Постанова

від 22.01.2025 по справі 420/12562/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 420/12562/23

адміністративне провадження № К/990/46783/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Юзини О.В.,

представника Позивача: Станкова С.С.,

представника Відповідача: Норця В.М.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року (суддя Бойко О.Я.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2024 року (судді: Шевчук О.А., Бойко А.В., Федусик А.Г.)

у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА"

до Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» (далі - Позивач, ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - Відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "С" від 21 листопада 2022 року №956/Ж10/31-00-07-03-02-20.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» не було допущено порушення частини другої статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», в частині недотримання нерезидентом STARTNAFTA OU (Естонія) граничних строків розрахунків за контрактами від 11 червня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021 та від 21 квітня 2021 року №2104/2021 на загальну суму 389 098, 50 євро. Зобов`язання за операціями з експорту та імпорту товару за вказаними договорами були своєчасно припинені шляхом укладення договорів відступлення права вимоги (цесії), угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, за змістом яких в одному правочині STARTNAFTA OU (Естонія) виступає кредитором, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» - боржником, а в іншому правочині STARTNAFTA OU (Естонія) виступає боржником, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» - кредитором.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 26 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 21 листопада 2022 року №956/Ж10/31-00-07-03-02-20.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 23 травня 2024 року частково задовольнив касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків: скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі №420/12562/23, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи постанову, суд касаційної інстанцій зазначив, що:

- у цій справі не є спірним питання строку протягом якого може бути оскаржене податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2022 року № 956/Ж10/31-00-07-03-02-20. Так, враховуючи те, що рішення Державної податкової служби України від 09 березня 2023 року №5802/6/99-00-06-01-02-06, прийняте за результатами розгляду скарги на вказане податкове повідомлення - рішення, отримано Позивачем 16 березня 2023 року, строк звернення до суду розпочався 17 березня 2023 року і закінчився 17 квітня 2023 року (включно);

- позовна заява подана до суду лише 31 травня 2023 року, тобто, з пропуском місячного строку звернення до суду, визначеного пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (через 44 дні після закінчення строку звернення до суду з адміністративним позовом). Відтак, Позивачем пропущено визначений Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строк звернення до суду;

- перевіривши наведене Позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд касаційної інстанції вказує, що останнє ґрунтується на суб`єктивному ставленні Позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі Позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки;

- суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про поважність причин пропуску строку звернення до суду у зв`язку з хворобою та амбулаторним лікуванням керівника ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» Білянської О.О. в період з 14 квітня 2023 року до 30 травня 2023 року, оскільки хвороба та перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежать виключно від волевиявлення самого Позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону. Перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника;

- суди не з`ясували, яким чином продовжувало функціонувати ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» за відсутності Білянської О.О.(чи припинило ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» здійснювати господарську діяльність у зв`язку з тривалою відсутністю керівника, хто подавав податкову звітність, чи, можливо, було призначено особу, яка тимчасово виконувала обов`язки керівника);

- щодо посилання в спірній постанові апеляційної інстанції на те, що адвокат Станков С.С., у судовому засіданні звернув увагу на те, що у зв`язку з військовою агресією РФ, практично усі працівники ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» знаходяться за кордоном та працюють віддалено, в м. Одесі лише залишився керівник, а відтак тільки після її одужання можливо було звернення до суду, суд не дослідив той факт чи були вказані доводи Позивача оцінені як поважна підстава пропуску строку звернення до суду з аналогічним позовом в іншому провадженні у справі 420/11771/23.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25 липня 2024 року, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2024 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення від 21 листопада 2022 року №956/Ж10/31-00-07-03-02-20.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що:

- зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами;

- за договором відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10 лютого 2022 року та додаткової угоди №1 від 10 лютого 2022 року до нього відповідно до статей 612-519 Цивільного кодекс України (далі ЦК України) STARTNAFTA OU набуло право вимоги, яке належало LLC "Lacq Oil" (Киргизстан), і став кредитором Позивача за зобов`язаннями, що виникли з Контракту купівлі- продажу бітуму BND 60/90 №B-030556 від 13 квітня 2021 року. Одночасно сума боргу була переведена з доларів США у Євро. STARTNAFTA OU отримало законне право вимагати від ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» виконання грошового зобов`язання, а саме сплатити відповідну суму заборгованості за бітум в розмірі 634 140,48 євро за контрактом купівлі-продажу бітуму BND 60/90 №В-030556 від 13 квітня 2021 року. В свою чергу, за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 1 квітня 2021року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021 STARTNAFTA OU є стороною-боржником, яка має виконати перед ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» свої відповідні грошові зобов`язання за отримані боби соєві, а саме сплатити останньому заборгованість у розмірі 773980,50 євро;

- вимоги між ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» та STARTNAFTA OU є зустрічними, так як вони виникли із взаємних зобов`язань між двома правочинами, в яких сторонами є одні й ті ж особи, а саме: в одному правочині - STARTNAFTA OU виступає кредитором, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» є боржником, а в іншому правочині STARTNAFTA OU виступає боржником, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» - кредитором. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України;

- здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 1 квітня 2021 року№0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021, укладеними з нерезидентом STARTNAFTA OU, припинило зобов`язання за операціями з експорту та імпорту товару відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товару, затвердженої постановою Правління Національного банку України 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція №7), тобто, порушень граничних строків розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з боку ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» немає, що свідчить про безпідставність та незаконність нарахування контролюючим органом пені у розмірі 6858932,59 грн за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД;

- захворювання керівника підприємства Позивача, яке супроводжувалося болями, мало гостру форму протягом тривалого часу, що підтверджується медичними довідками, та припало на 1-місячний строк звернення до суду, а також те, що на підприємстві працювало всього дві особи, що не заперечувалося Відповідачем, свідчить про наявність обставин, які можна вважати такими, що зумовили виникнення труднощів для своєчасної підготовки документів для звернення до суду. При цьому пропуск строку звернення до суду складає 44 дні, тобто не є надто тривалим. Позивач звернувся до суду одразу на наступний день, після виписки з лікарні його керівника (30 травня 2023 року), що виключає фактор недобросовісності реалізації своїх процесуальних прав та зловживання ними. При цьому суд звернув увагу на висновок викладений Верховним Судом в постанові від 18 квітня 2024 року у справі №420/11771/23 в якій брали участь ті самі сторони щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками, які сформував суд першої інстанції та додатково в аспекті підстав для поновлення строку звернення до суду зазначив про те, що як свідчать обставини справи та надані Позивачем докази до клопотання про поновлення строку звернення із адміністративним позовом введення на всій території України воєнного стану мало вплив на організацію роботи Позивача, що виражено в зміні організації роботи підприємства, а саме, наказом від 19 березня 2022 року №03/22 «Про запровадження дистанційної роботи на підприємстві» запроваджено з 19 березня 2022 року дистанційну роботу для усіх працівників ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» тимчасово, до закінчення воєнного стану.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Підставами касаційного оскарження Відповідач визначив пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, поновив Позивачу строк на звернення до суду за відсутності належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску та без врахування правових позицій Верховного Суду.

Стверджує, що посилання судів попередніх інстанцій на хворобу та амбулаторне лікування керівника Позивача Білянської О.О. в період з 14 квітня 2023 року по 30 травня 2023 року не є тим беззаперечним доказом, який вказує на унеможливлення своєчасного звернення до суду.

Звертає увагу на те, що Позивач покликається на хворобу керівника в період з 14 квітня 2023 року по 30 травня 2023 року, водночас рішення за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення - рішення від 21 листопада 2022 року №956/Ж10/31-00-07-03-02-20 було отримано Позивачем 16 березня 2023 року. Однак обґрунтувань причин неможливості звернення до суду за період 17 березня 2023 ро до 14 квітня 2023 року Позивач не наводить.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій не виконано вимог постанови Верховного Суду від 23 травня 2024 року, якою цю справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Наголошує на необґрунтованості висновку суду першої інстанції про те, що пропуск Позивачем строку звернення до суду в 44 дні, не є надто тривалим. При цьому зазначає про недоречність посилань суду першої інстанції на висновок Верховного Суду щодо тих самих причин пропуску Позивачем строку звернення до суду у справі №420/11771/23, оскільки за обставин вказаної справи пропуск строку на звернення до суду склав лише 4 дні.

Вказує, що Позивачем не надано доказів того, що введення воєнного стану та запровадження дистанційної форми роботи стало перешкодою для своєчасного звернення до суду. При цьому зазначає, що запровадження дистанційної форми роботи Позивача у зв`язку з введенням воєнного стану не може зумовлювати поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки у Позивача була можливість звернутися до суду за допомогою Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи або ж надіслати його засобами поштового зв`язку, або ж звернутися через адвоката;

Зауважує, що судами не було враховано обставини встановлені ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі № 420/11770/23, якою повернуто адміністративний позов Позивача до Відповідача про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення форми від 21 листопада 2022 року № 956/Ж10/31-00-07-03-02-20, яке є предметом розгляду в цій справі.

В частині допущення судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального права зазначив, що суди фактично не встановили обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а лише обмежились перерахуванням документів, які надав Позивач на підтвердження факту зарахування.

Вказав, що відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» розрахунки за операціями резидентів з експорту товарів проводяться шляхом зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України у визначені строки. Інших форм розрахунків за експортними операціями норми вказаного Закону не передбачають.

Зазначив, що згідно з положеннями Інструкція №7 для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме:

- вимоги повинні бути однорідними, водночас, оскільки зобов`язання сторін за Контрактами №1503/21-2 від 11 березня 2021року, №0104/2021 від 1 квітня 2021 року, №2104/2021 від 21 квітня 2021 року та Контрактом купівлі-продажу бітуму BND 60/90 від 13 квітня 2021 року №В-030556 підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними;

- зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, що виникають з кількох різних зобов`язань, сторонами в яких є одні і ті ж особи. Водночас перевіркою встановлено, що до заліку неправомірно була прийнята заборгованість ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» перед LLC «Lacq Oil» (Киргизстан), який не є стороною за контрактами №1503/21-2 від 11 березня 2021 року, №0104/2021 від 1 квітня 2021 року, №2104/2021 від 21 квітня 2021 року внаслідок здійснення заміни кредитора.

Позивач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався. У судовому засіданні зазначив, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

Основним видом економічної діяльності ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» за КВЕД 46.71 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Відповідачем на підставі наказу № 48Ж1 від 12 вересня 2022 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактами (договорами) від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021.

За результатами перевірки складено акт №930/Ж5/31-00-07-03-02-15/42815951 від 17 жовтня 2022 року, яким встановлено порушення Позивачем частини другої статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 2 січня 2019 року №5 (далі - Положення № 5) в частині ненадходження валютної виручки на загальну суму 389 098,50 євро за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021, укладених з нерезидентом STARTNAFTA OU (Естонія).

Описуючи дані порушення контролюючий орган зазначив, що ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» (Продавець) уклало контракти на поставку соєвих бобів від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021 з нерезидентом STARTNAFTA OU (Естонія) (Покупець), в особі члена правління Свеченка Олександра.

Всього, на виконання наведених контрактів з нерезидентом STARTNAFTA OU (Естонія) ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» здійснило експорт сої на загальну суму 389 098,50 євро, що еквівалентно 12 951 499,77 грн. Валютна виручка на банківські рахунки Позивача не надходила.

Також контролюючий орган установив, що 13 квітня 2021 року між Позивачем та LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) було укладено контракт купівлі-продажу бітуму у сумі 707 827,60 доларів США, що еквівалентно 634 140,48 євро.

На виконання умов даного контракту нерезидентом LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) здійснений імпорт товару на загальну суму 707 827,60 доларів США, що еквівалентно 18 761 942,20 гривень. Оплату за отриманий товар Позивач на банківський рахунок в уповноваженому банку нерезидента LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) не здійснив.

10 січня 2022 року між Позивачем, STARTNAFTA OU (Естонія) та LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 та додаткова угода №1 до цього договору.

Відповідно до умов зазначеного договору та додаткової угоди №1, LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) (Цедент) та STARTNAFTA OU (Естонія) (Цесіонарій) та ТОВ «Кантарелл Україна» (Боржник) керуючись статтями 612-519 ЦК України встановили, що Цедент відступає Цесіонарію, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цеденту, і стає Кредитором за зобов`язаннями, що виникли з контракту купівлі-продажу бітуму від 13 квітня 2021 року, укладеному між Цедентом і Боржником.

На дату відступлення права вимоги Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника оплати заборгованості в розмірі 707 827, 60 доларів США, що еквівалентно 634 140,48 євро, керуючись коефіцієнтом співвідношення валют (кросс курс) 1,1162, на дату укладення цього договору.

11 лютого 2022 року між STARTNAFTA OU (Естонія) (Сторона 1), в особі члена правління Свеченко О., та ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» (Сторона 2) в особі директора Єльмуразаева Б., укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог №1.

Відповідно до змісту вказаної угоди Сторона 1 і Сторона 2, маючи одна до одної зустрічні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 ЦК України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають із нижчезазначений договорів, у яких Сторона 1 і Сторона 2 є Сторонами:

а) контракт купівлі-продажу бітуму BND 60/90 №B-030556 від 13 квітня 2021 року, укладений між нерезидентом LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) і Стороною 1, дебіторська заборгованість LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) була відступлена Стороні 1 на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10 лютого 2022 року, укладеного LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) та Стороною 1 в розмірі 634 140,48 євро. За договором відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10 лютого 2022 року Сторона 1 є Кредитором, а Сторона 2 є Боржником при виконанні грошового зобов`язання в сумі 634 140,48 євро:

б) за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021, від 21 травня 2021 року №2105/2021, від 28 квітня 2021 року №2804/2021, від 02 березня 2021 року №SN-1, від 1 жовтня 2021 року №0110/2021, від 07 жовтня 2021 року №0710/2021 укладеними між Стороною 1 i Стороною 2, Сторона 2 є Кредитором, а Сторона 1 - Боржником.

Загальна кредиторська заборгованість за наведеними контрактами складає 773 980,00 євро.

З моменту набрання чинності договору відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10 лютого 2022 року зобов`язання Сторони 2 перед Стороною 1 за наведеними вище контрактами в сумі 634 140,48 євро вважаються виконаними повністю.

Проаналізувавши встановлені обставини посадові особи, що здійснювали перевірку, дійшли висновку, що Позивач порушив вимоги частини другої статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021, оскільки валютна виручка за контрактами не надходила на банківські рахунки резидента - платника податків.

Підставами для цього контролюючий орган заявив те, що зобов`язання сторін за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021 та контрактом купівлі-продажу бітуму BND 60/90 від 13 квітня 2021 року №B 030556 підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, а відтак такі вимоги не можна вважати однорідними. Як вважав податковий орган євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.

Покликаючись на Інструкцію № 7, контролюючий орган також зазначив, що вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що виникають із взаємних зобов`язань між двома особами, тоді як у даних правовідносинах відбулась заміна кредитора.

На його думку, зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, що виникають з кількох різних зобов`язань, натомість до заліку неправомірно була прийнята заборгованість ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» перед LLC «Lacq Oil» (Киргизстан), який не є стороною контрактів від 11 березня 2021 року №1503/21-2, 01 квітня 2021 року №0104/2021, 21 квітня 2021 року №2104/2021.

Ураховуючи ненадходження валютної виручки на загальну суму 389 098,50 євро за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021, які було укладено з нерезидентом STARTNAFTA OU, контролюючий орган нарахував ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договорами.

Товариство, не погоджуючись з висновками акту перевірки, подало до податкового органу заперечення, зазначивши, що вимоги між ним та STARTNAFTA OU є зустрічними, так як виникають із взаємних зобов`язань, в яких сторонами є одні й ті ж особи, при цьому в одному зобов`язанні STARTNAFTA OU виступає кредитором, ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» боржником, а в іншому зобов`язанні STARTNAFTA OU виступає боржником, а ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» - кредитором.

Із даною правовою позицією платника податків контролюючий орган не погодився та прийняв податкове повідомлення-рішення форми «С» від 21 листопада 2022 року №956/Ж10/31-00-07-03-02-20, яким за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахував Позивачу пеню у розмірі 6 858 932,59 грн.

ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» подало до Державної податкової служби України скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення, яка рішенням від 09 березня 2023 року №5802/6/99-00-06-01-02-06, залишена без задоволення. Вказане рішення отримано Позивачем 16 березня 2023 року,

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішення Позивачем звернувся з позовом до суду.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

4.1.1 Щодо строку звернення до суду.

Як підтверджується встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами податкове повідомлення-рішення №956/Ж10/31-00-07-03-02-20 прийнято Відповідачем 21 листопада 2022 року.

При цьому, рішення про відмову в задоволенні скарги в порядку адміністративного оскарження прийнято Державною податковою службою України 9 березня 2023 року та отримано Позивачем 16 березня 2023 року (що не заперечується сторонами), а до суду позивач звернувся 31 травня 2023 року, пропустивши місячний строк звернення до суду.

Верховний суд скеровуючи постановою від 23 травня 2024 року справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказав на необхідність дослідження питання наявності підстав для поновлення Позивачу строку звернення до суду.

Наслідки, передбачені статтею 123 КАС України, що стосуються порушення Позивачем строку звернення із адміністративним позовом можуть бути застосовані судом лише у випадку не подання позивачем заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або ж (у разі звернення із такою заявою), якщо підстави, вказані позивачем у заяві, визнані судом неповажними.

Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 3 статті 123 КАС України).

Аналогічний процесуальний підхід використовується і при застосуванні положень пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Судом першої інстанції на виконання вимог постанови Верховного Суду від 23 травня 2024 року було встановлено Позивачу строк для подання належним чином обґрунтованої заяви про поновлення цього процесуального строку.

На виконання вимог суду першої інстанції та використовуючи своє право на поновлення процесуального строку, Позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду .

За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід ураховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та яка з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску Позивачем строку на звернення до суду виходячи з того, що протягом тривалого часу, що припадав на 1-місячний строк звернення до суду, а саме з квітня 2023 року по 30 травня 2023 (день виписки), керівник Позивача хворіла та відповідно до даних медичних довідок та визначеного діагнозу відповідне захворювання мало гостру фазу, яка супроводжувалася болями. Крім того, судом першої інстанції було враховано, що на підприємстві у вказаний період працювало всього дві особи (керівник та бухгалтер), що не заперечувалося Відповідачем, та пропуск строку звернення до суду складав 44 дні, тобто не був надто тривалим. При цьому, також взято до уваги, що Позивач звернувся до суду одразу на наступний день після виписки з лікарні його керівника, що виключає фактор недобросовісності реалізації своїх процесуальних прав та зловживання ними.

Також судом першої інстанції враховано висновок, викладений Верховним Судом в постанові від 18 квітня 2024 року у справі №420/11771/23, в якій брали участь ті самі сторони, щодо тих самих причин пропуску строку звернення до суду в один і той самий період.

Суд апеляційної інстанції, констатуючи правомірність поновлення судом першої інстанції Позивачу строку звернення до суду, також зазначив про те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний час. При цьому визнав, що введення воєнного стану мало вплив на організацію роботи Позивача, що виражено в зміні організації роботи підприємства та забезпеченні Позивачем належних умов працівникам, збереженні їх життя та здоров`я, оскільки, як свідчать обставини справи та надані Позивачем докази, наказом ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» від 19 березня 2022 року №03/22 «Про запровадження дистанційної роботи на підприємстві» запроваджено з 19 березня 2022 року дистанційну роботу для усіх працівників тимчасово, до закінчення воєнного стану.

Відповідно до пункту 38 постанови Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі №640/7095/22 (адміністративне провадження № К/990/28046/22) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

У постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд вказав також на те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд враховує, що встановлення судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання постанови Верховного суду від 23 травня 2024 року, поважності причин пропуску Позивачем строку на звернення до суду є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

4.2.1 Щодо порушення частини другої статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон України «Про валюту і валютні операції», який встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

За правилами частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції №7 банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України), зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» 16 квітня 1991 року №959-XII (далі - Закон №959-XII) всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Зазначені норми однозначно вказують на те, що суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.

Відтак, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 вже зробив висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що між Позивачем (продавець) та компанією STARTNAFTA OU (Естонія) укладено контракти на поставку соєвих бобів врожаю 2020 року:

- від 11 березня 2021 року №1503/21-2, за яким було здійснено експорт товару відповідно до митної декларації від 16 березня 2021 року № UA500040/2021/003413 на суму 118 702,50 євро/ 3 911 520,39 грн з граничним терміном надходження валютної виручки - 15 березня 2022 року;

- від 01 квітня 2021 року №0104/2021, за яким було здійснено експорт товару відповідно до митної декларації від 13 квітня 2021 року № UA500040/2021/004686 на суму 120 214,50 євро/ 4 000 233,66 грн з граничним терміном надходження валютної виручки - 12 квітня 2022 року;

- від 21 квітня 2021 року №2104/2021, за яким було здійснено експорт товару відповідно до митної декларації від 28 квітня 2021 року № UA500040/2021/005512 на суму 150 181,50 євро/ 5 039 745,72 грн з граничним терміном надходження валютної виручки - 27 квітня 2022 року.

В акті перевірки №930/Ж5/31-00-07-03-02-15/42815951 від 17 жовтня 2022 року контролюючим органом зафіксовано, що станом на момент проведення перевірки оплата від нерезидента - компанії STARTNAFTA OU (Естонія) на користь Позивача за поставлений товар не надходила, у зв`язку з чим встановлено допущення Позивачем порушення частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме прострочення оплати від визначеного законом граничного терміну:

- за контрактом від 11 березня 2021 року №1503/21-2 на 209 днів на суму боргу 118 702,50 євро;

-за контрактом від 01 квітня 2021 року №0104/2021 на 181 днів на суму боргу 120 214,50 євро;

- за контрактом від 21 квітня 2021 року №2104/2021 на 166 днів на суму 150 181,50 євро.

Оцінюючи обґрунтованість таких тверджень податкового органу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, окрім зазначених контрактів, за умовами яких ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» експортувало продукцію компанії STARTNAFTA OU (Естонія), було також укладено та виконано контракт купівлі-продажу бітуму BND 60/90 №В-030556 від 13 квітня 2021 року з нерезидентом LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) на суму 707 827,60 дол. США, що еквівалентно 634 140,48 євро, при цьому, оплату за отриманий товар ТОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА" на банківський рахунок в уповноваженому банку нерезидента LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) не здійснювало. Також, відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) №10-02-22 від 10 лютого 2022 року та додаткової угоди №1 від 10 лютого 2022 року, укладених між LLC «Lacq Oil» (Киргизстан), компанією STARTNAFTA OU (Естонія) та ТОВ «КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА» (боржник) встановлено, що LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) відступає компанії STARTNAFTA OU (Естонія), а компанія STARTNAFTA OU (Естонія) набуває право вимоги, належне LLC «Lacq Oil» (Киргизстан), і стає кредитором за зобов`язаннями, що виникли за контрактом купівлі-продажу бітуму BND 60/90 №В-030556 від 13 квітня 2021 року, укладеного між LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) і боржником. Таким чином, встановлено що до компанії STARTNAFTA OU (Естонія) переходять права LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) за контрактом купівлі-продажу бітуму BND 60/90 №В-030556 від 13 квітня 2021 року на суму 707 827,60 дол. США, що еквівалентно 634 140,48 євро. Крім того, відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог №1 від 11 лютого 2022 року укладеної між компанією STARTNAFTA OU (Естонія) та ТОВ «КАНТАРЕЛЛ Україна» сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог, що випливають з контракту купівлі-продажу бітуму LLC «Lacq Oil» (Киргизстан) від 13 квітня 2021 року на суму 634 140,48 євро та, зокрема, контрактів від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 1 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021.

Судами констатовано, що вимоги між Позивачем та STARTNAFTA OU (Естонія) є зустрічними, так як вони виникли із взаємних зобов`язань між двома правочинами в яких сторонами є одні й ті ж особи, а саме: в одному правочині - STARTNAFTA OU виступає кредитором, а Позивач є боржником, а в іншому правочині STARTNAFTA OU виступає боржником, а ТОВ Позивач - кредитором.

Відтак суди попередніх інстанцій встановили, що зарахування зустрічних однорідних вимог за контрактами від 11 березня 2021 року №1503/21-2, від 01 квітня 2021 року №0104/2021, від 21 квітня 2021 року №2104/2021, які було укладено з нерезидентом STARTNAFTA OU, припинило зобов`язання за операціями з експорту та імпорту товару відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції №7. А отже Позивачем не було допущено порушення граничних строків розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за вказаними договорами.

Колегія суддів погоджується із такою юридичною оцінкою судів попередніх інстанцій факту заліку однорідних зустрічних вимог між Позивачем та фірмою STARTNAFTA OU (Естонія), який був здійснений з врахуванням заборгованості Позивача за імпортним контрактом перед іншим нерезидентом-постачальником. Та обставина, що у заліку однорідних зустрічних вимог одночасно приймало участь більше, ніж дві сторони у зобов`язаннях, де кредитори за одними зобов`язаннями по відношенню до Позивача та один до одного виступали боржниками в іншому і навпаки, не змінює сутності заліку як способу припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами.

Аналізуючи твердження контролюючого органу про неоднорідність таких вимог (різниця у валюті первинних зобов`язань), суди обґрунтовано вказали на те, що однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

В даному випадку зобов`язання сторін за вищевказаними правочинами виражається у зобов`язанні сплатити грошові кошти, які були переведені договором про відступлення вимоги в єдину валюту (євро), тому посилання Відповідача на неоднорідність таких вимог та, як наслідок, неможливість їх взаємного зарахування, є помилковим.

Таким чином, враховуючи встановлені у цій справі обставини, а саме: виконання зобов`язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних вимог за наявності належним чином оформлених документів, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій та вважає, що податковим органом не було доведено наявність підстав для нарахування Позивачу пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, з огляду на що податкове повідомлення-рішення 21 листопада 2022 року №956/Ж10/31-00-07-03-02-20 є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічна право позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №420/11771/23.

Доводи Відповідача наведені у касаційній скарзі зводяться до незгоди з мотивами судів попередніх інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи та не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції.

Однак, суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди попередніх інстанцій при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства,.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів попередніх інстанцій без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 3, 195, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде виготовлено протягом п`яти днів з дня проголошення її вступної та резолютивної частини.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

Повний текст постанови виготовлений 23 січня 2025 року.