Ухвала

від 18.10.2024 по справі 554/9830/24

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/9830/24

Провадження № 2/545/2172/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2024 суддя Полтавського районного суду Полтавської області Цибізова С.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.09.2024 матеріли цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей передані на розгляд до Полтавського районного суду Полтавської області для розгляду за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.10.2024 справа №554/9830/24 передана на розгляд судді Цибізовій С.А.

Як вбачається з ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.09.2024, направляючи справу для розгляду до Полтавського районного суду Полтавської області, суддя керувався положеннями ст.27 ЦПК України, оскільки однією з вимог є визначення місця проживання дітей, яка розглядається за загальними правилами підсудності. Тоді як, відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до територіальної юрисдикції Полтавського районного суду Полтавської області.

Вивчивши матеріали позовної заяви та ухвалу судді Октябрського районного суду міста Полтави від 18.09.2024, приходжу до висновку про їх повернення як помилкове направлене з огляду на таке.

Встановлено, що 13.09.2024 позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом останнього.

Згідно з витягами з реєстру територіальної громади від 16.10.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.07.2024 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, на час звернення до суду діти зареєстровані за тією адресою, що і позивач.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

Поєднання в одному проваджені із вимогою про розірвання шлюбу вимоги про визначення місця проживання дитини не суперечить положенням процесуального закону, отже, не впливає на правильність визначеної судом територіальної юрисдикції (підсудності) цієї справи.

З огляду на викладене, оскільки на час звернення до суду діти зареєстровані та проживали з позивачем, тому при поєднані в одному позові кількох вимог, одна з яких підлягає розгляду за правилами загальної підсудності, а інша за правилами альтернативної підсудності, справа за такими вимогами може бути розглянута за правилами альтернативної підсудності у суді за вибором позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №725/2910/19.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною 1 статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року у справі № 855/364/19, якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.

Таким чином, приходжу до висновку, що матеріали цивільної справи необхідно повернути на розгляд до суду за місцем проживання позивача, а саме до Октябрського районного суду м. Полтави, як помилково направлені.

На підставі викладеного та керуючись ст. 28, 31 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Матеріали цивільної справи №554/9830/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей повернути до Октябрського районного суду м. Полтави.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С. А. Цибізова