Ухвала

від 17.10.2024 по справі 215/5266/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 жовтня 2024 рокуСправа №215/5266/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О. в адміністративній справі №215/5266/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до депутата, голови Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Кушніра Сергія Івановича про встановлення компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу із вказаним адміністративним позовом, з приводу неналежного розгляду його скарги від 01.07.2024 р. вх. С-258-П на сесії Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2024 року по справі №215/5266/24 адміністративну справу передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2024 року, справу передано на розгляд судді Сластьон А.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві термін десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

11 жовтня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відкриття провадження у справі після усунення недоліків, а також заява про відвід судді.

В обґрунтування заяви про відвід позивач зазначає, що у судді завжди не гаразд з доброзичливістю, увагою, вимагає докази для встановлення компетенції, штучно створює перешкоди для захисту гарантій ст. 33 Конституції України, які ганебно не вважає соціальними, тому відмовляється витребувати по своїй ініціативі необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи для того, щоб відмовитися навести лад у судовій системі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики та саме це доводить його зацікавленість у кінцевому результаті. Суддя відмовив розглянути клопотання, заяви про витребування доказів та з`ясувати обставини щодо наявності у позивача відповідних пільг та належного майнового положення і вже став на сторону відповідача. Без відкриття провадження у справі в суді першої інстанції неможлива перевірка правильності кваліфікації дій відповідача та забезпечення правозастосовної практики. Саме суддя не визнає цей факт не один рік та створює штучні перешкоди з метою використання своїх можливостей для задоволення своїх власних потреб, що призводить до повернення позову чи відмови у відкриття провадження, порушенню п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і захисту дійства посадової особи, яка накоїть ще багато лиха і це, безумовно, має правове значення до виникнення підстави для відводу судді. Суддя створює штучні перешкоди для виконання своїх обов`язків, перевищує владу та службові повноваження, навмисно затягує строки розгляду позову, не надав ухвали про відкриття провадження, використовує диктатуру судової влади, абстрактність, ілюзійність своєї діяльності для домінування, з метою використання своїх можливостей для задоволення своїх власних потреб, що призведе до результату розгляду позову, в якому прямо заінтересований суддя. Вказане зазначається, оскільки суддя використовує хибні мотиви залишення позов без руху. Просить зважати на його сумніви про неупередженість, необ`єктивність судді, що не гарантує законність здійснення правосуддя і об`єктивність та неупередженості розгляду позову. Довіра до судді відсутня і саме відвід судді сприяв би уникненню сумнівів, щодо неупередженості суду та виконання принципу верховенства права і правової визначеності, сприяв би виконанню завданню судочинства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року визнано заяву про відвід судді Сластьон А.О. в адміністративній справі №215/5266/24 необґрунтованою, передано матеріали адміністративної справи №215/5266/24 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді Сластьон А.О. відповідно до ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з автоматизованим розподілом заява про відвід була передана для розгляду судді Боженко Н.В. 16 жовтня 2024 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви позивача про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О. в адміністративній справі №215/5266/24 у порядку письмового провадження.

При вирішенні питання про наявність підстав для відводу судді, суд виходить з наступного.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно частин 1-3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Із системного аналізу підстав, які наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, такі обставини мають бути доведеними.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.

Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі Мироненко і Мартенко проти України, Олександр Волков проти України).

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Проте, відповідно частині 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Застосовуючи вищевказані положення до обставин цієї справи, здійснюючи надання зазначеним в заяві про відвід фактам правової оцінки, суд зазначає наступне.

Так, обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду заявника з процесуальним рішенням суду, що у відповідності до ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути підставою для відводу.

Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

Отже, при розгляді заяви про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О. в адміністративній справі № 215/5266/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до депутата, голови Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Кушніра Сергія Івановича про встановлення компетенції, не віднайшли свого підтвердження обставини, які викликають чи можуть викликати сумнів у об`єктивності судді Сластьон А.О. та у упередженості щодо позивача, прихильності до відповідача.

Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00)). Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).

Таким чином, із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними, про ще вже зазначено судом. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналізуючи зміст заяви та обставини, на які посилається позивач, суд робить висновок, що такі не доводять та не можуть свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді, не підтверджені жодними доказами.

Відтак, підстави, передбачені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О. у даній справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О. в адміністративній справі № 215/5266/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до депутата, голови Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Кушніра Сергія Івановича про встановлення компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.

Адміністративну справу №215/5266/24 передати для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включатися до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Н.В. Боженко