Постанова

від 18.10.2024 по справі 300/8883/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/8883/23 пров. № А/857/8587/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл., Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 12.03.2024р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

20.12.2023р. (згідно із відомостями ярлика на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Полтавській обл. № 926020108771 від 30.11.2023р. про відмову у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу»;

зобов`язати Головне управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Івано-Франківській обл. перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з 21.11.2023р. відповідно до п.12 розділу ХІ Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» та ст.37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу», здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках №№ 207, 208, виданих 20.11.2023р. Білоберізькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської обл. (а.с.1-15, 37).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.39-40).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Полтавській обл. № 926020108771 від 30.11.2023р. про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу»; зобов`язано ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15.07.1994р. по 04.04.2002р. в Білоберізькій сільській раді на посаді сільського голови до стажу державної служби та перевести на пенсію державного службовця з 21.11.2023р. відповідно до п.12 розділу ХІ Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» та ст.37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу» (а.с.71-76).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.80-85).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що право на призначення пенсії, а не на переведення на інший вид пенсії, відповідно до ст.37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу» мають особи: які станом на 01.05.2016р. займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами КМ України; які станом на 01.05.2016р. мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами КМ України. Пенсії відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (ст.37 Закону № 3723-ХІІ), призначаються особам, які: 1) досягли пенсійного віку; 2) мають страховий стаж; 3) не призначали пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ; 4) на день набрання чинності Законом №889-VІІІ обіймають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами КМ України незалежно від факту роботи на державній службі на 01.05.2016р.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 з 03.04.2002р. по 18.05.2011р. отримував пенсію по інвалідності, призначену згідно Закону № 3723-ХІІ, з 19.05.2011р. по 28.02.2023р. пенсію за віком, призначену згідно Закону № 3723-XII, тому відсутні підстави вважати, що в цьому випадку йдеться про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» вперше.

Окрім цього, підстави для перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців відсутні, позаяк законодавство не регламентує права особи на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати, не визначає порядку та умов здійснення такого перерахунку.

Отже, підстави для переведення ОСОБА_1 знову на пенсію відповідно до Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу», з врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на жовтень 2023 року № 208 від 20.11.2023р., є відсутніми.

Позивач ОСОБА_1 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.116-125).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл.

Згідно записів №№ 8-9, 16-25 трудової книжки ОСОБА_1 від 11.11.1968р. (а.с.21-23) останній:

з 29.11.1969р. по 25.12.1971р. проходив службу в рядах ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

з 05.09.1972р. по 26.12.1973р. обраний секретарем комітету комсомолу колгоспу ім.Івана Франка Верховинського району;

27.12.1973р. затверджений на посаді інструктора Верховинського райкому комсомолу;

з 15.08.1974р. по 24.12.1977р. працював зав. відділом Верховинського райкому комсомолу;

з 25.12.1977р. по 01.09.1982р. затверджений на посаді інструктора Організаційного відділу Верховинського райкому партії;

з 27.10.1984р. по 04.08.1993р. обраний головою Верховинського райкому профспілки працівників сільського господарства;

22.02.1994р. прийнято присягу державного службовця;

21.03.1994р. присвоєно 14 ранг державного службовця;

з 15.07.1994р. по 04.04.2002р. обраний головою Білоберізької сільської ради;

22.12.2001р. прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування;

22.12.2001р. присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

з 02.12.2003р. по11.07.2005р. працював на посаді бухгалтера у Верховинському територіальному центрі обслуговування пенсіонерів та інвалідів (а.с.21-23).

З 03.04.2022р. по 18.05.2011р. позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу»; з 19.05.2011р. по 28.02.2023р. отримував пенсію по віку відповідно до Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу»; з 01.03.2023р. його переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.27, 28).

21.11.2023р. позивач звернувся із заявою до ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. про перехід на пенсію за віком відповідно до п.12 розділу ХІ Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» та ст.37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу», до якої долучив довідки про складові заробітної плати №№ 207, 208, видані 20.11.2023р. Білоберізькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської обл. (а.с.48-49).

До вказаної заяви позивач долучив, зокрема, довідку Білоберізької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської обл. № 208 від 20.11.2023р. «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця» (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) на суму 21350 грн.; довідку Білоберізької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської обл. № 207 від 20.11.2023р. «Про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби (а.с.29-30).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФ України в Полтавській обл. визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2023р.

За результатами зазначеної заяви відповідачем ГУ ПФ України в Полтавській обл. прийнято рішення № 926020108771 від 30.11.2023р. про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу». У зазначеному рішенні відповідач вказав, що у разі поновлення пенсії за віком відповідно до Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу» з врахуванням індексації відповідно до п.5 постанови КМ України № 168 від 24.02.2023р. розмір пенсії ОСОБА_1 зменшується, тому підстави для проведення перерахунку пенсії є відсутніми (а.с.35-36).

Про вказане рішення позивача повідомлено листом ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. № 0900-0205-8/63128 від 08.12.2023р.(а.с.34).

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.4 ч.2 с.46 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби.

Отже, період роботи позивача в Білоберізькій сільській раді на посаді сільського голови зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, оскільки умови щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби в розглядуваному випадку дотримані, тому позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІ Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» та ст.37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу» з 21.11.2023р.

Водночас, оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, ще не проведено та відповідно позивач не отримував відмову в здійсненні такого перерахунку пенсії виходячи із даних, вказаних у довідках №№207, 208, виданих 20.11.2023р. Білоберізькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської обл., тому передчасними є позовні вимоги в частині переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», виходячи із стажу та із заробітної плати згідно із вказаними довідками про складові заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Частиною першою ст.4 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з ч.1 ст.10 цього Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями абз.2 ч.3 ст.45 вказаного Закону передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії..

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016р. визначалися Законом України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу».

Відповідно до ч.1 ст.37 цього Закону на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу») право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016р. правове регулювання спірних правовідносин зазнало змін.

Зокрема, відповідно до ст.90 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами п.12 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу», але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

При цьому, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу», а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016р. (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України № 3723-ХІІ від 16.12.1993р. «Про державну службу» вік та страховий стаж.

Такий висновок відповідає правовій позиції, яка викладена у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.04.2018р. у зразковій справі № 822/524/18 та у постановах від 26.06.2018р. у справі № 676/4235/17, від 10.04.2019р. у справі № 607/2474/17.

Як установлено під час судового розгляду, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду заяви позивача про перерахунок/переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідач відмовив у переведенні на інший вид пенсії, вказуючи на те, що в результаті такого перерахунку розмір пенсії зменшиться.

Водночас, пенсійний орган не заперечує зарахування періоду роботи позивача в Білоберізькій сільській раді на посаді сільського голови до стажу державної служби.

Щодо вказаних доводів відповідача, апеляційний суд зазначає, що звернувшись із заявою від 21.11.2023р. до ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. позивач реалізував право на переведення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

При цьому, апеляційний суд враховує, що позивачем на дату звернення із заявою від 21.11.2023р. та прийняття спірного рішення було дотримано умови щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби для переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», що не заперечується відповідачами.

Частиною 1 ст.10 Закону України №1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Отже, законодавством визначено право особи на вид пенсії за її особистим вибором. Оскільки позивач має право на різні види пенсії та виявив бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідач зобов`язаний здійснити відповідне переведення, а протилежні доводи відповідача не обґрунтовані та не враховані судом.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. /Порядок № 22-1/.

Відповідно до абз.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з п.4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Тобто, призначення та переведення на інший вид пенсії відбувається за заявочним принципом.

Відповідно до п.4.2 Порядку № 22-1 прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01.01.2004р., що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з п.4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до п.4.8 Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 17.01.2018р. «Деякі питання документування управлінської діяльності».

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-VI документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Отже, за результатами розгляду заяви особи територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів зобов`язаний прийняти рішення.

Рішення щодо розгляду заяви позивача прийняв та, відповідно, обчислення його стажу, врахування віку здійснював саме пенсійний орган.

Позивач мав законне сподівання на переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

При цьому, апеляційної інстанції зауважує, що оскаржуване рішення ГУ ПФ України в Полтавській обл. про відмову в призначенні позивачу пенсії ухвалене з формальних підстав з огляду на те, що пенсійний орган не був позбавлений об`єктивної можливості визначити розмір пенсії позивача, враховувавши належні складові заробітної плати, які були зазначені у поданих ним довідках.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2024р. у справі № 620/11015/23.

Зважаючи, що у заявлених спірних правовідносинах за результатами розгляду заяви позивача про переведення (перерахунок) пенсії відповідач ГУ ПФ України в Полтавській обл. прийняв рішення № 926020108771 від 30.11.2023р. про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з підстав, що не узгоджуються зі вказаними вище нормами, таке рішення безпосередньо порушує заявлене право позивача на пенсійне забезпечення.

Згідно з правовими позиціями Конституційного Суду України одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз.3 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення від 29.06.2010р. № 17-рп/2010); «принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності» (абз.6 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення від 20.12.2017р. № 2-р/2017).

Конституційний Суд України, в своїх рішеннях виходить з того, що громадяни розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, а тому непередбачувані й часті зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Враховуючи вищезазначене, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу».

Окрім цього, доводи апелянта щодо недоцільності переведення позивача на інший вид пенсії, що призведе до подальшого зменшення розміру пенсії, колегія суддів відхиляє, оскільки така обставина не заперечує саме існування суб`єктивного права позивача на призначення пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» та не може перешкоджати у реалізації наведеного права за умови відповідного волевиявлення особи.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами.

Реалізація права на соціальний захист та неприпустимість обмеження прав громадян на достатній життєвий рівень закріплений нормами Конституції України, відповідно до яких конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Суд обґрунтовано відхилив доводи відповідачів про те, що норми Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» не передбачають можливості здійснення перерахунку уже призначених пенсій державним службовцям, оскільки позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та згідно поданої ним заяви просив призначити йому інший вид пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу».

Таким чином, відповідач не довів правомірності свого рішення щодо відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу».

Звідси, рішення відповідача ГУ ПФ України в Полтавській обл. № 926020108771 від 30.11.2023р., яким позивачу відмовлено у переході на пенсії державного службовця, не ґрунтується на вимогах закону.

Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справі № 21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі № 317/4184/16-а; від 17.05.2019р. у справі № 511/777/17; від 11.07.2019р. у справі № 264/6292/16-а; від 10.10.2019р. у справі № 520/7533/17; від 13.02.2020р. у справі № 263/3478/17; від 17.07.2020р. у справі № 335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

Правовідносини щодо первинного призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», подальшого переходу на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і повернення до пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», розцінюються відповідно до положень чинного законодавства та усталеної судової практики як переведення на інший вид пенсії.

За правилами ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Виходячи з вищевикладеного, правильним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду, слід вважати зобов`язання ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15.07.1994р. по 04.04.2002р. в Білоберізькій сільській раді на посаді сільського голови до стажу державної служби та перевести на пенсію державного службовця з 21.11.2023р. відповідно до п.12 розділу ХІ Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» та ст.37 Закону України № 3723-XII від 16.12.1993р. «Про державну службу».

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача частково задоволені у визначений спосіб.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл.

Приймаючи до уваги викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2024р. в адміністративній справі № 300/8883/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного тексту судового рішення: 18.10.2024р.