Постанова

від 18.10.2024 по справі 140/393/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/393/24 пров. № А/857/10178/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, прийняте суддею Смокович В.І. у місті Львові, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській областіпро визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

ТОВ «Волиньтабак» (надалі позивач) звернулося з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області(надалі відповідач, Управління, ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області) про визнання протиправними та скасування рішень №73/05.04-09, №71/05.04-09, №72/05.04-09, №70/05.04-09 від 31.10.2023, №69/05.04-09, №68/05.04-09, №66/05.04-09, №67/05.04-09 від 01.11.2023, якими на позивача накладено штрафи у розмірі по 1700,00 грн кожне, разом 13600,00 грн; визнання протиправними та скасування рішень №65/05.04-09, №63/05.04-09, №64/05.04-09, №62/05.04-09, №61/05.04-09, №60/05.04-09, №58/05.04-09, №59/05.04-09 від 31.10.2023, якими на позивача накладено штрафи у розмірі по 5083,00 грн кожне, разом 40664,00 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 позов задоволено.

Суд врахував, що у постанові від 22.06.2022 у справі №810/3148/17 Верховний Суд зазначив, що норми Закону №877-V не містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу.

Водночас, Закон №270/96-ВР не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу. Ці правовідносини можуть бути врегульовані виключно законом, який визначає процедуру здійснення такого нагляду (контролю).

Відтак, твердження відповідача про те, що норми Закону №877-V не поширюються на правовідносини, що виникають під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу, є безпідставними.

Відповідач не надав суду доказів того, що проведений щодо позивача захід державного контролю відбувся на підставі відповідного наказу. Матеріали проведеного заходу не містять акту перевірки, з яким позивач повинен був бути ознайомлений. Відтак, відповідачем порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю).

Суд звернув увагу на те, що діяльність відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов`язаний дотримуватися вимог Закону №877-V, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №810/3148/17.

Суд також зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.

Крім того, розміщення самого тютюнового виробу у місці його продажу відповідно до Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, за відсутністю іншої інформації, не є стимулюванням до його придбання.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач помилково об`єднує контроль за дотриманням законодавства про рекламу (моніторинг) із заходами державного нагляду (контролю).

Відтак, покликання позивача на норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», при здійсненні контролю за рекламою є хибні.

Управління і його територіальні органи уповноважені притягувати до відповідальності за порушення законодавства про рекламу не тільки суб`єктів господарювання , а й фізичних осіб та представництва нерезидента в Україні.

З огляду на зазначене, норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не можуть поширюватися на норми Закону України «Про рекламу».

Згідно частини 3 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов`язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції. Зазначені зразки тютюнових виробів без зазначення ціни є рекламою.

Окреме розміщення зразків тютюнових виробів на різнокольоровому фоні з підсвічуванням це спрямовані дії позивача на привернення уваги споживачів.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Волиньтабак» за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване як юридична особа приватного права 29.09.1995. Основний вид діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

ГУ ДПС у Волинській області видані позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами у кіосках за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 (т.1, а.с.39, 66, 97, АДРЕСА_7 , 161, 195, 231, т.2, а.с. 13).

За наслідками здійснення контролю (моніторингу) за дотриманням законодавства про рекламу відповідачем складені протоколи про порушення законодавства про рекламу від 02.10.2023 №66/05.04-08, №67/05.04-08, №68/05.04-08, №69/05.04-08 (т.2, а.с.47, 80, 115, 150) та від 03.10.2023 №70/05.04-08, №71/05.04-08, №73/05.04-08, №72/05.04-08 (т.2, а.с.184, 222, т.3, а.с.1, 38), у яких зазначено, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами зафіксовано розміщення ТОВ у вищевказаних кіосках реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, з порушенням вимог частини 1 статті 22 Закону України «Про рекламу». На полицях кіосків виділено окремі стенди, які заповнені виокремленими зразками тютюнових виробів в кількості двох і більше пачок різних видів торгових марок. Вказані стенди по периметру оснащені лед підсвіткою, яка за рахунок підсвічування сприяє покращенню сприйняття їх вмісту та виділяє окремий товар з поміж викладки іншої продукції. Крім того, кольорове зображення фону стендів підкреслює розташовані у них тютюнові вироби. Методи підсвічування та кольору в поєднанні одне з одним популяризують конкретні тютюнові вироби, привертають увагу потенційного споживача та стимулюють їх до придбавання. Форма і подача реклами виокремлених тютюнових виробів спрямована охопити якомога більше цільової аудиторії серед покупців, кінцевою метою якої є комерційна вигода.

До кожного протоколу додаються фотоматеріали кіосків, де здійснює господарську діяльність позивач (т.2, а.с.49-51, 82-84, 117-119, 152-154, 186-192, 224-227, т.3, а.с.3-5, 40-48).

03.10.2023 ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області скерувало в адресу позивача вимоги в порядку ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» №05.04-06/4118, №05.04-06/4115, №05.04-06/4116, №05.04-06/4142, №05.04-06/4136, №05.04-06/4137, №05.04-06/4146 (т.2, а.с.85, 120, 155, 193, 228, т.3, а.с.6, 49), у яких вимагало надати в строк до 12.10.2023 та 13.10.2023 документи щодо розповсюдженої реклами: письмові пояснення, відомості про рекламодавця, замовника реклами, розповсюджувача реклами, затверджені макети, документальне підтвердження розповсюдженої реклами (договори з рекламодавцем або розповсюджувачем реклами, акти виконаних робіт, квитанції про сплату, тощо), іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття рішення.

На вказані вимоги позивач надіслав письмові пояснення від 11.10.2023 №1/3-298, №1/3-300, №1/3-296, №1/3-297, №1/3-295, №1/3-294, №1/3-293, №1/3-301 (т.1, а.с.23-25, 50-52, 81-83, 112-114, 143-145, 177-179, 212-214, 246-248), в яких зазначив, що проведення планових та позапланових заходів державного контролю на період воєнного стану заборонено; розміщення товару в місцях його продажу не може вважатись рекламою; ТОВ «Волиньтабак» не є суб`єктом відповідальності за порушення рекламного законодавства; вимога про отримання документів без розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є незаконною.

Відповідач 16.10.2023 скерував в адресу товариства повторні вимоги про надання письмових пояснень та документів щодо розповсюдженої внутрішньої реклами №05.04-06/4327, №05.04-06/4332, №05.04-06/4326, №05.04-06/4334, №05.04-06/4339, №05.04-06/4327, №05.04-06/4335, №05.04-06/4325 (т.1, а.с.26-27, 53-54, 84-85, 115-116, 146-148, 180-182, 215-217). У зазначених вимогах Управління повідомило позивача, що розгляд справ про порушення законодавства про рекламу відбудеться 26.10.2023 та 31.10.2023.

На зазначені вимоги ТОВ «Волиньтабак» надало пояснення від 25.10.2023 за №1/3-327, №1/3-322, №1/3-325, №1/3-323, №1/3-321, №1/3-325, №1/3-324 (а.с.1, а.с.28-31, 55-58, 86-89, 117-120, 149-152, 183-186, 218-221) про те, що розміщення самого виробу у місці його продажу за відсутністю іншої інформації не є стимулюванням до його придбання. Інформація щодо тютюнових виробів споживачам не наводилась. Виставлення у будь-якій формі тютюнових виробів з метою оформлення місць торгівлі, їх освітлення та інші елементи звичайної організації торгівлі не можуть вважатись порушенням законодавства про рекламу тютюнових виробів. В діях товариства відсутнє порушення ст.22 Закону України «Про рекламу», а тому вимога про надання документів є безпідставною.

31.10.2023 відбулись засідання стосовно справ про порушення законодавства про рекламу, що відображено у відповідних протоколах №73/05.04-08, №92/05.04-08, №71/05.04-08, №90/05.04-08, №72/05.04-08, №91/05.04-08, №70/05.04-08, №89/05.04-08, №88/05.04-08, №69/05.04-08, №87/05.04-08, №68/05.04-08, №85/05.04-08, №66/05.04-08, (т.1, а.с.32-35, 59-62, 90-93, 121-124, 153-157, 187-191, 222-227), на яких прийняті наступні рішення:

- за неможливість встановлення вартості розповсюдженої реклами з недотриманням встановлених законом вимог щодо змісту реклами, керуючись вимогами частини 2, частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу», прийняти рішення про накладення штрафної санкції в розмірі 299 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за неподання інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною 2 статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними повноважень, керуючись частиною 6 статті 27 Закону України «Про рекламу», прийняти рішення про накладення штрафної санкції в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішеннями ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області від 31.10.2023 за №65/05.04-09, №63/05.04-09, №64/05.04-09, №62/05.04-09, №61/05.04-09, №60/05.04-09, №58/05.04-09, №59/05.04-09 на позивача накладено штрафи у розмірі по 5083,00 грн кожне (т.1, а.с.37, 64, 95, 126, 159, 193, 229, т.2, а.с.11).

Також рішеннями відповідача від 31.10.2023 за №73/05.04-09, №71/05.04-09, №72/05.04-09, від 01.11.2023 №70/05.04-09, №69/05.04-09, №68/05.04-09, №66/05.04-09, №67/05.04-09 на товариство накладено штрафи у розмірі по 1700,00 грн кожне (т.1, а.с.38, 65, 96, 127, 160, 194, 230, т.2, а.с.12).

Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР (надалі Закон №270/96-ВР).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №270/96-ВР цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор.

Одним із ключових правових питань цієї справи - чи поширюються на правовідносини у сфері контролю за дотриманням законодавства України про рекламу приписи Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V (надалі - Закон №877-V).

У постанові від 23.09.2021 у справі №826/24133/15, предметом спору у якій було питання правомірності рішення Держспоживінспекції України від 21.09.2015 №0005 про накладення штрафу за порушенняст. 22 Закону України «Про рекламу», Верховний Суд дійшов такого висновку:

«Спірні правовідносини врегульованіКонституцією України,Законами України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96-ВР(далі - Закон №270/96-ВР), «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон № 877-V), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693(далі - Порядок №693)».

Таким чином, Верховний Суд визнав, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушенняст. 22 Закону України «Про рекламу»поширюється, зокрема,Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що норми Закону №877-V не можуть поширюватися на норми Закону №270/96-ВР, виходячи з наведених вище аргументів.

Водночас,колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про рекламу»не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу. Ці правовідносини можуть бути врегульовані виключно законом (п. 4ст. 1 Закону №877-V).

То ж посилання апелянта на Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 як підставу здійснення контролю за додержанням законодавства про рекламу, є помилковим.

До того ж, Порядок № 693 регулює порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, а не відносини у сфері державного нагляду (контролю).

Зважаючи на це, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що діяльність відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов`язаний дотримуватися вимогЗакону №877-V.

Зазначене вище відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 червня 2022 у справі №810/3148/17.

Відповідно до вимог статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (частина перша).

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (частина друга).

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (частина шоста).

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, підставою для проведення заходу державного нагляду (контролю) є відповідний наказ, а результатом його здійснення відповідний акт.

Проте відповідач, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні під час апеляційного перегляду не надав суду доказів того, що проведений щодо позивача захід державного контролю відбувся на підставі відповідного наказу.

Матеріали проведеного заходу не містять акту перевірки, з яким позивач повинен був бути ознайомлений. Відтак, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що відповідачем порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації. У подальшому воєнний стан в Україні продовжувався та триває на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі Постанова №303) припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (пункт 1).

За наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах (пункт 2).

Відтак, Постановою №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану. Можливість проведення таких заходів передбачена лише за наявності рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, чого в даному випадку відповідачем не дотримано.

Таким чином, відповідач не довів дотримання ним вищезазначених вимог Закону №877-V та Постанови №303, а тому проведений ним контрольний захід не є правомірним, у зв`язку з чим і рішення, прийняті за результатом такого заходу, підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 1 Закону №270/96-ВР внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних заходів та спортивних змагань, що проводяться у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), в яких може розміщуватися інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;

реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару;

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №270/96-ВР забороняється будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, торговельних марок, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, предмети, пов`язані з їх вживанням, трав`яні вироби для куріння, електронні сигарети, заправні контейнери, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що рекламою тютюнових виробів вважатиметься розповсюдження в будь-який спосіб інформації про такі вироби.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 8 Закону №270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Із матеріалів справи (а.с.40 48) вбачається, що позивач розмістив зразки тютюнових виробів за місцем їх реалізації, зокрема, на стендах кіосків.

Розміщені позивачем зразки тютюнових виробів безпосередньо у місці їх продажу не містять жодної додаткової інформації про товар, його виробника, його склад тощо.

Пунктом 19 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №218, передбачено, що у торговельному залі тютюнові вироби повинні бути виставлені в повному асортименті, наявному в суб`єкта підприємницької діяльності. Вони розміщуються за видами, класами, сортами на столах, прилавках-вітринах, пристінних гірках.

Отже, розміщення самого тютюнового виробу у місці його продажу відповідно до Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, за відсутністю іншої інформації, не є стимулюванням до його придбання, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/7159/16.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.

Так, справді позивач не виконав вимог ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області щодо надання документів, однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, правових підстав для винесення таких вимог не було.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які були б безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, у справі №140/393/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар