Постанова

від 18.10.2024 по справі 140/6505/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/6505/24 пров. № А/857/18261/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівІщук Л.П.,

Обрізко І.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-РЕЙС» на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 (головуючий суддя Дмитрук В.В.) ухвалену в м. Луцьк у справі № 140/6505/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-РЕЙС» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

23.06.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-РЕЙС» звернулось в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2023 №UA205050/2023/000777/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№UA205050/2023/033919.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-РЕЙС» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що повноваження ОСОБА_1 на представництво ТзОВ «Бізнес-Рейс» у Волинському окружному адміністративному суді у справі щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2023 №UA205050/2023/000777/2 (та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№UA205050/2023/033919 як похідної вимоги) належним чином не підтверджено, а тому позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-РЕЙС» подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не дослідив докази, що підтверджують повноваження адвоката Нечипорук І. С. на підписання та подання до суду позовної заяви в інтересах позивача. Скаржник вказує, що документи, які були передані ТОВ «БІЗНЕС-РЕЙС» адвокату Нечипорук І. С. на виконання умов договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 31.05.2024 (в тому числі, рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000777/2 від 22.12.2023), а також зміст доручень, що надані за договором вказують на те, що під час складання, а в подальшому при підписанні договору, була допущена технічна помилка/описка в п. 1.1. А саме в одній цифрі номеру рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів. Зокрема замість №UA205050/2023/000777/2 зазначено №UA202050/2023/000777/2 (цифри 2 та 5 є суміжними на бухгалтерській клавіатурі, що і стало причиною допущеної описки). Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому спірна ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повертаючи позивачу позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано документів визначених законодавством, які б засвідчували право представника звертатися до суду від імені позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Специфіка представництва в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 55 КАС України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або через представника.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що право на подання і підписання, зокрема, позовної заяви має особисто керівник, член виконавчого органу (для юридичних осіб, в яких створений такий орган) або представник на підставі довіреності.

Частиною сьомою статті 59 КАС України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Так, правові основи функціонування автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС) визначені в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (далі - Положення).

Наказом ДСА України №628 від 22 грудня 2018 року «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах» вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України (пілотних судах).

Пунктом 1 наказу ДСА України №247 від 1 червня 2020 року «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» (далі - Наказ №247) вирішено запровадити з 1 червня 2020 року в дослідну експлуатацію підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет» (далі - Підсистеми) у всіх місцевих, апеляційних судах України (крім Київського апеляційного суду) та Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, та з 1 липня 2020 року - в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (далі - пілотні суди).

Пунктом 2 Наказу №247 визначено, що пілотним судам у ході проведення дослідної експлуатації Підсистем керуватися вимогами, визначеними в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (із змінами), у частині функціонування Підсистем.

Отже, з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними адміністративними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому цими нормативно-правовими актами порядку.

Питання повноважності та юридичної сили документів, створених у підсистемі «Електронний суд», вже неодноразово досліджувалось Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у рішеннях від 19 жовтня 2021 року (справа №640/32183/20), 20 грудня 2021 року (справа № 560/9405/21).

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ХІ «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС (в редакції рішення Ради суддів України №17) з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми «Електронний суд». Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.

Відповідно до пунктів 9-11 розділу XI «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ №17, шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного повідомлення, встановленої адміністратором форми, автор доручення може його скасувати.

Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника (постанова Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №486/259/21).

У постанові від 30 червня 2021 року у справі №380/830/21 Верховний Суд зазначав, що особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі встановлені у частині сьомій статті 59 КАС України та пункті 9 Положення про АСДС, зі змісту яких випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично. Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді. При цьому, 1у випадку звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.

У постанові від 10 лютого 2022 року у справі №560/11791/21 Верховний Суд вказав, що представник учасника справи може подавати на підтвердження своїх повноважень довіреність або ордер в електронній формі, підписані належним електронним підписом. Таку можливість для представника сторони слід розглядати як додаткову конституційну гарантію, передбачену статтями 55 та 129 Конституції України: кожен має право на апеляційне оскарження судового рішення як особисто, так і через використання професійної правничої допомоги. Сучасний стан електронного судочинства в Україні враховує передові світові стандарти у сфері інформаційних технологій, дає змогу зробити його використання для особи зручним, а суду - уникати надмірного формалізму під час забезпечення доступу такої особи до правосуддя.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви поданої представником через підсистему «Електронний суд», була додана електронна довіреність від імені ОСОБА_2 (який згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником ТзОВ «БІЗНЕС-РЕЙС» та згідно з якою останній уповноважує ОСОБА_1 представляти його інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи). Така довіреність сформована в підсистемі «Електронний суд» 18 червня 2024 року, а відтак ОСОБА_1 мала право на звернення з адміністративним позовом в інтересах ТзОВ «БІЗНЕС-РЕЙС».

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що предметом договору від 31.05.2024 є рішення Волинської митниці за іншим номером, відмінним від рішення про коригування митної вартості товарів, що є предметом адміністративного позову, а відтак, даний факт виключає в цьому випадку можливість посилання на ордер як на документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги в даній справі виходячи з такого.

З огляду на імперативні вимоги статей 1, 3 КАС України про те, що процесуальні повноваження суду та порядок здійснення судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, адміністративний суд, для підтвердження повноважень особи на участь в судовому процесі через представника, має право вимагати тільки ті документи, які визначені статтею 59 КАС України (для підтвердження повноважень представника). Проте суд не має права відмовляти у доступі до правосуддя, якщо із поданих учасником справи або його представником документів можна установити вид участі в судовому процесі та повноваження такої особи.

У відповідності до частини 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача було надано разом з позовною заявою ордер на представництво ТзОВ «БІЗНЕС-РЕЙС» у Волинському окружному адміністративному суді, згідно якого договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає передчасними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ТзОВ «БІЗНЕС-РЕЙС».

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі Valkova v. Bulgaria (заява № 48149/09; пункт 19) Суду доводиться з`ясовувати, чи було процедурне обмеження щодо доступу до суду, застосоване судом у національному остаточному рішенні, чітким, доступним та передбачуваним у значенні практики Суду, чи переслідувало воно законну мету та чи було пропорційним з цією метою (див. рішення у справі «Lupas and others v. Romania», Заяви № 1434/02, 35370/02 та 1385/03, пункт 67).

ЄСПЛ також у справі «Корня проти Республіки Молдова» (заява № 22735/07, п.п. 21-26; констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції) зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним й може підлягати в деяких випадках обмеженням. Суд повинен переконатись у тому, що застосовані заходи не обмежують та не знижують можливості доступу до суду таким чином, що порушується сам зміст цього права. Більше того, обмеження буде неспівмірним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо не існує розумної співмірності між застосованими заходами і переслідуваною метою (рішення у справі «Уейт і Кеннеді проти Німеччини», заява № 26083/94, пункт 59). Право на доступ до суду буде порушеним, коли регулювання не переслідує більше мету правової безпеки і належного управління правосуддям, а являє собою бар`єр, який перешкоджає особі добитися розгляду по суті своєї справи компетентним судом (рішення у справі «Цалкізіс проти Греції», заява № 11801/04, пункт 44).

За встановлених обставин, враховуючи норми КАС України, а також практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву позивачу, взявши до уваги лише Договір про надання правової допомоги від 31.05.2024, натомість відкинувши інші належні документи, які підтверджують повноваження представника позивача.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 320 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241, 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-РЕЙС» задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року про повернення позовної у справі № 140/6505/24 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко