Постанова

від 15.10.2024 по справі 357/72/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №357/72/24 Головуючий у суді І інстанції: Кошель Б.І.

провадження №22-ц/824/14265/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Дуб С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігора Несторовича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року та на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року у справі за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів пайової участі,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Денис Антонюк звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківської міської ради безпідставно збережені кошти пайової участі на суму 528 000 грн. у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Біла Церква (основного боргу), 239 429 грн. 15 коп. втрат від інфляції, 47 129 грн. 43 коп. 3% річних за користування грошовими коштами та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вивченням своєчасності та повноти надходження до бюджету коштів пайової участі встановлено, що згідно даних Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва встановлено, що 09.04.2020 року Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради ОСОБА_1 (забудовник, замовник, відповідач) видано дозвіл № КС 061201000408 на виконання будівельних робіт із будівництва об`єкта: «Реконструкція власної нежитлової будівлі магазину (літера «В») з добудовою по АДРЕСА_1 ». У подальшому, за інформацією Білоцерківської міської ради від 22.12.2023 №4044/01-11 вбачається, що на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №КС 101220923669 від 27.09.2022 Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради зареєстровано готовність вказаного об`єкта до експлуатації. Будівництво проводилось на земельній ділянці з кадастровим номером 3220488300:01:001:0676, площею 0,0599 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. При цьому відповідно до Реєстру - датою початку «Реконструкція власної нежитлової будівлі магазину (літера «В») з добудовою по АДРЕСА_1 » є - 10.04.2020, датою завершення будівництва - 18.09.2022. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038- VI (далі - Закон № 3038-VI). Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону № 3038-VI - замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури. Статтею 40 Закон № 303 8-VI (в редакції чинній до 17 жовтня 2019 року), визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (ч. 2), пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3), договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9). Правовою підставою позивач вказує Закон №132-ІХ, який врегулював відповідні правовідносини у пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" та установив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2); замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва (підпункт 3 частини 2); пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2). Позивач вказує, що відповідачем ОСОБА_1 всупереч вимог законодавства обов`язок щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури міста Біла Церква не виконано, що підтверджується листом Білоцерківської міської ради від 22.12.2023 №4044/01-11. ОСОБА_1 , як замовник будівництва - без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Позивач вказує, що з урахуванням претензії Білоцерківської міської ради від 21.11.2023 №3600/01-04 та наданого розрахунку сум боргу ОСОБА_1 перед місцевою громадою - розмір заборгованість зі сплати коштів пайової участі становить 814 558 грн. 58 коп., що складається з 528000,00 грн. - розмір пайової участі, 239429,15 грн. - інфляційні витрати та 47129,43 грн. - 3% річних.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти пайової участі у розмірі 11 200 грн у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Біла Церква (основного боргу), втрат від інфляції - 5078,80 грн, 3% річних за користування грошовими коштами - 999,72 грн, всього 17 278,52 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 244,37 грн.

28 травня 2024 року до суду першої інстанції від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Агудалічева Олександра Олександровича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

В обгрунтування заяви представник зазначив, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа № 357/72/24 за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення пайової участі. 21 травня 2024 року, за результатами розгляду вказаної цивільної справи, Білоцерківським міськрайонним судом позовні вимоги позивача задоволено частково. Разом з цим, між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Олександра Агудалічева» укладений договір про надання правничої допомоги від 07.03.2024 року. Відповідно до додатку № 1 до Договору: за представництво та захист законних інтересів Клієнта в суді першої інстанції, вивчення та аналіз позовної заяви, консультування, випрацювання та узгодження правової позиції, збір матеріалів для відзиву на позовну заяву, підготовка та подача відзиву на позовну заяв, взяв на себе зобов`язання сплатити гонорар в розмірі 30000 (тридцяти тисяч) гривень на протязі 30 днів після набрання рішенням суду законної сили. Факт надання обумовленої договором правничої допомоги підтверджується актом про надання правничої допомоги від 27.05.2024 року. Відповідно до акту виконаних робіт, погодженого відповідачем по справі - ОСОБА_1 , розмір понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, становить 30 000 гривень, 00 коп., які ОСОБА_1 зобов`язується сплатити на рахунок Адвокатського бюро «Олександра Агудалічева» на протязі 30 днів після набрання рішенням суду законної сили. Представник відповідача вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони. Враховуючи викладене просив суд, ухвалити додаткове рішення у справі №357/72/24 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 30 000 гривень 00 коп.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Агудалічева Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Київської обласної прокуратури судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігора Несторовича подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Білоцерковського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2024 року та ухвалити нове рішення про задоволенні позову у повному обсязі. Також просив скасувати додаткове рішення Білоцерковського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2024 року та ухвалити нове рішення щодо судових витрат, яким у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Агудалічева О.О. про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що кошторисна документація складена на 17.12.2019 року щодо реконструкції будівлі магазину по АДРЕСА_1 , який наданий відповідачем, не є достовірним доказом, оскільки наведені обсяги робіт, кількість устаткування, меблів, інвентарю та інших витрат не відображають дійсні обставини щодо повного зведення даного об`єкта будівництва та його загальної вартості, а відтак не може бути використаним судом для покладення в основу проведення розрахунку пайової участі.

Суд першої інстанції при розгляді справи допустився грубої помилки під час застосування до правовідносин зі сплати пайової участі відповідачем норми матеріального права та їх дії в часі, як передбачено ст. 5 ЦК України.

Зокрема, суд першої інстанції вказував, що загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта у розмірі 13 200 000 грн була задекларована замовником лише у 2022 році і не існувала під час дії перехідних положень, визначених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ.

Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ скасовано з 01.01.2020 року ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та фактично визначено умови і порядок сплати пайової участі замовників, що розпочали будівництво у 2020 році (або раніше, однак не уклали відповідні договори про пайову участь), й такий порядок не передбачає його дію виключно у 2020 році.

Вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність застосування п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ у певному часовому проміжку, зокрема виключно у 2020 році, є помилковими, оскільки передбачені норми стосуються виникнення обов`язку замовника будівництва зі сплати пайової участі та необхідності звернення до органу місцевого самоврядування з відповідними документами для визначення розміру цієї пайової участі і подальшої сплати коштів у місцевий бюджет відповідної територіальної громади до здачі будівельного об`єкта в експлуатацію.

Відповідач ОСОБА_1 , розпочавши 09.04.2020 року зведення об`єкта будівництва у м. Біла Церква, згідно підп. 3 п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ був зобов`язаний протягом 10 днів (тобто до 19.04.2020 року) звернутись до Білоцерківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі з наданням документів щодо вартості будівництва об`єкта.

Проте, такий законодавчий обов`язок замовник не виконав, до міської ради не звертався, заяви і документів щодо вартості будівництва об`єкта не надав, а після введення 27.09.2022 року в експлуатацію магазину ОСОБА_1 остаточно ухилився від сплати пайової участі.

При цьому, у поданій відповідачем декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 27.09.2022 року № КС 101220923669 ОСОБА_1 у відповідному розділі декларації вказано недостовірні відомості про наявність підстав для звільнення і не залучення його до сплати пайової участі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що у відповідності до рішень Білоцерківської міської ради від 28.12.2011 № 457-17-VI та від 25.05.2017 № 781-32-VII впродовж 2011-2021 років функціонував Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква, прийнятий згідно ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до п.п. 6.3 та 6.4 зазначеного Положення передбачалось, що розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції об`єктів визначався з урахуванням кошторисної вартості об`єкта, що підтверджено позитивним звітом державної експертизи і її актуальність не перевищує 3-х місяців на дату подання документів. Відсоток пайової участі від кошторисної вартості становив 2 %.

Проте рішенням Білоцерківської міської ради від 27.05.2021 № 861- 13-VIII скасовано згадані рішення міської ради від 28.12.2011 № 457-17-VI та від 25.05.2017 № 781-32-VII, якими було визначено розмір пайової участі.

Тому Білоцерківська міська рада, реалізуючи надані повноваження Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо захисту порушених майнових інтересів територіальної громади в частині невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати пайової участі та ненадходження останніх до місцевого бюджету, 21.11.2023 року забезпечила розрахунок пайової участі до сплати для ОСОБА_1 згідно діючих на той момент положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ у якому визначено 4% від кошторисної вартості, визначеної у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, при цьому не використовуючи встановлений відсоток у Положенні затвердженого рішеннями міської ради від 28.12.2011 № 457-17-VI та від 25.05.2017 №781-32-VII, оскільки на момент розрахунку таке положення втратило чинність у зв`язку з його скасуванням ще 27.05.2021 року.

Оскільки судом не правильно визначено розмір заборгованості зі сплати ОСОБА_1 пайової участі, як наслідок, не правильно визначено розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних, з урахуванням часу прострочення позадоговірного грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України

Таким чином апелянт вважає, що загальна сума до стягнення з ОСОБА_1 на користь міської ради становить 814 558,58 грн, з яких 239 429,15 грн інфляційні втрати та 47 129,43 грн 3 % річних за користування грошовими коштами.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині скасування додаткового рішення суду першої інстанції, посилався на те, що судом першої інстанції не враховано пропорційність задоволення позовних вимог про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь міської ради, що відповідно мало б відобразити на пропорційності задоволення витрат на правничу допомогу.

Звернув увагу на те, що згідно розрахунку представника відповідача вбачається, що останній включає в себе допомогу щодо представництва та захисту інтересів клієнта в суді першої інстанції, проте безпосередню участь зі всієї кількості судових засідань адвокат Агудалічев О.О. взяв лише в одному судовому засіданні, а у більшості засідань в Білоцерківському міськрайонному суді просив проводити розгляд без його участі.

Також апелянт вважає, що зазначені адвокатом види правничої допомоги щодо вивчення та аналізу позовної заяви, консультування, випрацювання і узгодження правової позиції, збір матеріалів для відзиву на позовну заяву, підготовка та подача відзиву на позовну заяву за своєю суттю цілком охоплюються виключно однієї послугою, яка виразилась у подачі відзиву на позовну заяву.

Крім того, попри заявлені відповідачем вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача, яким згідно вимог ч. 5 ст. 56 ЦПК України є Білоцерківська міська рада, за результати розгляду заяви і винесення додаткового рішення від 12.06.2024 року, суд першої інстанції без будь-якого мотивування та обґрунтування вийшов за межі заявлених вимог відповідача та стягнув кошти правничої допомоги у розмірі 10 000 грн з Київської обласної прокуратури. При цьому, жодних доповнень чи змін щодо заяви відповідач не подавав, під час розгляду цієї заяви не був присутній та уточнень не заявляв.

20 серпня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від представника відповідача - адвоката Агудалічева О.О., в яких зазначав те, що суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги вірно визначив правові відносини та суму загальної кошторисної вартості з якої необхідно було сплатити пайову участь.

14 жовтня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 , - адвоката Агудалічева О.О., просив суд долучити до матеріалів справи електронні копії письмових доказів судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції.

14 жовтня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшли заперечення на письмові пояснення представника відповідача від Київської обласної прокуратури.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що наведений позивачем розрахунок заборгованості у розмірі 814 558,58 грн не є вірний, оскільки на час дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ станом на 09.04.2020 року кошторисна вартість будівництва становила 560 000 грн, а відсоток для обрахунку мав складати 2%. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір пайової участі, який відповідач ОСОБА_1 мав би сплатити до місцевого бюджету протягом 10 робочих днів після початку будівництва становить 11 200,00 грн (560 000,00 грн х 2%), втрати від інфляції 5078,80 грн та 3% річних за користування грошовими коштами 999,72 грн.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає критерію розумності та справедливості, тому виходячи з принципів справедливості, пропорційності та верховенства права, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог відповідача шляхом ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019, договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019 року та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 року.

Верховний Суд у постанові від 23 травня 2024 року у справі № 915/149/23 зробив наступні правові висновки.

За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акту має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 № 3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішувала, зокрема, питання щодо належного способу захисту порушеного права та вказала на наступне.

Абзацами 6,7 ч. 9 ст.40 Закону № 3038-VI визначено, що невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

У зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити, як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

За таких обставин у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2022 року у cправі № 910/21307/21.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/9548/21 вказано на наступне.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

(1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені;

(2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01 січня 2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду вважала, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01 січня 2020 року не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01 січня 2020 року та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01 січня 2020 року, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01 січня 2020 року з метою уникнення сплати пайової участі.

Встановлено, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 було замовлено проектно-кошторисну документацію «Реконструкція власної нежитлової будівлі магазину (літера В) з добудовою по АДРЕСА_1 », загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта становила 526 000,00 грн.

09.04.2020 року Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Відповідачу було видано дозвіл № КС 061201000408 на виконання будівельних робіт із будівництва об`єкта: «Реконструкція власної нежитлової будівлі магазину (літера В) з добудовою по АДРЕСА_1 »

19.07.2022 року відповідачем була замовлена нова проектно-кошторисна документація «Реконструкція власної нежитлової будівлі магазину (літера В) з добудовою по АДРЕСА_1 ». У зв`язку з цим, на підставі наказу № 2 від 19.07.2022 року були внесені відповідні зміни до повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 10.04.2020 року, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 14.09.2022 року.

27.09.2022 року ОСОБА_1 було подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта «Реконструкція власної нежитлової будівлі магазину (літера В) з добудовою по АДРЕСА_1 », загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта становить 13 200 000,00 грн, та Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради зареєстровано готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до Реєстру - датою початку «Реконструкція власної нежитлової будівлі магазину (літера «В») з добудовою по АДРЕСА_1 » є - 10.04.2020 року, датою завершення будівництва є 18.09.2022 року.

Білоцерківською міською радою 21.11.2023 року за № 3600/01-07 направлялась претензія щодо сплати пайової участі у розмірі 4 відсотків загальної кошторисної вартості об'єкта будівництва у сумі 528 000 грн та необхідності звернення до Білоцерківської міської ради для отримання розрахунку пайової участі у зв'язку із будівництвом вказаного об'єкта (а.с. 29 том 1). Однак, дана претензія відповідачем залишена без реагування.

Прокурором до позовної заяви додано розрахунок заборгованості, який розраховувався уповноваженим органом на час подачі позовної заяви до суду, а саме, з урахуванням претензії Білоцерківської міської ради від 21.11.2023 №3600/01-04 та наданого розрахунку сум боргу ОСОБА_1 перед місцевою громадою, відповідно до якого розмір заборгованість зі сплати коштів пайової участі на час звернення до суду становить 814 558 грн 58 коп..

Рішенням Білоцерківської міської ради від від 25 травня 2017 року за № 781-32- VII «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28 грудня 2011 року № 454-17-VI «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква» було затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників (забудовників) у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Біла Церква визначає механізм залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі замовників(забудовників) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Біла Церква (далі - пайова участь) та оформлення договорів пайової участі у зв`язку зі здійсненням або намірами на здійснення будівництва (в тому числі нового будівництва та реконструкції) об`єктів (в тому числі будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форми власності. (пункт 1 Порядку)

Відповідно до пункту 3.1 Порядку пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Біла Церква, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Відповідно до п. 4.1 Порядку замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Біла Церква, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком. Залучення замовників до пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Біла Церква, укладеного між виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради та замовником.

Відповідно до п. 4.3 Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Розмір пайової участі замовника при новому будівництві або реконструкції об`єктів визначається відділом капітального будівництва Білоцерківської міської ради відповідно до цього Порядку із урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва або реконструкції об`єкта, типу об`єкта будівництва, реконструкції (житлового та/або нежитлового), що підтверджена позитивним звітом державної експертизи і актуальність якої не перевищує 3 (три) місяці на дату подання документів до відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради відповідно до підпункту 5.1.1 з урахуванням підпункту 5.1.8 (на дату подання повного переліку документів відповідно до вимог цього Порядку).

Відповідно до пункту 6.3 Порядку загальна кошторисна вартість нового будівництва або реконструкції об`єктів має бути визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами та затверджена у встановленому порядку. При цьому в такій загальній кошторисній вартості нового будівництва, реконструкції об`єктів не враховуються витрати замовника на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд, транспортних комунікацій та будівництво, реконструкцію паркінгів.

Відповідно до п. 6.4 Порядку розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві/ реконструкції визначається за формулою: РПУ = ЗКВ х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); ЗКВ- загальна кошторисна вартість будівництва, реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) об`єкта будівництва, визначена відповідно до пункту 6.3 Порядку (грн).

Визначений цим Порядком обов`язок замовника будівництва сплати пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Біла Церква узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у визначеному Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» розмірі та порядку.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку задовольняючи частково позовні вимоги, оскільки суд вірно визначив, що сума проектно-кошторисної вартості реконструкції об`єкта будівництва, яка була вказана у декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 27.09.2022 року у розмірі 13 200 000 грн не може братись для розрахунку пайової участі, оскільки вказана сума виникла лише після замовлення нової проектно-кошторисної документації на підставі нового договору на її виготовлення від 19.07.2020 року та укладеного з іншою проектною організацією.

Доводи апеляційної скарги про те, що кошторисна документація складена на 17.12.2019 року щодо реконструкції будівлі магазину по АДРЕСА_1 , який наданий відповідачем, не є достовірним доказом, оскільки наведені обсяги робіт, кількість устаткування, меблів, інвентарю та інших витрат не відображають дійсні обставини щодо повного зведення даного об`єкта будівництва та його загальної вартості, а відтак не може бути використаним судом для покладення в основу проведення розрахунку пайової участі, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки суд першої інстанції вірно врахував, що станом на 09.04.2020 року кошторисна вартість будвіництва становила 560 000 грн, яку і необхідно включити для розрахунку розміру пайової участі, та саме з цієї суми визначені у законом строк розраховується внесок пайової участі

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що рішенням Білоцерківської міської ради від 27.05.2021 року № 861-13VIII скасовано рішення міської ради від 28.12.2011 № 457-17-VI та від 25.05.2017 № 781-32-VIІ, якими було визначено розмір пайової участі у розмірі 2%, а тому Білоцерківська міська рада правомірно здійснила розрахунок пайової участі до сплати для ОСОБА_1 згідно діючих на той момент положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ у якому визначено 4% від кошторисної вартості, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, оскільки Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Біла Церква, затверджений рішенням Білоцерківської міської ради від 28 грудня 2011 року № 454-17- VI (зі змінами згідно рішення від 25.05.2017 року № 781-32-VII), враховуючи положення станом на 17 жовтня 2019 року був чинним (день набрання чинності Закону України № 132-ІХ) та був скасований лише 27 травня 2021 року.

Відповідно до абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом).

Так, рішенням Білоцерківської міської ради від 25 травня 2017 року №781-32- VII «Про внесення змін до рішення Білоцерківської міської ради від 28 грудня 2011 року № 454-17-VI «Про встановлення порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква» було затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовника (забудовника) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Біла Церква, та відповідно до п. 6.4 Порядку розрахунок розміру пайової участі при новому будівництві/ реконструкції визначається за формулою: РПУ = ЗКВ х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); ЗКВ- загальна кошторисна вартість будівництва, реконструкції (в частині додатково створеної площі/квадратних метрів) об`єкта будівництва, визначена відповідно до пункту 6.3 Порядку (грн).

Тому, позивач здійснюючи розрахунок пайової участі неправомірно керувався п. 1 ч 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ (4% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта), оскільки рішенням органу місцевого самоврядування визначений менший розмір пайової участі (2%).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні від 21 травня 2024 року, не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального і процесуального права, а тому й відсутні підстави для його скасування.

В частині оскарження апелянтом додаткового рішення суду першої інстанції від 12 червня 2024 року, то апеляційний суд зазначає наступне.

Встановлено, що 28 травня 2024 року до суду першої інстанції від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Агудалічева Олександра Олександровича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягунти з Позивача на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 30000 гривень 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Олександра Агудалічева» укладений договір про надання правничої допомоги від 07.03.2024 року (а.с. 250-251 том 1).

Відповідно до п.9 Договору про надання правничої допомоги від 07.03.2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Олександра Агудалічева» та ОСОБА_1 , розмір та порядок оплати гонорару встановлюється додатком (додатками) до договору.

Відповідно до додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 07.03.2024 року за представництво та захист законних інтересів Клієнта в суді першої інстанції, вивчення та аналіз позовної заяви, консультування, випрацювання та узгодження правової позиції, збір матеріалів для відзиву на позовну заяву, підготовка та подача відзиву на позовну заяв, взяв на себе зобов`язання сплатити гонорар в розмірі 30000 (тридцяти тисяч) гривень на протязі 30 днів після набрання рішенням суду законної сили (а.с. 248 том 1).

Відповідно до акту виконаних робіт, розмір понесених ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з розглядом справи, становить 30000,00 грн, які ОСОБА_1 зобов`язується сплатити на рахунок Адвокатського бюро «Олександра Агудалічева» на протязі 30 днів після набрання рішенням суду законної сили (а.с. 249 том 1).

В матеріалах справи містяться заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, за підписом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Дениса Антонюка, в яких останній просив залишити без задоволення заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення. В запереченнях представник позивача зазначив, що заявлений розмір витрат на професійну правову допомогу не є співмірним із ціною позову та складністю справи, є завищений, не доведений та не підтверджений документально, не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру (а.с. 1-5, 6-21 том 2).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, що пов`язані з розглядом справи, належать витрати 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має врахувати: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що захищаючи інтереси відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Агудалічевим О.О. фактично було надано такі послуги: підготовлено відзив на позовну заяву (а.с. 104-179 том 1), підготовлено заяву про проведення справи за відсутності представника відповідача (а.с. 200 том 1), підготовлено клопотання про відкладення (перенсення) розгляду справи (а.с. 208-211 том 1), приймав участь у судових засіданнях суду першої інстанції, які відбулися 10.05.2024 року, 21.05.2024 року (а.с. 217-219, 222-223 том 1).

Вказані дії адвоката були необхідними та обґрунтованими, однак, враховуючи складність даної справи, розмір гонорару за надані послуги, на переконання суду апеляційної інстанції, є непропорційним та надмірним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та те, що позовні виоги задоволено частково, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність зміни додаткового рішення суду першої інстанції від 12 червня 2024 року та зменшення витрат на правничу допомогу до 1700 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано жодного обгрунтування поважності причини не поадння доказів понесених ОСОБА_2 судових витрат під час розгляду справи № 357/72/24, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи звертаючись з відзивом на позовну заяву представник відповідача на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомив суд про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, склада: витрати на професійну правничу допомогу адвоката в орієнтованому розмірі 30 000 грн. Додатково зазначено, що даний розрахунок буде уточнений відповідачем та поданий до суду з відповідними доказами протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у порядку, визначеному ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції по даній справі ухвалено 21 травня 2024 року. Повний текст рішення складений 30 травня 2024 року.

Представник відповідача звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення через систему «Електронний суд» 28 травня 2024 року, тому надані представником відповідача докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції надані в межах строку передбачених ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявлені відповідачем вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача, яким згідно вимог ч. 5 ст. 56 ЦПК України є Білоцерківська міська рада, за результатами розгляду заяви і винесення додаткового рішення від 12.06.2023 року, суд без будь-якого мотивування та обгрунтування вийшов за межі заявлених вимог відповідача та стягнув кошти правничої допомоги у розмірі 10 000 грн з Київської обласної прокуратури, суд апеляційної інстанції дані доводи відхиляє, зазначаючи наступне.

Відповідно до висновку зробленому Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 5 жовтня 2022 року по справі № 923/199/21 прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року ухвалені відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Тому з урахуванням положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року без задоволення, а судове рішення без змін.

Крім того, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційний суд приходить до висновку, що додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з Київської обласної прокуратури на користь відповідача, підлягає зміні.

Відповідно п.п «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375, 376, 382, 383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігора Несторовича задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року залишити без змін.

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року змінити в частині судових витрат.

Стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Реквізити сторін:

Позивач: Київська обласна прокуратури, код ЄДРПОУ: 02909996, адреса: 01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст постанови складено «17» жовтня 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.В. Кулікова

В.І. Олійник