Постанова

від 11.02.2025 по справі 320/33335/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/33335/23 Головуючий у 1 інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» (далі - ТДВ «Бердянський хлібокомбінат», Товариство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.08.2023 № 00552590702, № 00552620702, № 00552630702.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29 серпня 2023 року №00552590702, від 29 серпня 2023 року №00552620702, від 29 серпня 2023 року №00552630702.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами: з ТОВ «ВЕСМІН», ТОВ «ГРАНУМ РЕСУРСИ», ТОВ «КОРНТВЕЛ», ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС», ТОВ «ПРОМ ТРЕЙД АЛЬЯНС», ТОВ «СГ «САМОЦВІТ АГРО», ТОВ «АГРО-ТОВ», ТОВ «СОТТА ТРЕЙДИНГ», ТОВ «МЕТОРСГРУП», ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД». На переконання апелянта, мало місце документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності. Також, апелянт стверджує про непідтвердження легального джерела походження товару та безоплатність отримання товару з невідомого джерела.

21 січня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Також, 05 лютого 2025 року до суду апеляційної інстанції від позивача - Товариства з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» надійшли додаткові пояснення.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» код за ЄДРПОУ 00378218, зареєстроване як юридична особа 18.08.2022 за №1000711070028044521, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТДВ «Бердянський хлібокомбінат», з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, валютного - за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2021 та іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами такої перевірки був складений Акт від 14 лютого 2022 року № 90103/26-15-07-02-05-03/00378218, в якому містяться висновки про вчинення Товариством наступних порушень норм податкового законодавства:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), п. 5 П(с)БО №15 «Дохід», в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 20 183 015,00 грн, у тому числі: за 2018 рік на суму 7 528 525,00 грн, за 2019 рік на суму 11 632 940,00 грн., за 2020 рік на суму 1021550,00 грн, та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 8455811,00 грн, у тому числі за 9 місяців 2021 рік у сумі 8455811,00 грн;

- п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого, було встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 19 122 433,00 грн, в тому числі, по періодам: квітень 2018 року в сумі 600 158,00 грн, травень 2018 року в сумі 425 386,00 грн, червень 2018 року в сумі 1 766 660,00 грн, серпень 2018 року в сумі 950 584,00 грн, вересень 2018 року в сумі 1 011 400 грн, жовтень 2018 року в сумі 505 700,00 грн, листопад 2018 року в сумі 603 897,00 грн, грудень 2018 року в сумі 853 805,00 грн, січень 2019 року в сумі 504 474,00 грн, лютий 2018 року в сумі 432 152,00 грн, березень 2019 року в сумі 1 366 915,00 грн, квітень 2019 року в сумі 641 009,00 грн, травень 2019 року в сумі 1 421 133,00 грн, червень 2019 року в сумі 884 846,00 грн, липень 2019 року в сумі 1 012 267,00 грн, серпень 2019 року в сумі 789 716,00 грн, вересень 2019 року в сумі 781 063,00 грн, жовтень 2019 року в сумі 582 387,00 грн, листопад 2019 року в сумі 886 036,00 грн, грудень 2019 року в сумі 752 631,00 грн, січень 2020 року в сумі 616 790,00 грн, лютий 2020 року в сумі 1 121 224,00 грн, червень 2020 року в сумі 615 500,00 грн;

- п. 46.1 ст. 46, пп. 47.1.1 п. 47.1 ст. 47, ст. 51, п. 70.16, ст. 70, пп. 176.2. «б», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, п. 1.2, п. 3.3. Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 за № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», щодо подання недостовірних даних про отримувача доходу у звіті за 1 кв. 2021 року.

На підставі вищевказаного Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 00552590702 від 29 серпня 2023 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 20 183 015,00 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 4 790 366 грн;

- № 00552620702 від 29 серпня 2023 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток 8 455 811,00 грн;

- № 00552630702 від 29 серпня 2023 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 19 122 433,00 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 4 780 611,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

В силу частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» складено Акт від 14 лютого 2022 року № 90103/26-15-07-02-05-03/00378218 (далі - Акт перевірки).

На підставі даного Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2023 року, зокрема:

- № 00552590702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 20 183 015,00 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 4 790 366 грн;

- № 00552620702, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток 8 455 811,00 грн;

- № 00552630702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 19 122 433,00 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 4 780 611,00 грн.

Так, як зазначає позивач та вбачається з Акту перевірки, ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» мало господарські відносини з ТОВ «ВЕСМІН», ТОВ «ГРАНУМ РЕСУРСИ», ТОВ «КОРНТВЕЛ», ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС», ТОВ «ПРОМ ТРЕЙД АЛЬЯНС», ТОВ «СГ «САМОЦВІТ АГРО», ТОВ «АГРО-ТОВ», ТОВ «СОТТА ТРЕЙДИНГ», ТОВ «МЕТОРСГРУП», ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД».

Зокрема, позивачем з вищевказаними контрагентами було укладено наступні договори:

- з ТОВ «ВЕСМІН» Договір поставки № П-1312-БХ від 13.12.2019 щодо придбання товару «Олія соняшникова сира, нерафінована з насіння врожаю 2019 р.»;

- з ТОВ «ГРАНУМ РЕСУРСИ» Договір поставки № П-0305 від 07.05.2019 щодо придбання товару «Олія соняшникова, сира нерафінована, з насіння врожаю 2018 року»;

- з ТОВ «КОРНТВЕЛ» поставки № ПШБ03-10/19 від 03.10.2010 щодо придбання товару «Пшениця 4 класу»;

- з ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС» Договір поставки №1303П-БХК-3 від 13.03.2019 щодо придбання товару «Кукурудза 3-го класу врожаю 2018 року»;

- з ТОВ «ПРОМ ТРЕЙД АЛЬЯНС» Договір поставки № П-06-0519 від 06.05.2019 щодо придбання товару «Олія соняшникова нерафінована»;

- з ТОВ «СГ «САМОЦВІТ АГРО» Договір поставки № 4/2009 від 20.09.2019 щодо придбання товару «Олія соняшникова нерафінована»;

- з ТОВ «АГРО-ТОВ» Договір поставки №ЯЧМ-19-06/19 від 19.06.2019 щодо придбання товару «Ячмінь 3 класу» та № ПШБ12-07/19 від 12.07.2019 щодо придбання товару «Пшениця 2, 3, 4 класу»;

- з ТОВ «СОТТА ТРЕЙДИНГ» Договір поставки №16/11/2018-1 від 16.11.2018 щодо придбання товару «кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2018 року, пшениця 4 класу, українського походження, врожаю 2019 року, кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2019 року»;

- з ТОВ «МЕТОРСГРУП» Договір поставки №ПО-1406-М від 14.06.2021 щодо придбання товару «Олія соняшникова сира, нерафінована»;

- з ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД» Договір поставки № П1-3/7 від 12.04.2018 щодо придбання товару «Олія соняшникова сира, нерафінована»

У зв`язку з виконанням вищезазначених договорів, було складено первинні документи, а саме, видаткові накладні, складено та зареєстровано податкові накладні, інформація відображена в декларації з ПДВ.

Також, позивачем укладались договори комісії на реалізацію продукції, а комісіонерами укладались зовнішньоекономічні контракти, подавались позивачу звіти виконання таких контрактів. Умовами поставки товару передбачені EXW або CPT, згідно з «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» зареєстроване в м. Києві, проте, виробництво та відвантаження продукції здійснювалось за адресою: 71108, Запорізька обл., м. Бердянськ, пр. Східний/вул. Володимира Довганюка, 106/80. У зв`язку з цим, первинні бухгалтерські документи оформлялись та зберігались за вказаною адресою.

Потужності підприємства були захопленні збройними формуваннями рф 08.04.2022, у зв`язку з чим, позивачем подано до УСБУ у Запорізькій області заяву від 17.04.2022.

При цьому, як зазначило ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» в позовній заяві, у зв`язку із початком повномасштабної військової агресії рф проти України та, як наслідок, веденням активних бойових дій у м. Бердянськ та захопленням ворогом території міста, позивачем було втрачено доступ до своїх документів та можливість їх вивезення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ненадання позивачем до суду документів саме по собі не може свідчити про їх відсутність, адже, це сталося за особливих обставин внаслідок військової агресії рф проти України.

Водночас, оскільки, перевірка ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» проводилась в період з 23.12.2021 по 07.02.2022, позивачем були надані до перевірки всі первинні документи, що зафіксовано в пунктах 2.6. та 2.7 Акту перевірки від 14.02.2022 № 9103/26-15-07-02-05-03/00378218.

Крім того, як слідує зі змісту Акту перевірки, контролюючим органом не було встановлено, що надані позивачем до перевірки первинні документи мали недоліки чи були складені з порушенням законодавства.

Разом з тим, апелянт стверджує про нереальність господарських відносин позивача з ТОВ «ВЕСМІН», ТОВ «ГРАНУМ РЕСУРСИ», ТОВ «КОРНТВЕЛ», ТОВ «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС», ТОВ «ПРОМ ТРЕЙД АЛЬЯНС», ТОВ «СГ «САМОЦВІТ АГРО», ТОВ «АГРО-ТОВ», ТОВ «СОТТА ТРЕЙДИНГ», ТОВ «МЕТОРСГРУП», ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД», оскільки, на переконання контролюючого органу, мало місце документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Основні доводи контролюючого органу зводяться до посилання на наявну податкову інформацію про недостатність або відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, основних засобів, неподання ними податкової звітності,

Також, апелянт стверджує про непідтвердження легального джерела походження товару та безоплатність отримання товару з невідомого джерела.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

В першу чергу необхідно наголосити, що Акт перевірки не містить посилання на факти, які б підтверджували відповідні висновки щодо порушення податкового законодавства з боку ТДВ «Бердянський хлібокомбінат».

Слід звернути увагу на те, що відповідачем не проводились зустрічні перевірки контрагентів позивача, а контролюючий орган посилається лише на наявну в нього податкову інформацію.

Разом з тим, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №640/14930/20 дійшов висновку, що податкова інформація та акти перевірки не є належними доказами у справі, а висновки відповідача щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, зроблені на підставі службової інформації, є недостатніми для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Отже, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №600/1083/20-а, від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

Також, слід зазначити, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 816/5038/13-а, від 17 листопада 2021 року у справі №640/18105/18.

Так, посилаючись на нереальність господарських відносин позивача з ТОВ «ПРОМ ТРЕИД АЛЬЯНС» податковий орган вказує виключно на недостатність ресурсів у контрагента. При цьому, відповідач сам зазначає про наявність послуг з переробки давальницької сировини, що свідчить про непослідовність доводів відповідача

В свою чергу, податковим органом не було наведено доводів та не надано доказів того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про відсутність реального джерела походження товару по ланцюгу постачання, оскільки, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №640/14930/20.

Крім того, як зауважує позивач, в ході перевірки контролюючому органу надавались документи, які свідчать про подальшу передачу товару, придбаного у контрагентів на комісію, фактичний експорт зазначеного товару та отримання ТДВ «Бердянський Хлібокомбінат» грошових коштів за товар. Однак, в Акті перевірки контролюючий орган не описує обставини та документи, які свідчать про подальший експорт товару та отримання за нього грошових коштів.

З приводу посилання апелянта на наявність кримінальних проваджень щодо деяких контрагентів позивача та товариств по ланцюгу постачання, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, контролюючим органом на підтвердження нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами будь-яких вироків суду надано не було.

Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 травня 2024 року у справі № 826/9244/16, «…лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, може встановлювати факти, що впливають на визначення податкових зобов`язань, і можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків. Протокол допиту свідка у кримінальній справі, по якій немає обвинувального вироку, не може впливати на визначення податкових зобов`язань, що, зокрема, слідує із системного аналізу положень Податкового кодексу України. Правову оцінку свідченням свідка, які викладені у протоколі допиту свідка, має давати суд в порядку кримінального судочинства, а не податковий орган у своїх актах. За таких обставин, протокол допиту свідків, на які податковий орган посилається в акті перевірки, не є належними доказами, які свідчить про допущення порушень позивачем при формуванні даних податкового обліку».

В контексті наведеного, колегія судів також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності.

У цій постанові Велика Палата підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, яка зводиться до того, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому, має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 31.05.2024 у справі № 826/9244/16.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Бердянський хлібокомбінат», викладені в Акті від 14.02.2022 № 90103/26-15-07-02-05-03/00378218 є помилковими, такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 29 серпня 2023 року №00552590702, №00552620702 та №00552630702.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повне судове рішення складено 17.02.2025 р.