Рішення

від 15.10.2024 по справі 443/853/24

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/853/24

Провадження №2/443/416/24

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2024 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, фермерське господарство ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до Жидачівської міської ради (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, фермерське господарство ОСОБА_2 , в якій просить відновити становище, яке існувало до порушення від 22.07.1991.

В обґрунтування позовних вимог щодо предмета спору покликається на те, що його право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою розміром 12,00 га на території Бережницької сільської ради відповідно до державного акта, зареєстрованого за №36, не скасовано і є дійсним як окремий правовий вид землі до приватної власності на землю. З ФГ Богів М.М. укладено договір від 15.10.2001 про обробіток землі ФГ Мадараш В.М. Таким чином, земля ФГ Мадараш В.М. перейшла до ФГ Богів М.М. одночасно з 15.03.1995 по 2024 р.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.69), в якому просить розглядати справу за його відсутності на підставі наявних матеріалів.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини, суду пояснив, що відновлення становища, яке існувало до порушення полягає у відновленні виданого йому державного акту, який посвідчує його право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, площею 12,00 га, розташованої на території Бережницької сільської ради, та його реєстрація. Зауважив, що згадана земельна ділянка видавалася йому як фізичній особі, а у 1995 році було незаконно зареєстровано статут ФГ Мадараш В.М. і закріплено цю земельну ділянку за ФГ ОСОБА_3 . Він землю у ФГ з власної волі не передавав, його обманули. Також, обманом забрали всю техніку. Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею від 22.07.1991 не зареєстрований на ОСОБА_3 , а відтак земля не була передана, у зв`язку з чим необхідно відносити державний акт і зареєструвати його. Крім цього, звернув увагу на те, що голова Бережницької сільської ради схилив його до укладення договору з ФГ Богів М.М. про обробіток землі та переоформлення єдиного належного йому трактора, відтак він не міг з 15.10.2001 до 2024 року обробляти землю та виконати розпорядження Жидачівської РДА №263 від 30.05.2003. ФГ ОСОБА_3 незаконно зареєстроване, а земельна ділянка площею 12,00 га, незаконно передана ФГ Богів М.М.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак у поданому до суду відзиві просить розглядати справу за його відсутності на підставі наявних матеріалів.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Позивачем подано заяву про долучення додатків (а.с.8, 30), заяву про надання справи для ознайомлення (а.с.59), заяву про повернення справи на досудове слухання(а.с.61)

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 14.05.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків (а.с.4-5).

Ухвалою від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.31-32).

Ухвалою підготовчого засідання від 11.06.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.41).

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позову не підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На викопіюванні на аркуші А4, яке містить зокрема, графічне зображення меж земельних ділянок, наявний запис, скріплений печаткою «Колгосп «Радянська Україна», наступного змісту «відведення земельної ділянки розміром 12 (дванадцять) га для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 в установленому порядку погоджено. Урочище за «Воганкою» (а.с.30).

Відповідно до державного акту від 22.07.1991, виданого виконавчим комітетом Жидачівської районної ради народних депутатів, за ОСОБА_3 закріплено в довічне успадковуване володіння 12 га землі на території Бережницької сільської ради для ведення селянського господарства. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за №36 (а.с.25).

Фермерське господарство ОСОБА_3 зареєстроване 15.03.1995 на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА № 171 від 15.03.1995, про що свідчить копія статуту цього фермерського господарства (далі Статут) (а.с.12).

Згідно з пунктом 2.1. Статуту основним видом діяльності ФГ є виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація.

За змістом пункту 3.1. Статуту основою виробничо-господарської діяльності ФГ є земля.

Відповідно до пункту 3.2. Статуту право ФГ на користування землею посвідчується державним актом, який видається на ім`я його голови.

Згідно з пунктом 3.3. Статуту правовідносини пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням землею ФГ, регулюються ЗК України, Законом України «Про селянське (фермерське) господарство, іншими законодавчими та підзаконними нормативними актами про землю.

Згідно з умовами договору від 15.10.2021 ОСОБА_3 зобов`язався продати ФГ Богів М.М. трактор за 10000 грн та послуги с/т безкоштовно у ФГ ОСОБА_3 до кінці 2002р., а покупець зобов`язався оплатити 10000 грн та послуги безкошт. с/технікою у ФГ ОСОБА_3 до кінця 2002р. (а.с.22).

Розпорядженням голови Жидачівської районної державної адміністрації №263 від 30.05.2003 надано дозвіл фермеру ОСОБА_3 на замовлення в землевпорядній організації виготовлення документації по передачі земельної ділянки в притну власність із земель фермерського господарства площею 2,44 га в с. Загурщина Бережницької сільської ради (а.с.23).

Рішенням ІХ сесії ІV демократичного скликання Бережницької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 27.10.2023 №7 вирішено звернутися з клопотанням до Жидачівської РДА про припинення користування земельною ділянкою фермером ОСОБА_3 , наданої йому для ведення фермерського господарства в розмірі 12 га та передати її в землі запасу Бережницької сільської ради (а.с.26).

Розпорядженням голови Жидачівської районної державної адміністрації №158 від 12.03.2004 припинено право користування земельною ділянкою площею 12 га, наданою фермеру ОСОБА_3 на землях запасу Бережницької сільської ради. Земельну ділянку площею 12 га передано в землі запасу Бережницької сільської ради без змін цільового призначення. Районному відділу земельних ресурсів надано вказівку списати державний акт на право постійного користування землею (серія Б № 060336) в установленому законом порядку (а.с.24).

За змістом листа Бережницької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 14.05.2004 №46 у фермера ОСОБА_3 на протязі більше ніж 2 років не використовувалася земельна ділянка, яка була надана йому для ведення фермерського господарства. У зв`язку з цим розпорядженням голови Жидачівської РДА №158 від 12.03.2004 цю земельну ділянку було вилучено з користування ФГ Мадараш В.М. У подальшому фермер ОСОБА_3 , дізнавшись про вилучення земельної ділянки, самовільно розорав земельну ділянку на площі 2,92 га, чим порушив ЗК України (а.с.29).

Відповідно до довідки Бережницької сільської ради від 06.07.2006 у ФГ ОСОБА_2 знаходиться на зберіганні майно ФГ Мадараш В.М., а саме: причіп тракторний 6 ПТС чорного кольору та тракторний навісний культиватор (а.с.28).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 14.08.2009, актовий запис №12. Після реєстрації шлюбу чоловіку змінено прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.08.2009 (а.с.11).

Згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 29.08.2024 відповідно до Книг записів (реєстрації) державних актів на право користування землею на території Бережницької сільської ради на ОСОБА_3 зареєстровано державний акт на право постійного користування землею серії Б №060336 на земельну ділянку, площею 12,0 га для ведення фермерського господарства, зареєстрований 22.07.1991 в Книзі записів державних актів на право користування землею за №36 (а.с.72).

За змістом листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 13.09.2024 за інформацією Відділу №5 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відповідно до Книг записів (реєстрації) державних актів на право користування землею на території Бережницької сільської ради на ОСОБА_3 державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею від 22.07.1991 не зареєстрований (а.с.75).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відсутністю реєстрації виданого на ім`я позивача державного акту на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою.

Норми права, які застосував суд.

Згідно з приписами статей 6, 50 ЗК УРСР 1990 року у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам УРСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Відповідно до положень частини 1 статті 22 ЗК України (в редакції від 13.03.1992) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Нормою статті 17 ЗК України (в редакції від 13.03.1992) встановлено порядок передачі земельних ділянок у власність Радами народних депутатів.

За змістом пункту 12 Перехідних положень ЗК України 2002 року (в редакції станом на 12.03.2004) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (далі Закон № 2009-XII) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед державними, кооперативними, громадськими, зарубіжними, іншими підприємствами і організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею або приватної власності. З ним укладається договір на користування землею на умовах оренди, складаються також й інші документи відповідно до законодавства України.

Нормою статті 5 Закону № 2009-XII встановлено, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду. Право приватної власності на земельну ділянку селянським (фермерським) господарством може набуватись після шести років володіння нею.

Після одержання державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи; одержує печатку із своїм найменуванням і адресою; відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку; вступає в ділові відносини з іншими підприємствами, установами та організаціями; визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (стаття 9 Закону № 2009-XII).

Аналогічно врегульовані і правовідносини зі створення та діяльності фермерського господарства Законом України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 937-IV (далі Закон № 937-IV), у статті 1 якого вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до приписів частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з вимогами частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у цивільнійсправі №443/1572/18(провадження№ 61-3440св23)Верховний Суд, за схожих спірних правовідносин між тими самими сторонами, встановив таке: предметом спору у цій справі є право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, яке виникло в особи засновника та голови селянського (фермерського) господарства « ОСОБА_3 », зареєстрованого 15 березня 1995 року як юридична особа.

ФГ « ОСОБА_3 » як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку 15 березня 1995 року після отримання позивачем прав на спірну земельну ділянку, виділену йому для ведення селянського (фермерського) господарства у 1991 році, тому користувачем спірної земельної ділянки є вказане фермерське господарство.

Зокрема, пунктом 3.2 статуту ФГ «Мадараш Володимир Миколайович» встановлено, що право фермерського господарства на користування землею посвідчується державним актом, який видається на ім`я його голови.

Оскільки вказане фермерське господарство є юридичною особою, у відносинах з іншими особами його представляє голова, яким у даному випадку є ОСОБА_6 .

Після отримання позивачем державного акта на право користування/володіння земельною ділянкою та його державної реєстрації останнім засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування/володіння спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна землекористувача і його обов`язки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому стороною у спірних правовідносинах є саме ФГ «Мадараш Володимир Миколайович».

Зокрема, пунктом 3.2 статуту ФГ «Мадараш Володимир Миколайович» встановлено, що право фермерського господарства на користування землею посвідчується державним актом, який видається на ім`я його голови.

У справі, яка розглядається, ОСОБА_6 звернувся до суду з цивільним позовом як фізична особа.

У даному випадку суди встановили, що оскарженими рішеннями відповідачів припинено право на земельну ділянку саме ФГ «Мадараш В. М.», яке зареєстроване як юридична особа.

Однак, оскільки у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна користувача/володільця і обов`язки землекористувача ОСОБА_6 перейшли до ФГ «Мадараш Володимир Миколайович» з дня його державної реєстрації, тому стороною у спірних правовідносинах є юридична особа ФГ «Мадараш Володимир Миколайович», а не фізична особа ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 є головою, керівником ФГ «Мадараш Володимир Миколайович» і його права та зобов`язання не є тотожними з правами та зобов`язаннями вказаного фермерського господарства.

Позов ОСОБА_6 заявив як фізична особа, разом з тим на час звернення з позовом та розгляду справи права на предмет позову належали не йому, а юридичній особі ФГ «Мадараш Володимир Миколайович», яке до участі у справі не залучалося і позовних вимог в цій справі не заявляло.

За таких обставин у даних правовідносинах права ОСОБА_6 як фізичної особи не порушено, оскільки у даних правовідносинах лише фермерське господарство може ставити вимоги про порушення його прав як землекористувача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Узагальнені обставини, встановлені судом.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що за ОСОБА_6 закріплено в довічне успадковуване володіння 12 га землі на території Бережницької сільської ради для ведення селянського господарства, про що виконавчим комітетом Жидачівської районної ради народних депутатів видано відповідний державний акт від 22.07.1991, зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за №36.

ФГ « ОСОБА_3 » як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку 15.03.1995 після отримання позивачем прав на спірну земельну ділянку, виділену йому для ведення селянського (фермерського) господарства у 1991 році.

Розпорядженням голови Жидачівської районної державної адміністрації №158 від 12.03.2004 припинено право користування земельною ділянкою площею 12 га, наданою фермеру ОСОБА_3 на землях запасу Бережницької сільської ради.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд зауважує, що предметом спору у цій справі є відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме: відновлення виданого на ім`я ОСОБА_3 державного акту, який посвідчує його право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, площею 12,00 га, розташованої на території Бережницької сільської ради, та його реєстрація.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами стосуються саме права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, яке виникло в особи засновника та голови селянського (фермерського) господарства « ОСОБА_3 », зареєстрованого 15 березня 1995 року як юридичної особи, яке посвідчено відповідним державним актом від 22.07.1991, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право користування землею за №36.

З урахуванням наведених обставин та висновків Верховного Суду у справі № 443/1572/18 (провадження № 61-3440св23), суд зазначає, що оскільки ОСОБА_6 позов заявив як фізична особа, разом з тим на час звернення з позовом та розгляду справи права на предмет позову належали не йому, а юридичній особі ФГ «Мадараш Володимир Миколайович», яке до участі у справі не залучалося і позовних вимог в цій справі не заявляло, відтак у даних правовідносинах права ОСОБА_6 як фізичної особи не порушено, так як саме фермерське господарство може ставити вимоги про порушення його прав як землекористувача.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтею 16 ЦК України та статтями 10, 19, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Жидачівської міської ради (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район, м.Жидачів, вул. Шашкевича,2, ідентифікаційний код юридичної особи 04056167), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, фермерське господарство ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 21 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів