Постанова

від 24.09.2024 по справі 438/525/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 438/525/23 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/811/709/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Марко О.Р.,

з участю: прокурора Сеніва О.П., представника

позивача Бориславськоїміської ради Лепак А.Я.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 01 лютого 2024 року у справі за позовом керівника Дрогобицькоїокружної прокуратурив інтересахдержави вособі Бориславськоїміської радиЛьвівської областідо ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у формі орендної плати,

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року керівник Дрогобицькоїокружноїпрокуратури звернувся до суду з позовом в інтересахдержави вособі Бориславськоїміської ради Львівської області, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 177379 грн. 22 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Бориславської міської ради Львівської області №1663 від 16.12.2014 року ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку, площею 0,1978 га, з кадастровим номером 4610300000:04:052:0077, несільськогосподарського призначення для влаштування стоянки автомашин, на підставі якого 05.02.2015 року між ОСОБА_1 та Бориславською міською радою Львівської області укладено договір оренди землі строком на 5 років.

Згідно умов договору, на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля/будівля для обслуговування персоналу автостоянки, площею 7 кв.м., яка на праві приватної власності належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 31.08.2013 року.

Термін дії договору оренди землі закінчися 05.02.2020 року, однак, орендар не повідомляв Бориславську міську раду про намір продовжити термін дії договору оренди землі, у зв`язку з чим, Бориславська міська рада листом від 08.09.2022 року зверталася до ОСОБА_1 щодо оформлення ним правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, але ОСОБА_1 заяву про оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку не подав до міської ради, хоча фактично використовував земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів.

Розпорядженням міського голови №276-р від 21.10.2022 року утворено комісію з обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Під час обстеження земельної ділянки комісія дійшла висновку, що використання земельної ділянки, площею 0,1978 га, на АДРЕСА_1 без оформлення відповідного документа, що посвідчує право користування на неї та його державної реєстрації, спричинило неодержання міською радою доходу у формі орендної плати, що є підставою для стягнення в установленому чинним законодавством порядку безпідставно збережених коштів.

Управлінням комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради Львівської області проведено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання на території м. Борислава Львівської області з порушенням вимог законодавства земельної ділянки комунальної форми власності за період з 01.03.2020 року по 01.03.2023 року, із урахуванням нормативної грошової оцінки, яка діяла на той час.

На підставі вказаних документів, Управлінням комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради складено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання на території м. Борислава Львівської області з порушенням вимог законодавства земельної ділянки, площею 0,1978 га, згідно якого, за період з 01.03.2020 року по 31.12.2020 року нараховано 60310,50 грн., за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року нараховано 50660,82 грн., за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року нараховано 55726,90 грн., з 01.01.2023 року по 01.03.2023 року 10681 грн., а загалом: 177379,22 грн.

12.12.2022 року ОСОБА_1 направлено претензію про сплату безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період заборгованості до 01.11.2022 року (№3-21/1938 претензія від 07.12.2022 року), яка залишена відповідачем без належного реагування.

Крім цього, у листі Бориславської міської ради №3-21/479 від 20.03.2023 року вказано, що земельна ділянка, площею 0,1978 га, на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4610300000:04:052:0077, після закінчення договору оренди землі відповідачем не повернута, доступ до земельної ділянки обмежений шляхом обгородження ділянки по периметру металевими, дерев`яними конструкціями та металевою сіткою.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 01 лютого 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Бориславської міської ради Львівської області 177379 грн. 22 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у 2014 році Бориславська міська рада прийняла рішення про надання йому в оренду земельної ділянки, однак, договір оренди землі від 05.02.2015 року з ним не укладався і не підписувався, відтак, земельна ділянка у 2015 році та, в подальшому, йому не передавалась, тому з 2015 року по даний час він не сплачував жодної орендної плати.

Додає, що позивач ніколи не звертався до нього з вимогою про сплату орендної плати за договором оренди земельної ділянки, навіть за наявності рішення Бориславської міської ради від 16.12.2014 року, оскільки у нього відсутній обов`язок використовувати земельну ділянку, площею 0,1978 га. (крім земельної ділянки під його будівлею, площею 7 кв.м.)

Наголошує, що через дії позивача, які у 2015 році призвели до не укладення договору оренди земельної ділянки, він так і не приступив до її фактичного використання, тому у березні 2018 року змушений був припинити підприємницьку діяльність.

Окрім того, зауважує, що з 2019 року до середини лютого 2022 року майже постійно проживав за межами України, а тому не використовував і не міг використовувати земельну ділянку.

Звертає увагу, що повідомляючи про рішення Бориславської міської ради №1663 від 16.12.2014 року та укладення 05.02.2015 року на підставі цього рішення договору оренди, строком на 5 років, всупереч обов`язку доказування прокурор та позивач не долучили до матеріалів справи належним чином завірених копій договору оренди землі та рішення позивача від 16.12.2014 року.

Поряд з цим, у порушення вимог частини 4 статті 265 ЦПК України, в оскаржуваному рішенні суд у мотивувальній частині не надав оцінки обґрунтованим доводам відповідача про не укладення ним з позивачем у 2015 році договору оренди землі, тим більше, враховуючи відсутність такого договору в матеріалах справи.

Вважає очевидним, що його дії не призвели до заподіяння будь-яких збитків чи неотриманого доходу за вищенаведених обставин справи.

Додає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що саме посадові особи Бориславської міської ради не вжили заходів щодо поділу земельної ділянки і використання основної її частини (крім незначної частини земельної ділянки під будівлею).

Наголошує, що фактичні обставини справи свідчать про недостовірність доводів прокурора щодо використання ОСОБА_1 земельної ділянки та підстав для стягнення з відповідача спірної суми коштів, як безпідставно збережених коштів, тому є очевидною відсутність порушень чи загроза порушень інтересів держави та органу місцевого самоврядування.

19.03.2024 року від Бориславської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує доводи та вимоги апелянта.

Заслухавши пояснення відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі для обслуговування персоналу автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації: 31.08.2013 року.

Рішенням Бориславської міської ради Львівської області №1663 від 16.12.2014 року ОСОБА_1 передано земельну ділянку на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4610300000:04:052:0077, в оренду для влаштування стоянки автомашин.

На підставі цього рішення, 05.02.2015 року між Бориславською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі №б/н, строком на 5 років.

Однак, всупереч вимогам ч.5 ст.6 Закону України «Про оренду землі» та п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ОСОБА_1 не здійснив державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Із змісту відповіді міського голови Бориславської міської ради від 16.01.2023 року за №3-21/73, як уповноваженого власника земель територіальної громади, якого прокурором було повідомлено про порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки комунальної форми власності, встановлено, що: « ОСОБА_1 без достатньої правової підстави за рахунок міської ради, яка є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 , зберіг у себе кошти, які мали б бути сплачені за користування земельною ділянкою, тобто орендну плату. Додатково проінформовано прокурора, що міською радою не застосовувались заходи представницького характеру та жодні позовні заяви щодо цієї земельної ділянки не подавалися і подаватись не будуть. Оскільки, є незабезпеченість бюджетними коштами фонду оплати праці працівників бюджетної сфери, міська рада не може сплатити судовий збір».

Крім цього, згідно з інформацією у листі Бориславської міської ради №3-21/479 від 20.03.2023 року, земельна ділянка, площею 0,1978 га, на АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 4610300000:04:052:0077, після закінчення договору оренди землі відповідачем не повернута. Доступ до земельної ділянки обмежений шляхом обгородження ділянки по периметру металевими, дерев`яними конструкціями та металевою сіткою.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу (далі ЗК) України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому, орендна плата справляється у грошовій формі.

Як встановлено судом і це не заперечується сторонами, ОСОБА_1 не був ні власником земельної ділянки, ні орендарем земельної ділянки, оскільки права власності не було оформлено, а договору оренди не було укладено.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що єдиною формою здійснення плати за користування спірною земельною ділянкою для ОСОБА_1 , як землекористувача, могла бути орендна плата. Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою має визначатися як розмір неодержаної орендної плати за землю.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не сплачував орендних платежів за користування землею комунальної власності, а відтак, не поповнював місцевого бюджету, оскільки у зв`язку з не укладенням договору оренди землі, місцевий бюджет не отримував суму орендних платежів за користування земельною ділянкою.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 (далі Порядок).

Пункт 3 Порядку встановлює, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. А під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 виклала правовий висновок про те, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомо ще за часів Давнього Риму (superficies solo cedit будівництво приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він передбачений як потребами обороту, так і загалом самої природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктах нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто, крім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, інакше вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на її території будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем цієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна, а відносини з фактичним користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку (без укладення) договору оренди тощо та недотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом умовними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у собі вартість, яка має заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути таку вартість власника земельної ділянки на підставі положення частини першої статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору про притягнення до відповідальності власника об`єкта нерухомого майна у виді стягнення безпідставно збережених коштів, відповідно до статей 1212-1214 ЦК України, за фактичне користування без належної на те правової підстави земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт знаходиться, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичне користування земельною ділянкою; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №201/2956/19.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить із того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 у справі №925/230/17).

Матеріалами справи стверджується, що земельна ділянка комунальної форми власності, площею 0,1978 га, з кадастровим номером 4610300000:04:052:0077, на якій знаходиться об`єкт нерухомості, який у свою чергу належить відповідачу, є сформованою з цільовим призначенням для комерційних потреб у 2013 році, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. І саме з часу набуття відповідачем права власності на об`єкти нерухомості, в нього виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловою будівлею, проте, речові права відповідачем на земельну ділянку не зареєстровано та не ініційовано питання розроблення технічної документації та виготовлення її нормативно-грошової оцінки, як передумови укладення договору оренди.

Отже, правова підстава для набуття (збереження) майна спірної земельної ділянки у відповідача відсутня, а у Бориславської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель», витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до витягу з технічної документації, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки на 2020 рік становила 1447452,04 грн., згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, 5% річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою згідно рішення Бориславської міської ради Львівської області №1906 від 26 червня 2015 року, отже, згідно поданого розрахунку за 2020 рік, річна орендна плата становила 72372,60 грн, а щомісячна 6031,05 гривень; нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2021 рік становила 1447452,04 грн., згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, 3,5% річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою згідно рішення Бориславської міської ради №2529 від 09 липня 2020 року, отже, згідно поданого розрахунку за 2021 рік, річна орендна плата становила 50660,82 грн., а щомісячна 4221,73 грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2022 рік становила 1592197,24 грн., згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, 3,5% річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою згідно рішення Бориславської міської ради №451 від 14 липня 2021 року, отже, згідно поданого розрахунку за 2022 рік, річна орендна плата становила 55726,90 грн., а щомісячна 4643,91 грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2023 рік становила 1831026,83 грн, згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, 3,5% річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою згідно рішення Бориславської міської ради №2529 від 09 липня 2020 року, отже, згідно поданого розрахунку за 2023 рік, річна орендна плата становила 64085,94 грн., а щомісячна 5340,50 грн.

На підставі вказаних документів Управлінням комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради складено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання на території м. Борислава Львівської області з порушенням вимог законодавства земельної ділянки, площею 0,1978 га, згідно якого, за період з 01.03.2020 року по 31.12.2020 року нараховано 60310,50 грн., за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року нараховано 50660,82 грн., за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року нараховано 55726,90 грн., з 01.01.2023 року по 01.03.2023 року нараховано 10681 грн., а загалом: 177379,22 грн.

В ході судового розгляду відповідачем не надано жодного належного доказу на спростування проведеного позивачем розрахунку.

Визначаючи суму, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції підставно взяв до уваги надані стороною позивача докази щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки на відповідний рік та розмір ставки орендної плати за таку земельну ділянку.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 використовував спірну земельну ділянку, площею 0,1978 га, кадастровий номер 4610300000:04:052:0077, без оформлення права користування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд правильно зазначив, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд правильно встановив характер спірних правовідносин та обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 01 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 04 жовтня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич