно-господарських санкцій у розмірі 2 243 884,01 грн та зобов`язання повернути кошти,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 позов ТОВ "Норма Плюс" задоволено:

- скасовано оперативно-господарські санкції №ТОВВИХ-23-14660 від 16.10.2023, №ТОВВИХ-23-16354 від 15.11.2023, №ТОВВИХ-23-16840 від 27.11.2023 у загальному розмірі 2 243 884,01 грн, застосовані ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до ТОВ "Норма Плюс" за несвоєчасне виконання робіт за Договором №4600006677 від 28.10.2022;

- стягнуто з ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на користь ТОВ "Норма Плюс" кошти у розмірі 2 243 884,01 грн, які були утримані на підставі оперативно-господарських санкцій, та судовий збір у розмірі 33 659 грн.

Постановою від 12.09.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі №910/507/24.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 заяву ТОВ "Норма Плюс" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на користь ТОВ "Норма Плюс" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 68 000 грн; в іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Постановою від 12.09.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/507/24.

08.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 (повний текст постанови складений 18.09.2024) у справі № 910/507/24. Вказана касаційна скарга була подана 07.10.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".

Перевіривши касаційну скаргу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Із аналізу змісту статті 244 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Зазначена правова позиція узгоджується, із висновками, викладеними у пункті постанови Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту касаційної скарги.

За змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підставу для касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постановах.

При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду із формулюванням самого висновку щодо застосування такої норми.

Однак скаржником у скарзі скаржником не конкретизовано норм права, порушення або неправильного застосування яких припустилися, на його думку, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень та щодо застосування яких (норм) не було враховано висновків Верховного Суду, а саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, такий висновок не був врахований не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

Водночас Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: уточнити наведену підставу касаційного оскарження судових рішень та зазначити норми права (пункт, частина, стаття) порушення яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій та щодо застосування яких (норм) висновок Верховного Суду не був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Заяву про усунення недоліків касаційної скарги подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі № 910/507/24 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду А. А. Ємець