Постанова

від 18.10.2024 по справі 344/21472/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 344/21472/23 пров. № А/857/18348/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівІщук Л.П.,

Обрізко І.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (головуючий суддя Кіндратишин Л.Р.) ухвалену у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківськ о 17 год. 04 хв. 27 червня 2024 року, повний текст ухвали складено 02 липня 2024 року, у справі №344/21472/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховинського районного відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області, Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

13.11.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Верховинського районного відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області, Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області, в якому просив: скасувати постанову інспектора Верховинського районного відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області, старшого лейтенанта Кішука С.В. серії ЕАС №7413480 від 28.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 червня 2024 позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов ОСОБА_1 подано поза межами строку звернення до суду за захистом свого порушеного права і при цьому будь-яких належних доказів щодо поважності причин пропуску цього строку, які об`єктивно та істотно перешкоджали зверненню до суду, і не залежали від волевиявлення позивача, матеріали справи не містять. Суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість розгляду даної справи по суті, а тому вважав за необхідне залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 червня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд розпочав розгляд справи по суті, тоді як залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду можливе лише до початку розгляду справи по суті. Також суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що пропуск строк становить лише три з половиною місяці, що вважає незначним строком, позивач не отримував оскаржуваної постанови, а з її змістом ознайомився в органах виконавчої служби 13.11.2023 невідкладно після того, як дізнався про її існування. Вказане в сукупності свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, що виключало можливість залишення позову без розгляду.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції в вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Так, 29.05.2024 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховинського районного відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області.

06.06.2024 ухвалою суду залучено до участі у справі в якості співвідповідача ГУНП в Івано-Франківській області.

14.08.2024 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, надано п`ятиденний строк для усунення недоліків.

27.06.2024 в судовому засіданні ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення із адміністративним позовом та залишено позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, ч. 1 Згідно ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Так частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

В свою чергу статтею 123 КАС України встановлені наслідки пропуску звернення до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини 2 цієї статті, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За положеннями частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 640/2228/20 Верховний Суд вказав на те, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, як вказував Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 640/2228/20, з аналізу положень статей 123, 171 КАС України випливає, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

При цьому суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

За висновком Верховного Суду закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.

До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку.

Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

В даному випадку позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 28.07.2023 лише 13.11.2023, тобто поза межами 10-денного строку на оскарження такої постанови, встановленого статтею 289 КУпАП.

При цьому, на виконання ухвали суду першої інстанції від 10.05.2024 року позивач просив поновити строк звернення до суду, однак суд першої інстанції при відкритті провадження у справі питання щодо поновлення строку звернення до суду не вирішував.

В подальшому судом були визнані неповажними причини пропуску строку, зазначені позивачем у поданому адміністративному позові та постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки він не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Проте суду апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції не досліджував обставин складення та вручення оскаржуваної постанови, не витребував і не оглянув відеозапису обставин її складення та не пересвідчився, чи дійсно позивач підписував оскаржувану постанову та що така йому вручалась, хоче саме на ці обставини покликався позивач стверджуючи про поважність причин пропуску встановленого законом строку.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення передчасної ухвали про залишення поданого ОСОБА_1 позову без розгляду, яка перешкоджає подальшому провадженню у даній адміністративній справі.

При цьому суд апеляційної інстанції не оцінює причини пропуску строку звернення до суду, оскільки суд першої інстанції не повною мірою таким оцінки, з покликанням на належні та допустимі докази поважності пропуску, не надав.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», у якій ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

За встановлених обставин, враховуючи норми КАС України, а також практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повною мірою з`ясував причини пропуску позивачем строку звернення до суду, та, як наслідок, не надав їм належної оцінки, що призвело до передчасного залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 320 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241, 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 червня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 344/21472/23 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко