Рішення

від 05.12.2024 по справі 140/6505/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6505/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Рейс» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Рейс» (далі ТзОВ «Бізнес-Рейс») звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування: рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2023 №UA205050/2023/000777/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033919.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 13.12.2023 між фірмою «Autohandel H Korblet» (Нідерланди) та ТзОВ «Бізнес-Рейс» було укладено контракт №29. За умовами контракту продавець фірма «Autohandel H Korblet» (Нідерланди) зобов`язалася поставити позивачу товар (транспортні засоби) остаточна кількість якого позначена в інвойсі, проформі та/або специфікації на кожну окрему партію товару.

13.12.2023 фірма «Autohandel H Korblet» (Нідерланди) виставила позивачу інвойс на загальну суму 10300 євро. На виконання умов контракту №29, позивач переказав на фірми «Autohandel H Korblet» (Нідерланди) грошові кошти у сумі 10300 євро.

Позивач з метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав відповідачу митну декларацію №23UA205050076759U2 від 22.12.2023 контракт №29 від 13.12.2023, укладений між ТзОВ «Бізнес-Рейс» та фірмою «Autohandel H Korblet» (Нідерланди); платіжну інструкцію в іноземній валюті №253 від 20.12.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу GH890337 від 10.11.2023; інші некласифіковані документи, зокрема: фото свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ч. 1 № НОМЕР_1 від 10.11.2023 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з короткотерміновими номерними знаками № НОМЕР_2 від 22.12.2023; договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів №2/2020-Д від 03.01.2020.

Вартість товару в митній декларації №23UA205050076759U2 від 22.12.2023 позивач визначив із застосуванням основного методу: за ціною договору.

Однак, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 22.12.2023 №UA205050/2023/000777/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033919.

З оскаржуваними рішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки декларант надав усі необхідні документи, що давали відповідачу можливість визначити митну вартість товару за ціною контракту (за основним методом). Ці документи не містять розбіжностей і передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, як документи для визначення числових значень складових митної вартості.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову обґрунтовуючи тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- продавцем товару відповідно до контракту від 13.12.2023 №29 (далі - контракт) є Autohandel H Korblet, тоді як власником товару в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 10.11.2023 № НОМЕР_3 вказано фірму ALWA GMBH. Продавець, згідно контракту - фірма, зареєстрована в Нідерландах, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2023 року, видане в Німеччині, та виписане на третю особу - MIAKOTA PETRO. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу;

- інвойс від 13.12.2023 (далі - інвойс) не завірений продавцем товару;

- п.2 контракту передбачено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються в інвойсі та/ або додатку та/або специфікації до цього контракту. Додатка чи специфікації на дану поставку не надано, а в інвойсі відсутня інформація щодо умов поставки даного товару, що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки, та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару.

- декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 20.12.2023 №253, яка не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не завірена банком та не відповідає вимогам Закону України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» та Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами).

Представник відповідача зазначила, доказів переходу права власності від ALWA GMBH до «Autohandel H Korblet» надано не було, а у поданому до митного оформлення контракті від 13.12.2023 №29 відсутня інформація щодо купівлі-продажу спірного транспортного засобу, щодо ціни його придбання вищезазначеними суб`єктами, що не дає можливості надати оцінку господарській операції цих контрагентів.

У пункті 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13.12.2023 №29 зазначено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються у інвойсі та/ або додатку та/або специфікації до цього контракту. Відповідно до інформації, яка зазначена у графі 44 МД №23UA205050076759U2 від 22.12.2023 додатка чи специфікації на дану поставку надано декларантом до митного оформлення не було.

Оскільки, контрактом пунктом 2 контракту від 13.12.2023 року №29 передбачено, що додаток чи специфікація має бути, тому хоча б один із вищевказаних документів є обов`язковим додатком до цього контракту.

Крім того, представник відповідача зауважила, що декларантом було надано: висновок експерта №1775 за результатами автотоварознавчого дослідження від 21.12.2023 та копію митної декларації країни відправлення від 18.12.2023 №23NLDXYVGYW1XOYDA5. У наданому висновку експерта вказана вартість оцінюваного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України - 10254 євро. Вартість товару згідно інвойса від 13.12.2023 10300 євро.

При цьому, при оцінці вартості експертом не враховувалися витрати на доставку транспортного засобу. Отже, можна зробити висновок, що вартість товару згідно даного експертного висновку є вищою, ніж вартість товару згідно інвойса від 13.12.2023 з урахуванням задекларованих в графі 20 МД умов поставки DAP Ковель та при умові включення до ціни інвойсу витрат на доставку товару до м. Ковель.

Представник відповідача вказала, що під час опрацювання документів, які подані декларантом для підтвердження митної вартості, відповідачем встановлено розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Також, представник відповідача просив зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката та витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Щодо клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, а позивачем відповідь на відзив, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

13.12.2023 між фірмою «Autohandel H Korblet» (Нідерланди) та ТзОВ «Бізнес-Рейс» було укладено контракт №29. За умовами Контракту продавець фірма «Autohandel H Korblet» (Нідерланди) зобов`язалася поставити позивачу товар (транспортні засоби) остаточна кількість якого позначена в інвойсі, проформі та/або специфікації на кожну окрему партію товару.

Продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами контракту №29 для кожної поставки та вказуються в інвойсі та/або додатку та/або специфікації.

Ціни товарів, що постачаються, повинні бути узгодженими сторонами. Вони вказуються у інвойсах на кожну окрему поставку. Загальна сума контракту дорівнює 10300 євро та складається із сум поставок, що вказані в інвойсах на кожну окрему поставку.

Остаточні розрахунки за товар, що постачається повинні бути виконаними з продавцем протягом 90 календарних днів, починаючи з дати поставки товару. Оплата товару, що постачається по контракту №29 здійснюється в Євро.

13.12.2023 фірма «Autohandel H Korblet» (Нідерланди) виставила позивачу інвойс (офіційний переклад додається) на загальну суму 10300 євро. На виконання умов контракту №29, позивач переказав на фірми «Autohandel H Korblet» (Нідерланди) грошові кошти у сумі 10300 євро. Переказ підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №253 від 20.12.2023.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до митного посту «Ковель» Волинської митниці митну декларацію №23UA205050076759U2 від 22.12.2023 на товар: «Вантажо-пасажирський фургон, що був у використанні: Автомобіль має пошкодження ЛФП експлуатаційного характеру по всій поверхні кузова, сліди подряпин на хромованих складових в передній частині, забруднено та з незначними пошкодженнями і затертостями сидіння та оббивка салону. В передній частині капоту можна побачити деформацію у вигляді невеликого вигину без пошкодження ЛФП. Під час роботи двигуна присутня димність, нестійкий режим роботи. На двигуні та агрегатах сліди підтікання мастила. Двигун потребує проведення дефектувальних робіт з наступним ремонтом. Гальмівні накладки та привідний пас потребують заміни. - марка згідно з довідником - OPEL; - модель згідно з довідником - VIVARO; - номер кузова - VXEVFAHKKLZ019878; - загальна кількість місць, включаючи водія - 6, - призначення для використання по дорогах загального користування; - тип палива - дизель; - об`єм - 1997 см.куб.; - потужність - 90 кВт; - такий, що був у користуванні; - колісна формула - 4х2; - рік виготовлення - 2020; - модельний рік виготовлення - 2020; - повна маса - 2940 кг; - власна маса - 1845 кг; - торговельна марка - OPEL; - виробник - OPEL; - країна виробник - Франція.»

До митної декларації додано:

- контракт №29 від 13.12.2023, укладений між ТОВ «БІЗНЕС-РЕЙС» та фірмою «Autohandel H Korblet» (Нідерланди);

- платіжну інструкцію в іноземній валюті №253 від 20.12.2023;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу GH890337 від 10.11.2023;

- інші некласифіковані документи, зокрема: фото свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ч. 1 № НОМЕР_4 від 10.11.2023 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з короткотерміновими номерними знаками № НОМЕР_2 від 22.12.2023;

- договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів №2/2020-Д від 03.01.2020.

Вартість товару в митній декларації 23UA205050076759U2 від 22.12.2023 позивач визначив із застосуванням основного методу: за ціною договору (контракту).

У зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а також у відповідності до вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь декларантом було надано: висновок експерта №1775 за результатами автотоварознавчого дослідження від 21.12.2023 (копія додається); копію митної декларації країни відправлення №23NLDXYVGYW1XOYDA5; заяву декларанта ФОП ОСОБА_1 №1 від 22.12.2023, у якій декларант повідомив, що вся запитувана інформація щодо ввезеного товару подана, додаткові документи надаватися не будуть.

Проте, 22.12.2023 Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000777/2, а також сформовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) №UA205050/2023/033919.

Як зазначено у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. А саме: продавцем товару відповідно до контракту від 13.12.2023 №29 є Autohandel H Korblet, тоді як власником товару в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від № НОМЕР_3 вказано фірму ALWA GMBH. Продавець, згідно контракту - фірма, зареєстрована в Нідерландах, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.12.2023 року, видане в Німеччині, та виписане на третю особу - МІАКОТА PETRO. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу.

Інвойс від 13.12.2023 не завірений продавцем товару.

П.2 контракту №29 передбачено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки тa вказуються в інвойсі та/або додатку та/або специфікації до цього контракту. Додатка чи специфікації на дану поставку не надано, а в інвойсі відсутня інформація щодо умов поставки даного товару. чи специфікації на дану поставку не надано, а в інвойсі відсутня інформація щодо умов поставки даного товару.

Декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №253 від 20.12.2023, яка не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не завірена банком та не відповідає вимогам Закону України №1591-Х «Про платіжні послуги» та Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами).

Крім того, у рішенні від 22.12.2023 зазначено, що у наданому висновку експерта вказана вартість оцінюваного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України - 10254 євро. Вартість товару згідно інвойса від 13.12.2023 б/н - 10300 євро. При цьому, при оцінці вартості експертом не враховувалися витрати на доставку транспортного засобу. Отже, можна зробити висновок, що вартість товару згідно даного експертного висновку є вищою, ніж вартість товару згідно інвойса від 13.12.2023 б/н з урахуванням задекларованих в графі 20 МД умов поставки товару DAP Ковель та при умові включення до ціни Інвойсу витрат на доставку товару до м. Ковель.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартості основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта - митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в мережі Інтернет (сайт mobile.de). Рівень митної вартості становить 20076 євро.

Позивач, не погоджуючись із даними рішенням митного органу, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами першою - п`ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Як установлено судом під час митного оформлення товару до митної декларації №23UA205050076759U2 від 22.12.2023 було подано наступні документи: контракт №29 від 13.12.2023, укладений між ТзОВ «Бізнес-Рейс» та фірмою «Autohandel H Korblet»; платіжну інструкцію в іноземній валюті №253 від 20.12.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 10.11.2023; інші некласифіковані документи, зокрема: фото свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ч. 1 № НОМЕР_4 від 10.11.2023 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з короткотерміновими номерними знаками № НОМЕР_2 від 22.12.2023.

На вимогу відповідача додатково надано висновок експерта №1775 за результатами автотоварознавчого дослідження від 21.12.2023; копію митної декларації країни відправлення №23NLDXYVGYW1XOYDA5.

Суд зауважує, що відповідно до приписів статті 53 МК України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №808/9123/15, від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу на те, що лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною 1 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість, та вважає, що хибним є висновок відповідача, що не завірений фірмою Autohandel H Korbelt (Нідерланди) інвойс від 13.12.2023 є підставою для коригування митної вартості товару.

Декларантом було подано до митного органу інвойс фірми Autohandel H Korbelt (Нідерланди) від 13.12.2023. Даний інвойс за своєю суттю є комерційним інвойсом. Він складний на офіційному бланку фірми-продавця, містить реквізити продавця та покупця, ідентифікуючі дані товару та його вартість.

Відтак, не має сумнівів, що даний інвойс, стосується саме задекларованого товару і містить у собі інформацію щодо його ціни, яка була обумовлена сторонами контракту №29 від 13.12.2023.

Очевидно, що інвойс складений з дотриманням вимог законодавства країни продавця, тобто Нідерландів. Що ж до міжнародного законодавства, то воно не визначає обов`язкових реквізитів комерційного інвойсу та не має типової форми такого документу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми рахунку-фактури (інвойсу).

Крім того суду зауважує, що інвойс виставляється на оплату саме контрагентом-продавцем товару, а не декларантом-покупцем, отже такі аргументи митного органу суперечать принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який сформований Європейським Судом з прав людини, зокрема у справах, справа ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (Заява №14092/04); справи «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03), «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97), «Полторацький проти України» від 29.04.2003 (заява №38812/97).

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги інвойс з мотивів наявності чи відсутності у ньому певних відомостей (реквізитів).

Стосовно тверджень відповідача, що не завірена банком платіжна інструкція в іноземній валюті №253 від 20.12.2023 не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, суд зазначає наступне.

Оплата товару за контрактом №29 від 13.12.2023 була проведена відповідачем з використанням системи «Інтернет-Банкінг» АТ «ОЩАДБАНК». Відтак, платіжна інструкція №253 від 20.12.2023 була підписані шляхом накладення відповідного електронно-цифрового підпису у передбаченому договором з банком порядку.

За приписами п. 54 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції. Ч. 2 ст. 47 Закону України Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника. За приписами ч. 1 ст. 48 Закону України Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.

Надана позивачем платіжна інструкція №253 від 20.12.2023 не відкликалися, вона містить усю необхідну інформацію для здійснення перерахунку коштів, в тому числі вказівку на дату та номер контракту, а також ціну товару. Разом з тим, для підтвердження факту перерахунку позивачем коштів фірмі Autohandel H Korbelt (Нідерланди) за платіжною інструкцією №253 від 20.12.2023 позивачем до позову додається виписка по рахунку ТзОВ «Бізнес-Рейс» НОМЕР_6 в АТ «ОЩАДБАНК» за 20.12.2023.

Правові висновки щодо протиправності дій митного органу в неприйнятті/відхиленні платіжних інструкцій в іноземній валюті викладені в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980.

Враховуючи наведене суд вважає, що дана підстава, яка викладена в рішенні про коригування митної вартості товарів від 22.12.2023 №UA205050/2023/000777/2 є не обґрунтованою та протиправною.

Також, ще однією з підстав для коригування митної вартості товару, відповідач вказав, що надане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу містить відомості про особу, на яку зареєстровано транспортний засіб, яка не кореспондується з відомостями про продавця автомобіля. Суд вважає дане твердження відповідача є хибним, з огляду на наступне.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою. Наявність у нього права продажу може бути обумовлена цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем.

Відтак, продавець та власник товару не повинен бути обов`язково однією і тією ж особою. Окрім того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, що підтверджує митну вартість транспортного засобу, а отже відомості даного документу ніяким чином не впливають на митну вартість та не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.

Більш того, в наданих відповідачу свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу, чітко вказано: «Власник технічного паспорту документально не підтверджується як власник транспортного засобу». У розділі 2 даної позовної заяви зазначено, що автомобіль марки OPEL VIVARO, VIN номер кузова: НОМЕР_7 , був придбаний на підставі контракту №29 від 13.12.2023 у фірми Autohandel H Korbelt (Нідерланди). Позивач не перебуває/не перебував у договірних правовідносинах з третіми особами щодо купівлі даного автомобіля.

Таким чином, позивач обґрунтовано вважає, що документи подані ним до митного оформлення, не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені декларантом числові значення складових митної вартості задекларованого товару.

Однією із розбіжностей під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що п. 2 контракту передбачено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються в інвойсі та/ або додатку та/або специфікації до цього контракту. Додатка чи специфікації на дану поставку не надано, а в інвойсі відсутня інформація щодо умов поставки даного товару, що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки, та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару.

Стосовно наведеного суд зазначає, що у пункті 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13.12.2023 №29 зазначено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються у інвойсі та/ або додатку та/або специфікації до цього контракту.

Відповідно до інформації, яка зазначена у графі 44 МД №23UA205050076759U2 від 22.12.2023 додатка чи специфікації на дану поставку надано декларантом до митного оформлення не було.

Оскільки, контрактом пунктом 2 контракту від 13.12.2023 №29 передбачено, що додаток чи специфікація має бути, тому хоча б один із вищевказаних документів є обов`язковим додатком до цього контракту.

Пункт 2 частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності. Посилання на документи, які не було подано до митного оформлення та контролю не дають можливості перевірити чи мають дані документи відношення до поставки товару та підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, в рахунку-фактурі (інвойсі) від 13.12.2023 відсутня інформація щодо умов поставки даного товару. Не зазначення відомостей про умови поставки у жодному товаро-супровідному документі поданому до митного оформлення, окрім митної декларації не дає можливості встановити, які ж саме умови поставки в даному випадку були узгоджені між контрагентами угоди.

Також, суд зауважує, що умови поставки безпосередньо впливають на митну вартість товарів. Відсутність таких відомостей (зазначених умов поставки) не дає можливість здійснити перевірку автентичності даної інформації, а також ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки, та ставить під сумнів включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару.

Разом з тим, з наданого позивачем надано висновку експерта №1775 за результатами автотоварознавчого дослідження від 21.12.2023 вбачається, що вартість оцінюваного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України 10254 євро. Вартість товару згідно інвойса від 13.12.2023 10300 євро. При цьому, при оцінці вартості експертом не враховувалися витрати на доставку транспортного засобу.

Отже, можна зробити висновок, що вартість товару згідно даного експертного висновку є вищою, ніж вартість товару згідно інвойса від 13.12.2023 б/н з урахуванням задекларованих в графі 20 МД умов поставки DAP Ковель та при умові включення до ціни Інвойсу витрат на доставку товару до м. Ковель.

Умови поставки DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати та ризики, пов`язані з транспортуванням товару до місця призначення, включаючи (де це потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Митна вартість не охоплює транспортні витрати після ввезення. Однак, у пункті 2 зовнішньоекономічного контракту від 13.12.2023 №29 зазначено, що продавець здійснює постачання товару на базисних умовах DAP, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються у інвойсі та/ або додатку та/або специфікації до цього контракту.

Враховуючи те, що решту витребуваних документів відповідачем декларант відмовився надати, про що вказано в заяві від 22.12.2023 року №1, документів для підтвердження умов поставки, згідно п.2 контракту від 13.12.2023 №29, позивачем не надано.

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення відповідно до частини 3 статті 53 МК України є документом, який митний орган вправі додатково витребувати з метою усунення розбіжностей, підробки чи неточності виявлених у документах, які підтверджують митну вартість та вказані у частині 1 статті 53 МК України. Митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у ній розбіжності.

Крім того, суд звертає увагу, що митним органом у повідомленнях декларанту вказано на відсутність у поданих до митного оформлення документах додатка чи специфікації на дану поставку не надано, так як в інвойсі відсутня інформація щодо умов поставки даного товару, що ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей щодо умов поставки, та включення при цьому до митної вартості такої складової митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваного товару.

На думку суду, наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки митному органу були надані документи не в повному обсязі та містили розбіжності, а відтак не підтверджували заявлену вартість. Відповідно, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару у зв`язку з відсутністю в наданих декларантом документах відомостей про об`єктивні й достовірні дані на підтвердження митної вартості імпортованого товару за ціною договору (за першим методом), у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару та вчиняти послідовні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому декларантом на вимогу митниці не було подано у витребуваних документів.

Як встановлено частинами дев`ятою, двадцять першою статті 58 МК України, розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Отже, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №620/1735/20.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною, зокрема в постановах від 14.07.2020 у справі №809/1557/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі №520/2133/19, від 10.04.2020 у справі №822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для витребування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.

Оскільки декларантом не надано належних документів та не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару, суд приходить до висновку, що товариству правомірно відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості з покликанням на реквізити митної декларації, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що митниця як суб`єкт владних повноважень правомірно прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2023 №UA205050/2023/000777/2 і картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033919, відтак позовні вимоги позивача є безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Рейс» (45032, Волинська область, Ковельський район, село Вербка, вулиця Ватутіна, 61А, код ЄДРПОУ 33199331).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя В.В. Дмитрук