Рішення

від 11.12.2023 по справі 320/33335/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2023 року справа №320/33335/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Мельник Т.М., за участю: представників позивача та відповідача, розглянувши в місті Києві в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

До суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому враховуючи уточнені позовні вимоги просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.08.2023 № 00552590702, № 00552620702, № 00552630702.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач за результатами документальної позапланової виїзної перевірки дійшов помилкових висновків в Акті від 14.02.2022 № 9103/26-15-07-02-05-03/00378218. Відтак прийняті податковим органом на підставі Акта податкові повідомлення-рішення суперечать нормам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження у справі та призначено підготовче засідання.

ГУ ДПС у м. Києві подано відзив на позовну заяву та клопотання про долучення доказів, в яких відповідач просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, додаткові пояснення та заява про розгляд справи у письмовому провадженні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 закрито підготовче засідання та призначено судове засідання.

У судовому засіданні 11.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» код за ЄДРПОУ 00378218, зареєстроване як юридична особа 18.08.2022 за №1000711070028044521, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ГУ ДПС у м. Києві проведено документальної планової виїзної перевірки ТДВ «Бердянський хлібокомбінат», код за ЄДРПОУ 00378218 з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, валютного за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2021 та іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами такої перевірки був складений Акт від 14.02.2022 № 90103/26-15-07-02-05-03/00378218, в якому містяться висновки про вчинення позивачем наступних порушень норм податкового законодавства:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), п. 5 П(с)БО №15 «Дохід», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 20 183 015,00 грн, у тому числі: за 2018 рік на суму 7 528 525,00 грн, за 2019 рік на суму 11 632 940,00 грн., за 2020 рік на суму 1021550,00 грн, та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 8455811,00 грн, у тому числі за 9 місяців 2021 рік у сумі 8455811,00 грн;

- п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого було встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 19 122 433,00 грн, в тому числі по періодам:

квітень 2018 року в сумі 600 158,00 грн, травень 2018 року в сумі 425 386,00 грн, червень 2018 року в сумі 1 766 660,00 грн, серпень 2018 року в сумі 950 584,00 грн, вересень 2018 року в сумі 1 011 400 грн, жовтень 2018 року в сумі 505 700,00 грн, листопад 2018 року в сумі 603 897,00 грн, грудень 2018 року в сумі 853 805,00 грн, січень 2019 року в сумі 504 474,00 грн, лютий 2018 року в сумі 432 152,00 грн, березень 2019 року в сумі 1 366 915,00 грн, квітень 2019 року в сумі 641 009,00 грн, травень 2019 року в сумі 1 421 133,00 грн, червень 2019 року в сумі 884 846,00 грн, липень 2019 року в сумі 1 012 267,00 грн, серпень 2019 року в сумі 789 716,00 грн, вересень 2019 року в сумі 781 063,00 грн, жовтень 2019 року в сумі 582 387,00 грн, листопад 2019 року в сумі 886 036,00 грн, грудень 2019 року в сумі 752 631,00 грн, січень 2020 року в сумі 616 790,00 грн, лютий 2020 року в сумі 1 121 224,00 грн, червень 2020 року в сумі 615 500,00 грн;

- п. 46.1 ст. 46, пп. 47.1.1 п. 47.1 ст. 47, ст. 51, п. 70.16, ст. 70, пп. 176.2. «б», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, п. 1.2, п. 3.3. Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 за № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», щодо подання недостовірних даних про отримувача доходу у звіті за 1 кв. 2021 року.

29 серпня 2023 року на підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві, з урахуванням поданих Позивачем податковому органу заперечень, прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення:

№ 00552590702 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 20 183 015,00 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 4 790 366 грн;

№ 00552620702 яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток 8 455 811,00 грн;

№ 00552630702 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 19 122 433,00 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 4 780 611,00 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення від 29.08.2023 протиправними, а відтак, такими, що підлягають скасуванню Позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У частині 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку на прибуток-резидентами є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У силу положень п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати» (далі - П(с)БО 15 і П(с)БО 16), що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 № 318.

Зокрема, за змістом п. 5, 7, 8 і 21 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згідно з п. 5 9 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Також у п. 10 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку. Так, зокрема, до складу витрат юридичної особи включаються витрати на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка, у свою чергу, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються, в тому числі прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Поряд з цим, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У силу норм п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію; «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; «витрати» - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); «доходи» - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм Закону № 996-ХIV та положень П(с)БО дає підстави для висновку, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі № 826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону № 996-ХIV.

Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Також, в текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 №К/9901/5042/17, від 31.07.2020 у справі №826/17673/15 Верховний Суд також відзначив наступне:

«недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди»;

«…за певних інших обставин первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.».

Із змісту позовної заяви, відзиву та Акта перевірки суд встановив, що у перевіряємий період ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» здебільшого здійснювало діяльність з придбання та реалізації сільськогосподарської продукції, що відповідає задекларованим Позивачем видам економічної діяльності.

Так, з наданих до матеріалів доказів вбачається і не заперечується сторонами, що ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» укладено договори:

-з ТОВ «ВЕСМІН» поставки № П-1312-БХ від 13.12.2019 щодо придбання товару «Олія соняшникова сира, нерафінована з насіння врожаю 2019 р.»;

-з ТОВ «ГРАНУМ РЕСУРСИ» поставки № П-0305 від 07.05.2019 щодо придбання товару «Олія соняшникова, сира нерафінована, з насіння врожаю 2018 року»;

-з ТОВ «КОРНТВЕЛ» поставки № ПШБ03-10/19 від 03.10.2010 щодо придбання товару «Пшениця 4 класу»;

-з ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» поставки №1303П-БХК-3 від 13.03.2019 щодо придбання товару «Кукурудза 3-го класу врожаю 2018 року»;

-з ТОВ «ПРОМ ТРЕЙД АЛЬЯНС» поставки № П-06-0519 від 06.05.2019 щодо придбання товару «Олія соняшникова нерафінована»;

-з ТОВ «СГ «САМОЦВІТ АГРО» поставки № 4/2009 від 20.09.2019 щодо придбання товару «Олія соняшникова нерафінована»;

-з ТОВ «АГРО-ТОВ» поставки №ЯЧМ-19-06/19 від 19.06.2019 щодо придбання товару «Ячмінь 3 класу» та № ПШБ12-07/19 від 12.07.2019 щодо придбання товару «Пшениця 2, 3, 4 класу»;

-з ТОВ «СОТТА ТРЕЙДИНГ» договір поставки №16/11/2018-1 від 16.11.2018 щодо придбання товару «кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2018 року, пшениця 4 класу, українського походження, врожаю 2019 року, кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2019 року»;

-з ТОВ «МЕТОРСГРУП» поставки №ПО-1406-М від 14.06.2021 щодо придбання товару «Олія соняшникова сира, нерафінована»;

-з ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД» поставки № П1-3/7 від 12.04.2018 щодо придбання товару «Олія соняшникова сира, нерафінована»

У зв`язку з виконанням зазначених вище договорів складено первинні документи, а саме видаткові накладні, складено та зареєстровано податкові накладні, інформація відображена в декларації з ПДВ.

Також, Позивачем укладались договори комісії на реалізацію продукції, а комісіонерами укладались зовнішньоекономічні контракти, подавались Позивачу звіти виконання таких контрактів. Умовами поставки товару передбачені EXW або CPT, згідно з «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Водночас, як встановлено судом та не заперечується сторонами, юридично Позивач зареєстрований в м. Києві, проте виробництво та відвантаження здійснювалось за адресою: 71108, Запорізька обл., м. Бердянськ, пр. Східний/вул. Володимира Довганюка, 106/80, первинні бухгалтерські документи оформлялись та зберігались за вказаною адресою.

Потужності підприємства були захопленні збройними формуваннями російської федерації 08.04.2022, у зв`язку з чим Позивачем подано заяву до УСБУ у Запорізькій області 17.04.2022.

Відповідно до частини другої, абзацу 5 частини п`ятої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації.

Таким чином, оскільки чинне законодавство не містить імперативних приписів щодо встановлення обов`язкового місця зберігання первинних документів та прямо відносить правила документообороту до компетенції суб`єктів господарювання, такі суб`єкти мають повне право самостійно на власний розсуд визначати, зокрема місце зберігання первинних документів.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Позивач в адміністративному позові пояснив, що у зв`язку із початком повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та, як наслідок, - веденням активних бойових дій у м. Бердянськ та захопленням ворогом території міста, позивачем було втрачено доступ до своїх документів та можливість їх вивезення.

Суд зауважує, що ненадання позивачем до суду документів саме по собі не може свідчити про їх відсутність, адже це сталося за особливих обставин внаслідок військової агресії рф проти України.

Водночас, первинні документи надавались до перевірки, що зафіксовано а п. 2.6. та 2.7 Акта від 14.02.2022 № 9103/26-15-07-02-05-03/00378218, оскільки перевірка проводилась в період з 23.12.2021 по 07.02.2022, тобто до військової агресії рф проти України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог як таких, що підтверджені документально та нормативно та не спростовані відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, а саме визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві від 29.08.2023 № 00552590702, № 00552620702, № 00552630702.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 29.09.2023 №1224, Позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 26840,00 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судових витрат по оплаті судового збору у зазначеній сумі коштів повністю.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29 серпня 2023 року №00552590702, від 29 серпня 2023 року №00552620702, від 29 серпня 2023 року №00552630702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Бердянський хлібокомбінат" сплачений судовий збір у розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.