Постанова

від 18.02.2025 по справі 344/21472/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 344/21472/23 пров. № А/857/1609/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Боднарчук Михайло Михайлович, на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року у справі № 344/21472/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховинського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

суддя в 1-й інстанції Кіндратишин Л.Р.,

дата постановлення ухвали 20.12.2024,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено, -

В С Т А Н О В И В :

13.11.2023 позивач звернувся до суду із позовом до інспектора Верховинського районного відділенні поліції ГУНП в Івано-Франківській області Кішук Сергія Васильовича, у якому просить: скасувати постанову вказаного інспектора серії ЕАС №7413480 від 28.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

В обґрунтування позову зазначено, що 13.11.2023 з матеріалів виконавчого провадження, що перебувають на виконанні у Верховинському відділі державної виконавчої служби у Верховинському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, йому стало відомо, що з нього підлягає стягненню штраф у сфері безпеки дорожнього руху у справі про адміністративне правопорушення.

Так, за матеріалами вказаного провадження 28.07.2023 інспектором Верховинського районного відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Кіщуком С.В. відносно позивача винесена оскаржувана постанова про те, що ним нібито було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП, керуючи транспортним засобом Volkswagen Colf, н.з. НОМЕР_1 о 13:55 год. порушив підпункт «а», пункт 2.1. Правил дорожнього руху.

Вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованою, а чинене правопорушення - недоведеним.

В день складення на нього постанови, він не керував транспортним засобом, зокрема не виконував технічної дії з метою приведення такого в рух, а знаходився в ньому не експлуатуючи його, тобто стоячи на місці на заправній станції в с. Верхній Ясенів Верховинського району. У той час до нього підійшов інспектор Верховинського районного відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області, старший лейтенант ОСОБА_2 та сказав, що хоче перевірити його документи, що не узгоджується із Законом України «Про національну поліцію».

Також зазначено, що оскаржувана постанова не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду, жодних доказів, показів свідків.

15.11.2023 ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Мелещенко Л.В. вказану справу передано за підсудністю до Верховинського районного суду Івано-Франківської області.

22.04.2024 ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалу судді від 15.11.2023 скасовано, справу передано на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

08.05.2024 складено акт про неможливість передачі справи раніше визначеному судді.

09.05.2024 згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано головуючій судді Кіндратишин Л.Р.

10.05.2024 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху, зокрема через відсутність клопотання щодо поновлення строку звернення до суду, надано строк для усунення недоліків.

20.05.2024 на виконання ухвали судді про залишення позову без руху, надано заяву про поновлення строку звернення до суду та позовну заяву в новій редакції, де відповідачем зазначено Верховинське районне відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області.

29.05.2024 ухвалою судді відкрито провадження у справі.

06.06.2024 ухвалою суду залучено до участі в справі у якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

27.06.2024 від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

27.06.2024 ухвалою суду у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позов залишено без розгляду ( а.с. 151-156).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 ухвалу суду від 27.06.2024 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду ( а.с. 185-189). У такій постанові суду зокрема зазначено, а.с. 4,5 «Проте суду апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції не досліджував обставин складення та вручення оскаржуваної постанови, не витребував і не оглянув відеозапису обставин її складення та не пересвідчився, чи дійсно позивач підписував оскаржувану постанову та що така йому вручалась, хоче саме на ці обставини покликався позивач стверджуючи про поважність причин пропуску встановленого законом строку», «При цьому суд апеляційної інстанції не оцінює причини пропуску строку звернення до суду, оскільки суд першої інстанції не повною мірою таким оцінки, з покликанням на належні та допустимі докази поважності пропуску, не надав».

27.11.2024 від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки ОСОБА_1 власноруч підписав оскаржувану постанову. Відтак, строк звернення на її оскарження минув 10.08.2023.

Ухвалою від 20.12.2024 у заяві позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, визнання поважними причин пропуску відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Верховинського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без розгляду.

Не погоджуючись із цією ухвалою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бондарчук Михайло Михайлович, оскаржив її в апеляційному порядку.

З такою ухвалою сторона позивача категорично не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

Апелянт вказав, що ухвалою від 18.10.2024 у цій справі у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено та позов залишено без розгляду. Апеляційний суд скасовуючи відповідну ухвалу відповідно до постанови від 18.10.2024 вважав таку ухвалу винесеною передчасно, оскільки суд першої інстанції не дослідив обставин складення оскаржуваної постанови, обставин вручення оскаржуваної постанови, не витребував відеозапису обставин складення оскаржуваної постанови; не оглянув витребуваного відеозапису; не пересвідчився чи дійсно позивач підписував оскаржувану постанову; не пересвідчився чи дійсно позивачу вручено оскаржену постанову.

Саме вказані обставини та факти повинен був дослідити суд першої інстанції при новому розгляді справи в суді першої інстанції.

Однак, відповідні обставини та факти залишилися не дослідженими.

Щодо відсутності відеозапису, то зазначено, що у оскарженій постанові не зазначено про здійснення відеофіксації будь-яким технічним засобом, а постанова не є безумовним свідченням вчиненого правопорушення.

Зауважує, що будь-яких належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП на підтвердження обставин, викладених у спірній постанові матеріали справи не містять, як і доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Заява про залишення позовної заяви без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті. У даній справі суд розглянув справу по суті, дослідив наявні у ній докази, провів судові дебати та видалився до нарадчої кімнати, де в порушення норм процесуального права, замість винесення рішення по суті виніс оскаржену ухвалу, якою залишив без розгляду позов позивача.

Щодо відмови в поновленні пропущеного строку звернення до суду, апелянт вказав, що позивач проживає у м. Івано-Франківськ і саме там зареєстрований.

13.11.2023 позивач перебуваючи у справах у Верховинському районі, ознайомився із матеріалами виконавчого провадження та йому стало відомо, що з нього стягують штраф у сфері безпеки дорожнього руху у справі про адміністративне правопорушення. Одразу після цього ним подано заяву до суду про скасування відповідної постанови. Раніше ніж 13.11.2023 позивач не міг дізнатися про існування оскарженої постанови, оскільки таку не отримував і поштою. При розгляді цієї справи відповідач не зміг довести та доказати того, що позивачу вручено копію оскарженої постанови, а також де знаходиться оригінал такої постанови. Відповідач не довів, що позивачу було відомо про спірну постанову раніше від 13.11.2023.

Апелянт просив скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.12.2024 у цій справі, поновити позивачу строк звернення до суду із адміністративним позовом; направити справу для продовження розгляду в Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Вказав, що у спірній постанові не зазначено, яким пристроєм здійснювалася відеофіксація правопорушення; тільки 13.11.2023 позивач дізнався про спірну постанову при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, про наявність якого його повідомили його родичі; наголосив на процесуальних порушеннях допущених судом першої інстанції, вважає, що заяву про залишення позову без розгляду можливо подати тільки до розгляду справи по суті, однак суд дослідив усі матеріали справи, видалився у нарадчу кімнату, а після цього прийняв ухвалу від 20.12.2024.

Просив скасувати ухвалу від 20.12.2024, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Відповідачі явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавали.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС 7413480, від 28.07.2023, що складена інспектором Верховинського районного відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області Кішук Сергієм Васильовичем, з`ясовано, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, що вчинене 28.07.2024 о 13:55:11 год. та накладено адміністративне стягнення у розмірі 20400 грн. Зокрема, за те що ОСОБА_1 керував т.з. Volkswagen Colf, н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування Верховинським судом від 18.07.2023 (належність автомобіля ОСОБА_3 ) ( а.с. 13).

Тобто, подія мала місце 28.07.2023.

Вказаний позов скеровано та зареєстровано Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 14.11.2024.

27.11.2024 від Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Вказане клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 власноруч підписав постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7413480 від 28.07.2023, підтверджуючи отримання її копії 28.07.2023. Відповідний підпис є доказом того, що позивач був проінформований про строки, передбачені законодавством. Тобто позивач мав можливість з 29.07.2024 для оскарження відповідної постанови. Однак, таку оскаржено тільки 14.11.2023, що свідчить про пропуск строку без надання доказів поважності причин його пропуску.

Відповідач 1 наголосив, що подія мала місце ще 28.07.2023, а надати відеозапис через такий значний проміжок часу неможливо, просив залишити без розгляду позовну заяву у зв`язку з пропуском строку звернення до суду із цим позовом.

Залишаючи позовну заяву без розгляду відповідно до ухвали від 20.12.2024, суд першої інстанції виходив з того, що проставлення особистого підпису на оскаржуваній, позивачем не заперечується. При цьому, твердження про те, що позивачу не було відомо під чим він ставить підпис, а також те, що постанова йому не вручалася, суд першої інстанції оцінив критично. Зокрема, що стосується пояснень позивача про те, що вважав, що розписується за порушення, пов`язане із «затемненими стопами», то такі є непослідовними, враховуючи, що позивач стверджує, що не керував транспортним засобом, автомобіль зареєстрований на іншу особу, а в подальшому жодним чином не реагує на розгляд справи інспектором, чи то вчинення дій щодо оплати штрафу за відповідне правопорушення, у якому був впевнений саме позивач. При цьому, позивач маючи посвідчення водія, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності, зокрема за наявними відомостями 18.07.2023, не міг не бути не обізнаним в процедурі розгляду справи про будь-яке правопорушення та повинен розумно реалізовувати у випадку порушення прав їх захист.

Строк зберігання відео фіксації з бодікамери становить 30 днів (розділ VIII Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026).

Щодо заяви ОСОБА_1 про ознайомлення «з матеріалами виконавчого провадження та надання копій виконавчих документів по АСВП №73047821» від 13.11.2023, на думку суду першої інстанції не є належним та достатнім доказом щодо неотримання, чи існування необізнаності про оскаржувану постанову до 13.11.2023.

Суд першої інстанції не заперечував права особи на поновлення строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, однак обґрунтування наведених позивачем обставин, зокрема існування підпису позивача на оскаржуваній постанові щодо ознайомлення з правами, її отримання, в контексті з пропуском строку більше ніж на чотири місяці мають бути послідовними та відображати реальні обставини.

Відтак, з позиції суду першої інстанції, доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом не пов`язані із об`єктивними перешкодами звернення до суду з огляду на встановлено, натомість, викликані пасивною та безпідставною поведінкою позивача.

Відсутність відеозапису розгляду адміністративної справи зумовлена саме фактом несвоєчасним звернення позивача до суду (більше ніж на чотири місяця), що об`єктивно зумовлює відсутність відповідного відео.

Натомість, безпідставне поновлення таких строків може також свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід`ємної складової принципу верховенства права.

Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, відтак суд дійшов висновку про відмову у поновлені такому строку на звернення до суду та залишення позов без розгляду.

Розглядаючи апеляційну скаргу по суті, суд апеляційної інстанції керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).

Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України встановлено, що суд ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Частиною 2 ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, під час вирішення питання про пропуск строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає з`ясуванню дата отримання цієї постанови.

Слід зазначити, що події, які досліджуються у межах цієї справи відбулися 28.07.2023 та тоді складено спірну постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 щодо вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.

До суду із цим позовом позивач звернувся 14.11.2023 (скеровано позов засобами поштового зв`язку), тобто з порушенням строку встановленого ст. 286 КАС України.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що позивач звертався до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до апеляційного суду на виконання вимог ухвали від 10.05.2024 про залишення позову без руху (а.с.59-62, 65-67). Таку заяву мотивовано тим, що будучи у справах у Верховинському районі позивачу 13.11.2023 з матеріалів виконавчого провадження, що перебувають на виконанні у Верховинському ВДВС стало відомо після ознайомлення з такими, що з нього підлягає стягненню штраф у сфері безпеки дорожнього руху у справі про адміністративне правопорушення. Одразу після цього ним подано позовну заяву до суду, оскільки відповідна постанова є протиправною та таку слід скасувати.

Суд першої інстанції розглянувши відповідну заяву позивача, а також клопотання Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області без розгляду (а.с.146-148), постановив ухвалу про залишення позову без розгляду від 27.06.2024, яку, у наслідку, відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції вказав про допущення судом першої інстанції порушень процесуального права, що зумовило постановлення передчасної ухвали про залишення поданого ОСОБА_1 позову без розгляду.

Проте, після надходження цієї справи до суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області повторно подало заяву про залишення відповідного позову без розгляду. В обґрунтування цієї заяви відповідач 1 вказав, що у спірній постанові позивач самостійно проставив свій підпис, який засвідчує факт ознайомлення з її змістом та, відповідно, строками оскарження постанови від 28.07.2023. Відповідні події щодо належного ознайомлення позивача із спірною постановою також підтверджувалися записом із боді-камери поліцейського, однак таке знищено на виконання вимог Інструкції №1026 від 18.12.2018, а тому відповідний запис станом на момент подання відповідного клопотання надати неможливо.

Надаючи оцінку заяві позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, апеляційний суд зазначає таке.

Так, за змістом оскаржуваної постанови позивач ознайомився із такою безпосередньо в день відповідної події 28.07.2023, про що проставив свій особистий підпис.

Цей факт свідчить про обізнаність позивача з підставами притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу саме з постанови від 28.07.2023 та дозволяло повноцінно реалізувати право на звернення з відповідним позовом до суду у межах строку встановленого законодавством.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції встановлено, що позивач не заперечував проставлення свого підпису у спірній постанові, однак його представник на стадії апеляційного перегляду ухвали від 20.12.2024 вже стверджував, що позивач наголошує, що підпис на постанові є схожим на його, однак ствердити, що відповідний підпис є підписом саме позивача не може.

У контексті викладеного, на запитання колегії суддів чи вживав позивач заходів для спростування факту підписання ним спірної постанови відповідь була негативною.

Також позивачем та його представником не аргументовано обставин щодо звернення до державного виконавця із заявою про ознайомлення із матеріалами відповідного виконавчого провадження саме 13.11.2023, які обставини зумовили таке звернення саме 13.11.2024 та які обставини передували такому зверненню.

Представник позивача повідомив, що постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла за місцем проживання родичів позивача, однак відповідні докази (наприклад, поштовий конверт) до матеріалів справи не надано.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, тому долучити його до матеріалів судової справи не є можливим, про що повідомив відповідач 1 у своєму клопотанні.

За таких обставин будь-які покликання на спростування чи підтвердження обставин, якими сторони мотивують свої позиції у спірній ситуації з покликаннями на наявніість чи відсутність відповідних відеодоказів, суд оцінює критично та визнає безпідставними. Ба більше, у спірній постанові відсутні відомості про технічні засоби, якими здійснювалася фіксація відповідного правопорушення. Однак, слід зауважити, що предметом дослідження є саме своєчасність звернення до суду із цим позовом, а не спірна постанова по суті.

Колегія суддів зазначає, що при пропуску строку звернення до суду такий строк може бути поновлений лише за наявності поважних причин. При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд першої інстанції вірно висновував, що право особи на поновлення строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення не заперечується, однак обґрунтування наведених позивачем обставин, зокрема існування підпису позивача на оскаржуваній постанові щодо ознайомлення з правами, її отримання, в контексті з пропуском строку більше ніж на три місяці мають бути послідовними та відображати реальні обставини.

Слід зазначити, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує усіх учасників цих правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять.

За таких обставин, не доведення суду обставин об`єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що позивач в апеляційній скарзі не вказав інших причин поважності пропуску строку звернення до суду.

За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду, оскільки такий подано з пропуском строку, встановленого ст. 286 КАС України, і поважних причин пропуску строку позивач не навів.

Стосовно покликань на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, то апеляційним судом не встановлено допущення судом першої інстанції порушення, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Боднарчук Михайло Михайлович залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2024 року у справі №344/21472/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 18.02.25