Постанова

від 17.10.2024 по справі 140/1717/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1717/24 пров. № А/857/9935/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Дмитруком В.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 777 Авто-Трейд Інтернешнл до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю 777 Авто-Трейд Інтернешнл (далі - ТзОВ 777 Авто-Трейд Інтернешнл, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000768/1 від 08.12.2023 (далі - оспорюване рішення).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно та достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 27.04.2023 між ТзОВ 777 Авто-Трейд Інтернешнл (покупець) та компанією SETTE Group Sp.z.o.o (продавець) було укладено контракт купівлі-продажу №27042023 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов`язався поставляти товар - транспортні засоби нові та бувші у використанні, а покупець прийняти та оплатити їх на умовах, визначених у специфікаціях та інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Відповідно до п.2 Контракту, ціна контракту встановлюється в євро. Загальна сума контракту становить 1000000 євро. Вартість товару визначається згідно специфікацій та інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту. Згідно п.3 Контракту, умови поставки і вантажовідправник обговорюється додатково у товаросупровідних документах відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року.

Згідно із специфікацією №10 від 13.09.2023 до Контракту, продавець зобов`язався поставити товар - автобус бувший у використанні VAN HOOL td927Astromega №YE2927SD352D54160. Ціна транспортного засобу становить 29000,00 євро. Умови поставки DAP - Шегині відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року; форма оплати післяоплата.

Відповідно до фактури №11/09/2023 від 13.09.2023, SETTE Group Sp.z.o.o поставлено автобус VAN HOOL, ТD927 ASTROMEGA, vin № НОМЕР_1 за ціною 29000,00 євро.

29.09.2023 з метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару Автобус туристичний, що був у використанні : марка згідно з довідником VAN HOOL, модель згідно з довідником ТD927 ASTROMEGA (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_1 загальна к-сть місць, включаючи водія 91; призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; тип двигуна дизель; робочий об`єм циліндрів двигуна 12902 см.куб, номер двигуна невизначений, потужність 375 kw, колісна формула 6х2, календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012. Країна виробництва (ВЕ). Торгівельна марка VAN HOOL декларант позивача подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №23UA205050064202U0. Фактурна вартість імпортованого товару становить 29000,00 євро, що і є його митною вартістю за першим методом.

До МД для підтвердження митної вартості додано рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №11/09/2023 від 13.09.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) PL/MF/АТ0058839 від 15.09.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.01.2012, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №622 від 22.09.2023, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №27042023 від 27.04.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №10 від 13.09.2023, договір про надання послуг митного брокера №04/09 від 04.09.2020 та копію МД країни відправлення MRN23PL341010E0279588 від 14.09.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні декларанту зазначив, що вартість товару згідно інвойсу №11/10/2023 від 13.09.2023 не відповідає вартості товару згідно копії МД країни відправлення. Запропоновано подати документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Згідно ч.6 ст.53 МК України, декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Декларантом було повідомлено митний орган про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, оскільки всі необхідні документи були надані до МД та додатково на вимогу митного органу.

08.12.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA205050/2023/000768/1 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033591.

У графі 33 оспорюваного рішення зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, зокрема, вартість товару згідно інвойсу №11/09/2023 від 13.09.2023 не відповідає вартості товару згідно копії митної декларації країни відправлення.

Декларантом було надано лист від отримувача товару б/н від 27.09.2023, лист митної агенції б/н від 27.09.2023, курси валют б/н від 23.08.2023, скрін з мережі Інтернет нечіткої якості. Відповідно до ст.254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Наданий декларантом на момент митного оформлення лист митної агенції б/н від 27.09.2023 не відповідає умовам, наведеним в даній статті. Пунктом 5 Контракту №27042023 від 27.04.2023 визначено, що оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок Продавця, шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця. Форма оплати визначається окремо до кожної поставки, про що зазначається в специфікації. Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Специфікацією №10 від 13.09.2023 не встановлено чіткі умови та строки оплати за товар, а лише зазначено післяплата. При цьому, в інвойсі №11/09/2023 від 13.09.2023 вказано термін оплати - 16.09.2023, що свідчить про наявність на момент митного оформлення банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару. Проте таких документів, згідно з п.4 ч.2 ст.53 МК України, декларантом до митного оформлення не надано. Наданий витяг з сайту www.truckhandel.pl не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки не містить достатньої інформації для ідентифікації з оцінюваним товаром, зокрема, не містить інформації щодо типу двигуна, потужності. Крім того, наявна в даному витязі інформація щодо пробігу транспортного засобу (899000 км) не відповідає наявним на фотографіях відомостям (277289,7 км) доданих декларантом до МД.

Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві б/н від 27.09.2023.

Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, ч.6 ст.54 цього Кодексу передбачено, що у зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У зв`язку з неможливістю застосування методу визначення митної вартості 2а (ст.59 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно зі статтею 60 МК України. Рівень митної вартості, з урахуванням умов поставки DAP згідно міжнародних Правил «Інкотермс», торгової марки та моделі транспортного засобу, становить 90000 євро (МД №UA305160/2023/031171 від 20.09.2023).

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205050066915U0 від 06.10.2023.

Вважаючи оспорюване рішення протиправним, ТзОВ 777 Авто-Трейд Інтернешнл звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Суд дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.02.2021 по справі №826/8228/16.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За змістом розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МКУ, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товарів митному органу до МД надано контракт №27042023 від 27.04.2023, специфікацію №10 від 13.09.2023 та рахунок-фактуру (інвойс) №11/09/2023 від 13.09.2023.

Крім того, декларантом було надано сертифікат з перевезення (походження) товару №PL/MF/AT0058839 від 15.09.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.01.2012, висновок експерта №622 від 22.09.2023, договір про надання послуг митного брокера №04/09 від 04.09.2020 та копію МД країни відправлення MRN23PL341010E0279588 від 14.09.2023.

Згідно ч.1, 2, 3, 5, 6, 8 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.001625.

Частинами 4-5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що в оспорюваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів.

Вказані розбіжності, на думку колегії суддів, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

При цьому, позивачем для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (за ціною договору (контракту)) разом із МД були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Як видно з матеріалів справи, контрактом №27042023 від 27.04.2023 визначено обов`язок продавця поставляти товар - транспортні засоби нові та які були у використанні, натомість покупець зобов`язувався прийняти та оплатити їх на умовах, визначених у специфікаціях та інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. Товар, що поставляється, має бути поставлений в повній відповідності до вимог, на умовах та за цінами, зазначеними в специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту. Валютою платежу за цим контрактом є євро. Умови поставки і вантажовідправник обговорюється додатково у товарно-супровідних документах відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року.

Специфікацією №10 від 13.09.2023 до контракту визначено предмет та умови поставки товару - автобус VAN HOOL td927 Astromega №YE2927SD352D54160, що був у використанні, ціну - 29000,00 євро та умови оплати - післяоплата.

Відповідно до рахунку-фактури №11/09/2023 від 13.09.2023, вартість товару становить 29000,00 євро (наявні посилання на контракт №27042023 від 27.04.2023, специфікацію №10 від 13.09.2023).

Ціна товару в рахунку-фактурі №11/09/2023 від 13.09.2023 (29000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205050064202U0 (графа 22).

Крім того, у специфікації №10 від 13.09.2023 визначено умови поставки - DAP Шегині відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Також, в матералах справи наявна платіжна інструкція в іноземній валюті №39 від 04.10.2023 на суму 29000,00 євро, в якій зазначено призначення платежу : контракт №27042023 від 27.04.2023 та специфікація №10 від 13.09.2023, що підтверджує реальність здійснення господарської операції. При цьому, позивачем дотримано порядок оплати товару, який згідно контракту визначається окремо до кожної поставки, про що зазначається в специфікації.

Відтак, колегія суддів не враховує доводи митного органу про те, що в специфікації №10 від 13.09.2023 не встановлено чіткі умови та строки оплати за товар, а лише зазначено післяоплата, в інвойсі №11/09/2023 від 13.09.2023 вказано термін оплати - 16.09.2023.

Колегія суддів вважає, що на митну вартість товару жодним чином не впливає та обставина, що вартість товару згідно інвойсу №11/09/2023 від 13.09.2023 не відповідає вартості товару згідно копії МД країни відправлення, оскільки така є надуманою, адже очевидним є те, що в МД країни відправлення йдеться про статистичну вартість (митну) в національній валюті в державі-члена Євросоюзу, де подається МД, тобто, наведене числове значення у злотих при конвертації валют у митних цілях в Республіці Польща.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що митний орган немав труднощів перевірити це числове значення за курсом валют, при тому, що позивачем до пояснень було долучено Kursy srednie do ustalania wartosci celnej (art. 53 ust. 1 lit. a) UKC), stosowane od 1.09.2023 r. do 30.09.2023 r. Tabela nr 162/A/NBP/2023 z. dnia 2023-08-23 (Середні ставки для визначення митної вартості (стаття 53(1 )(а) UCC), що застосовуються з 1/10/2023 до 31/10/2023 Таблиця №182/А/НБП/2023 від 20.09.2023), з відповідним перекладом на українську мову.

Також, як встановлено судом, митний орган у повідомленні декларанту вказав на необхідність подання додаткових документів, зокрема, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається.

Позивачем митному органу повідомлено, що оцінюваний автобус придбаний в компанії SETTE Group Sp.z.o.o, ні продавець, ні покупець не передавали своїх прав та зобов`язань по контракту третім особам, будь-яких посередницьких та комісійних договорів із третіми особами товариство не укладало, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не оплачувалось.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять

Чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що вимога про надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, договору (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням контракту, виписки з бухгалтерської документації, висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією відповідно до ч.3 ст.53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про всі числові значення складових митної вартості товарів.

Проте, не встановлено таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

З матеріалів справи видно, що на момент митного оформлення товару строк оплати ще не настав (відповідно до специфікації №10 від 13.09.2023 передбачено післяплату).

Разом з тим, декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №39 від 04.10.2023 на суму 29000,00 євро, у якій у призначенні платежу є посилання на контракт №27042023 від 27.04.2023 та специфікацію №10 від 13.09.2023, що додатково підтверджує вартість товару.

При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Зазначене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Колегія суддів зазначає, що МД країни відправлення в контексті положень ч.2 ст.53 МК України, не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч.6 ст.53 цього Кодексу, її декларант може подати за власним бажанням.

Також копію МД країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч.3 ст.53 МК України.

У даній справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. МД країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

З огляду на документальне підтвердження вартості придбання оцінюваного товару, колегія суддів критично оцінює дії відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати.

Відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

На думку колегії суддів, надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до якої, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наявність однієї лише вказівки митного органу на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Між тим, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами МКУ.

При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22)

Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення, у зв`язку з чим таке є протиправним.

Також, колегією суддів не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року по справі №140/1717/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук