Ухвала

від 16.10.2024 по справі 2-1-5487/10

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-1-5487/10

н\п 6/490/375/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства зобмеженою відповідальністю«Реалайнс Фінанс»про замінусторони стягувачаза виконавчимилистами,виданими напримусове виконаннязаочного рішеннясуду усправі №2-1-5487/10за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Реалайнс Фінанс» звернувся до суду з даною заявою, в якій просив замінити стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ТОВ «Реалайнс Фінанс» з примусового виконання виконавчих листів, виданих Центральним районним судом міста Миколаєва по цивільній справі № 2-1-732/2010 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 478 777 грн. 80 коп. заборгованості за кредитним договором № МL400/059/2008 від 8 травня 2008 року та про стягнення судових витрат у розмiрi 910,00 грн.

Заява обгрунтована тим, що на виконанні у приватного виконавця Крегул І.І. перебувають виконавчі провадження №61623174 та №61625470, які відкриті на підставі виконавчих листів №2-5487/10 та №2-1-732/10, виданих 29.02.2012 року Центральним районним судом міста Миколаєва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Станом на день подання заяви вказані виконавчі провадження відкриті, рішення суду не виконано.

26.07.2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс Фінанс» було укладено Договір факторингу № 07/2024/1-РА про відступлення права вимоги за Кредитним договором № МL-400/059/2008 від 08.05.2008 року.

Посилаючись на положення ст.512 ст. 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, правову позицію ВС в постанові від 20.11.2013 року в справі №6-122цс13 представник ТОВ «Реалайнс Фінанс»просив заяву про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2024 року дану заяву передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.09.2024 року прийнято до розгляду вказану заяву, призначено судове засідання.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, в заяві про заміну стягувача просив розгляд заяви здійснювати за його відсутності.

Інші заінтересовані особи по справі у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, оскільки згідно з ч.3 статті 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку неявкою учасників справи в судове засідання, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 5 ст.124Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п.9 ч.3 ст.129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З матеріалівсправи вбачається,що заочним рішеннямЦентрального районногосуду м.Миколаєва від23.12.2010року позовПАТ «ОТПБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість по кредиту в сумі 392585,19 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 68650,58 грн, пеню в сумі 17542,03 грн, та штраф в сумі 75,00 грн, а всього 392585,19 грн, а також судові витрати у розмірі по 910,00 і. з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області 01.11.2011 року по цивільній справі № 2-1-732/2010 заочне рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 23.12.2010 року змінено, позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 478777 грн. 80 коп. заборгованості за кредитним договором № МL400/059/2008 від 8 травня 2008 року.

29.02.2012 року на виконання вищевказаного рішення суду, Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчі листі №2-5487/10 (боржник ОСОБА_1 ) та №2-1-732/10 (боржник ОСОБА_2 .

Постановами приватного виконавця Куліченко Д.О. від 23.03.2020 року відкрито виконавчі провадження №61623174 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі виконавчого листа №2-5487/10 від 29.02.2012 року та №61625470 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі виконавчого листа №2-1-732/10 від 29.02.2012 року .

Згідно витягівз АСВПвід 09.09.2024року,виконавчі провадження№61623174та №61625470 перебувають у провадженні приватного виконавця Крегула І.І. у стані «Примусове виконання».

26.07.2024 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Реалайнс Фінанс» було укладено Договір факторингу № 07/2024/1-РА про відступлення права вимоги за Кредитним договором № МL-400/059/2008 від 08.05.2008 року до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 07/2024/1-РА від 26.07.2024 року підтверджується, що право грошової вимоги за кредитним договором № МL-400/059/2008 від 08.05.2008 року перейшло до ТОВ «Реалайнс Фінанс».

Договір про відступлення прав вимоги сторонами не оспорювався та на даний час є чинним.

Отже,виходячи звище встановленихобставин справи,на данийчас ТОВ«Реалайнс Фінанс»є власником права вимоги за кредитним договором № МL-400/059/2008від 08.05.2008 року.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні(крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442ЦПК України та статті 15Закону України«Про виконавчепровадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України,за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10.

Такі ж висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09.

Згідно з частиною четвертою статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 14ЦПК України і статті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинено тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене підсумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однакце право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судоверішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, щосуперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаю чи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи, що рішення суду фактично не виконано, а також те, що ТОВ «Реалайнс Фінанс»прийняло право вимоги, що належали первісному кредитору, тим самим, ставши новим кредитором за вищезазначеним кредитним договором, одержало право вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань, то суд приходить до висновку, що дані обставини є підставою для задоволення заяви.

Суд також враховує, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Керуючись ст.ст. 20, 352, 353, 433, 442, 446, п. 17.4 перехідних положень ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товаристваз обмеженоювідповідальністю «РеалайнсФінанс» прозаміну сторонистягувача завиконавчими листами,виданими напримусове виконаннязаочного рішеннясуду усправі №2-1-5487/10за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

1.Замінити стягувача-Товариство зобмеженою відповідальністю«ОТПФакторинг Україна» (ЄДРПОУ36789421)на йогоправонаступника Товариствоз обмеженоювідповідальністю «РеалайнсФінанс» (ЄДРПОУ44544575)у виконавчому провадженні №61623174 зі стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № МL-400/059/2008від 08.05.2008року.

2. Замінити стягувача-Товариство зобмеженою відповідальністю«ОТПФакторинг Україна» (ЄДРПОУ36789421)на йогоправонаступника Товариствоз обмеженоювідповідальністю «РеалайнсФінанс» (ЄДРПОУ44544575)у виконавчому провадженні №61625470 зі стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № МL-400/059/2008 від 08.05.2008 року.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 16 жовтня 2024 року.

Суддя Н.П. Черенкова