Постанова

від 09.10.2024 по справі 380/17047/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17047/23 пров. № А/857/15532/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ковели М. В.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року (прийняте в м. Львові суддею Хомою О. П.; складене в повному обсязі 31 травня 2024 року) в адміністративній справі № 380/17047/23 за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року ОСОБА_3 (далі також позивач), як співвласник об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Кайзервальд-Львів», звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.09.2023, просила:

- визнати рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради (далі також - ЛМР) від 30.06.2023 (згідно з витягом з протоколу № 31 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 30.06.2023) неправомірним і таким, що порушує законні права та інтереси позивача та скасувати його;

- визнати неправомірними дії узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 30.06.2023 за зверненням ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від 28.03.2023 щодо вирішення земельного спору в частині погодження меж земельними ділянками на АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірним рішенням узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради задоволено заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про погодження меж земельної ділянки на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22.06.2021 у справі № 463/8608/19, яким визнано припиненим право постійного користування ОСББ «Кайзервальд-Львів» земельною ділянкою, площею 0,1644 га за адресою: м. Львів, вул. Харківська, буд. 19, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ЛВ № 50602020 від 22.07.1999 в частині земельної ділянки, площею 536,5 кв. м. Вважає таке звернення третіх осіб передчасним, позаяк на рішення суду від 22.06.2021 у справі № 463/8608/19 ОСББ «Кайзервальд-Львів» подано апеляційну скаргу і таке не набрало законної сили. Окрім того, ухвалою Верховного Суду від 09.07.2021 у справі № 463/2495/17 відкрито провадження у справі про визнання недійсним (нікчемним) договорів про спільну діяльність, на підставі яких будинок АДРЕСА_1 неправомірно перейшов у власність громадян Матренків (до якого виділяється земельна ділянка з площею 536, 5 кв. м). Вважає, що до вирішення справи № 463/2495/17 не можна вирішувати жодних питань щодо визнання припиненим права постійного користування ОСББ «Кайзервальд-Львів» земельною ділянкою площею 0,1644 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Також звертає увагу, що земельна ділянка ОСББ не має присвоєного кадастрового номера. Посилаючись на статтю 120 Земельного кодексу України зазначає, що неможливо виділити частину земельної ділянки (неможливо встановити межі) на тій земельній ділянці, оскільки її не існує в Державному земельному реєстрі. Тобто, прийняття Личаківським районним судом м. Львова рішення від 22.06.2021 у справі № 463/8608/19 є таким, що його неможливо виконати. Також вони звертали увагу комісії на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не зверталися до ОСББ з приводу погодження меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , а одразу звернулися до комісії. Тобто, підстав звертатися до комісії у вказаних осіб взагалі не було, а отже комісія повинна була відмовити у розгляді їх заяви принаймні до отримання (чи не отримання) відмови від ОСББ.

Враховуючи викладене, вважає рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 30.06.2023 передчасним і протиправним та просить його скасувати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила позивач ОСОБА_3 , яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції суперечать вимогам статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка передбачає закриття провадження у справі з тієї підстави, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З огляду на встановлений у судовому засіданні факт набуття у власність спірної земельної ділянки третіми особами на підставі ухвали Львівської міської ради, вбачається виникнення спору про право. А відтак суд не вправі був постановляти рішення про відмову у задоволенні позову. Також суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача та фактичним обставинам у справі.

Також рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, який вважає, що рішення суду першої інстанції є абсолютно не обґрунтованим, таким, що не базується на нормах чинного законодавства та не відповідає їм. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення узгоджувальної комісії є передчасним, позаяк земельні спори за участю сторін у цій справі не мали свого закінчення розгляду в судових інстанціях. Також на час розгляду питання узгоджувальною комісією не було достеменно відомо, яка саме площа земельної ділянки належить ОСББ «Кайзервальд-Львів», що унеможливлювало встановлення будь-яких меж. Також земельна ділянка ОСББ взагалі не має присвоєного кадастрового номера і неможливо виділити частину земельної ділянки (встановити межі) на тій земельній ділянці, яка не існує в Державному земельному кадастрі. Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не зверталися до ОСББ з приводу погодження меж земельної ділянки, а одразу звернулися до комісії; тому комісія повинна була відмовити їм у розгляду заяви принаймні до отримання (чи не отримання) відмови від ОСББ. Також вказав, що повністю підтримує апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 .

Львівська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , не погоджуючись із вимогами та доводами апеляційної скарги, вважаючи останню безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. З покликанням на фактичні обставини справи вважає, що узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Львівської міської ради діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством; жодного порушення прав позивача відповідачем внаслідок погодження меж земельних ділянок не відбулося, на що суд першої інстанції звернув увагу в своєму рішенні. Також вказує, що рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів, у зв`язку з прийняттям Львівською міською радою ухвали від 28.09.2023 № 3935, якою ОСОБА_2 та ОСОБА_6 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано земельну ділянку у спільну сумісну власність, необхідно вважати таким, що вичерпало свою дію у зв`язку з формуванням земельної ділянки та присвоєнням кадастрового номера, що вказує на відсутність предмета спору. Також зауважує, що у випадку, якщо скаржник під час розгляду справи судом першої інстанції заявляв, що спірні правовідносини набули приватно-правового характеру, йому необхідно було звернутися до суду з клопотанням про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України.

А тому Львівська міська рада просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З приводу апеляційної скарги ОСОБА_1 Львівська міська рада вказала, що останній не наділений адміністративною процесуальною правоздатністю та дієздатністю на подалі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, адже він не має у власності нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Харківська, не є членом ОСББ «Кайзервальд-Львів», відтак рішення суду першої інстанції не може впливати на його права та обов`язки, а зворотнє ним не було належним чином обґрунтоване та підтверджене належними доказами. Також суд першої інстанції неправомірно залучив ОСОБА_1 до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

А тому Львівська міська рада просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без розгляду та повернути її особі, що її подала.

Також Львівська міська рада надала письмові пояснення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та, з покликанням на фактичні обставини справи, судову практику і відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вказала, що не погоджується з вимогами та доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважає останню безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Вважає, що голова ОСББ «Кайзервальд-Львів» штучно створював умови для створення видимості незавершеності справи № 463/8608/19 з корисливих мотивів. А тому посилання апелянта на те, що справа не була закінчена на час подачі позову ОСОБА_7 до суду в цій справі не є релевантним, позаяк постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та є остаточною і оскарженню не підлягає. А у зв`язку з набранням рішенням суду першої інстанції в цій справі, яким припинено право постійного користування ОСББ «Кайзервальд-Львів» частиною земельної ділянки у ОСОБА_2 та ОСОБА_6 виникла можливість (право) звернутися до Львівської міської ради із заявою про встановлення та погодження меж спірної земельної ділянки; при цьому узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Львівської міської ради діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Тобто, на час звернення позивача до суду з цим позовом, рішення узгоджувальної комісії жодним чином не порушувало її прав, як члена ОСББ «Кайзервальд-Львів», позаяк право постійного користування ОСББ спірною земельною ділянкою було припинене.

Тому просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без розгляду та повернути її особі, що її подала, відповідно до частини четвертої статті 298 КАС України.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційних скарг з аналогічних підстав; просить апеляційні скарги задовольнити. Представник відповідача та третя особа ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші особи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без участі та просила розглядати справу за відсутності позивача та її представника; вимоги апеляційної скарги підтримує.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційні скарги необхідно частково задовольнити таких підстав.

Як встановлено судом, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22.06.2021 у справі № 463/8608/19, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07.09.2022, визнано припиненим право постійного користування ОСББ «Кайзервальд-Львів» земельною ділянкою, площею 0,1644 га, за адресою: м. Львів, вул. Харківська, 19, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ № 50602020 від 22.07.1999 в частині земельної ділянки, площею 536, 5 кв. м з такими розмірами по периметру в метрах (по ходу годинникової стрілки): по контуру від вул. Харківська 12,42; по межі поділу 25,20; 2,89, 17,90; по контуру 12,50; по межі поділу 23,93; 1,15; по житловому будинку (стінах); по межі поділу 1,15; 2,67 (згідно висновку експерта № 11/09-19я від 30.09.2019).

Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 463/8608/19, яка набрала законної сили, касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22.06.2021 та постанову Львівського апеляційного суду від 07.09.2022 в частині позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про визнання припиненим права користування земельною ділянкою та судового збору скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про визнання припиненим права користування земельною ділянкою відмовлено.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22.06.2021 та постанову Львівського апеляційного суду від 07.09.2022 в частині позовних вимог ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСББ «Кайзервальд-Львів» про визнання припиненим права користування земельною ділянкою залишено без змін.

У зв`язку з цим 28.03.2023 ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулися до узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ЛМР щодо погодження меж земельної ділянки площею 536,5 кв. м у АДРЕСА_1 , до якого долучили:

- акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;

- лист Держгеокадастру № 32-13-0.91-2477/15-22 від 03.10.2022;

- ухвалу ЛМР № 1712 від 26.07.2012;

- копії трьох судових рішень у справі у справі № 463/8608/19;

- встановлений судом варіант порядку користування земельною ділянкою на вул. Харківській, 19 відповідно до висновку експерта;

- карту межуючи земельних ділянок по вул. Харківській;

- копію Державного акта на право постійного користування землею від 22.07.1999 серії ЛВ № 50602020.

Співвласники ОСББ «Кайзервальд-Львів» 29.06.2023 звернулися до узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ЛМР із заявою від 29.06.2023, у якій просили до закінчення розгляду Верховним Судом справи № 463/8608/19 та справи № 463/2495/17 не вирішувати жодних питань щодо визнання припиненим права постійного користування ОСББ «Кайзервальд-Львів» земельною ділянкою площею 0,1644 га, розташованою за адресою: м. Львів, вул. Харківська, буд. 19, згідно Державного акта на право постійного користування землею ОСББ «Кайзервальд-Львів» серії ЛВ № 50602020 від 22.07.1999 в частині земельної ділянки площею 536,5 кв. м та виділення (відводу) її в приватну власність до будинку № 21 сім`ї Матренків.

Узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів ЛМР листом від 18.05.2023 повідомила зацікавлених осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та голову ОСББ «Кайзервальд-Львів», про те, що засідання комісії відбудеться 02.06.2023.

Узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів ЛМР на своєму засіданні 02.06.2023 перенесла розгляд звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від 28.03.2023 та звернення ОСББ «Кайзервальд-Львів» від 29:06.2023, що підтверджується витягом з протоколу засідання № 30 від 02.06.2023.

Листом від 16.06.2023 узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів ЛМР повідомила зацікавлених осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та голову ОСББ «Кайзервальд-Львів», про те, що засідання комісії відбудеться 30.06.2023.

За результатами розгляду звернень ОСОБА_2 і ОСОБА_6 від 28.03.2023 та ОСББ «Кайзервальд-Львів» від 29.06.2023, від 30.06.2023, від 01.06.2023 та від 03.06.2023 узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів ЛМР винесла рішення, оформлене протоколом № 31 від 30.06.2023, яким погодила межі земельної ділянки по лініях В-Г та Г-А на АДРЕСА_1 відповідно до акта встановлення і узгодження меж земельної ділянки (виконавець робіт КП «Картограф»).

Вважаючи рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ЛМР щодо погодження меж земельної ділянки по лініях В-Г та Г-А на АДРЕСА_1 , оформлене протоколом № 31 від 30.06.2023, протиправним, ОСОБА_3 звернулася до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ЛМР не є рішенням органу місцевого самоврядування в розумінні статей 152 та 158 Земельного кодексу, оскільки оформлене протоколом № 31 від 30.06.2023 рішення про погодження меж земельної ділянки не створює для сторін жодних правових наслідків з виникненням прав та обов`язків, а є лише підставою для прийняття органом місцевого самоврядування ухвали.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла таких висновків.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

При цьому, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній норм термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За правилами абзацу першого статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 Цивільного кодексу України).

Аналіз змісту вказаних статей дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Згідно з наведеними процесуальними нормами до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, і вирішення земельних спорів.

Частинами першою, третьою, п`ятою статті 158 Земельного України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до статті 159 Земельного кодексу України земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання.

Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

Згідно зі статтею 160 Земельного кодексу України сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

А за змістом статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів ЛМР діє від імені Львівської міської ради, у зв`язку з чим прийняті нею рішення по суті такого спору породжують певні права та обов`язки визначеного кола осіб, отже можуть бути оскаржені в порядку та спосіб, установлені для рішень, прийнятих безпосередньо самим органом місцевого самоврядування.

Ухвалою Львівської міської ради від 22.04.2021 № 592 «Про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів» утворена узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Львівської міської ради та затверджено Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів (далі Положення).

Відповідно до пункту 1.3 Положення узгоджувальна комісія розглядає земельні спори у межах Львівської міської територіальної громади щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні громадян, та додержання громадянами та юридичними особами правил добросусідства.

Пунктом 1.4. Положення встановлено, що основною формою діяльності узгоджувальної комісії є засідання; основним документом, який створює комісія, є протокол. За результатами розгляду спорів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, дотримання громадянами правил добросусідства, узгоджувальна комісія готує своє рішення, яке оформляється відповідно до протоколу і яке підписують голова та секретар узгоджувальної комісії.

Відповідно до пункту 2.1. Положення однією із функцій узгоджувальної комісії є розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з таких питань земельних спорів.

Відповідно до пункту 4.2. Положення земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності на засіданні комісії однієї зі сторін спору при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди відсутньої сторони на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладення розгляду спору може бути лише з поважних причин.

Відповідно до пункту 1.5 Положення рішення узгоджувальної комісії є підставою для прийняття ухвали міської ради про затвердження документації із землеустрою.

Предметом оскарження у цій справі є рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів ЛМР, оформлене протоколом засідання комісії № 31 від 30.06.2023, яким погоджено межі земельної ділянки по лініях В-Г та Г-А на вул. Харківській, буд. 21 у м. Львові відповідно до акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів ЛМР винесла рішення, оформлене протоколом № 31 від 30.06.2023, яким погодила межі земельної ділянки по лініях В-Г та Г-А на вул. Харківській, 21 у м. Львові відповідно до акта встановлення і узгодження меж земельної ділянки (виконавець робіт КП «Картограф») у зв`язку з відсутністю згоди між суміжними землевласниками - членами ОСББ «Кайзервальд-Львів» та ОСОБА_9 і ОСОБА_6 .

Разом з тим, встановлено, зокрема, що позивач не погоджується із таким встановленням меж земельної ділянки, зокрема, в частині виділеної сім`ї Матренків площі, при тому, що таке рішення порушує права позивача та інших співвласників ОСББ «Кайзервальд-Львів» в користуванні їх прибудинковою територією, зокрема, такий розподіл унеможливлює (в разі потреби) проїзд техніки (пожежного автомобіля) з боку саду до будинку № 23, альтанки, гойдалки, інших господарських споруд, оскільки ширина проїзду між будинком № 23 та межею сусідньої ділянки становить лише 2,2 м, що не відповідає протипожежним нормам ДБН (повинна бути 2,75 м); у зв`язку з таким розподілом проведені від їхнього будинку до міських магістралей комунікації будуть проходити по земельній ділянці Матренків тощо.

Також позивач вказує на процедурні порушення, допущені в ході прийняття рішення узгоджувальною комісією.

Тобто, предметом судової перевірки у вказаній справі є рішення узгоджувальної комісії про погодження меж між спірними земельними ділянками.

Таке рішення має значення для позивача як для землекористувача, оскільки погоджені комісією межі земельних ділянок позбавляють її, за її твердженням, належного користування земельною ділянкою, що перебуває в користуванні ОСББ «Кайзервальд-Львів».

Отже, якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо користування земельною ділянкою під її будинком, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

А відтак, вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства як така, у якій відсутні ознаки публічно-правового спору.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 583/2715/16-ц.

Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 лютого 2019 року в справі № 442/4174/16-а та від 11 листопада 2020 року в справі № 466/6586/19-ц.

Таким чином, спір у справі, що розглядається, регулюється нормами цивільного права; цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту приватного інтересу позивача.

Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій зокрема у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 363/2449/14-а, від 18 квітня 2018 року у справі № 369/13240/14-а та від 13 червня 2018 року у справі № 554/4857/16-а.

Згідно вимог пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 319 КАС України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Статтею 239 КАС України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Оскільки у справі, що розглядається, суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами адміністративного судочинства, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства та право на подачу заяви відповідно до статті 239 КАС України протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року в адміністративній справі № 380/17047/23 скасувати.

Провадження в адміністративній справі № 380/17047/23 за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. ІльчишинПовне судове рішення складено 17.10.24