Постанова

від 03.10.2024 по справі 521/2219/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4671/24

Справа № 521/2219/23

Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Губар Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Професійна спілка робітників морського транспорту України про поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Сегеди О.М. 31 січня 2024 року у м. Одеса, -

встановила:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, який було уточнено, до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), посилаючись на те, що вона працювала в ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) на посаді інженера 2 категорії з обліку доходів по розрахункам за послуги з портовими операторами розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ».

29 грудня 2022 року, на підставі наказу №321-К від 28 грудня 2022 року, позивач була звільнена з роботи за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку із неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, відповідно до наказу від 15 грудня 2022 року №53-ОП «Про припинення трудових договорів з працівниками».

ОСОБА_1 вважала, що її звільнення є незаконним, проведено з чисельними порушеннями процедури звільнення, оскільки роботодавець, у порушення ч. 3 ст. 41 КЗпП України, не забезпечив можливість її переведення на іншу роботу та у день звільнення, а саме 29 грудня 2022 року, у порушення ч. 1 ст. 47 КЗпП України не видав їй належним чином копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.

ОСОБА_1 стверджувала, що вона від можливості переведення на іншу роботу не відмовлялася, хоча у повідомленні про заплановане вивільнення було зазначено про необхідність повідомити роботодавця про відмову від переведення на вакантну посаду.

Крім того, після її звільнення, 30 грудня 2022року, у неузгоджений із нею спосіб месенджером було направлене зображення оригіналу наказу про звільнення, хоча відповідно до вимог КЗпП України, роботодавець зобов`язаний видати належним чином засвідчену копію наказу про звільнення.

Позивач є членом професійної спілки робітників морського транспорту України з перебуванням на обліку в первинній профспілковій організації Херсонського МП, однак, її звільнення з профспілкою не узгоджувалось.

Крім того, на дату звільнення, дія трудового договору із ОСОБА_1 була відповідачем призупинена, хоча відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Посилаючись на порушення своїх прав у зв`язку з незаконним звільненням, позивачка просила суд поновити її на роботі на посаді інженера 2 категорії з обліку доходів по розрахункам за послуги з портовими операторами розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП), стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2022 року по дату ухвалення рішення включно, з урахуванням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, та допустити негайне виконання рішення в частині поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 24806,34 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2024 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера 2 категорії з обліку доходів по розрахункам за послуги з портовими операторами розрахункового центру Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту). Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що доведеним є той факт, що відповідачем не було дотримано вимог ч. 4 ст. 41, ч. 1 ст. 47, ст. 49-2 КЗпП України про вивільнення працівника на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Отже, оскільки звільнення позивачки є незаконним та відбулось саме внаслідок винних протиправних дій відповідача, то у останнього виник обов`язок виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі представник Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення вимог позивача, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, в іншій частині судове рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки на момент прийняття відповідачем рішення про звільнення позивачки ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії перебувало у окупації, дію трудових договорів з працівниками було призупинено, реального зв`язку із працівниками не було, - надсилання кадрових документів альтернативним способом, зокрема месенджером Viber, для апелянта було єдиним дієвим способом комунікації з працівниками.

Крім того, з наданих відповідачем до суду доказів вбачається факт неможливості приступити до виконання своїх обов`язків для позивачки, оскільки, починаючи з дня окупації м. Херсон з боку РФ та по сьогоднішній день, зберігається небезпека для життя та здоров`я колишніх працівників ХФ ДП «АМПУ», а також знищення виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, що не дозволить фактично виконати судове рішення про поновлення працівника на посаді.

Сторони про розгляд справи на 03.10.2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» підлягають залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Стаття 141 КЗпП України визначає обов`язки роботодавця. Роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

З матеріалів справи вбачається, що підставі наказу №219/к від 13 червня 2013 року, ОСОБА_1 була зарахована з 13 червня 2013 року за переводом з ДП ХМТП інженером 2 категорії , що підтверджується трудовою книжкою (т. 1 а.с. 32, 33-39).

Наказом №477-к від 30 жовтня 2015 року позивачка була переведена на посаду провідного інженера 2 категорії з обліку доходів по розрахункам за послуги з портовими операторами розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) (т. 1 а.с. 38).

Сторонами не заперечувався факт того, що позивачка працювала на посаді провідного інженера 2 категорії з обліку доходів по розрахункам за послуги з портовими операторами розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП).

Наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» було встановлено початок простою для працівників Філії (включаючи позивачку та самого керівника Філії) з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 10 травня 2022 року № 28-ОП "Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії", у зв`язку із військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, з 11 травня 2022 року була призупинена дія трудових договорів з працівниками Філії (за переліком до наказу, включаючи позивача) до відновлення можливості виконувати ними роботу, але не пізніше наступного дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні (т. 2 а.с. 29-30, 32).

Наказом начальника ХФ ДП «АМПУ» від 15 грудня 2022 року №53-ОП на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій; з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності ХФ ДП «АМПУ», з виведенням Філії з 01 березня 2022року у простій (наказ від 28 лютого 2022 року № 27-ОП «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні»), з призупиненням дії трудових договорів з працівниками Філії (наказ від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 64/2022» (зі змінами), враховуючи наказ Мінінфраструктури України від 28 квітня 2022року № 256 «Про закриття морських портів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 року № 470/37806; у зв`язку з розташуванням Філії на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 жовтня 2022 року № 248), - наказано припинити трудові договори 29 грудня 2022 року з працівниками Філії, в тому числі і з ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 23, 72, 74, 75, 76-77).

Зображення наказу про припинення трудових договорів з працівниками від 15 грудня 2022 року № 53-ОП, повідомлення про заплановане вивільнення від 16 грудня 2022 року №57, перелік вакантних посад від 12 грудня 2022 року були надіслані позивачці роботодавцем месенджером VIBER на її номер 20 грудня 2022 року, що підтверджується наданим представником відповідача протоколом про направлення документів та копіями скриншотів екрана телефону, та не заперечується відповідачем (т. 1 а.с. 160, 161, 162).

При цьому, відповідач виходив з рішення спільного засідання адміністрації і профкому від 25 червня 2022 року № 5 «Щодо внесення доповнення до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ХФ ДП «АМПУ» від 14 червня 2013 року (зі змінами)», яким визначений порядок обміну інформацією та/або документами між Адміністрацією та працівниками під час дії воєнного стану та Рішення спільного засідання адміністрації і профкому від 03 жовтня 2022 року № 6 «Щодо внесення змін до правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ХФ ДП «АМПУ» від 14 червня 2013 року (зі змінами)», яким змінено номер телефона та електронну пошту, на які працівник може надсилати документи (т. 1 а.с. 163, 164).

Однак, матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача із означеними спільними рішеннями відповідача.

Аналогічно відсутні докази існування домовленості між сторонами трудового договору про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин, та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації.

Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що матеріали справи не містять будь-яких кадрових документів, що знаходилися в особовій справі позивачки, у яких були б зазначені контактні дані останньої, зокрема номер телефону, на який відповідач месенджером направляв документи по її звільненню.

Факт ознайомлення ОСОБА_1 із кадровими документами по її вивільненню відповідачем не зафіксований, в т.ч. протоколом чи актом.

Повідомленням про заплановане вивільнення від 16 грудня 2022 року № 51 позивачці було запропоновано ознайомитися із переліком вакантних посад від 12 грудня 2022 року в ДП «Адміністрація морських портів України» та, у разі прийняття пропозиції про переведення на вакантну посаду, - протягом трьох робочих днів з дня отримання даного повідомлення повідомити адміністрацію Філії у зручний спосіб: текстовим повідомленням на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 або месенджером (Viber, Telegram) на номер телефону: НОМЕР_1 , та листом за адресою: АДРЕСА_1 . У разі відмови від переведення на вакантну посаду - повідомити протягом трьох робочих днів у вищезазначений спосіб (т. 1 а.с. 18, 19-22, т. 2 а.с. 34-37).

Доказів наявності листа або повідомлення позивача з відмовою від запропонованих вакансій відповідачем надано не було.

Колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 29 КЗпП України, ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису.

У трудовому договорі, за згодою сторін, можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Колегія суддів приймає до уваги, що такий альтернативний спосіб обміну кадровими документами, як застосунок Viber, не погоджений між сторонами та не оформлений належний чином, зокрема ОСОБА_1 не подано заяву про направлення їй кадрових документів на застосунок Viber, так і з боку відповідача не направлено жодної пропозиції позивачу про можливість направлення їй кадрових документів через засоби телефонного зв`язку.

Таким чином, домовленостей між сторонами трудового договору про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, не було.

29 грудня 2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного інженера 2 категорії з обліку доходів по розрахункам за послуги з портовими операторами розрахункового центру ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку із неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій (наказ № 321-К (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 28 грудня 2022 року (т. 1 а.с. 24).

Наказ № 321-К від 28 грудня 2022 року про припинення трудового договору (контракту) з позивачкою був направлений відповідачем поштовим зв`язком у м. Херсон, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення та відомостями про відстеження трекінгу шляху поштових відправлень з офіційного інтернет-ресурсу Укрпошти, однак, доказів дійсного отримання ОСОБА_1 копії означеного наказу (так само як і повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні), відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано (т. 1 а.с. 24, 165).

Відповідно, строк звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 дотриманий.

Допитана у судовому засіданні судом першої інстанції в якості свідка начальник фінансово-економічної служби ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Херсонського МП) ОСОБА_2 пояснила, що робоче місце позивачки було знищено, доступу до об`єктів Філії немає, роботи для позивача немає, кадрові документи надсилалися працівникам поштою та месенджером. Вона наразі працює дистанційно, можливості запропонувати позивачу працювати дистанційно не було (т. 2 а.с. 231, 232).

Згідно положень ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи, лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов визначено ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Серед підстав, передбачених ст. 41 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках, зокрема неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (пункт 6).

Розірвання договору у випадках, передбачених п. 4 і 6 ч. 1 цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 4 ст. 41 Кодексу законів про працю України).

Частиною 7 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що вивільнення працівників відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 41 цього Кодексу здійснюється в такому порядку:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;

- не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Враховуючи зміст вказаних вище норм, можна зробити висновок, що обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою (п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП) має бути об`єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Тобто, таке знищення чи відсутність умов повинні бути безпосереднім наслідком бойових дій.

Згідно роз`яснень Мінекономіки до Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», обов`язковою умовою для звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Згідно ст. 349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі №708/254/18 зазначено, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно, згідно з вимогами ст. 349 ЦК України, є наявність одночасно двох умов: встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін додержавного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна, тощо.

Належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва, майна роботодавця внаслідок бойових дій на час звільнення позивача, відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій в процесі розгляду справи також не надано.

Відповідна заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру - відсутня.

Також колегія суддів враховує, що усі надані ДП «Адміністрація морських портів України» докази, зокрема листи, фотографії, тощо, стосуються періоду 2023 року, тобто вже після звільнення ОСОБА_1 , крім того, зі вказаних фотоматеріалів наслідків обстрілів дійсно вбачається пошкодження майна роботодавця, однак доказів знищення майна відповідачем судам не надано.

Сам лише витяг з ЄРДР № 12023231040000498 від 06 березня 2023 року за фактом ст. 438 ч. 1 КК України розграбування національних цінностей на окупованій території, зокрема, буксира «Бакай», катеру «Волга-49», лодки пластиковою 2,80, лодки Язь, наливного судна «ПС-305», нафтоналивного несамохідного судна «ННС Механік Воробйов», несамохідного наливного судна «Водолей-T», НМС-38, пожежного судна «Отважний», службово-роз`їзного теплоходу «ЛК-49» швидкісного катеру TUNA UMS ОС PL, яхти Ассоль, яхти «Нева» у кількості двох одиниць, яхти СТ-31, не доводить факту знищення майна роботодавця на час звільнення позивача.

ОСОБА_1 працювала у державному підприємстві «Адміністрація морських портів України», яке не припинило своєї роботи. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Херсонська філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), ідентифікаційний код ВП 38728533, в процесі припинення - не перебуває.

Відповідні акти інвентаризації майна, експертні висновки, офіційні висновки установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна на час звільнення позивача, у матеріалах справи відсутні.

Також колегія суддів враховує, що позивачу не були запропоновані деякі вакантні посади на підприємстві, від можливості переведення на які остання не відмовлялась.

У постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі №523/11673/22 зазначено, що факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим. Існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому суд зауважує, що пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП України не містить умов за яким трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв`язку із нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.

Таким чином, вищевказані обставини та докази свідчать про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а також про порушення відповідачем ч. 4 ст. 41 КЗпП України.

Що стосується доводів суду першої інстанції про відсутність погодження звільнення позивача із профспілковою організацією, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану норми ст. 43 КЗпП (розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації) не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 751/4369/22 судом апеляційної інстанції зазначено, що положення ст. 43 КЗпП України до працівника, який є членом профспілкової організації, не застосовується в силу вимог ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У даному випадку, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Первинній профспілковій організації Херсонського морського торгового порту та була членом Професійної спілки робітників морського транспорту України, однак не була обрана до профспілкових органів, що свідчить про відсутність підстав для отримання згоди від профспілки на його звільнення.

Однак, вказане не спростовує факт незаконного звільнення позивача із займаної посади.

Так, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не були дотримані вимоги ч. 1 ст. 47 КЗпП України, ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України про вивільнення працівника відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, звільнення позивача проведено без достатніх на те правових підстав, із порушенням процедури та є незаконним, що свідчить про необхідність поновлення ОСОБА_1 на займаній раніше посаді.

Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про те, що знищення виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій не дозволить фактично виконати судове рішення про поновлення працівника на посаді, оскільки вказані обставини не спростовують той факт що звільнення ОСОБА_1 було проведено без достатніх на те правових підстав, із порушенням процедури та є незаконним, та не можуть бути правовою підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за незаконне звільнення працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо необхідності поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера 2 категорії з обліку доходів по розрахункам за послуги з портовими операторами розрахункового центру Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту)

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

За правилами ч. 2 ст. 235 зазначеного Кодексу, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №683/1256/22 зазначено, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 зазначено, що у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі, держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Однак, у даному випадку з матеріалів справи вбачається, що 11 травня 2022 року згідно наказу ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» з позивачкою було призупинено дію трудового договору у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що на час звільнення ОСОБА_1 не працювала та не отримувала заробітну плату, наказ ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) від 10 травня 2022 року № 28-ОП «Про припинення простою та призупинення дії трудових договорів з працівниками Філії» не оскаржила, та з ним погодилася.

При скасуванні наказу про звільнення позивачка повертається в первісне положення, а саме набуває статус працівника з яким призупинено дія трудового договору.

Відповідно, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 вищевказані висновки суду не спростовують.

Інші докази та обставини, на які посилаються заявники в апеляційних скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2024 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 16 жовтня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе