Постанова

від 17.10.2024 по справі 160/18351/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/18351/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 року (суддя Сластьон А.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 21.08.2024 року) в справі №160/18351/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Віа Дніпро» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

в с т а н о в и в:

09.07.2024 року ТОВ «Група Віа Дніпро» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці (далі по тексту відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.04.2024 року №UA100320/2024/000036/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.04.2024 року №UA100320/2024/000411.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 року позовні вимоги задоволено.

Київська митниця не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подала до суду апеляційну скаргу, просила скасувати рішення суду та у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару він керувався вимогами Митного кодексу України правилом визначення митної вартості переміщених товарів, де визначено, що якщо з наданих декларантом митної вартості товарів не можливо встановити дійсність задекларованої митної вартості, то митний орган вправі застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім методу за прописаною вартістю у контракті або договорі. Апелянт вказував, що ним при митному оформленні товарів виявлено розбіжності у поданих до оформлення документів, декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при їх обчисленні відповідно до умов поставки, декларанта було повідомлено про виявлені розбіжності, однак у відповіді на запити при митному оформленні партій товару ним недоліки не усунуто. Апелянт вказував, що ТОВ «Група Віа Дніпро» для підтвердження витрат на транспортування надана довідка про транспортні витрати від ТОВ «Консольлайн Україна» від 10.04.2024 № 13268, але в поданих до митного оформлення CMR від 09.04.2024 № P013268 та коносаменті від 10.02.2024 № TJSHTMSC1018S1 відсутня інформація про вищезазначеного перевізника, разом з тим в наданій до митного оформлення CMR від 09.04.2024 № P013268, зазначено перевізник: «SMOLYARCHUK PETRO», відбулось залучення третіх осіб до перевезення товару. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Проте, договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг з перевізником, зазначеним у CMR, а також транспортні документи, відсутні серед наданих до митного оформлення документів. Неможливо ідентифікувати надані документи про транспортні витрати з поставкою товарів за вказаною МД. Відповідно до відомостей транспортних (перевізних) документів, а саме - CMR, фактичним перевізником (виконавцем умов договору) визначено «Ukrainian Transport Group». Апелянт вказував, що у п. 1.2 наданого до митного оформлення договору транспортного експедирування від 09.01.2024 № ТЕО38754647 визначено, що конкретний перелік послуг вказується у відповідній Заявці, яка є невід`ємною частиною договору та яку декларантом до митного оформлення не надано. Декларантом не надано жодного документу стосовно оплати транспортних послуг, хоча їх наявність передбачена п. 4.1. договору транспортного експедирування від 09.01.2024 № ТЕО38754647. Зокрема, оплата витрат на транспортні послуги здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату. На дату подання митної декларації декларантом до митного оформлення транспортні послуги вже мали бути сплачені. Надані транспортні документи містять розбіжності щодо перевізників та не підтверджують витрати на транспортування оцінюваного товару. Відповідно декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки FOB - Guangzhou всіх витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення. Згідно наданої до митного оформлення CMR товар було погружено на транспортний засіб для доставки в Україну від 09.04.2024 № P013268. Відправником товару також зазначено «SMOLYARCHUK PETRO» договір з яким до митного оформлення не надано. Апелянт вказував, що позивачем при митному оформленні декларація країни відправлення не надана до митного оформлення. Має зауваження й тому числі щодо того, що у платіжних інструкціях від 07.03.2024 №20172 та від 12.03.2024 №20173 в призначені платежу вказано лише контракт без зазначення конкретної поставки товару (а саме без зазначення проформи - інвойсу чи інвойсу). З урахуванням постанови правління Національного банку України від 28.07.2008 року № 216 та ст. 53 МК України такими документами є саме контракт, рахунки-проформи, інвойси та рахунок-проформа. Відповідна графа, в якій зазначаються деталі платежу платіжному дорученні так і називається призначення платежу. Самі по собі платіжні доручення не можуть бути доказом сплати фактичної вартості товару, необхідне їх документальне підтвердження. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Апелянт зазначив, що він своїм рішенням правомірно визначив митну вартість товарів, оскільки заявлена позивачем митна вартість по відпрацюванню бази даних була нижча, ніж митна вартість подібних товарів, оформлених митними органами України у попередні періоди на митну територію України.

Київська митниця заперечує щодо задоволення витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн. та заявляє про відмову в задоволенні або зменшенні суми витрат на правничу допомогу, в умовах знаходження України у військовому стані. Митний орган вважає, що такий розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн. є необґрунтованим та не є співрозмірним з ціною позову, обсягом наданих послуг. Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, отже відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, справа є незначної складності і адвокат може не представляти інтереси безпосередньо в суді. Результат вирішення справи не впливає на репутацію позивача та не має публічного інтересу. Апелянт вказував, що спір є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався судом в спрощеному провадженні, а тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. що є відповідно неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що «Група Віа Дніпро» від імені якого діяв митний брокер, при поданні до митного органу митних декларацій, обґрунтовано застосовано перший метод, як основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору. Суд першої інстанції зазначив, що Київська митниця не мала підстав змінювати митну вартість імпортованих товарів, оскільки позивачем було надано повний пакет документів на підтвердження визначеної ним у митній декларації вартості товарів, розбіжності не перешкоджають встановити справжню вартість товарів, документи дають змогу ідентифікувати товар та об`єктивно визначити його ціну по договору. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості товару, що між позивачем та митницею не відбувалось. Суд першої інстанції зазначав, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за першим методом визначення його митної вартості. Суд першої інстанції вказував, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, тобто, можливість надання додаткових документів передбачена законом. Суд першої інстанції зазначав, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару. Передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, зокрема, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість), резервний. Спростовуючи зауваження митниці, суд першої інстанції вказував, що відповідно до пунктів 2.1.1, 2.2.1, 2.2.3 договору №38754647, укладеного між позивачем та ТОВ «Консольлайн Україна», експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених Сторонами, а також надавати інші послуги клієнтові за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, експедитор має право укладати від свого імені та за рахунок Клієнта договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання, терміналами, та іншими організаціями, уповноваженими надати відповідні послуги. Документом, що підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ (накладна) - коносамент (В/L), автомобільна транспортна накладна (CMR, ТТН), авіаційна вантажна накладна (AWB). Експедитор має право укладати від свого імені договору та інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов`язань. Експедитором позивача було залучено до виконання даного договору ряд контрагентів (третіх осіб), проте, кінцевим перевізником товару є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (відповідно до договору №144.2302/23), про що і містяться відомості в поданому до оформлення транспортному документі CMR. Твердження відповідача про те, що в поданих на підтвердження транспортних витрат документах містяться розбіжності, не знайшли свого підтвердження. Згідно з умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 09.01.2023 №ТЕО38754647 експедитор зобов`язувався, зокрема, організувати перевезення вантажу, отже, для позивача транспортні витрати виникають та формуються виключно під час взаємодії з експедитором, який в свою чергу має право залучати третіх осіб для виконання цього договору. Як вбачається з наявної у матеріалах справи довідки про транспортні витрати від 10.04.2024 року №13268 та рахунків на оплату транспортних послуг №1588 від 10.04.2024 року, №1420 від 01.04.2024 року, загальні витрати на транспортування товару за межами території України склали 468470,08 гривень, які були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №1938 від 11.04.2024 року та платіжною інструкцією №1925 від 01.04.2024 року. Для підтвердження транспортних витрат позивач надав Київській митниці довідку про транспортні витрати від 10.04.2024 року №13268, рахунки на оплату транспортних послуг №1588 від 10.04.2024 року та №1420 від 01.04.2024 року; коносамент №TJSHTMSC1018S1 та CMR РО13268 від 09.04.2024 року. Суд першої інстанції вказував, що відповідно до п.7 ч.3 ст. 53 Митного кодексу України експортна декларація країни відправлення є додатковим документом, відтак, зауваження відповідача щодо ненадання до митного оформлення зазначеної декларації не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки така декларація надається до митного оформлення як додатковий документ, якщо є сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані всі документи для підтвердження митної вартості товару та її складових. Суд першої інстанції вказував, що відсутність у платіжних документах посилання на реквізити інвойсу не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товарів, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем до оформлення, дозволяють митному органу ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром. Позивачем для ідентифікації поданих до оформлення платіжних інструкцій з оцінюваною партією товарів подано до митного органу листом від 13.05.2024 року заявки про купівлю іноземної валюти та про обмін (конвертацію) іноземної валюти. З наданих відповідачем до суду копій митних декларацій №23UA110140006496U6 від 09.08.2023 року та №23UA110140007573U0 від 12.09.2023 року вбачається, що референтний товар постачався через Волинську митницю, а не через Львівську митницю як у спірних правовідносинах. Відповідачем при проведенні коригування митної вартості спірного товару позивача не враховано відмінностей в маршрутах поставки референтних товарів. Київська митниця при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000036/2 від 18.04.2024 року протиправно застосувала шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача. Висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.

У частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вказував, що згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 40000,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №01-03-05/24 від 03.05.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5179 від 30.07.2021, виданого на ім`я ОСОБА_2 , довіреності 31 від 01.01.2024, акту прийому-передачі наданих послуг №б/н від 04.06.2024 до договору про надання правової допомоги №01-03-05/24 від 03.05.2024, рахунка-фактури №67/24 від 03.05.2024 та платіжної інструкції №1879 від 03.05.2024. 03.05.2024 між ТОВ «Група Віа Дніпро» та Адвокатським Бюро «Герман і партнери» укладено договір про надання правової допомоги №01-03-05/24, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок здійснювати правовий захист інтересів замовника у Дніпропетровському окружному адміністративному суді за позовом до Київської митниці про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів від 18.04.2024 року №UA100320/2024/000036/2. Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг №б/н від 04.06.2024 Виконавець надав юридичні послуги, а Замовник прийняв їх на загальну суму 40000,00 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку підлягає зменшенню до 20000,00 грн. Зменшуючи розмір витрат на правову допомогу, враховано відсутність в наданих до суду документах детального опису робіт (наданих послуг), які виконані/надані в процесі здійснення захисту інтересів ТОВ «Група Віа Дніпро», та інформації щодо витраченого часу на підготовку документів в цілях оскарження рішення Київської митниці від 18.04.2024 року №UA100320/2024/000036/2; складення представником незначної кількості процесуальних документів під час надання послуг, незначна складність справи, в якій АБ «Герман і Партнери» надають правову допомогу позивачу; відсутність необхідності прибуття сторін та її представників до суду для участі в судових засіданнях, оскільки справа розглядається в спрощеному провадженні без виклику сторін; фінансовий стан сторін та обмеженість фінансового забезпечення відповідача як бюджетної установи. Суд першої інстанції врахував фактичний об`єм виконаної роботи, та вважав обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці, в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 05.05.2019 року між ТОВ «Група Віа Дніпро» (покупець) та компанією «Guangzhou Dimeijia Import Export Co., Limited» (Гонконг, КНР) (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 02/2019, за умовами якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, на умовах та у строки, визначені контрактом, найменування (асортимент), кількість і ціна товару визначається у рахунках-фактурах (інвойсах) на кожну окрему партію товару, який є невід`ємною частиною даного контракту. Умовами поставки визначено, що ціна товару та базис поставки (Інкотермс, 2010) узгоджується сторонами на кожну партію окремо та вказується у специфікаціях до контракту. Покупець здійснює платіж за дану партію товару на банківський рахунок Продавця, вказаний в інвойсі протягом 90 днів з дати поставки, відповідно до п. 3.4 контракту або шляхом здійснення передоплати на банківській рахунок продавця згідно умов, вказаних в специфікаціях на дану партію товару.

Встановлено, що 22.01.2014 року позивачем та компанією «Guangzhou Dimeijia Import Export Co., Limited» узгоджено специфікацію №01/24 до контракту щодо поставки різносортного товару на загальну суму 180686,51 доларів США. Сторони погодили умови поставки FOB, Guangzhou China.

Компанією «Guangzhou Dimeijia Import Export Co., Limited» виставлено ТОВ «Група Віа Дніпро» інвойс №01/24 на оплату товару. 07.03.2024 року та 12.03.2024 року здійснено платежі по контракту на загальну на суму 100345,33 доларів США. 11.04.2024 року та 17.04.2024 року здійснено платежі за товар на підставі специфікації та інвойсу №01/24 від 22.01.2024 року на загальну на суму 80341,18 доларів США.

16.04.2024 року ТОВ «Група Віа Дніпро» було задекларовано до митного органу виїзду Львівська митниця товари (п`ять товарів): 1: косметичні препарати та засоби, не є лікувальними препаратами, не в аерозольному пакуванні, розфасовані для роздрібної торгівлі, не містять у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори, 2: вироби з пластмаси для пакування, поліетиленове пакування для матуючих серветок Via Beauty, 3: косметичні серветки: матуючі серветки різної кількості без вмісту наркотичних речовин, психотропні речовини чи прекурсори, не в аерозольному пакуванні, 4: коробки з картону Via Beauty, упаковка для очищуючих смужок для ногу вугільні, без вмісту наркотичних речовин, психотропні речовини чи прекурсори, не в аерозольному пакуванні, 5: інші гігієнічні вироби, Via Beauty вкладки в одяг для захисту від поту, без вмісту наркотичних речовин, психотропні речовини чи прекурсори, не в аерозольному пакуванні, не містить озоноруйнівних речовин та фторовані парникові гази, ємністю згідно маркуванню, не військового призначення, торгівельна марка Via Beauty, виробник Beauty Medical International Co. LTD, країна виробництва Китай CN, шляхом подання електронної митної декларації № 24UA100320412582U3. Разом з митною декларацією подано до митного оформлення: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №02/2019, пакувальний лист (Packing list) №01/24 від 29.01.2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №01/24 від 22.01.2024 року, коносамент (Bill of lading) №TJSHTMSC1018S1 від 10.02.2024 року, автотранспортну накладну (Road consignment note) №PO13268 від 09.04.2024 року, декларацію про походження товару (Declaration of origin) №01/24 від 22.01.2024 року, платіжну інструкцію в іноземній валюті №20172 від 07.03.2024 року, платіжну інструкцію в іноземній валюті №20173 від 12.03.2024 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару PRICE від 22.01.2024 року, довідку, що підтверджує вартість перевезення товару №13268 від 10.04.2024 року, договір (контракт) купівлі-продажу товарів №02/2019 від 05.05.2019 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), специфікацію №01/24 від 22.01.2024 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1, додаткову угоду №1 від 08.11.2022 року, договір про надання послуг митного брокера №МБ002/12 від 30.12.2021 року, договір про перевезення №ТЕ038754647 від 09.01.2023 року, договір про перевезення №ТЕО44703904 від 28.10.2022 року, заяву про відсутність у товарах наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, ввезення на територію України, вивезення з території України чи транзит через територію України яких здійснюється за наявності дозволу №б/н від 16.04.2024 року, заяву про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах №б/н від 16.04.2024 року, заяву про те, що товари, які декларуються, не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю №б/н від 16.04.2024 року, перепустку №ПР- 83413 від 16.04.2024 року. Митна вартість товару заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Київською митницею в ході контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Керуючись вимогами статті 53 Митного кодексу України митницею були додатково витребувані у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, шо містять відомості про вартість страхування; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Митниця мала нарікання до заявленої митної вартості та вказувала, що декларантом до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від ТОВ «Консольлайн України» попри те, що в CMR від 09.04.2024 року РО13268 та коносаменті від 10.02.2024 №TJSHTMSC1018S1 зазначено перевізника ОСОБА_3 , відтак складова митної вартості як транспорті витрати не підтверджена. Під час митного оформлення не надано заявку на перевезення, а також платіжні доручення на підтвердження оплати понесених витрат з транспортування оцінюваних товарів. Не надано митному органу експортну декларацію країни відправлення, надані платіжні доручення за оплату товару не містять реквізитів інвойсу на оплату, в призначенні платежу вказано лише контракт без зазначення конкретної проформи інвойсу чи інвойсу.

Декларантом до Київської митниці було надано додаткові документи та пояснення, зокрема надано заяви про купівлю іноземної валюти №230 від 07.03.2024 року, заяви про обмін (конвертацію) іноземної валюти №235 від 12.03.2024 року, банківської виписки за 11.03.2024 - 11.04.2024, платіжну інструкцію в іноземній валюті №20177 від 11.04.2024 року, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 20178 від 17.04.2024 року, договір №01092021/21 про надання послуг з організації перевезення вантажів від 01.09.2021 між ТОВ «Консольлайн» та ТОВ «Люкс Лоджистикс», договір №2703/23 про організацію перевезень вантажу від 27.03.2023 року між ТОВ «Люкс Лоджистикс» та ТОВ «Давар Інвест», договір №144.2302/23 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 23.02.2023 між ТОВ «Давар Інвест» та ФОП ОСОБА_1 , рахунок на оплату від 01.04.2024 року№1420 на суму 336604,00 грн., платіжну інструкцію від 01.04.2024 року №1925 на суму 336604,00 грн., рахунок на оплату від 10.04.2024 року № 1588 на суму 226200,00 грн., платіжну інструкція від 11.04.2024 року № 1938 на суму 226200,00 грн.

Згідно матеріалів справи, митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 18.04.2024 року № UA100320/2024/000036/2 із застосуванням резервного методу у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Приймаючи оскаржуване рішення та коригуючи митну вартість товару, який ввозився на митну територію України, відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаної/визначеної митної вартості, згідно подібних поставок декларації від 09.08.2023 року №23UA110140006496U6 для товару 1 та від 12.09.2023 року №23UA110140007573U0 для товару 1 на рівні 12,01 доларів США за 1 кг. У графі «вартість за одиницю», митниця коригує митну вартість товару 1 косметичні препарати та засоби, не є лікувальними препаратами, не в аерозольному пакуванні, розфасовані для роздрібної торгівлі, не містять у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори, вартість за одиницю 12,0100 USD.

На підставі рішення, відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.04.2024 року №UA100320/2024/000411.

Скориставшись правом, ТОВ «Група Віа Дніпро» задекларувало зазначені товари з урахуванням коригування митниці, та випустило їх у вільний обіг за ЕМД №24UA100320412942U4 від 18.04.2024 року.

Відповідно до ст. 49, ч. 1, ч. 3 ст. 51, ч. 2 ст. 52 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, передбачений перелік документів, які подаються разом з митної декларацію, які мають на меті встановити товар та визначити його вартість, вартість страхування, транспортування, упаковки, є вичерпним. У разі, коли декларантом надано повний перелік документів передбачених частиною 2 ст. 53 МК України, та можливо встановити повну, вірну ціну товару, складники, що впливають на формування його вартості, вимагати додаткові документи заборонено.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2-4 ст. 57, ч. 1-2 ст. 58 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що митниця, окрім поданих документів до митної декларації просила позивача надати додаткові підтвердження заявленої митної вартості. Декларантом ТОВ «Група Віа Дніпро» були надані додаткові документи та пояснення щодо включення до митної вартості транспортних витрат.

Отже, митний орган мав нарікання щодо заявленої митної вартості товарів. Декларантом до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від ТОВ «Консольлайн України», проте в CMR від 09.04.2024 року РО13268 та коносаменті від 10.02.2024 №TJSHTMSC1018S1 зазначено перевізника Смолярчука Петра.

ТОВ «Група Віа Дніпро» не приховувало та надало до митниці підтвердження, що 09.01.2023 року з ТОВ «Консольлайн Україна» укладено договір на транспортно-експедитерське обслуговування №TEO38754647. 01.04.2024 та 10.04.2024 року експедитор ТОВ «Консольлайн Україна» виставив позивачу рахунки на оплату послуг №1420 та №1588 з організації перевезення товару, в тому числі за межами території України на загальну суму 562804,00 грн. Позивач здійснив оплату наданих експедитором послуг, що підтверджується платіжною інструкцією №1925 від 01.04.2024 року та платіжною інструкцією від 11.04.2024 року №1938.

Поміж тим, встановлено, що ТОВ «Консольлайн» було укладано з ТОВ «Люкс Лоджистикс» договір №01092021/21 про надання послуг з організації перевезення вантажів від 01.09.2021 року. Натомість й наявний договір №2703/23 про організацію перевезень вантажу від 27.03.2023 року між ТОВ «Люкс Лоджистикс» та ТОВ «Давар Інвест».

23.02.2023 року ТОВ «Давар Інвест» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №144.2302/23 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, по ланцюгу договорів про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, кінцевим перевізником, який здійснював перевезення вантажів вказано у CMR від 09.04.2024 року та коносаменті від 10.02.2024 року №TJSHTMSC1018S1 перевізника Смолярчука Петра.

ТОВ «Група Віа Дніпро» укладало договір щодо здійснення перевезення та надання/отримання експедиційних послуг з ТОВ «Консольлайн Україна», надало докази оплати ТОВ «Консольлайн Україна» за отримані транспортні послуги. Натомість ТОВ «Консольлайн Україна» вільне наймати та залучати інших перевізників задля виконання договору, укладеного з ТОВ «Група Віа Дніпро».

Для підтвердження транспортних витрат позивач надав Київській митниці довідку про транспортні витрати від 10.04.2024 року №13268.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 53 МК України експортна декларація країни відправлення є додатковим документом, відтак, зауваження відповідача щодо ненадання до митного оформлення зазначеної декларації не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки така декларація надається до митного оформлення як додатковий документ, якщо є сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товару, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані всі документи для підтвердження митної вартості товару та її складових.

Таким чином відхиляються зауваження митниці, що позивач не надав під час митного оформлення експортну декларацію країни відправлення.

Київська митниця вказувала, що надані ТОВ «Група Віа Дніпро» платіжні доручення за оплату товару не містять реквізитів інвойсу на оплату, в призначенні платежу вказано лише контракт без зазначення конкретної проформи інвойсу чи інвойсу. Проте з платіжних доручень можливо дійти висновку, що оплата здійснюється отримувачу Guangzhou Dimeijia Import Export Co., Limited за поставлений товар згідно специфікації №01/24 до контракту щодо поставки та інвойсу №01/24.

Встановлено, що Київською митницею при коригуванні митної вартості товару, було використано інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за першим методом згідно за оформленням подібного товару, за раніше поданими ВМД, зокрема від 09.08.2023 року №23UA110140006496U6.

В матеріалах справи наявна копія вантажно-митної декларації від 09.08.2023 року №23UA110140006496U6, яка була взята митним органом для коригування митної вартості товару. Декларацією взятою для коригування вартості товару підтверджується, що на територію України на умовах поставки FOB CN Guangzhou, ввезено товар інші засоби для догляду за шкірою Via Beauty, тканинна маска, виробник Beauty Medical International Co. LTD, країна виробництва Китай CN, декларант та вантажоодержувач ТОВ «Група Віа Дніпро».

Порівнюючи умови ввезення та характеристики товару за декларацією від 16.04.2024 року № 24UA100320412582U3, та декларації, яка була використана митницею від 09.08.2023 року №23UA110140006496U6, колегія суддів зазначає, що різними товар, та його характеристики.

Також Київською митницею при коригуванні митної вартості товару, було використано інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за першим методом згідно за оформленням подібного товару, за раніше поданими ВМД, зокрема від 12.09.2023 року №23UA110140007573U0.

В матеріалах справи наявна копія вантажно-митної декларації від 12.09.2023 року №23UA110140007573U0, яка була взята митним органом для коригування митної вартості товару. Декларацією взятою для коригування вартості товару підтверджується, що на територію України на умовах поставки FOB CN Guangzhou, ввезено товар інші засоби для догляду за шкірою Via Beauty, тканинна маска, виробник Beauty Medical International Co. LTD, країна виробництва Китай CN, декларант та вантажоодержувач ТОВ «Група Віа Дніпро».

Порівнюючи умови ввезення та характеристики товару за декларацією від 16.04.2024 року № 24UA100320412582U3, та декларації, яка була використана митницею від 12.09.2023 року №23UA110140007573U0, колегія суддів зазначає, що різними товар, та його характеристики. Тобто Київська митниця неправомірно використала декларації для співставлення характеристик товару та умов поставки та для коригування митної вартості.

Використані для митного коригування вартості товару митні декларації 12.09.2023 року №23UA110140007573U0 та від 09.08.2023 року №23UA110140006496U6 визначали вартість товару у серпні та вересні 2023 року, натомість ТОВ «Група Віа Дніпро» ввозило товар на митну територію України 16.04.2024 року, тобто порівняно з попереднім ввозом товару минуло достатньо часу, ввозились різні партії товару, відбулась зміна ціни та транспортних складових.

Також суд звертає увагу, що ТОВ «Група Віа Дніпро» визначає митну вартість п`ятьох товарів на вагу, зі кілограм, натомість Київська митниця у оскаржуваному рішенні коригує митну вартість товарів як «за одиницю».

Поряд з тим, частинами 1, 2, 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, митниця не довела правомірність свого рішення, не обґрунтувала в чому саме, на її думку, розбіжності в документах поданих позивачем, не дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом за ціною товару, визначеною позивачем у інвойсі до контракту.

Суд вказує, що частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

На думку суду, позивачем було вірно проведено розрахунок митної вартості, відповідно до контракту, подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, вірно обрано метод визначення митної вартості товару.

При вирішенні спору, суд апеляційної інстанції враховує позиції Верховного Суду, зокрема, викладені у постановах від 14.11.2019 року у справі № 809/33/17, від 25.02.2021 року у справі № 815/6799/17, від 02.03.2021 року у справі № 809/857/17, від 12.03.2021 року у справі № 826/16699/16, 05.03.2021 року у справі № 823/1461/17, від 17.05.2022 року у справі № 814/1916/17, від 29.06.2022 року у справі № 1.380.2019.001524, від 21.06.2022 року у справі № 820/6811/16, від 08.06.2022 року у справі № 380/1197/20.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Новий розподіл судових витрат здійснюється у разі задоволення апеляційної скарги. Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення в частині витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Передбачено повернення судових витрат, здійснених особою у разі задоволення позову повністю або частково. Суд повинен враховувати понесені стороною судові витрати під час розгляду позову.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частин 1 3 ст. 132, частин 1 5 ст. 134 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У якості доказу понесених витрат на правничу допомогу, ТОВ «Група Віа Дніпро» надано договір про надання правничої допомоги від 03.05.2024 року № 01-03-05/24, укладений з адвокатським об`єднанням «Герман і Партнери». Відповідно до наявного в матеріалах справи договору про надання правової допомоги, сторони домовились про представництво, надання інших видів правової допомог, зокрема підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, участь адвоката у судових засіданнях.

Згідно акту прийому-передачі наданої правничої допомоги від 04.06.2024 року ТОВ «Група Віа Дніпро» отримало від адвоката адвокатського об`єднання «Герман і Партнери» правову допомогу, пов`язану з захистом прав та законних інтересів клієнта.

Адвокатським об`єднанням виписано рахунок № 67/24 від 03.05.2024 року.

Згідно платіжної інструкції № 1879 від 03.05.2024 року ТОВ «Група Віа Дніпро» сплатило 40000,00 грн. за юридичні послуги.

Згідно частин 2, 3, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати на правову допомогу, отриману стороною по справі не суб`єктом владних повноважень, підлягають розподілу разом з всіма витратами за правилами загального відшкодування понесених судових витрат.

Нормами КАС України визначено, що витратами на професійну правничу допомогу є витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, витрати понесені стороною як оплата на правничу допомогу адвоката, в тому гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, оплата за підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, оплата вартості послуг помічника адвоката, сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач на виконання вимог ст. 134 КАС України повинен надати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, наявний акт прийому-передачі виконаних робіт не вказує скільки часу адвокатом була витрачено на надання правової допомоги позивачу та які спеціальні уміння застосовано. Надані послуги «консультування уповноважених представників клієнта щодо можливих шляхів судового захисту порушеного права, стратегії ведення такої справи у суді, обсягу доказів та джерел їх збирання, аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, аналізу судової практики судів України із застосування норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, з метою виявлення обставин, що підлягають встановленню та дослідженню у ході розгляду такої справи, аналіз судової практики вищих судових інстанцій в ієрархії судової влади України з метою виявлення правових позицій таких судових інстанції з розгляду даної категорії справ, аналіз судової практики розгляду подібних справ Дніпропетровським окружним адміністративним судом» є загальними, не конкретизовано яку ж роботу у сфері права справді проведено, охоплюють послуги з підготовки позовної заяви, відповіді на відзив, які пов`язані з оскарженням рішення.

Встановлено, що адвокатом Оленою Лукомською було підготовлено та подано до суду позов з додатками від імені ТОВ «Група Віа Дніпро».

У суді першої інстанції розгляд позову відбувався у порядку спрощеного провадження без участі та виклику сторін та їх представників у удові засідання. Адвокат не приймала участі у судових засідання у суді першої інстанції.

Київською митницею було подано до суду відзив на позов. Адвокатом було підготовлено та подано до суду відповідь на відзив.

Нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. «Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах». Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Предмет спору не є значно важким, не потребує значних правових знань чи умінь.

Перелік тих послуг, про надання яких йдеться мова у акті приймання-передачі виконаних послуг, є загальними послугам, не вказано, яку роботу провів адвокат, які докази зібрав для подання позову.

Підготовка та подання до суду відповіді на відзив не є обов`язковим процесуальним документом.

При розподілі судових витрат витрат на правову допомогу, необхідно враховувати складність справи.

При вирішенні спору щодо суми витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями Верховного Суду, висловленим у постановах від 22.12.2020 року у справі №520/8489/19, від 14.12.2020 року у справі №320/4885/20, від 11.12.2019 року у справі №545/2432/16-а.

Суд першої інстанції з певним обґрунтуванням суми, звернув увагу на складність спору, предмет спору, з встановленням необхідності залучення послуг адвоката, вірно визначив належну суму судових витрат на правову допомогу. Судом першої інстанції вірно зменшено суму витрат на правову допомогу з 40000,00 грн. до 20000,00 грн., з урахуванням складності справи, доведеності надання послуг (підготовка, складання позовної заяви, подання відповіді на відзив).

16.09.2024 до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява ТОВ «Група Віа Дніпро» про розподіл судових витрат у частині витрат правничу допомогу, при ухваленні постанови просить врахувати отримання правничої допомоги та стягнути з Київської митниці витрат у розмірі 40000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно частин 1 3 ст. 132, частин 1 5 ст. 134 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У якості доказу понесених витрат на правничу допомогу, ТОВ «Група Віа Дніпро» надано договір про надання правничої допомоги від 05.09.2024 року № 02-05-09/24, укладений з адвокатським об`єднанням «Герман і Партнери». Відповідно до наявного в матеріалах справи договору про надання правової допомоги, сторони домовились про представництво, надання інших видів правової допомог, зокрема підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, участь адвоката у судових засіданнях.

Згідно акту прийому-передачі наданої правничої допомоги від 12.09.2024 року ТОВ «Група Віа Дніпро» отримало від адвоката адвокатського об`єднання «Герман і Партнери» правову допомогу, пов`язану з захистом прав та законних інтересів клієнта. Актом не вказано яку саме юридичну допомогу отримало товариство, не конкретизовано.

Адвокатським об`єднанням виписано рахунок № 121/24 від 03.05.2024 року.

Згідно платіжної інструкції № 2132 від 05.09.2024 року ТОВ «Група Віа Дніпро» сплатило адвокатському об`єднанню «Герман і Партнери» 40000,00 грн. за юридичні послуги.

Повторюючись, суд апеляційної інстанції вказує, що витратами на професійну правничу допомогу є витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, витрати понесені стороною як оплата на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, оплата за підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, оплата вартості послуг помічника адвоката, сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Встановлено, що адвокатом Лукомською О.М. було підготовлено та подано до суду відзив на апеляційну скаргу Київської митниці.

Суд враховує складність спору.

Суд враховує, що адвокатом Лукомською О.М. було підготовлено та подано до суду позовну заяву, тобто не викликало складності у поданні відзиву, не потребувала вивчення суті спору.

Розгляд апеляційної скарги здійснено у порядку письмового провадження без виклику та участі представників у судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 40000,00 грн. Суд апеляційної інстанції враховує, що адвокатом було надано послугу з правничої допомоги, а саме, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу.

Стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «Група Віа Дніпро», з урахуванням доведеності надання послуг, їх співмірності, підлягають кошти у розмірі 1000,00 грн., що є витратами на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню і таке стягнення слід проводити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 року в справі №160/18351/24 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Віа Дніпро» (код ЄДРПОУ 38754647) 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок) як відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЮ. В. Дурасова

суддяН.А. Олефіренко