Постанова

від 09.10.2024 по справі 759/13330/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 759/13330/22

провадження № 61-5428св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,

третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2023 року в складі судді: Ул`яновської О. В., та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом»), третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що наказом № 5к від 01 серпня 2016 року позивач був переведений на посаду начальника відділу вхідного контролю, вторинних ресурсів, реалізації та аналізу руху ТМЦ Запорізького відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Наказом № 162 від 26 травня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з роботи 27 травня 2021 року за прогул без поважних причин, згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки він був відсутній на робочому місці 14 квітня 2021 року у зв`язку зі зверненням до медичної установи за наданням лікарської допомоги, що підтверджується довідкою медичної установи подальшим лікуванням та проведенням хірургічних операцій. Крім цього, звільнення його з роботи пов`язане з переслідуванням його, як викривача, та наявного конфлікту інтересів у керівництва.

Про те, що позивач є викривачем і про те, що відповідач дізнався, що він є викривачем, підтверджують наступні факти.

04 лютого 2021 року за заявою позивача внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження № 52021000000000068 за частиною п`ятою статті 191 КК України відносно зловживання службовими особами ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» службовим становищем в період листопад - грудень 2020 року Про цей факт ним було особисто повідомлено службових осіб ДП «НАЕК «Енергоатом».

Головним підрозділом детективів НАБУ 18 лютого 2021 року йому було повідомлено про участь по даній справі, як викривача.

ОСОБА_1 просив:

поновити строк звернення до суду, який був пропущений ним з поважних причин;

визнати протиправним та скасувати наказ Відокремленого підрозділу «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» від 26 травня 2021 року за № 162 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновити його на роботі на посаді начальника відділу вхідного контролю, вторинних ресурсів реалізації та аналізу руху ТМЦ Запорізького відділення ВП «Складське господарство»;

стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 травня 2021 року до дня постановлення судового рішення;

відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2023 року:

позов ОСОБА_1 задоволено частково;

визнано протиправним та скасовано наказ відокремленого підрозділу «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» від 26 травня 2021 року за № 162 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновлено позивача на роботі на посаді начальника відділу вхідного контролю, вторинних ресурсів реалізації та аналізу руху ТМЦ Запорізького відділення ВП «Складське господарство»;

стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 травня 2021 року по 15 вересня 2023 року у розмірі 1 809 419,91 грн;

стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» в дохід держави судовий збір в розмірі 8 218,17 грн;

в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено;

допущено негайне виконання рішення в частині стягнення за один місяць середньої заробітної плати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

до позивача було застосовано найсуворіший негативний захід згідно з трудовим законодавством України - звільнення. Цей захід дисциплінарного характеру спричиняє негативні наслідки не лише для кар`єри позивача, а й суттєво впливає на реалізацію законного права здійснення повідомлень про порушення антикорупційного законодавства іншими працівниками у структурі ДП «НАЕК «Енергоатом», які мають можливості діяти в інтересах суспільства, повідомляючи про це роботодавця, спеціально уповноважені державні органи та громадськість. При цьому масштаб негативного ефекту для суспільства посилюється з огляду на важливість ДП «НАЕК «Енергоатом» для енергетичної і національної безпеки в цілому України в особливий період. Таким чином, звільнення позивача працює на шкоду суспільним інтересам, відповідно, суд дійшов висновку, що звільнення позивача, за цих обставин, є непропорційно суворим. Враховуючи той факт, що позивач здійснив повідомлення щодо наявного незаконного діяння організованої групи службових осіб ДП «НАЕК «Енергоатом з ознаками складу корупційного правопорушення передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», позивач набув статус викривача, а дії відповідача суперечать вимогам статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції». Позивач здобув статус викривача, а отже йому не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, його не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу. При цьому, саме відповідач зобов`язаний доводити, що звільнення позивача не пов`язане зі здійсненням ним повідомлень про можливі факти порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції»;

відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами;

доказами у сукупності, що підтверджують поважність причин невиходу позивача на роботу, зокрема є те, що позивач 14 квітня 2021 року о 07:00 год звернувся до поліклініки, з метою надання лікарської допомоги, про що засобами телефонного зв`язку повідомив т.в.о. головного інженера ЗВ ВП СГ ОСОБА_8 про звернення до медичного закладу приблизно о 07:10 год та приблизно о 08:00 год засобами телефонного зв`язку повідомив про звернення до медичного закладу техніка ЗВ ВП СГ ОСОБА_5 та інженера з питань ОПтаПБ ОСОБА_2 . Після інформації отриманої у реєстратурі медичного закладу, дізнався, що травматолог приймає хворих лише за попереднім зверненням до сімейного лікаря. Прийом сімейного лікаря розпочинався о 12:00 год, який також не відбувся, оскільки сімейний лікар у той день здійснювала чергування у відділенні вірусології. Після очікування своєї черги до лікаря-травматолога потрапив на прийом лише о 12:15, пояснив йому поважність причини звернення без направлення сімейного лікаря, лікар під час огляду направив його до рентген-кабінету, після повернення до лікаря-травматолога з`ясувалось, що часи прийому закінчились і він вимушений був звернутись до іншого лікаря у іншій будівлі, яке відбулось лише о 15:30 год;

суд вважав, що поважність неприбуття до роботи працівника повинна рахуватись не з певної години отримання консультації лікаря, а саме з години, коли працівником було повідомлено підприємство про поважність причини неприбуття до роботи, тобто з о 07:10 год 14 квітня 2021 року;

прибуття у поліклініку відбулось за 5 годин до отримання консультації саме до лікаря-травматолога у поліклініки, з метою отримання лікарської допомоги, це підтверджується поясненням позивача у судовому засіданні, щодо установлених правил та процедур належного отримання лікарської допомоги, на які витрачається певний час до потрапляння на прийом до лікаря;

14 квітня 2021 року позивач був відсутній на роботі з поважних причин (за станом здоров`я). Відтак, у відповідача не було підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту чотири статті 40 КЗпП України. Таке звільнення є порушенням трудових прав позивача, які підлягають судовому захисту;

позивач просив стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 травня 2021 року по день ухвалення рішення суду, що суперечить змісту частини другої статті 235 КЗпП України, оскільки вимушеним прогулом у розумінні вказаної статті є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі. Середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період з 27 травня 2021 року по 15 вересня 2023 року включно;

з урахуванням позовних вимог сума сплати судового збору складає один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. За подання позовної заяви позивач звільнений від сплати судового збору, а тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 8218,17 грн судового збору, а не на користь позивача, як зазначено у вимогах позовної заяви.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 вересня 2023 року виправлено арифметичної помилку та описку у короткому тексті рішення Святошинського районного суду м. Києва:

зазначено вірно четвертий абзац резолютивної частини рішення, а саме: «Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 36217282) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.05.2021 по 15.09.2023 у розмірі 1 809 4199 (один мільйон вісімсот дев`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн 91 коп.»;

у резолютивній частині короткого тексту зазначено шостий абзац: «У решті позовних вимог відмовити».

у резолютивній частині короткого тексту зазначено сьомий абзац: «Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення за один місяць середньої заробітної плати».

Ухвала мотивована тим, що

суд вважав за необхідне виправити допущену арифметичну помилку та описку у короткому тексті рішення.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2023 року:

доповнено рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2023 року;

Стягнено з ДП «НАЕК «Енергоатом» в дохід держави судовий збір у розмірі 161,62 грн.

стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 6 010,01 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що:

оскільки, при подані вказаної позовної заяви позивач звільнений від сплати судового збору суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену ним суму судового збору, яка складає 6010,01 грн, а також стягнути в дохід держави суму судового збору у розмірі 161,62 грн, зважаючи на те, що з відповідача стягнуто судовий збір в дохід держави у розмірі 8218,17 грн, що в загальній сумі і буде становити повну суму судового збору (6010,01+161,62+8218,17=14389,80).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року виправлено описку в описовій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2023 року:

«у розділі ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду, де зазначити вірно середньомісячну заробітну плату, а саме: «У довідці про доходи від 27.05.2021 ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» та довідки Пенсійного фонду України Форма ОК-5 нарахована заробітна плата склала: у березні 2021 р.- 61 756,95 грн, у квітні 2021 р. - 32 909,50 грн з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У березні 2021 р. було 22 робочих дня, у квітні 2021 р. 22 робочих дня. Отже, середньомісячна заробітна плата становить 94 666,45/2 =47 333 грн 23 коп., середньоденна заробітна плата складає: (61756,95 +32909,5 =94666,45)/44 =2 151 грн 51 коп.».

Ухвала мотивована тим, що заявник просить суд виправити описку в описовій частині рішення. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви про виправлення описки у рішенні суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року:

апеляційну скаргу ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено частково;

рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення суми судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення;

стягнуто з АТ НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 786 338,74 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів;

стягнуто з АТ НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6 010,01 грн;

в іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2023 року залишено без змін;

ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року про виправлення арифметичної помилки та описки скасовано;

додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року скасовано;

компенсовано АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» сплачені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 658,26 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

ухвалюючи рішення про задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що відсутність позивача на роботі була викликана поважними причинами. При цьому існує причинно-наслідковий зв`язок між повідомленням позивача, як викривача, про можливий факт зловживання службовим становищем службовими особами відповідача та застосуванням останнім до нього негативного заходу впливу у вигляді звільнення. Матеріали справи свідчать про звернення позивача у день відсутності на роботі - 14 квітня 2021 року, за медичною допомогою, про що було повідомлено безпосереднього керівника. За наслідками МРТ, 19 квітня 2021 року позивача було повторно оглянуто та госпіталізовано до хірургічного відділення на стаціонарне лікування, проведення операції на колінному суглобі з подальшим оформленням листків непрацездатності, що не було спростовано відповідачем. Вказані обставини свідчать про існування об`єктивних, незалежних від волі самого працівника причин відсутності на робочому місці 14 квітня 2021 року, що повністю виключають вину працівника. З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність позивача на робочому місці 14 квітня 2021 року з поважних причин. Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що роботодавцем при вирішенні питання про звільнення позивача не було враховано поважність причин його нез`явлення на роботу. Не врахування роботодавця при вирішенні питання про звільнення працівника обставин, що призвели до нез`явлення його на роботу 14 квітня 2021 року, існування ряду наказів про ініціювання перевірок та позбавлення позивача премій з часу, коли посадовим особам відповідача стало відомо про повідомлення позивача про дії службових осіб ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, свідчать про упереджене ставлення до нього. Та обставина, що повідомлення позивача про злочин стосувалось службових осіб ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а не ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», з огляду на подальші дії останніх щодо притягнення працівника до відповідальності у виді позбавлення премій, не виключає існування підстав для висновку про вибірковий характер застосованого до позивача дисциплінарного ставлення у виді звільнення з роботи;

колегія суддів погодилася з доводами представника НАЗК про те, що з встановлених судом обставин справи вбачається наявність причинно-наслідкового зв`язку має повідомленням про можливий факт зловживання службовим становищем службовими особами відповідача та застосуванням останнім до нього негативних заходів впливу. У межах вказаного спору відповідач не спростував зазначених обставин відповідними доказами;

рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання наказу про звільнення позивача протиправним та його скасування, поновлення на роботі є законним, обґрунтованим, судом повно встановлено обставини справи, надано належну правову оцінку наданим доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги у вказаній частині. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині нарахування ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу;

суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дійшов помилкового висновку про те, що при нарахуванні загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно її обчислювати шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних, а не робочих днів;

у зв`язку з незаконним звільненням з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 786 338 74 грн (1 348,78 грн х 583 робочих дні);

при винесенні рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції вказаного не врахував, неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду в цій частині, а також додаткове рішення від 09 жовтня 2023 року, що є складовою частиною судового рішення, підлягають скасуванню;

з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 786 338,74 грн. Вказана сума зазначена без вирахування встановлених законодавством України податків і зборів;

вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності;

суд першої інстанції фактично обрав інший порядок обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який було наведено позивачем;

доповнення резолютивної частини рішення новими абзацами та висновками про те, в якій частині рішення суду не підлягає задоволенню, а також про порядок звернення його до виконання не є виправленням описки та арифметичної описки, а є зміною судового рішення, що є неприпустимим.

Аргументи учасників справи

12 квітня 2024 року АТ НАЕК «Енергоатом» засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року (повне судове рішення складено 15 березня 2024 року), в якій просило:

оскаржені судові рішення скасувати;

ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог;

вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ЦПК України;

ОСОБА_1 знав, що його сімейний лікар повинен був здійснювати прийом з 12:00 год, телефонував своєму сімейному лікарю та медсестрі, аж до 11:30 год. Біля 12:00 год йому перетелефонувала медсестра і він отримав інформацію, що сімейний лікар прийом здійснювати не буде з причин знаходження на чергуванні в вірусології, йому запропоновано звернутись безпосередньо до травматолога. Ніщо не заважало позивачу аж до 11:30 год 14 квітня 2021 року телефонувати і до сімейного лікаря, і до медичної сестри з робочого місця;

відсутні об`єктивні причини, що не залежали від волі позивача, які повністю виключають вину працівника, щодо його відсутності на роботі більше трьох годин 14 квітня 2021 року;

наказ ВП «Складське господарство» від 26 травня 2021 року № 162 «Про звільнення ОСОБА_1 » є правомірним, а підстави для його скасування та поновлення позивача на роботі відсутні, та, як наслідок, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

суди допустили неправильне застосування норми матеріального права пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України;

апеляційна скарга ДП «НАЕК «Енергоатом» частково задоволена, прийнято нове рішення про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом», яке є правонаступником ДП «НАЕК «Енергоатом» середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 786 338,74 грн;

апеляційну скаргу задоволено на 56,54 %, тому апеляційна інстанція мала компенсувати за рахунок держави відповідачу 18 607,50 грн * 56,57 % і 100 % = 10 526,26 грн;

відповідачем була подана апеляційна скарга на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року по справі № 759/13330/22 про виправлення арифметичної помилки та описки, яка відповідно до пункту 19 частини першої статті 353 ЦПК України оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду;

за подання скарги юридичною особою апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Платіжною інструкцією від 10 жовтня 2023 року № 1074 було сплачено відповідачем 2 684,00 грн за подання скарги на ухвалу суду від 29 вересня 2023 року;

апеляційний суд постановою від 06 лютого 2024 року в справі № 759/13330/22 скасував ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2023 року по справі № 759/13330/22, тому апеляційна інстанція мала компенсувати за рахунок держави відповідачу сплачений судовий збір у сумі 2 684,00 грн;

однак, апеляційний суд при винесенні постанови від 06 лютого 2024 року по справі № 759/13330/22 в порушення статті 141 ЦПК України не вірно розподілив судові витрати по справі.

У червні 2024 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив: ухвалити нове судове рішення або змінити постанову апеляційного суду і стягнути з відповідача 1 254 330,33 середнього заробітку; в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін; залишити скаргу відповідача без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суди дійшли правильного висновку про відсутність позивача на робочому місці 14 квітня 2021 року з поважних причин, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У червні 2024 року Національне агентство з питань запобігання корупції подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило в задоволенні касаційної скарги відмовити. Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

Національне агентство погоджується із викладеними у оскаржених рішеннях висновками судів першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 , що є викривачем у розумінні положень Закону України «Про запобігання корупції»;

Національне агентство заперечує проти задоволення касаційної скарги, оскільки викладені у ній аргументи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про наявність причинно-наслідкового зв`язку між здійсненим ОСОБА_1 повідомлення про можливий факт зловживання службовим становищем службовими особами відповідача та застосуванням останнім до нього негативних заходів впливу, а зводяться лише до незгоди АТ НАЕК «Енергоатом» з судовими рішеннями.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року:

клопотання АТ НАЕК «Енергоатом» про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року задоволено частково;

зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в частині стягнення середнього заробітку у розмірі 786 338,74 грн (окрім суми, яка відповідно до пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню) до закінчення її перегляду у касаційному порядку;

у задоволенні клопотання у іншій частині відмовлено;

відкрито касаційне провадження у справі.

20 червня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 31 травня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17; від 11 червня 2018 року у справі № 185/5871/16-ц; від 26 листопада 2018 року у справі № 766/11284/16-ц; від 07 квітня 2021 року у справі № 569/12445/18; від 14 квітня 2021 року у справі № 758/10562/19; від 10 серпня 2021 року у справі № 308/12855/19; від 08 листопада 2023 року у справі № 761/40281/20; від 02 серпня 2023 року у справі № 420/13302/20; від 08 лютого 2022 року у справі № 761/40281/20.

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до наказу «Про прийняття на роботу» позивача з 29 вересня 2015 року прийнято на роботу. Позивач з 01 серпня 2016 року працював на посаді начальника відділу вхідного контролю, вторинних ресурсів, реалізації та аналізу руху ТМЦ Запорізького відділення ВП «Складське господарство».

11 січня 2021 року позивач звернувся до Національного антикорупційного бюро України з заявою, щодо наявного незаконного діяння організованої групи службових осіб ДП «НАЕК «Енергоатом» з ознаками складу корупційного правопорушення передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, підслідність якого віднесена до НАБУ.

14 січня 2021 року за № 0411-192/1011 НАБУ скерувало звернення позивача для розгляду в межах компетенції до Енергодарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

14 січня 2021 року за № 06 позивача депремійовано розпорядженням за неякісну та несвоєчасну підготовку відповіді на запит.

04 лютого 2021 року за заявою позивача внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження № 52021000000000068 за частиною п`ятою статті 191 КК України відносно зловживання службовими особами ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» становищем у період листопада-грудня 2020 року.

04 лютого 2021 року згідно листа від 17 січня 2022 року за № 23-07/2400-22 Національного агентства з питань запобігання корупції Департаменту запобігання та виявлення корупції позивач набув статус викривача.

18 лютого 2021 року за вих. № 0411-221/5384 Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України позивача було повідомлено про участь, як викривача кримінальному провадженню № 52021000000000068 за частиною п`ятою статті 191 КК України.

На виконання вимог наказу ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК» Енергоатом» від 26лютого 2021 року № 51 «Про проведення перевірки» ( зі змінами внесеними наказом від 18березня 2021 № 93 «Про внесення змін до наказу від 26 лютого 2021 року № 51), у період з 26лютого 2021 року по 10 квітня 2021 року проведено вибіркову перевірку дотримання персоналом відділень ВП «Складське господарство» вимог СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС», СТП 0.45.029-2011 «Зберігання промислової продукції, Загальні вимоги до організації та контролю» та інших виробничих та організаційно-розпорядчих документів ДП НАЕК «Енергоатом» та ВП «Складське господарство» з питань проведення вхідного контролю продукції, що надходить для потреб ВП АЕС та її зберігання.

За наслідками вибіркової перевірки директором ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК» «Енергоатом» Гаврилюком В. видано наказ № 149 від 11 травня 2021 року «Про результати перевірки, притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та депреміювання», яким за незадовільну організацію роботи відділу вхідного контролю, вторинних ресурсів, реалізації та аналізу руху ТМЦ Запорізького відділення, порушення встановлених вимог щодо оформлення та зберігання документації підлеглим персоналом, порушення пунктів 4.1.1, 4.1.2, 6.2.1, 6.2.3, 6.2.4 посадової інструкції начальника відділу вхідного контролю вторинних ресурсів, реалізації та аналізу руху ТМЦ Запорізького відділення ВП «Складське господарство» ІП-К.45.04.017-19 начальника відділу ОСОБА_10 оголошено догану, премію за квітень 2021 року не нараховувати.

18 березня 2021 року заступником директора ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК» Енергоатом» Кобець С. видано розпорядження № 58 «Про депреміювання працівника», яким начальника відділу ОСОБА_9 знижено розмір премії на 20 % за лютий 2021 року за неякісне проведення ВК-1.

19 березня 2021 року заступником директора ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК» Енергоатом» Кобець С. видано розпорядження № 59 «Про депреміювання працівників ЗВ», яким начальнику відділу ОСОБА_9 знижено розмір премії на 25 % за лютий 2021 року за неналежний контроль підготовки, виконання та оформлення відповіді на запит від 23 лютого 2021 року, підготовленої інженером 1 категорії ОСОБА_3 , в якій містилась недостовірна інформація.

06 квітня 2021 року директором ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК» Енергоатом» Гаврилюком В. видано наказ № 108 «Про результати перевірки та депреміювання», яким за неналежну організацію роботи відділу вхідного контролю, вторинних ресурсів, реалізації та аналізу руху ТМЦ, прийняття продукції, акти на забракування якої складені з порушенням п. 10.7 СОУ НАЕК 038:2017, надання недостовірної інформації стосовно передачі справі продукції підрозділу-замовнику, порушення п. 4.1.1, 4.1.24, 6.2.1, 6.2.3 посадової інструкції начальника відділу вхідного контролю вторинних ресурсів, реалізації та аналізу руху ТМЦ Запорізького відділення ВП «Складське господарство» ІП-К.45.04.017-19 зменшити розмір премії за березень 2021 року начальника відділу ОСОБА_10 на 50%.

Судом встановлено, що 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу, при цьому в цей день близько 7:10 год в телефонному режимі повідомив т.в.о. головного інженера ЗВ ВП СГ ОСОБА_4, що він знаходиться в лікарні з побутовою травмою коліна.

15 квітня 2021 року ОСОБА_1 вийшов на роботу, надав письмові пояснення про те, що 13 квітня 2021 року приблизно о 19:00 год, спускаючись сходами оступився, хруснуло в області лівого колінного суглоба, він відчув сильний біль. 14 квітня 2021 року о 7:00 год він звернувся до поліклініки, про що повідомив головного інженера ОСОБА_4 засобами телефонного зв`язку. Біля 08:00 год. повідомив про звернення до медзакладу техніка ОСОБА_5 та інженера ОСОБА_2 . Після інформації, отриманої в реєстратурі медзакладу, дізнався, що травматолог здійснює приймання хворих лише за попереднім зверненням до сімейного лікаря. Сімейний лікар повинен був здійснювати прийом з 12:00 год. На його дзвінки до 11:30 год ні сімейний лікар, ні медсестра не відповідали. Біля 12:00 год. йому зателефонувала медсестра та повідомила, що сімейний лікар 14 квітня 2021 року прийом громадян здійснювати не буде з причин знаходження на чергуванні у вірусології. Запропоновано в такому випадку звернутись безпосередньо до травматолога. Одразу після цього він звернувся до травматолога та після очікування своєї черги потрапив на прийом лише 12:55 год. Опитавши його, лікар направив його до рентген-кабінету біля 12:30 год. та сказав, що в нього прийом здійснюється до 14:00 год, запропонував звернутися після отримання результатів рентгену вже до приймального відділення (інша будова) з 15:30 год. Під час звернення 14 квітня 2021 року він здійснював декілька дзвінків та розповідав про наявний стан свого звернення до медзакладу. В 15:30 год. в приймальному відділенні 2 лікаря здійснили огляд його лівого колінного суглоба та запропонували госпіталізацію. Він погодився. Але після цього один з лікарів отримав дзвінок та за його результатами змінив свою думку на наступну - з причин не виявлення порушень цілісності кісткової тканини, не зважаючи на наявність гострого болю в області лівого колінного суглобу під час згинання/розгинання ноги, тієї обставини, що пошкодження меніску носить хронічний характер, у наданні лікарняного йому було відмовлено та рекомендовано до повторного звернення до лікаря за результатами МРТ. Йому була видана лише довідка про надання допомоги хворому зі зверненням від 15:30 год. Дана довідка була надана 15 квітня 2021 року приблизно о 08:00 год заступнику директора - Кобцю С. П .

Відповідно до змісту наданої позивачем довідки, виданої лікарем приймально-діагностичного відділення Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради Запорізької області Казначей «Об оказании помощи больному», « ОСОБА_7 обратился 14.04.21 в 15 час. 30 мин. Жалобы: 13.04.21 - оступился, появилась боль в левом к/с. Диагноз: Зак. повр. нарушенного мениска левого к/с?. Рекомендовано лечение: R- графия».

15 квітня 2021 року працівниками відповідача складено Акт про відсутність працівника на робочому місці 14 квітня 2021 року з 07:00 до 16:00 год.

15 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до заступника директора - директора ЗВ ВП СГ Кобця С. П. з проханням надати йому відпустку 16 квітня 2021 року без збереження заробітної плати у зв`язку з необхідністю проведення МРТ у м. Запоріжжя, на що отримав згоду.

15 квітня 2021 року заступник директора - директор ДП «НАЕК «Енергоатом» С. Кобець звернувся до директора Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради з проханням надати інформацію в котрий час, до якого лікаря звертався ОСОБА_1 14 квітня 2021 року, який поставлено діагноз, а також в разі проходження обстежень (рентген знімок тощо) в котрий час проводилось обстеження.

16 квітня 2021 року директор Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради Запорізької області надав відповідь, що ОСОБА_1 близько 13:15 звернуся до лікаря-травматолога консультативно-діагностичного центру Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради, був оглянутий та направлений на рентгенологічне обстеження. Після проведення обстеження патологічних змін на знімку не виявлено. Повторно на прийом не з`явився.

З 19 квітня 2021 року по 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні хірургічного відділення м. Енергодар, з 22 квітня 2021 року до 26 квітня 2021 року - на амбулаторному лікуванні, а з 27 квітня 2021 року по 07 травня 2021 року - на амбулаторному лікуванні за місцем проживання, про що видані листки непрацездатності.

16 травня 2021 року директор ВП «Складське господарство» Гаврилюк В. звернувся до голови профспілкового комітету ВП " Складське господарство" з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за вчинення прогулу, п. 4 ст. 40 КЗпП України.

25 травня 2021 року голова профспілкового комітету ВП «Складське господарство» повідомив, що профспілковий комітет надає згоду на звільнення ОСОБА_1 по п. 4 ст. 40 КЗпП України.

26 травня 2021 року директором ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» Гаврилюком В. видано наказ № 162 «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого за відсутність на робочому місці без поважних причин 14 квітня 2021 року з 07:00 до 16:00, більше трьох годин, ОСОБА_1 звільнено з роботи 27 травня 2021 року за прогул без поважних причин. Підстава: Акт про відсутність працівника на роботі, пояснювальна записка ОСОБА_1 , листки непрацездатності № 846449, 879490, 879575, згода профкому ППО ВП «Складське господарство».

Позиція Верховного Суду

Щодо доводів касаційної скарги про правомірність звільнення позивача, відсутність підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП).

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) вказано, що «прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц). Колегія суддів, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що перебування позивача в прокуратурі з приводу подання заяви на незаконні дії керівників державного підприємства не є поважною причиною відсутності його на робочому місці, а тому були підстави його звільнення з роботи на підставі за пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Дії позивача носили суб`єктивний, залежний від його волі характер(була відсутня негайна потреба звертатись з заявою до прокуратури саме в цей день, він міг скористатися засобами зв`язку для подання заяви, або зробити це у вільний від роботи час».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року в справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) зазначено, що: «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) вказано, що: «визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20 (провадження № 61-21194св21) вказано, що: «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та наданих сторонами доказів. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника».

Викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання (стаття 1 Закону України «Про запобігання корупції»).

Викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше (частина перша статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції»).

У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача (частина третя статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається суди встановили:

відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами;

матеріали справи свідчать про звернення позивача у день відсутності на роботі - 14 квітня 2021 року, за медичною допомогою, про що було повідомлено безпосереднього керівника. За наслідками МРТ, 19 квітня 2021 року позивача було повторно оглянуто та госпіталізовано до хірургічного відділення на стаціонарне лікування, проведено операцію на колінному суглобі з подальшим оформленням листків непрацездатності, що не було спростовано відповідачем;

обставини свідчать про існування об`єктивних, незалежних від волі самого працівника причин відсутності на робочому місці 14 квітня 2021 року, що повністю виключають вину працівника;

надана позивачу довідка, видана лікарем приймально-діагностичного відділення КНП «Спеціалізована медико-санітарна частина» Енергодарської міської ради Запорізької області 14 квітня 2021 року про надання хворому медичної допомоги не є листком непрацездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність застрахованих осіб. Проте вказаний доказ, в сукупності з фактом визнання відповідачем тієї обставини, що позивач повідомив свого керівника про травмування коліна 14 квітня 2021 року, а також фактом подальшого лікування позивачем отриманої ним травми шляхом, в тому числі, хірургічного втручання, з відповідною видачею листків про непрацездатність свідчать про те, що позивач був відсутній на роботі 14 квітня 2021 року з незалежної від нього поважної причини. Та обставина, що 15 квітня 2021 року ОСОБА_1 зміг прийти на роботу, не спростовує ту обставину, що останній 14 квітня 2021 року отримав ушкодження коліна та дійсно звертався за медичною допомогою до лікаря, яка йому в цей день була надана;

суди встановили, що позивач набув статус викривача, а отже, його не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу. При цьому, саме відповідач зобов`язаний доводити, що звільнення позивача не пов`язане зі здійсненням ним повідомлень про можливі факти порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції». З встановлених судом обставин справи вбачається наявність причинно-наслідкового зв`язку між повідомленням про можливий факт зловживання службовим становищем службовими особами відповідача та застосуванням останнім до позивача негативних заходів впливу.

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про те, що визнання наказу про звільнення позивача протиправним та його скасування, поновлення на роботі є законним, обґрунтованим, а апеляційний суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Касаційний суд відхиляє аргумент відзиву позивача про те, що слід ухвалити нове судове рішення або змінити постанову апеляційного суду і стягнути з відповідача 1 254 330,33 середнього заробітку, з таких підстав.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)). Проте в цій справі позивач касаційної скарги не подавав та судові рішення в частині стягнення середнього заробітку не оскаржував.

Щодо розподілу судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

відповідач в касаційній скарзі не заперечував щодо стягнення на користь позивача судового збору;

за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з відповідача підлягало сплаті 18 607,50 грн судового збору;

за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшено на 1 023 081,17 грн, що становить 56,54% від розміру стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку, який було здійснено судом першої інстанції;

тому відповідачеві належало компенсувати 10 521,04 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду;

відповідачем сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в розмірі 2 684,00 грн (т. 4 а. с. 109);

тому відповідачеві належало компенсувати 2 684,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково: розподіл судових витрат в частині компенсації відповідачеві судового збору за подання апеляційних скарг змінити; оскаржені судові рішення в частині поновлення на роботі належить залишити без змін; постанову апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул і судового збору в сумі 6 010,01 грн слід залишити без змін; тому слід поновити виконання постанови апеляційного суду в зупиненій частині.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в частині поновлення на роботі залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул і стягнення з акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 6 010,01 грн залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 рокув частині стягнення середнього заробітку у розмірі 786 338,74 грн.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в частині компенсації акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», судового збору за подання апеляційних скарг змінити.

Компенсувати акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 10 521,04 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Компенсувати Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 2 684 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в зміненій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко