Рішення

від 17.10.2024 по справі 420/18128/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18128/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» (далі - позивач, ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ») до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.05.2023 року №UA500500/2023/000795;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000385/2 від 20.05.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.05.2023 року №UA500500/2023/00079;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000386/2 від 20.05.2023 року.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що 06.02.2023 року між ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ» як покупцем та «MARAZZI GROUP Srl a socio unico» (Італія), як продавцем було укладено контракт №06022023-01, відповідно до якого Продавець зобов?язується продати, а Покупець зобов?язується придбати Товар, зазначений у Рахунках до цього Договору та розрахуватися за Товар відповідно до зазначених умов у ст. 3 цієї Угоди. У зв`язку із імпортуванням на територію України на умовах поставки EXW INCOTERM товару плитки керамічної з кам`яної кераміки з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас.% та - плитки з кам`яної кераміки, глазурованої, з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас % декларантом позивача подано до Митниці щодо митного оформлення вказаних товарів електронні митні декларації від 18.05.2023 р.№ 23UA500500016907U6 від 18.05.2023 р., та № 23UA500500016908U5 від 18.05.2023 р. та документи, що підтверджують митну вартість товарів, визначену за ціною Контракту. Проте, за результатами розгляду наданих позивачем документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.05.2023 року №UA500500/2023/000385/2 та №UA500500/2023/000386/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.05.2023 року №UA500500/2023/000795 та №UA500500/2023/00079. Позивач вважає вказані рішення відповідача протиправними, вказуючи на те, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей. У зв`язку із цим усі подальші дії відповідача щодо визначення митної вартості товарів за не основними методами у розумінні статті 57 Митного кодексу України є неправомірними, так як митний орган отримав всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

30.08.2023 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митні декларації (МД) № 23UA500500016907U6 та МД № 23UA500500016908U5 від 18.05.2023, відповідно до яких за умовами поставки EXW на митну територію України надійшов товар ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ», а саме, : «товар №1 - плитка з кам`яної кераміки, глазурована, з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас % … » та «товар № 1 - плитка з кам`яної кераміки, глазурована, з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас % … » Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, встановлено розбіжності, ознаки підробки та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів від 20.05.2023 № UA500500/2023/000385/2 та №UA500500/2023/000386/2. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи, встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 20.05.2023 декларантом надіслано каталог виробника від 06.02.2023 б/н та листи від 19.05.2023 № 19/05-1 та 19/05-2, яким повідомлено митний орган, що інших додаткових документів надати немає можливості за їх відсутності. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями (МД) № 23UA500500016907U6 та № 23UA500500016908U5 від 18.05.2023 містились розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. При цьому, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано метод за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 2б). Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товару № UA500500/2023/000385/2 та №UA500500/2023/000386/2 від 20.05.2023 та карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000795 і № UA500500/2023/000795 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову .

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 25.07.2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 16 серпня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ж ухвалою зобов`язано Одеську митницю разом з відзивом надати суду належним чином завірені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, у тому числі, але не виключно, МД на підставі яких скоригована митна вартість товарів, та документи, додані декларантом до митної декларації .

Щодо клопотання представника відповідача, поданого разом з відзивом на позов, про розгляд справи з повідомленням сторін, суд враховує наступне.

Як вбачається з вказаного клопотання, то необхідність розгляду справи з повідомленням сторін обґрунтована віднесенням даної справи до категорії справ, яка містить можливий розмір матеріальних збитків на суму 118 826,62 грн., а тому вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи з наданням можливості у судовому засіданні надати усні пояснення по суті спору.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. ( частина 3 ст. 257 КАС України).

Натомість, у клопотанні про розгляд справи з викликом сторін представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалось би необхідність вирішення вказаного питання, а доводи, на які представник посилається у клопотанні є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Окрім того, відповідач не обґрунтовує надання яких саме пояснень є необхідним саме у судовому засіданні та яким чином розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) вплине на об`єктивність з`ясування обставин справи, або їх повноту та негативні наслідки.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не позбавлений права викласти свої міркування та заперечення у додаткових письмових поясненнях та надати додаткові докази по справі, тобто не позбавлений прав, передбачених ст. 44 КАС України.

Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

При цьому, суд зауважує, що предметом оскарження у даній справі є рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів, а не рішення суб`єкта владних повноважень, яким визначена сума грошових зобов`язань, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про її стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена необхідність продовження розгляду справи з викликом сторін, тому дане клопотання є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 16 серпня 2023 року судом вирішено, що розгляд справи буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, виходячи із характеру та обсягу доказів по справі та характеру спірних правовідносин, які не потребують усного заслуховування сторін.

З огляду на вказане справа розглядається судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

06 лютого 2023 року між ТОВ «ТОП ПРЕМІУМ» (Україна), як покупцем, та «MARAZZI GROUP Srl a socio unico» (Італія) як продавцем, було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу №06022023-01, відповідно до якого на умовах, встановлених цим договором, Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується придбати Товар, зазначений у Рахунках до цього Договору та розрахуватися за Товар відповідно до зазначених умов у ст. 3 цієї Угоди. Основні умови купівлі-продажу погоджуються Сторонами в цьому Договорі та Рахунках, які підписуються обома Сторонами та є невід`ємною частиною Договору (підпункт .1.1. договору). Товари продаються відповідно до умов міжнародної торгівлі EXW Incoterm (підпункт 4.1. договору ) (а.с. ?????)

Відповідно до вказаного контракту на умовах поставки EXW BG Isperih був ввезений товар, а саме: «плитка з кам`яної кераміки, глазурована, з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас %»

Декларантом позивача до Одеської митниці подано митні декларації, зокрема, (МД) №23UA500500016907U6 та №23UA500500016908U5 від 18.05.2023 р. та документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, і обраний метод її визначення, а саме, за ціною контракту.

Так, на підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом позивача були подані документи, які зазначені у графі 44 МД,зокрема,

- по МД №23UA500500016907U6 від 18.05.2023 року : рахунок-проформа (Proforma invoice) №72026157 від 28.03.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 2420_B04RBG від 15.05.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 15.05.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № A им 0000551272 від 15.05.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 12.05.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 00001703 від 17.05.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 17/05-1 від 17.05.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10.03.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №7 від 28.03.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 06022023-01 від 06.02.2023; договір про надання послуг митного брокера № 01032023 від 01.03.2023; копія митної декларації країни відправлення №23BG004002AA566375 від 15.05.2023.(а.с. ????)

- по МД №23UA500500016908U5 від 18.05.2023 року : рахунок-проформа (Proforma invoice) № 72026158 від 28.03.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 2421_B04RBG від 16.05.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 16.05.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № A им 0000551274 від 16.05.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 12.05.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 00001704 від 17.05.2023;документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 17/05-2 від 17.05.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10.03.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 8 від 28.03.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів No 06022023-01 від 06.02.2023; договір про надання послуг митного брокера № 01032023 від 01.03.2023; копія митної декларації країни відправлення № 23BG004002AA566974 від 15.05.2023.

В подальшому, митний орган повідомив декларанта, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а тому відповідно до п. 5 ст. 54, частини 3 статті 53 МКУ зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- по МД №23UA500500016907U6 від 18.05.2023 року - 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- по МД №23UA500500016908U5 від 18.05.2023 року : - 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

20.05.2023 декларантом надіслано каталог виробника від 06.02.2023 б/н та листи від 19.05.2023 № 19/05-1 та №19/05-2, якими повідомлено митний орган, що інших додаткових документів надати немає можливості за їх відсутності.(а.с.???)

Відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ та внаслідок не усунення встановлених розбіжностей та підтвердження всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, Одеською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема,

- рішення № UA500500/2023/000385/2 від 20.05.2023 року про коригування митної вартості товарів, застосувавши при визначенні митної вартості другорядний ( резервний) метод « 2б». ( ст. 60 МКУ) (а.с. 42-43)

- рішення №UA500500/2023/000386/2 від 20.05.2023 ро коригування митної вартості товарів, застосувавши при визначенні митної вартості другорядний ( резервний) метод « 2б». ( ст. 60 МКУ)(а.с. 73-74)

Також, Одеською митницею складено картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000795 і №UA500500/2023/000795 від 20.05.2023 року. (а.с.40,71)

Товар випущено у вільний обіг за митними деклараціями (МД) № 23UA500500017289U3 та № 23UA500500017291U5 від 20.05.2023р. за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. (а.с. 67,94)

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією по ( МД) № 23UA500500016907U6 від 20.05.2023 в розмірі 59 597,80 грн., по (МД) № 23UA500500016908U5 від 20.05.2023 у розмірі 59 228,82 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи рішення відповідача рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема

- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);

- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України)

- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України)

- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);

- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ( частина п`ята - шоста статті 53 МК України);

- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п`ятої статті 54 МК України);

- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);

- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);

- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);

- протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);

- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України)

- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України).

- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України)

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ( частини четверта - п`ята статті 58 МК України).

VI. Оцінка суду.

З аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, наведені приписи МК України надають митному органу право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Щодо вищевказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Предметом оскарження у даній справі є рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті у зв`язку з не поданням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростуванням у поданих документах розбіжностей.

Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у пункті 33 оскаржуваних рішень №UA500500/2023/000386/2 та №UA500500/2023/000385/2 від 20.05.2023 р., через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.

Зокрема, відповідно до графи 33 рішення №UA500500/2023/000385/2 від 20.05.2023 р, відповідач вказує про такі розбіжності.

Так, за твердженням відповідача, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо ) відсутні числові дані щодо таких складових митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митої вартості самого товару. ( пп. «в» п.2 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України).

Суд не погоджується з вказаним доводом Митниці, з огляду на таке.

За положеннями підпункту в пункту 1 частини 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Судом встановлено, що відповідно до п.4.1 договору №06022023-01 від 06.02.2023 р. сторонами прямо погоджено, що товари продаються відповідно до умов міжнародної торгівлі EXW Incoterm, які є чинними на момент укладання угоди про купівлю-продаж.

Крім цього, згідно рахунку-проформи (Proforma invoice) №72026157 від 28.03.2023 зазначено EXW.

Так, відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін умови поставки EXW, англ. Ex Works, або «Франко завод» (…назва місця) - означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

При цьому, відповідно до таких умов фактично єдиним обов`язком продавця є пакування та маркування товару.

Також суд бере до уваги довід позивача, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митних декларацій поданих декларантом з урахуванням оскаржуваних рішень, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат позивача на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Тобто, вартість упаковки та пакувальних матеріалів включена до ціни товару, що встановлено наведеними документами, тому доводи митного органу в цій частині (відсутні відомості про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт) не відповідають дійсності.

Щодо позиції митного орану , яка полягає в тому, що прайс-лист від 10.03.2023 року б/н містить ціну без урахування умов поставки, то суд вказує, що прайс-лист не є основними документами відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, а є лише довідником цін на товари та/або види послуг, які адресовані невизначеному колу покупців, і є пропозицією для потенційного покупця на придбання товару.

Жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Щодо посилання митного органу на відсутність підписів та печаток підприємств, що уклали зовнішньоекономічний договір № №06022023-01 від 06.02.2023 р., то суд вважає їх безпідставними та надуманими, оскільки з наданого Контракту вбачається, що підписи керівних осіб та печатки підприємств проставлені, навіть вбачається код MARAZZI GROUP Srl a socio unico 00611410374 (а.с.31).

При цьому, відповідачем під час розгляду справи доказів зворотного не надано.

Щодо твердження відповідача про наявність розбіжностей у сумі переплати за банківським платіжним документом від 12.05.2023 в розмірі 5273,04 EUR, а за інвойсом від 15.05.2023 № 2420_B04RBG в розмірі 5273,06 EUR, то суд враховує наступне.

Як встановлено судом, разом із МД №23UA500500016907U6 від 18.05.2023 року на підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано рахунок проформу № 72026157 від 28.03.2023 р. на суму 5 273,04 EUR (а.с. 48) та рахунок фактура № 2420_B04RBG від 15.05.2023р. на суму 5 273,06 EUR.(а.с. 49). При цьому, відповідно до банківського документа б/н від 12.05.2023р. у графі 32А вказано, що оплата була здійснена в сумі 5 273,04 EUR , відповідно до графи 70 (деталі платежу) оплата здійснювалася на виконання зовнішньоекономічного контракту № №06022023-01 від 06.02.2023 р. та проформи рахунку № 72026157 від 28.03.2023 р. сума якого складає 5 273,04 EUR. Отже оскільки оплата була здійснена по рахунок-проформа (Proforma invoice) № 72026157 від 28.03.2023р. на суму 5 273,04 EUR, то розбіжностей у числовому визначення митної вартості товару немає.

Відповідно до графи 33 рішення №UA500500/2023/000386/2 від 20.05.2023 р, відповідач вказує про аналогічні розбіжності, які мали місце у попередньому оскаржуваному рішенні №UA500500/2023/000385/2 від 20.05.2023 р, зокрема, щодо 1) наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо ) відсутні числові дані щодо таких складових митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митої вартості самого товару. ( пп. «в» п.2 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України); 2) прайс-лист від 10.03.2023 року б/н містить ціну без урахування умов поставки, 3) відсутність підписів та печаток підприємств, що уклали зовнішньоекономічний договір № №06022023-01 від 06.02.2023 р.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість вищевказаних розбіжностей в межах оскаржуваного рішення №UA500500/2023/000385/2 від 20.05.2023 р, відповідно такі розбіжності, встановлені митним органом в рішенні №UA500500/2023/000386/2 від 20.05.2023 є також необґрунтованими.

Щодо твердження відповідача про наявність розбіжностей у сумі переплати за банківським платіжним документом від 12.05.2023 в розмірі 5273,04 EUR, а за інвойсом від 16.05.2023 №2421_B04RBG вартість вказана 5251,75 EUR, то .

Судом встановлено, що разом із МД №23UA500500016908U5 від 18.05.2023 року на підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано рахунок-проформа (Proforma invoice) № 72026158 від 28.03.2023р. на суму 5258,85 EUR (а.с. 78) та рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 2421_B04RBG від 16.05.2023р. на суму 5 251,75 EUR.(а.с. 79)

З наданого до митного оформлення банківського документа б/н від 12.05.2023р., графи 32А оплата була здійснена в сумі 5 258,85 EUR , відповідно до графи 70 (деталі платежу) оплата здійснювалася на виконання зовнішньоекономічного контракту № №06022023-01 від 06.02.2023 р. та рахунок-проформа (Proforma invoice) № 72026158 від 28.03.2023р. сума якого складає 5 258,85 EUR. Отже оскільки оплата була здійснена по рахунок-проформа (Proforma invoice) № № 72026158 від 28.03.2023р на суму 5 258,85 EUR, то розбіжностей у числовому визначення митної вартості товару немає .

Таким чином, зважаючи на вище окреслене, суд доходить висновку, що декларантом були надані усі необхідні документи, котрі давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та як наслідок, прийняття спірних Рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Що стосується витребування митним органом додаткових документів, то суд вказує про таке.

Як зазначалось вище, частинами 1 та 2 статі 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Повноваження митного органу щодо витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).

Щодо вказаного питання, то схожі за змістом висновки викладав Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №820/4849/16, від 21 квітня 2021 року у справі №809/1838/15 від 13 жовтня 2021 року у справі №804/15600/15, від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).

У даній справі відповідач вважав, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, відповідач не обґрунтував яким чином витребувані митним органом документи впливають на підтвердження того чи іншого показника.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України до переліку додаткових документів віднесено, зокрема, копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як зазначалось вище, на вимогу митного органу листами від 19.05.2023 № 19/05-1 та №19/05-2 декларантом позивача було направлено до Одеської митниці додаткові документи, зокрема каталог виробника від 06.02.2023 б/н.

При цьому, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідачем не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі додатково поданих декларантом документів, які відомості відсутні у поданих документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обставин для витребування у позивача додаткових документів, визначених положенням частини третьої статті 53 МК України, отже є не обґрунтованими і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Щодо правомірності застосування відповідачем методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Законодавцем встановлений чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості судом встановлено, що причиною його прийняття та застосування другорядного методу стала неможливість застосувати наступного методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні товари. Відтак, у відношенні вказаного товару позивача був застосований другорядний метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 2 б). (стаття 60 МКУ).

За положеннями ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення № UA500500/2023/000385/2 від 20.05.2023 року про коригування митної вартості товарів то 3 метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄAIC та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару №1- 0,679 дол. США/кг нетто (МД від 12.05.2023 № UA100320 /2023/ 011977) ніж заявлено декларантом 0,3068 дол. США/кг.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення №UA500500/2023/000386/2 від 20.05.2023 р. то 3 метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄAIC та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару №1- 0,679 дол. США/кг нетто (МД від 12.05.2023 № UA100320 2023/011977) ніх заявлена декларантом 0,3073 дол. США/кг.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі № 640/22572/20).

Таким чином, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за другорядним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як встановлено судом, спірні рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.

Отже, відповідачем усупереч обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, у ході розгляду судом цієї справи не наведено належного обґрунтування використання саме вказаної митної декларації для визначення митної вартості ввезеного позивачем товару.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

У зв`язку з цим, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000385/2 від 20.05.2023р. та №UA500500/2023/000386/2 від 20.05.2023 р. оскільки контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.05.2023 року №UA500500/2023/000795 та від 20.05.2023 року №UA500500/2023/00079, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Судом встановлено, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.05.2023 року №UA500500/2023/00079 та №UA500500/2023/000386/2 від 20.05.2023 року вмотивовані прийняттям митним органом рішень про коригування митної вартості №UA500500/2023/000386/2 та №UA500500/2023/000385/2 від 20.05.2023 р. неправомірність яких знайшло підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

VII. Висновок суду.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат в частині судового збору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 10 736,00 грн , що підтверджується платіжним документом №214 від 13.07.2023 р. на суму 10 736,00 грн (а.с.22)

З огляду на викладене та враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 10 736,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Щодо компенсації позивачу понесених ним витрат, пов`язаних з залученням перекладача в сумі 10 770,00 грн, то суд вказує про таке.

Згідно із частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2023 року позивачем надана заява ( про уточнення позовних вимог), якою фактично доповнив прохальну частину позову в частині стягнення витрат на переклад документів в розмірі 10770,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат, які полягають у офіційного перекладу (з нотаріальним завіренням) на українську мову документів, доданих до позову та складених іноземною мовою, представником позивача надано копії: рахунку ФОП ОСОБА_1 №77/2023 від 31.08.2023 року; акту надання послуг №077/2023 від 31.08.2023; платіжної інструкції №329 від 31.08.2023 року щодо письмового перекладу документів.

09.11.2023 року відповідачем надані заперечення в частині стягнення витрат на переклад документів, вважаючи, що вказані витрати не є тотожними поняттю залученню перекладача до справи у розумінні ст. 71 КАС України.

При вирішенні вказаного питання суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина друга згаданої статті визначає, що такі дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Частина перша статті 90 КАС України визначає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, відсутність перекладу документів на державну мову, якою провадиться судочинство, виключає можливість дослідження їх як доказів, надання їм оцінки, що у свою чергу впливає на законність та обґрунтованість прийняття рішення у справі. Суд, приймаючи рішення у справі, досліджував документи, складені іноземною мовою, та надавав їм оцінку як доказам у відповідності до правил доказування.

Оскільки стягнення вказаних витрат передбачено ст. 138 КАС України, то довід відповідача в частині відсутності підстав для стягнення з митного органу понесених позивачем витрат, здійсненних на підготовку офіційного перекладу (з нотаріальним завіренням) на українську мову документів є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на перекладача, пов`язані з виконанням вимог ухвали суду від 24.07.2023 р. про усунення недоліків позовної заяви щодо надання позивачем нотаріально засвідчених перекладів на українську мову документів, поданих разом із позовною заявою.

Зокрема, позивачем здійснено переклад наступних документів, специфікації до контракту №7 від 28.03.2023 р.; рахунку-проформа (Proforma invoice) ; 72026157 від 28.03.2023р.; рахунку-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №2420 B04RBG від 15.05.2023p.; Автотранспортної накладної (Road consignment note) б/н від 15.05.2023 р.; сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № А им 0000551272 від 15.05.2023р.; банківського платіжного документу б/н від 12.05.2023р.; митної декларації країни відправлення №23BG00400244566375 від 15.05.2023p. ;прайс листа б/н від 10.03.2023р.; каталогу виробника від 06.02.2023р.; специфікації к контракту №8 від 28.03.2023р.; рахунку-проформа (Proforma invoice) № 72026158 від 28.03.2023 р. рахунку-фактура (інвойс) (Commercial invoice) N62421_BO4RBG від 16.05.2023; Автотранспортної накладної (Road consignment note) б/н від 16.05.2023р. Переклад сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 (Movement certificate EUR. 1) № A им 0000551274 від 16.05.2023р.; банківського платіжного документу б/н від 12.05.2023р.; митної декларації країни відправлення №23BG004002AA566974 від 16.05.2023p.; лист б/н від 10.03.2023р.; каталог виробника від 06.02.2023р.

Оскільки переклад документів замовлений позивачем на виконання вимог ухвали суду, якою було позов залишено без руху, на стадії відкриття провадження по справі, наданий суду з метою доведення своєї позиції, а тому такі витрати позивача безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому витрати, понесені для підготовки справи до розгляду у розмірі 10770,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» (вул. Середня, буд. 47, кв. 36, м. Одеса, Одеська обл., 65091, код ЄДРПОУ: 42937846) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.05.2023 року №UA500500/2023/000795;

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000385/2 від 20.05.2023 року;

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.05.2023 року №UA500500/2023/00079;

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000386/2 від 20.05.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ПРЕМІУМ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 736,00 (десять тисяч сімсот тридцять шість гривень 00 копійок) гривень .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП ПРЕМІУМ» витрати пов`язанні з залученням перекладача у розмір 10 770,00 (десять тисяч сімсот сімдесят гривень 00 копійок) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна