Ухвала

від 17.10.2024 по справі 320/47248/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про забезпечення позову

17 жовтня 2024 року № 320/47248/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» про забезпечення позову до подання позовної заяви,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить суд зупинити забезпечити позов шляхом:

- заборони Державній податковій службі України, вчиняти дії, спрямовані на прийняття рішень, які призводять до зупинення/припинення/анулювання ліцензії, що була видана ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» на виробництво тютюнових виробів (сигарети з фільтром в асортименті) №990111202100013, дата реєстрації 07.06.2021 (термін дії з 07.06.2021 до 07.06.2026);

- заборони Головному управлінню ДПС у м. Києві, вчиняти дії, спрямовані на прийняття рішень, які призводять до зупинення/припинення/анулювання ліцензії, що була видана ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» на право оптової торгівлі тютюновими виробами №990211202200005, дата реєстрації 02.04.2024 (термін дії з 12.05.2022 до 12.05.2027).

Дану заява обґрунтована тим, що здійснення ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» господарської діяльності залежить від наявності відповідних ліцензій, а рішення податкового органу щодо зупинення/припинення/анулювання таких ліцензій призведуть до зупинення такої діяльності, що тягне за собою такі наслідки як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, несплату податків, неможливість виплати заробітної плати персоналу, простій обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та введення простою у товаристві, а також неможливості виконання зобов`язань щодо реалізації тютюнових виробів за укладеними правочинами.

У зв`язку з цим, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також правам та інтересам його контрагентів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та доданні до неї матеріали суд приходить до висновку, що дану заяву слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

За приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Значення інституту забезпечення позову в КАС України полягає в тому, що цим інститутом захищаються законні права/інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Зокрема, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Тобто, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо тимчасової охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення (в разі прийняття рішення на користь позивача). В тому числі метою забезпечення позову є запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Зокрема, в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS №005 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини!).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову та доданих до неї додатків, ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 43873464) зареєстроване в якості юридичної особи 19.10.2020, номер запису 1000731020000043397, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» є: 12.00 виробництво тютюнових виробів (основний); 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.35 оптова торгівля тютюновими виробами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.26 роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах..

ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» здійснює господарську діяльність з виробництва тютюнових виробів (сигарети з фільтром в асортименті) та оптової торгівлі тютюновими виробами на підставі отриманих у податкового органу ліцензії на виробництво тютюнових виробів (сигарети з фільтром в асортименті), реєстраційний номер 990111202100013, термін дії з 07.06.2021 по 07.06.2026, дата реєстрації 07.06.2021 орган ліцензування ДПС України та ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами, реєстраційний номер 990211202200005, термін дії з 12.05.2022 по 12.05.2027, дата реєстрації 02.04.2024 орган ліцензування ГУ ДПС у м. Києві.

Як вбачається із додатків до заяви про забезпечення позову, на підставі наказу від 09.10.2024 №6779-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах за період з 01.11.2023 по 19.10.2024.

За результатом вказаної перевірки складено Акт від 14.10.2024 №113319/Ж5/26-15-09-01/43873464 (далі - Акт), у висновках якого значиться, що перевіркою встановлено порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817-1Х (далі Закон №3817) (виробництво не облікованих тютюнових виробів не маркованих марками акцизного податку встановленого зразка).

Тобто, вказаний Акт встановлює факту виробництва необлікованих тютюнових виробів не маркованих марками акцизного податку встановленого зразка, та вказано на порушення в цілому Закону №3817.

Так, згідно частини 2 статті 46 Закону №3817 передбачено такі підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зокрема:

- факт реалізації ліцензіатом алкогольних напоїв, тютюнових виробів або рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без наклеєних марок акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, коли маркування марками акцизного податку таких товарів (продукції) не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом), встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки (пункт 22);

- факт здійснення ліцензіатом - суб`єктом господарювання, який отримав ліцензію на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, - зберігання, транспортування, реалізації необлікованих у такого ліцензіата спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки або в рішенні суду, яке набрало законної сили, якщо обсяг/об`єм необлікованого: спирту етилового або спиртових дистилятів, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів, або рідин, що використовуються в електронних сигаретах, перевищує 0,015 відсотка обсягу/об`єму реалізації, визначеного за попередній звітний (податковий) період за правилами бухгалтерського обліку, спирту етилового або спиртових дистилятів, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів, або рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відповідно (пункт 27).

Частиною 4 статті 46 Закону №3817, визначено, що рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності приймається, зокрема:

- протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання податковим органом відповідних документів (у тому числі рішення суду) та/або виявлення даних/відомостей. що є підставою для припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності згідно з частиною другою цієї статті (пункт 2);

- у разі припинення дії ліцензії за результатами перевірки податкового органу - не раніше одинадцятого робочого дня за днем направлення суб`єкту господарювання акта такої перевірки (пункт 3).

Так, частиною 1 Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №3817 визначено, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

пунктів 26, 27, 28, 29, 38, 39, 51, 53, 65, 74 частини першої статті 1, частини першої, абзаців п`ятого, сьомого, дев`ятого частини другої, пункту 2 частини третьої, частин сьомої, восьмої, десятої - шістнадцятої статті 3, частини п`ятої статті 6, статей 12, 14, 15, 17, 18, частини четвертої статті 20, статей 21, 24, частини восьмої статті 29, статей 30, 34, 35, 38, 39, 40, розділу VII (крім пунктів 22, 23 і 25 частини другої статті 46, статті 49), абзаців шостого і сьомого підпункту 3 і підпункту 4 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону, які набирають чинності та вводяться в дію з 1 січня 2025 року;

пунктів 1, 18, 19, 22, 23, 24, 30, 36, 59, 75 частини першої, абзацу третього частини другої статті 1, абзацу другого частини другої статті 3 (в частині контрольно- пропускної системи), статті 6 (в частині контрольно-пропускної системи), пунктів 23 і 25 частини другої статті 46, розділу VIII, частин третьої, п`ятої, сімнадцятої статті 62, пункту 5

частини четвертої, частин п`ятої і десятої статті 65, пунктів 9, 10, 38, 39 частини другої статті 73 цього Закону, які набирають чинності та вводяться в дію з 1 січня 2026 року.

Тобто:

пункт 22 частини 2 статті 46 Закону №3817 - набирав чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону №3817;

пункт 27 частини 2 статті 46 Закону №3817 - набирає чинності з 01.01.2025;

частина 4 статті 46 Закону №3817 - набирає чинності з 01.01.2025.

Водночас, на даний час є діючими положення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481).

Статтею 3 Закону №481, зокрема, передбачено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання на підставі: акта або рішення суду про встановлення факту здійснення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) виробництва, зберігання, транспортування, торгівлі фальсифікованим або необлікованим у такого суб`єкта господарювання спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним.

Статтею 15 Закону №481 передбачено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі: встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку.

Так, зазначеною статтею Закону №481, визначено, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Відповідно до статті 3 Закону №481 орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії, зокрема:

вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті;

направляє суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Таким чином, вищевказане дає підстави вважати, що податковий орган на підставі Акту прийняти рішення, які призведуть до зупинення/припинення/анулювання ліцензій, що були видана ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» на виробництво тютюнових виробів (сигарети з фільтром в асортименті) №990111202100013, дата реєстрації 07.06.2021 (термін дії з 07.06.2021 до 07.06.2026) та на право оптової торгівлі тютюновими виробами №990211202200005, дата реєстрації 02.04.2024 (термін дії з 12.05.2022 до 12.05.2027).

Отже, прийняття податковим органом рішення щодо зупинення/припинення/анулювання ліцензій заявника, може призвести до припинення відповідної ліцензованої діяльності позивача, що також призведе до виникнення негативних наслідків для ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА», оскільки без зазначених ліцензій у заявника, як суб`єкта господарювання, відсутнє право провадити господарську діяльністю у сфері виробництва та оптового продажу тютюнових виробів.

Суддя акцентує увагу на тому, що прийняття податковим органом рішення щодо зупинення/припинення/анулювання ліцензій заявника, фактично зупинить господарську діяльність ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА», оскільки унеможливлює подальше здійснення виробництва та реалізації тютюнових виробів, що має негативні наслідки не лише для ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» та для його працівників, а й для третіх осіб, перед яким у ТОВ «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» наявні господарські зобов`язання.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаних вище розпоряджень щодо анулювання ліцензій на роздрібну та оптову торгівлю пальним, може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Обираючи захід забезпечення позову суд керується критерієм співмірності щодо співвідношення негативних наслідків від вжиття такого заходу з тими негативними наслідками, які можуть настати в результати невжиття цих заходів.

Суддя при розгляду даної заяви про забезпечення позову враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який викладений у постанові від 11.01.2023 по справі №640/10679/22: «В аспекті зумовлених перевіркою фактичних та юридичних наслідків для Позивача у разі невжиття ініційованих заходів забезпечення позову суди обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання ліцензії на виробництво тютюнових виробів (сигарети з фільтром в асортименті) позбавляє Позивача права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зав`язків Позивача, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.».

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики. Згідно з положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що дії податкового органу містять очевидні ознаки протиправності, з даного приводу суд зазначає, що очевидна протиправність дій та рішення суб`єкта владних повноважень це вчинення ним таких дій (прийняття рішення), які взагалі не передбачені законодавством України, або вчинення дій суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Тому, суддя не може надати ї обґрунтовану та всебічну оцінку на стадії розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Таким чином, враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову, суддя приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника.

У свою чергу, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів будь-яких інших осіб.

Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища суб`єкта господарювання до винесення остаточного рішення у справі.

Аналогічні висновки щодо подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постанові від 14.12.2021 у справі №240/16920/21 та постанові від 15.04.2022 у справі №440/6755/21.

Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити.

2. Заборонити Державній податковій службі України, вчиняти дії, спрямовані на прийняття рішень, які призводять до зупинення/припинення/анулювання ліцензії, що була видана Товариству з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» на виробництво тютюнових виробів (сигарети з фільтром в асортименті) №990111202100013, дата реєстрації 07.06.2021 (термін дії з 07.06.2021 до 07.06.2026), до розгляду справи по суті.

3. Заборонити Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві, вчиняти дії, спрямовані на прийняття рішень, які призводять до зупинення/припинення/анулювання ліцензії, що була видана Товариству з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» на право оптової торгівлі тютюновими виробами №990211202200005, дата реєстрації 02.04.2024 (термін дії з 12.05.2022 до 12.05.2027), до розгляду справи по суті.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

5. Роз`яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

6. Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІСЦЕВА ВИРОБНИЧА ГРУПА» (код ЄДРПОУ: 43873464; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 6).

Боржник: Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ: 43005393; місцезнаходження:04053, м. Київ, Львівська площа, 8)

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).