Ухвала

від 18.10.2024 по справі 120/13838/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову у справі

м. Вінниця

18 жовтня 2024 р. Справа № 120/13838/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Крапівницької Н. Л.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в справі за позовом

Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Ялтушківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-97-17 від 13.09.2024.

Одночасно із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення-вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-97-17 від 13.09.2024 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.08.2024.

В обґрунтування заяви про забезпечення доказів зазначено, що 18.09.2024 року до позивача надійшла вимога № Ю-97-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, станом на 31.08.2024, на загальну суму в 1 389 651,52 грн., з яких сума недоїмки становить 588 730, 47 грн, штрафи 481 420, 63 грн, пеня 319 500, 42 грн.

Вказує, що враховуючи значну суму штрафної санкції в розмірі 481 420, 63 грн та пені 319 500, 42 грн., в разі відкриття виконавчого провадження, можуть бути арештовані поточні рахунки позивача та застосовані інші заходи спрямовані на примусове виконання рішення органами ДВС.

На думку позивача, такими діями буде завдано шкоди підприємству та зупинена його діяльність. Зокрема, таке стягнення унеможливить виплату заробітної плати працівникам Товариства, що в свою чергу, потягне за собою також несплату із доходів працівників сум податків та обов`язкових платежів до бюджету; сплати орендної плати за оренду земельних ділянок як громадянам, так і до державного та місцевих бюджетів, а отже і не надходження коштів до відповідних бюджетів; виконання зобов`язань щодо сплати податків та інших обов`язкових платежів, а також інші обставини, такі як розрахунки із контрагентами тощо.

Такі обставини, на думку позивача, вказують на те, що в разі незастосування заходів забезпечення позову, буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів позивача.

Крім того, у разі встановлення протиправності оскаржуваної вимоги та задоволення позовних вимог про її скасування позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути власне майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення в разі примусового виконання цієї постанови.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вказує про наступне.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.1 ст. 151 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 КАС України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

При розгляді заяв про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.

Так, мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника, що в майбутньому вжиті заходи щодо примусового стягнення за вимогою податкового органу про сплату боргу можуть порушити майнові права та інтереси позивача або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів.

Крім того, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів для підтвердження обставин, на які посилається позивач, як на підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Вказані посилання ґрунтуються виключно на власних припущеннях позивача щодо можливого накладення арешту на рахунки.

Суд, перевіряючи матеріали заяви про забезпечення позову, не приймає твердження позивача, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваної вимоги зашкодить його правам, свободам та інтересам, оскільки не підтверджені будь-яким доказом.

У питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в тому, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання, і такі рішення можуть завдавати шкоди й мати наслідки, які позивач оцінює негативно, однак відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 640/13245/19 від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18, від 23 січня 2020 року у справі №813/2149/18, від 31 травня 2021 року у справі №120/2337/20-а та від 30 вересня 2021 року у справі №140/1856/21.

Отже, станом на дату звернення позивача до суду, відсутні об`єктивні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином вплинути на права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача.

У той же час, відсутні будь-які аргументи щодо того які труднощі можуть виникнути у майбутньому при виконанні рішення суду у даній справі чи зробити його виконання неможливим, позивачем не надано доказів для підтвердження обставин, зазначених у заяві про забезпечення позову.

За таких обставин суд, дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної Академії аграрних наук України про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяпідписКрапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: