Рішення

від 07.10.2024 по справі 922/5382/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024м. ХарківСправа № 922/5382/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

при секретарі судового засідання Корнух В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, м.Харків, 61037; код ЄДРПОУ: 00131954) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" (вул. Шевченка, буд. 24, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 43167615) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Харківський інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (вул. Шевченка, буд. 24, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 19462677); - Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Ріелті" (вул. Шевченка, буд. 24, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 43041291); - Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-Сервіс" (вул. Шевченка, буд. 79, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 37577937); - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бавария Моторс" (вул. Латишева, буд. 4, м. Харків, 61108; код ЄДРПОУ: 39547470); - Товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність 2018" (вул. Шевченка, буд. 24-а, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 42709223); - Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-ХХІ" (вул. Шевченка, буд. 24-а, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ: 32674514); - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про визнання договору укладеним за участю представників:

позивача - Калініної О.О.;

відповідача - Домашенко Д.М.;

3-ої особи (Харківського інституту управління (у формі ТОВ)) - Дем`яненко О.М.;

інших 3-х осіб - не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Харківобленерго" 21.12.2023 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" про визнання Договору про спільне використання технологічних електричних мереж укладеним у запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно ухиляється від підписання вказаного договору, укладення якого є обов`язковим для сторін відповідно до приписів Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії і Кодексу систем розподілу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 (суддя Кухар Н.М.) прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/5382/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Харківський інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (вул. Шевченка, буд. 24, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 19462677); Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Ріелті" (вул. Шевченка, буд. 24, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 43041291); Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-Сервіс" (вул. Шевченка, буд. 79, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 37577937); Товариство з обмеженою відповідальністю "Бавария Моторс" (вул. Латишева, буд. 4, м. Харків, 61108; код ЄДРПОУ: 39547470); Товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність 2018" (вул. Шевченка, буд. 24-а, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 42709223); Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-ХХІ" (вул. Шевченка, буд. 24-а, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ: 32674514); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Протокольною ухвалою господарського суду від 25.07.2024 розгляд справи було по суті відкладено на 13.08.2024 о 15:00.

29.07.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" (вх. № 19023/24 від 29.07.2024) про відвід судді Кухар Н.М. від розгляду справи № 922/5382/23.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" (вх. № 19023/24 від 29.07.2024) про відвід судді Кухар Н.М. від розгляду справи № 922/5382/23 визнано необґрунтованою; матеріали справи № 922/5382/23 передано для визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід судді відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024, для вирішення питання про відвід судді Кухар Н.М. призначено суддю Трофімова І.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2024 (суддя Трофімов І.В.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" про відвід судді Кухар Н.М. (вх. № 19023/24 від 29.07.2024) відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 самовідвід судді Кухар Н.М. від розгляду справи 922/5382/23 задоволено. Постановлено справу № 922/5382/23 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату суду № 229/2024 від 07.08.2024, у зв`язку з самовідводом судді Кухар Н.М., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 для розгляду справи № 922/5382/23 призначено суддю Усату В.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.08.2024 прийнято справу до розгляду в новому складі суду. Постановлено повторно провести у справі №922/5382/23 підготовче провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на "26" серпня 2024 р. о 12:15 год.

14.08.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву за вх. № 20464, клопотання про призначення експертизи за вх. № 20467, клопотання про витребування доказів за вх. № 20470, а також клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. №20514, в якому представник відповідача просить забезпечити участь представника відповідача, адвоката Домашенка Дениса Миколайовича, в судових засіданнях у справі № 922/5382/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 20514 від 14.08.2024) - задоволено.

20.08.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача до суду подано заяву про відмову від надання відповідей на запитання Відповідача за вх. № 20942.

21.08.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив за вх. № 21073.

23.08.2024 через канцелярію суду представником позивача подані заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів за вх. № 21235 та заперечення на клопотання відповідача про проведення експертизи за вх. № 21237.

В судовому засіданні 26.08.2024 протокольною ухвалою залишено без розгляду клопотання відповідача, які були надані попередньому складу суду; протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 20470 від 14.08.2024) внаслідок невиконання відповідачем вимог ст. 81 ГПК України; постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду клопотання відповідача про призначення експертизи (вх. № 20467 від 14.08.24) та інших клопотань (за їх наявності); на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.09.2024 о 10:30 год.

28.08.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив за вх. № 21504.

29.08.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про виключення документів з числа доказів у порядку ч. 8, 11 ст. 80, ст. 118 ГПК України за вх. № 21663.

30.08.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача подані заперечення на клопотання відповідача про виключення документів з числа доказів за вх. № 21777.

В судовому засіданні 02.09.2024 представник відповідача не заперечував проти долучення документів, поданих позивачем, та просив залишити своє клопотання про виключення документів з числа доказів (вх. № 21663 від 29.08.24) без розгляду.

Крім того, в судовому засіданні постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи (вх. № 20467 від 14.08.2024) та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.09.2024 о(б) 10:30 год.

03.09.2024 через систему «Електронний суд» представником Харківського інституту управління (у формі ТОВ) подано клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 22018 та заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх. № 22014.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 заяву представника Харківського інституту управління (у формі ТОВ) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 22014 від 03.09.2024) - задоволено. Постановлено судове засідання по суті у справі № 922/5382/23 призначене на "09" вересня 2024 р. о 10:30 год. та інші судові засідання (які будуть призначені під час розгляду справи) провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника Харківського інституту управління (у формі ТОВ) адвоката Дем`яненко Оксани Михайлівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).

05.09.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" через систему «Електронний суд» подано заяву про відвід судді Усатої В.В. за вх. № 22192.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" про відвід судді Усатої В.В. (вх. № 22192 від 05.09.2024) - відмовлено.

06.09.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 22398.

В судовому засіданні 09.09.2024 задоволено клопотання відповідача (вх. № 22398 від 06.09.2024, у задоволенні клопотання третьої особи (вх. № 22018 від 03.09.24) відмовлено, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 16.09.2024 о (б) 12:45 год.

В судовому засіданні 16.09.2024 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 07.10.2024 о(б) 12:40 год.

В судовому засіданні 07.10.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник третьої особи (Харківського інституту управління (у формі ТОВ)) просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та вказував, що позовні вимоги є передчасними та необґрунтованими.

Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про причину неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі - Позивач, Товариство) є оператором системи розподілу та здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності АТ "Харківобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж Товариства (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством) на підставі ліцензії, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 16.11.2018 № 1446 «Про видачу АТ "Харківобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом».

Між Позивачем та Відповідачем укладений Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 13.12.2019 № 624/0072 (далі Договір про розподіл) для забезпечення електричною енергією електроустановок (виробничих приміщень) останнього за адресою; м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24, літ. Я-1, літ. К-1. Договір був укладений (переоформлений) внаслідок зміни користувача (орендаря) таких приміщень з ДП «КОНСАЛТЕКС» ТОВ «АВСТРІЯ- КАПІТАЛ» на ТОВ «ЕНЕРДЖІ ПОІНТ».

Вказаним Договором про розподіл, що підписаний директором ТОВ «ЕНЕРДЖІ ПОІНТ», визначені субспоживачі Відповідача (Треті особи), тобто споживачі, які приєднані до його технологічних електричних мереж, як основного споживача. Такі споживачі перелічені у Додатках № 3.3. від 13.12.2019, від 29.12.2021 та від 26.01.2022 до Договору про розподіл, що є його невід`ємними частинами.

Отже, Відповідач є власником технологічних електричних мереж (кабельної лінії АСБ 3*240 мм, L=540 мм та трансформаторів ТМ 630-6/04, ТМ 400-6/04, ТМ 560- 6/04, ТМ 630-6/04), що підтверджується Актом приймання-передачі, укладеним між ДП «КОНСАЛТЕКС» ТОВ «АВСТРІЯ-КАПІТАЛ» та Актом № 2 приймання-передачі майна (внесення майна) до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ПОІНТ» та грошової оцінки майна від 20.09.2019. Вказані електричні мережі використовуються Позивачем для розподілу електричної енергії іншим споживачам, які одночасно є субспоживачами Відповідача, а саме:

- ТОВ «БМ РІЕЛТТІ» - ЕІС-код 62Z7962097059714, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.12.2021 № 739/0079;

- ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ 2018» - ЕІС-код 62Z6705483757910, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 26.01.2022 №739/5731;

- ТОВ «ПАРК-СЕРВІС» - ЕІС-код 62Z9489353311917, ЕІС-код 62Z2732889023828, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 11.10.2021 № 0007,07;

- ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ (У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) - ЕІС-код 6229312831146991, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 88,01;

- ТОВ «БАВАРІЯ МОТОРС» - ЕІС-код 62Z64338802924618, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.09.2019 № 624/0007,08;

- ТОВ «СОЮЗ-ХХІ» - ЕІС-код 62Z1247050299372, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 061521;

- ОСОБА_1 - ЕІС-код НОМЕР_2, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №061505.

В позові позивач вказує, що 05.05.2023 Акціонерне товариство "Харківобленерго" листом вих. № 06-56К/08-1806 звернулось до Відповідача з пропозицією укласти Договір про спільне використання технологічних електричних мереж та надав підписані зі свого боку договір та наступні додатки до нього: № 1 "Однолінійна схема технологічних електричних мереж спільного використання", № 2 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (у кількості 7 штук за кількістю споживачів), № 3 "Акт прийому-передачі наданих послуг", № 4 " Довідка про обсяги електричної енергії", № 5 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", № 6 "Кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання", № 7 перелік обладнання, задіяного у передачі електроенергії споживачам". № 8 "Перелік точок розподілу електричної енергії, задіяних у спільному використанні технологічних електричних мереж", № 9 "Розрахунок умовних одиниць електрообладнання, задіяного у спільному використанні технологічних електричних мереж". Вказані проекти Позивачем були надані у 2-х примірниках для їх подальшого підписання Відповідачем протягом 20 днів та наступного повернення одного екземпляру договору з додатками на адресу Позивача.

Проте, за твердженнями позивача, ані відповіді, ані підписаного договору з додатками від Відповідача не надходило. Наведене стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою про визнання Договору про спільне використання технологічних електричних мереж з додатками, що складений за типовою формою, затвердженою НКРЕКП у редакції, укладеним.

Позивач наполягає на тому, що не підписання Відповідачем наданого Позивачем проекту Договору разом з додатками є прямим порушенням ст. 49 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 1.2.3, п. 2.5.1, п. 2.5.2, пп. 17 п. 5.5.14 Правил та п. 11.1.7, п. 11.6.1, п. 11.6.2 Кодексу систем розподілу.

Крім того, позивач наголошує, що Регулятор, який здійснює державне регулювання ринку електричної енергії, листом вх. від 12.10.2022 № 4/10850, посилаючись на норми Правил, зокрема п. 1.2.3, зобов`язав Позивача вжити заходів щодо укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж у судовому порядку, у разі відмови основного споживача ТОВ «ЕНЕРДЖІ ПОШТ» укласти такий договір.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати укладеним договір про спільне використання технологічних електричних мереж у запропонованій позивачем редакції, оскільки відповідач відмовився від його підписання.

Враховуючи зміст позовних вимог, предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані із наявністю законодавчо встановленої вимоги для укладення спірного договору, поширення такої законодавчої вимоги на учасників справи, відповідність запропонованих умов договору з додатками чинному законодавству України, а також наявність факту порушення, невизнання чи оспорювання права позивача та підстав для подачі позову.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про ринок електричної енергії», підзаконними актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національної комісії регулювання електроенергетики України та іншими нормативно-правовими актами України.

Законом України "Про ринок електричної енергії" визначаються правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулюються відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Статтею 49 Закону врегульовано питання розподілу електричної енергії електричними мережами основних споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону, для цілей цієї статті основним споживачем вважається споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи розподілу, електричні мережі якого використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу.

Позивач є оператором системи розподілу і здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у його власності.

Відповідач є власником технологічних електричних мереж, які приєднані до мережі позивача та використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а тому є основним споживачем у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону, відносини між основним споживачем та користувачами, що живляться від його мереж, та оператором системи розподілу та/або оператором системи передачі регулюються кодексом систем розподілу, кодексом системи передачі, правилами роздрібного ринку та договорами, укладеними на їх основі.

Частиною 3 коментованої статті встановлено, що основний споживач зобов`язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором. Вартість послуг за цим договором визначається за затвердженою Регулятором методикою. Вартість оплачених оператором системи розподілу послуг за договором про спільне використання електричних мереж включається до тарифу на розподіл відповідного оператора системи розподілу.

Відповідно до п. 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі Правила), вони регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Відповідно до п. 1.1.2 Правил:

- договір про спільне використання технологічних електричних мереж домовленість двох сторін, що встановлює зміст та регулює правовідносини між оператором системи та основним споживачем, мережі якого розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи, під час транспортування електричної енергії технологічними електричними мережами основного споживача (у тому числі електричним мережами виробників, резервне живлення яких забезпечується від мереж оператора системи, та споживачів (основних споживачів), електроустановки яких приєднані до електричних мереж таких виробників, та їх субспоживачів), що укладається за типовою формою, затвердженою Регулятором, та згідно з яким передбачається оплата вартості послуг з використання технологічних електричних мереж основного споживача, визначеної за затвердженою Регулятором методикою;

- субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача;

- основний споживач - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспорту вання електричної енергії в мережі оператора системи.

Відповідно до пп. 17 п. 5.5.14 Правил, непобутовий споживач, крім обов`язків та відповідальності, що визначені п.п. 5.5.5-5.5.12 цієї глави, у разі використання технологічних електричних мереж оператором системи розподілу зобов`язаний укласти з ним договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Аналогічні положення, щодо обов`язку власника мереж (основного споживача) укласти з оператором системи розподілу договір про спільне використання технологічних електричних мереж, визначені у п. 1.2.3 Правил, відповідно до якого, у разі використання оператором системи технологічних електричних мереж власника, який не виконує функцій оператора системи згідно з умовами ліцензії або законодавством, для забезпечення транспортування електричної енергії електричними мережами, що не належать оператору системи відносини між власником цих мереж та оператором системи, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 1 до цих Правил). Власник технологічних електричних мереж (основний споживач) не має права відмовити оператору системи, на території ліцензованої діяльності якого приєднані мережі власника, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж у передбачених цими Правилами випадках.

Разом з цим, п. 2.5.1 Правил, що кореспондується з п. 11.1.7 та п. 11.6.1 Кодексу систем розподілу, затвердженому постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, визначено, що для забезпечення розподілу електричної енергії споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі ОСР електричними мережами, що не належать цьому ОСР, укладається договір на основі Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж (додаток 1 до цих Правил) між ОСР та власником цих мереж, приєднаним до цього ОСР.

Пунктом 2.5.2 Правил та пунктом 11.6.2. Кодексу систем розподілу встановлено, що основний споживач не має права відмовити оператору системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого розташовані його мережі, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Пунктом 1.2.15 Правил визначено, що укладення, внесення змін продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Таким чином, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Кодексом систем розподілу встановлено обов`язковість укладення між оператором системи розподілу, яким є позивач, та основним споживачем, яким є відповідач, договору про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою НКРЕКП.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 175 ГК України встановлено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно з ч. 3 коментованої статті, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Можливість укладення типових договорів також передбачена ст. 630 ЦК України.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів (ч. 6 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Як встановлено ч. 7 ст. 179 та ст. 181 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 641 ЦК України встановлено, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

У позовній заяві позивач вказує про те, що вхідним листом від 12.10.2022 р. № 4/10850 Регулятор посилаючись на норми Правил, зобов`язав позивача вжити заходів щодо укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж у судовому порядку, у разі відмови основного споживача - ТОВ «ЕНЕРДЖІ ПОІНТ» укласти такий договір.

Так, за твердженнями позивача, 05.05.2023 р. АТ «Харківобленерго» звернулось до відповідача з листом вих. № 06-56К/08-1806 з пропозицією укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж та надав підписані зі свого боку два примірники договору з додатками №№ 1-9 для їх подальшого підписання відповідачем протягом 20 днів та наступного повернення одного примірника на адресу позивача. Проте, підписаного договору з додатками від відповідача не надходило. Наведене стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Відповідач, в свою чергу, погоджується з обов`язком щодо укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж та наполягає на тому, що не відмовлявся від його підписання. Однак, заперечуючи проти позову зауважує, що пропозиції від позивача щодо укладення такого договору та тексту договору з додатками, що є невід`ємною частиною договору, не отримував. Вказане позбавило його можливості розглянути такі документи та прийняти вольове рішення про прийняття чи відмову у прийнятті пропозиції відповідно до ст.ст. 642- 643 ЦК України або запропонувати позивачу укласти договір на інших умовах в частині, що не суперечить типовій формі (ст. 646 ЦК України).

Приймаючи до уваги доводи відповідача та дослідивши подані позивачем докази, судом встановлено, що на підтвердження направлення на адресу відповідача пропозиції щодо укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж та підписаних зі свого боку примірників договору з додатками №№ 1-9, позивач додав до позовної заяви проект договору з додатками та копію листа на адресу відповідача, а також копію фіскального чеку та копію списку згрупованих відправлень.

Так, з копії списку згрупованих відправлень № 108 (Ф. 103) вбачається, що відправлення здійснено за допомогою оператора поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» 04.05.2023 р. Однак, з наданих позивачем документів, які на його думку підтверджують відправлення листа з договором, не вбачається можливим встановити вміст поштового відправлення.

У пункті 5.32 постанови Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №916/1093/21 суд касаційної інстанції вказав, що належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення. Правові висновки щодо необхідності наявності номера поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист, викладені у постановах Верховного Суду від 24.12.2020 у справі N 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі N 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі N 910/9962/16 та від 13.01.2020 у справі N 910/28408/15.

Втім, як свідчать матеріали справи, опису вкладення з номером поштового відправлення, який би підтвердив направлення на адресу відповідача пропозиції щодо укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж та підписаних зі свого боку примірників договору з додатками №№ 1-9, позивачем до суду надано не було. А отже, суд вважає, що позивач не довів його звернення до відповідача з пропозицією щодо укладення спірного договору.

Разом з цим, суд звертає увагу, що матеріали справи також не містять ані доказів відмови, а ні доказів ухилення відповідача від підписання договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду з позовом, його права були порушеними, невизнаними або оспорюваними, а позов позивача є передчасним, що є підставою для відмови в його задоволенні.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодоюи сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України також встановлено, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Таким чином, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, і саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Так, як було вище зазначено, згідно з п. 1.1.2 Правил, договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що встановлює зміст та регулює правовідносини між оператором системи та основним споживачем, мережі якого розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи, під час транспортування електричної енергії технологічними електричними мережами основного споживача (у тому числі електричними мережами виробників, резервне живлення яких забезпечується від мереж оператора системи, та споживачів (основних споживачів), електроустановки яких приєднані до електричних мереж таких виробників, та їх субспоживачів), що укладається за типовою формою, затвердженою Регулятором, та згідно з яким передбачається оплата вартості послуг з використання технологічних електричних мереж основного споживача, визначеної за затвердженою Регулятором методикою.

Відповідно до п. 2.5.3., п. 2.5.4. Правил, оператори системи, які використовують технологічні електричні мережі основних споживачів для розподілу (передачі) електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії у свої мережі, сплачують основним споживачам плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до методики, затвердженої Регулятором.

Відшкодування витрат з утримання технологічних електричних мереж основного споживача оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і обґрунтовується фактичними витратами основного споживача на утримання цих електричних мереж.

Порядок та розмір плати за спільне використання технологічних електричних мереж, умови спільного використання технологічних електричних мереж основного споживача з оператором системи зазначаються в договорі про спільне використання технологічних електричних мереж (п. 2.5.5. Правил).

Пунктом 2.5.6 Правил встановлено, обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються основному споживачу відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності.

Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду. До надання основним споживачем погодженого в установленому порядку кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для розподілу (передачі) та/або транспортування електричної енергії, ці технологічні витрати покладаються на основного споживача.

До витрат на утримання технологічних електричних мереж належать лише ті витрати, які безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності.

Величина витрат основного споживача не може перевищувати граничної величини витрат, визначених відповідно до нормативів витрат за об`ємом умовних одиниць електроустановок, які складаються за результатами діяльності оператора системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднані електроустановки основного споживача.

Узгоджений зі структурним підрозділом Регулятора на відповідній території кошторис витрат є невід`ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Методика обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж затверджена постановою НКРЕКП від 12.06.2008 р. № 691 (далі - Методика).

Форма Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж встановлена додатком 1 до Правил.

Пунктом 1.1. Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж визначено предмет договору:

«Основний споживач зобов`язується забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Оператора системи або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Оператор системи, а Оператор системи - своєчасно сплачувати вартість послуг Основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.».

Типовий договір передбачає наявність додатків до нього: Додаток 1 - Однолінійна схема (п. 1.2. Типового договору); Додаток 2 - Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (п. 1.2. Типового договору); Додаток 3 - Акт прийому-передачі наданих послуг (п.п. 4 п. 2.1. Типового договору); Додаток 5 - Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж (п.п. 1 п. 4.1., п. 8.6. Типового договору); Додаток 6 - Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж (п. 7.2. Типового договору). Відповідно до п. 12.4. Типового договору «Додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами».

Пунктом 11.4. Договору у запропонованій позивачем редакції встановлено, що Додатки до цього Договору: № 1 - "Однолінійна схема технологічних електричних мереж спільного використання", № 2 - "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", № 3 - "Акт прийомупередачі наданих послуг . № 4 . "Довідка про обсяги переданої електричної енергії", № 5 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", № 6 - "Кошторис обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання", № 7 - "Перелік обладнання, задіяного у передачі електроенергії споживачам", № 8 - "Перелік точок розподілу електричної енергії, задіяних у спільному використанні технологічних електричних мереж", № 9 - "Розрахунок умовних одиниць електрообладнання, задіяного у спільному використанні технологічних електричних мереж", є його невід`ємними частинами.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 р. у справі № 917/265/18 зазначаючи про необхідність розрізняти поняття «додаток до договору» та «додаткова угода до договору» дійшов висновку, що додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов і є його невід`ємною частиною. Водночас додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору.

Отже, зважаючи на приписи ст. 180 ГК України, ст.ст. 632, 638 ЦК України, наведений висновок Верховного Суду, умови п. 12.4. Типового договору та п. 11.4 договору у редакції, запропонованій позивачем, слід дійти висновку, що кожен з додатків до договору містить істотні умови договору, а тому договір може бути укладеним виключно у сукупності одночасно із усіма додатками, вказаними у договорі та з остаточно визначеними у додатках істотними умовами.

Враховуючи, що додатки до запропонованого позивачем договору передбачають зазначення конкретних даних, а додаток 6 передбачає зазначення конкретних числових показників витрат на утримання технологічних електричних мереж, то договір може бути укладений виключно із заповненими додатками, в тому числі остаточно заповненим додатком 6 до договору.

Натомість, із запропонованого позивачем додатку 6 до договору вбачається, що такі істотні умови договору, як загальний розмір витрат на утримання технологічних електричних мереж, розмір витрат по кожній окремій складовій, обсяг умовних одиниць електрообладнання основного споживача та граничний рівень витрат не зазначені, тому укладення договору без визначення таких істотних умов - не можливе, зокрема за рішенням суду, а визначення істотних умов договору, які не встановлені ні сторонами, ні законом - перебуває поза межами судової дискреції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Акціонерне товариство "Харківобленерго" (вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, м.Харків, 61037; код ЄДРПОУ: 00131954).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджи Поінт" (вул. Шевченка, буд. 24, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 43167615).

Треті особи: Харківський інститут управління (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (вул. Шевченка, буд. 24, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 19462677); Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Ріелті" (вул. Шевченка, буд. 24, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 43041291); Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-Сервіс" (вул. Шевченка, буд. 79, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 37577937); Товариство з обмеженою відповідальністю "Бавария Моторс" (вул. Латишева, буд. 4, м. Харків, 61108; код ЄДРПОУ: 39547470); Товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність 2018" (вул. Шевченка, буд. 24-а, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ: 42709223); Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-ХХІ" (вул. Шевченка, буд. 24-а, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ: 32674514); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "17" жовтня 2024 р.

Суддя В.В. Усата

справа № 922/5382/23