Постанова

від 08.10.2024 по справі 420/12562/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12562/23Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

при секретарі - Альонішко С.І.,

за участю представника апелянта Норець В.М.,

представника позивача Станкова С.С

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ';'Кантарелл Україна'' до Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21.11.2022 р. №956/Ж10/31-00-07-03-02-20;

-витрати пов`язані з розглядом цієї справи покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому звернувся до суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21.11.2022 р. №956/Ж10/31-00-07-03-02-20. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ';'Кантарелл Україна'' за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків сплачений судовий збір в розмірі 26840,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2024 року касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові Верховний Суд зазначив, що перевіривши наведене Товариством обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд касаційної інстанції вказує, що останнє ґрунтується на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки.

З огляду на вказане, Верховний Суд вважав передчасним, без належної перевірки та оцінки висновки судів попередніх інстанцій про поважність пропуску строку звернення до суду у зв`язку з хворобою та амбулаторним лікуванням керівника Товариства ОСОБА_1 в період з 14 квітня 2023 року до 30 травня 2023 року.

Більш того, Верховним Судом зазначено, що суди не з`ясували, яким чином продовжувало функціонувати Товариство за відсутності ОСОБА_1 (чи припинило Товариство здійснювати господарську діяльність у зв`язку з тривалою відсутністю керівника, хто подавав податкову звітність, чи, можливо, було призначено особу, яка тимчасово виконувала обов`язки керівника).

З огляду на наведене, з метою надання можливості суду першої інстанції з`ясувати наявність інших підстав для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, Верховний Суд вирішив направлення справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми С від 21.11.2022 №956/Ж10/31-00-07-03-02-20. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАНТАРЕЛЛ Україна» з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 26 840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок),00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати; постановити нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантарелл Україна» відмовити у повному обсязі; розглядати справу за участі представника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантарелл Україна» (надалі - ТОВ «Кантарелл Україна, Позивач) з пропуском строку звернення останнього до суду, обґрунтування позивачем поважних причин, без належних та допустимих доказів, пропуску вказаного строку не наведено, а процесуальний строк поновлено судом безпідставно. Апелянт вказує, що в даному випадку відсутнє підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду. Вказує, що суд першої інстанції належним чином не дослідив питання своєчасності повторного звернення позивача до суду з цим позовом, а відповідно не виконав висновки і мотиви Верховного Суду викладених в постанові від 23.05.2024р. та не застосував наслідків пропуску такого строку без поважних причин.

Центральне МУ ДПС вважає, що розрахунки за операціями резидентів з експорту товарів мають проводяться виключно шляхом зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України. Тобто передбачено виключно грошову форму розрахунків. Апелянт зазначає, що згідно матеріалів справи підтверджується, що перевіркою ТОВ «Кантарелл Україна» встановлено порушення позивачем строків за операціями в частині ненадходження валютної виручки на загальну суму 389 098,50 євро за Контрактами №1503/21-2 від 11.03.2021р., №0104/2021 від 01.04.2021, №2104/2021 від 21.04.2021 укладених з нерезидентом «STARTNAFTA OU» (Естонія) та відповідальність за яке встановлюється згідно із частиною 5 статтею 13 цього Закону.

07 жовтня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД 46.71 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Відповідач на підставі наказу №48Ж1 від 12.09.2022 провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактами (договорами) від 11.03.2021 №1503/21-2, від 01.04.2021 №0104/2021, від 21.04.2021 №2104/2021.

За результатами перевірки 17.10.2022 відповідач склав акт №930/Ж5/31-00-07-03-02-15/42815951, в якому зазначив порушення позивачем частини 2 статті 13 Закону №2473-VIII та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 №5 (далі Положення №5), в частині ненадходження валютної виручки на загальну суму 389 098,50 євро за контрактами від 11.03.2021 №1503/21-2, від 01.04.2021 №0104/2021, від 21.04.2021 №2104/2021, укладених з нерезидентом STARTNAFTA OU, Естонія.

Описуючи дані порушення контролюючий орган зазначив, що ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» (Продавець) уклало контракти на поставку соєвих бобів від 11.03.2021 №1503/21-2, від 01.04.2021 №0104/2021, від 21.04.2021 №2104/2021 з нерезидентом STARTNAFTA OU, Естонія (Покупець), в особі члена правління ОСОБА_2 .

Всього, на виконання вищенаведених контрактів з нерезидентом STARTNAFTA OU, Естонія ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна», здійснило експорт сої на загальну суму 389 098,50 євро, що еквівалентно 12 951 499,77 грн.

Валютна виручка на банківські рахунки ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» не надходила.

Також контролюючий орган установив, що 13.04.2021, між ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» та ТОВ «ЛАК ОІЛ» (LLC «Lacq Oil»), м. Бішкек, Киргизстан, було укладено контракт купівлі-продажу бітуму у сумі 707 827,60 доларів США, що еквівалентно 634 140,48 євро.

На виконання умов даного контракту, нерезидентом LLC «Lacq Oil», Киргизстан здійснений імпорт товару на загальну суму 707 827,60 доларів США, що еквівалентно 18 761 942,20 грн.

Оплату за отриманий товар ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» на банківський рахунок в уповноваженому банку нерезидента LLC «Lacq Oil», Киргизстан не здійснило.

Далі, 10.02.2022 між ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна», STARTNAFTA OU (Естонія) та LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 та додаткова угода №1 до цього договору.

Відповідно до умов зазначеного договору та додаткової угоди №1, LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) (Цедент) та STARTNAFTA OU Естонія (Цесіонарій) та ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» (Боржник) керуючись статтями 612-519 Цивільного кодексу України встановили:

Цедент відступає Цесіонарію, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цеденту, і стає Кредитором за зобов`язаннями, що виникли з контракту купівлі-продажу бітуму від 13.04.2021, укладеному між Цедентом і Боржником.

На дату відступлення права вимоги Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника оплати заборгованості в розмірі 707 827, 60 доларів США, що еквівалентно 634 140,48 євро, керуючись коефіцієнтом співвідношення валют (кросс курс) 1,1162, на дату укладення цього договору.

11.02.2011 між STARTNAFTA OU, Естонія (Сторона 1), в особі члена правління Свеченко О. та «КАНТАРЕЛЛ Україна» (Сторона 2) в особі директора Єльмуразаева Б. була укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог №1.

Відповідно до змісту вказаної угоди Сторона 1 і Сторона 2, маючи одна до одної зустрічні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають із нижчезазначений договорів, у яких Сторона 1 і Сторона 2 є Сторонами:

а) контракт купівлі-продажу бітуму BND 60/90 №B-030556 від 13.04.2021, укладений між нерезидентом LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) і Стороною 1, дебіторська заборгованість LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) була відступлена Стороні 1 на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10.02.2022, укладеного LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) та Стороною 1 в розмірі 634 140,48 євро.

За договором відступлення права вимоги ((цесії) №10-02-22 від 10.02.2022 Сторона 1 є Кредитором, а Сторона 2 є Боржником при виконання грошового зобов`язання в сумі 634 140,48 євро;

б) за контрактами від 11.03.2021 №1503/21-2, від 01.04.2021 №0104/2021, від 21.04.2021 №2104/2021, 21.05.2021 №2105/2021, від 28.04.2021 №2804/2021, від 02.03.2021 №SN-1, від 01.10.2021 №0110/2021, від 07.10.2021 №0710/2021 укладеними між Стороною 1 i Стороною 2, Сторона 2 є Кредитором, а Сторона 1 - Боржником.

Загальна кредиторська заборгованість за наведеними контрактами складає 773 980,00 євро.

З моменту набрання чинності договору відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10.02.2022 зобов`язання Сторони 2 перед Стороною 1 за наведеними вище контрактами в сумі 634 140,48 євро вважаються виконаними повністю.

Проаналізувавши, встановлені обставини, посадові особи, що здійснювали перевірку, дійшли висновку, що ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» порушило вимоги частини 2 статті 13 Закону №2473-VIII за контрактами від 11.03.2021 №1503/21-2, від 01.04.2021 №0104/2021, від 21.04.2021 №2104/2021 оскільки валютна виручка за контрактами не надходила на банківські рахунки резидента - платника податків.

Підставами для цього, контролюючий орган заявив, що зобов`язання сторін за контрактами від 11.03.2021 №1503/21-2, від 01.04.2021 №0104/2021, від 21.04.2021 №2104/2021 та контрактом купівлі-продажу бітуму BND 60/90 від 13.04.2021 №B 030556 підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, а відтак такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.

Покликаючись на Інструкцію №7, контролюючий орган також зазначив, що вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що виникають із взаємних зобов`язань між двома особами, тоді як у даних правовідносинах відбулась заміна кредитора.

На його думку, зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, що виникають з кількох різних зобов`язань, натомість до заліку неправомірно була прийнята заборгованість позивача перед LLC «Lacq Oil», який не є стороною контрактів від 11.03.2021 №1503/21-2, 01.04.2021 №0104/2021, 21.04.2021 №2104/2021.

Враховуючи ненадходження валютної виручки на загальну суму 389 098,50 євро за контрактами від 11.03.2021 №1503/21-2, від 01.04.2021 №0104/2021, від 21.04.2021 №2104/2021, укладених з нерезидентом STARTNAFTA OU, контролюючий орган нарахував позивачеві пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договорами.

Позивач, не погоджуючись з висновками акта перевірки, подав до МУ ДПС по роботі з великими платниками податків заперечення, зазначивши, що вимоги між ним та STARTNAFTA OU є зустрічними, так як виникають із взаємних зобов`язань, в яких сторонами є одні й ті ж особи, при цьому в одному зобов`язанні STARTNAFTA OU виступає кредитором, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» боржником, а в іншому зобов`язанні STARTNAFTA OU виступає боржником, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» - кредитором.

Із даною правовою позицією платника податків відповідач не погодився та прийняв податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21.11.2022 №956/Ж10/31-00-07-03-02-20, яким за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахував позивачу пеню у розмірі 6 858 932, 59 грн.

Позивач оскаржив, наведене вище податкове повідомлення рішення, до ДПС України.

За результатом розгляду скарги, прийнято рішення від 09.03.2023 №5802/6/99-00-06-01-02-06 про залишення її без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін. Дане рішення отримано платником податків 16.03.2023.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.11.2022 року №956/Ж10/31-00-07-03-02-20 прийнято відповідачем без дотримання норм чинного законодавства, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд першої інстанції поновив позивачу строк звернення до суду, оскільки встановивши, що відповідно до визначеного діагнозу захворювання керівника товариства мало гостру фазу, яка супроводжувалася болями та була тривалою. Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду одразу на наступний день, після виписки з лікарні керівника підприємства, що виключає фактор недобросовісності реалізації своїх процесуальних прав та зловживання ними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України).

Також, у частині 4 статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, адміністративне процесуальне законодавство передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною 4 статті 122 КАС України.

Слід зазначити, що відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. За змістом цієї норми, у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

За правилами пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відтак, проаналізувавши вказані вище норми, колегія суддів наголошує на тому, що строком оскарження податкового повідомлення-рішення у випадку його досудового (адміністративного) оскарження є один місяць.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна», не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням рішенням, скористалося процедурою його адміністративного оскарження до ДПС України та 16.03.2023 отримали рішення ДПС України про відмову в задоволенні скарги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2022 форми «С» за №956/Ж10/31-00-07-03-02-20 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 6 858 932, 59 грн.

При цьому, з позовом до суду ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» звернулося 31.05.2023, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Наслідки, передбачені статтею 123 КАС України, що стосуються порушення позивачем строку звернення із адміністративним позовом можуть бути застосовані судом лише у випадку не подання позивачем заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або ж (у разі звернення із такою заявою), якщо підстави, вказані позивачем у заяві, визнані судом неповажними.

Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 3 статті 123 КАС України).

Аналогічний процесуальний підхід використовується і при застосуванні положень пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Колегія суддів враховує, що судом першої інстанції було встановлено позивачу строк для подання заяви про поновлення цього процесуального строку.

На виконання вимог суду першої інстанції та використовуючи своє право на поновлення процесуального строку, позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду .

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач у клопотанні зазначає, що у період з 09.04.2023 року по 30.05.2023 року, керівник Товариства хворіла та перебувала на лікуванні, у зв`язку з чим фактично була позбавлена можливості належним чином виконувати свої посадові обов`язки, підготувати та подати відповідну позовну заяву до суду.

В період з березня 2023 р. по травень 2023 р. (включно) у позивача працювало лише 2 особи, директор та головний бухгалтер, яка в той час також фізично перебувала в західній Україні.

Одночасно позивач у клопотанні просить враховувати, що на сьогодні продовжується введений на всій території України воєнний стан. При цьому, продовжуючи свою роботу в особливий період, Товариство також забезпечує свою діяльність всіма можливими заходами безпеки для збереження життя і здоров`я своїх працівників, у тому числі шляхом їх переведення на дистанційну роботу. Просить враховувати, що за таких обставин значно ускладнюється робоча організація діяльності підприємства та негативно впливає на своєчасність виконання своїх обов`язків, у тому числі передбачених процесуальним законодавством.

Перевіривши доводи клопотання та заслухавши пояснення учасників, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду за захистом прав чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.

Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.

Разом з цим, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.

Апеляційний суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Одночасно сам факт введення в Україні воєнного стану та його продовження не є підставою для поновлення пропущеного строку, встановленого законом для вчинення процесуальної дії. Введення воєнного стану не продовжує процесуальні строки автоматично, не є безумовною підставою для їх поновлення або продовження, проте має безпосередній вплив на оцінку судом інших (індивідуальних) обставин, які унеможливили або істотно ускладнили дотримання учасником процесу регламентованого терміну.

Водночас, як свідчать обставини справи та надані позивачем докази до клопотання про поновлення строку звернення із адміністративним позовом, наказом ТОВ «Кантарелл Україна» від 19.03.2022 року №03/22 «Про запровадження дистанційної роботи на підприємстві» запроваджено з 19 березня 2022 року дистанційну роботу для усіх працівників Товариства тимчасово, до закінчення воєнного стану.

Досліджуючи повідомлені учасником обставини та представлені докази, колегія суддів зазначає, що введення на всій території України воєнного стану мало вплив на організацію роботи Товариства, що виражено в зміні організації роботи підприємства та забезпеченні Товариством належних умов працівникам, збереженні їх життя та здоров`я.

Крім того, у період, на який припадало завершення строку звернення до суду із цим позовом, директорка Товариства хворіла та перебувала на лікуванні.

Як встановлено судами, відповідно до виписного епікризу керівник підприємства позивача через вказане в медичних довідках захворювання, за лікуванням, якого вона зверталася ще в квітні 2023 року, тривало до 30.05.2023 (день виписки). Враховуючи характер захворювання керівника підприємства позивача, яке супроводжувалося болями, мало гостру форму протягом тривалого часу, що припадав на 1-місячний строк звернення до суду а також те, що на підприємстві працювало всього дві особи, що не заперечувалося відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці обставини можна вважати такими, що викликали труднощі для своєчасної підготовки документів для звернення до суду.

При цьому колегія суддів враховує, що позивач звернувся до суду одразу на наступний день, після виписки з лікарні керівника підприємства, що виключає фактор недобросовісності реалізації своїх процесуальних прав та зловживання ними.

Таким чином, з урахуванням висновоку Верховного Суду який викладено у постанові від 18.04.2024 в аналогічній справі №420/11771/23, в якій брали участь ті самі сторони, щодо тих самих причин пропуску позивачем строку звернення до суду в один і той самий період, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно поновлено позивачу строку звернення із цим адміністративним позовом.

Що стосується посилання апелянта на порушення судом норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Закону № 2755 грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету у зв`язку з порушенням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Згідно із пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 Закону № 2755 штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері ЗЕД. Згідно з пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Закону № 2755 пеня - сума коштів нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 Закону № 2755 на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті. Контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 Закону № 2755 мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України). Відповідно до п.п.54.3.3. п.54.3. ст.54 Закону № 2755 контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення валютного законодавства визначено Законом № 2473. Відповідно до ст. 11 Закону № 2473 валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду (Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику). Згідно з ч.1,2 ст. 13 Закону № 2473 НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується. Згідно з п. 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення № 5) граничні строки розрахунків за операціями з експорту товарів - 365 календарних днів.

Згідно з преамбулою Закону України "Про валюту і валютні операції" цей Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Статтею 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" (надалі - Закон № 2473-VІІІ ), передбачено, що Національний банк України (далі - НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону №2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (ч.5 ст. 13 Закону).

Так, Закон регулює порядок припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов`язання в інший спосіб, зокрема, відступленням права вимоги.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право:

- самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з- поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам;

- безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених лизаннях;

- вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб`єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Зазначені норми однозначно вказують на те, що суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення), затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 7, зі змінами й доповненнями, граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції №7 банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

За визначенням ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно пп. 14.1.255 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

А відповідно до ст.515 ЦКУ заміна кредитора не допускається лише у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Тобто у зовнішньоекономічних відносинах заміна кредитора не суперечить навіть законодавству України, хоча заміна кредитора відбулася за межами дії українського права.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Аналіз наведених правових норм та встановлені обставини свідчать на користь висновку, що при уступці вимоги до нового нерезидента-кредитора право вимоги переходить у повному обсязі.

Відповідно до Договору відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10.02.2022р. та Додаткової угоди №1 від 10.02.2022р. до даного договору укладених між LLC «Lacq Oil» Киргизтан (Цедент), з однієї сторони, та STARTNAFTA OU, Естонія (Цесіонарій) з другої сторони та ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» (Боржник) з третьої сторони, керуючись ст. 612-519 ЦК України: Цедент відступив Цесіонарію, а цесіонарій набув право вимоги, належне Цеденту і став кредитором за зобов`язаннями, що виникли к Контракту купівлі- продажу бітуму BND 60/90 №B-030556 від 13.04.2021р. укладеного між Цедентом та Боржником.

Отже, борг ТОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА" у розмірі 707 827,60 доларів США перед LLC "Lacq Oil" за контрактом купівлі-продажу бітуму BND 60/90 №В-030556 від 13.04.2021 був одночасно переведений у євро та відступлений компанії STARTNAFTA OU відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України по крос курсу 1,1162 на дату укладення даного договору.

Тобто, внаслідок відступлення права вимоги, STARTNAFTA OU стала кредитором за контрактом купівлі-продажу бітуму BND 60/90 №В-030556 від 13.04.2021, який мав повне законне право вимагати від позивача (Боржника) виконання грошового зобов`язання по оплаті за бітум згідно договору BND 60/90 №В-030556 від 13.04.2021- 634 140,48 євро відповідно до п. 2.2 цього договору. Таким чином, усіма сторонами в додатковій угоді №1 від 10.02.2022 та договорі відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10.02.2022 була чітко встановлена та зафіксована сума відступленого боргу (зобов`язання) у євро.

Жодних претензій сторін даної щодо відступлення даного боргу (зобов`язання), а також її конвертації у євро не було, тобто, сума зобов`язання у розмірі 634 140,48 євро була визнана та погоджена самими сторонами, що є підтвердженням її безспірності,

В свою чергу, відповідно до Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №1 від 11.02.2022, укладеної між STARTNAFTA OU, Естонія (Сторона 1) та ТОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА" (Сторона 2): Сторона-1 і Сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги (зобов`язання по оплаті заборгованості в єдиній валюті - в євро), строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких Сторона-1 і Сторона-2 є сторонами за договорами:

а) контракт купівлі-продажу бітуму BND 60/90 №В-030556 від 13.04.2021р., укладений між ТОВ "ЛАК ОЙЛ" (LLC "Lacq Oil"), код ЄДРПОУ: 29787050 і Стороною-1, дебіторська заборгованість за яким ТОВ "ЛАК ОЙЛ" (LLC "Lacq Oil") була відступлена Стороні-1 на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10.02.2022, укладеного між ТОВ "ЛАК ОЙЛ" (LLC "Lacq Oil") та Стороною-1 в розмірі 634 140,48 євро.

б) контракти №0104/2021 від 01.04.2021р.; контракт №1503/21-2 від 11.03.2021р.; Контракт №2104/2021 від 21.04.2021р.; Контракт №2105/2021 від 21.05.2021р.; Контракт №2804/2021 від 28.04.2021р.; Контракт №SN-1 від 02.03.2021р.; Контракт №0110/2021 від 01.10.2021р.; Контракт №0710/2021 від 07.10.2021р.; укладені між Стороною-1 та Стороною- 2 загальна кредиторська заборгованість за якими складає 773 980,50 євро (у т.ч. заборгованість в сумі 389098,50 євро за контрактом, який перевіряється).

З моменту набрання чинності цієї Угоди зобов`язання Сторін за вищезазначеними договорами припиняються в обсязі, зазначеному в п. 1.1 цієї угоди.

За договором відступлення права вимоги (цесії) відповідно ст. 612-519 ЦК України STARTNAFTA OU набуло право вимоги, яке належало LLC "Lacq Oil", і став кредитором позивача за зобов`язаннями, що виникли з придбання бітуму. STARTNAFTA OU отримало законне право вимагати від ТОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА" виконання грошового зобов`язання, а саме сплатити відповідну суму заборгованості за бітум в розмірі 634 140,48 євро за контрактом купівлі-продажу бітуму BND 60/90 №В-030556 від 13.04.2021. В свою чергу, за контрактами від 11.03.2021р. №1503/21-2, від 01.04.2021р. №0104/2021, від 21.04.2021р. №2104/2021 STARTNAFTA OU є стороною-боржником, яка має виконати перед ТОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА" свої відповідні грошові зобов`язання за отримані боби соєві, а саме сплатити останньому заборгованість у розмірі 773980,50 євро.

Тобто, вимоги між ТОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА" та ОСОБА_3 є зустрічними, так як вони виникли із взаємних зобов`язань між двома правочинами в яких сторонами є одні й ті ж особи, а саме: в одному правочині - STARTNAFTA OU виступає кредитором, а ТОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА" є боржником, а в іншому правочині STARTNAFTA OU виступає боржником, а ТОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА" - кредитором.

Одні й ті ж сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому одна сторона перед іншою стороною за одним зобов`язанням є боржником, а за іншим - є кредитором й навпаки.

Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

Відповідно до ст. 184 Цивільного кодексу, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку зобов`язання сторін по вищевказаним правочинам виражається у зобов`язанні сплатити грошові кошти, які були переведені договором про відступлення вимоги в єдину валюту (євро). Норми чинного законодавства не пов`язують можливість зарахування однорідних вимог із видами договірних зобов`язань сторін, із яких випливають відповідні суми, тому, посилання апелянта на неможливість зарахування спірної суми 135229.5 євро є помилковим.

Здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за контрактами від 11.03.2021р. №1503/21-2, від 01.04.2021р. №0104/2021, від 21.04.2021р. №2104/2021, укладеним з нерезидентом STARTNAFTA OU, припинило зобов`язання за операціями з експорту та імпорту товару відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції №7, тобто, порушень граничних строків розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з боку ТОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА" не має, що свідчить про безпідставність та незаконність нарахування контролюючим органом пені у розмірі 6858932, 59 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

З огляду на вищезазначене, вірним є висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 21.11.2022 року №956/Ж10/31-00-07-03-02-20 прийнято відповідачем без дотримання вищевказаних критеріїв, а отже, є протиправним та належить скасувати.

Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно визнав протиправним та скасував вищезазначене податкове повідомлення-рішення.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18.10.2024 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик