Постанова

від 15.10.2024 по справі 607/9974/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/9974/22Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/583/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря Сович Н.А.

та сторін представника АТ Сенс Банк - адвоката Панченко Д.В., представника ОСОБА_1 - адвоката Осіва П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу №607/9974/22 за апеляційною скаргою акціонерного товариства СЕНС БАНК, інтереси якого представляє адвокат Панченко Дмитро Вікторович на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року, ухваленого суддею ДзюбичемВ.Л., у справі за позовом акціонерного товариства СЕНС БАНК до ОСОБА_1 , Тернопільського спільного комерційного виробничого малого підприємства ТЕР ТАМП про стягнення заборгованості за договором кредиту,

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2022 року АТ Альфа-Банк звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , Тернопільського спільного комерційного виробничого малого підприємства ТЕР ТАМП про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 березня 2024 року у задоволені позовних вимог АТ СЕНС БАНК до ОСОБА_1 , Тернопільського спільного комерційного виробничого малого підприємства ТЕР ТАМП про стягнення заборгованості за договором кредиту № 770/42-26-07 від 21.05.2007 відмовлено.

17 березня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат ОсівП.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року стягнуто із АТ СЕНС БАНК в користь ОСОБА_1 25000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, представник АТ СЕНС БАНК - адвокат Панченко Д.В. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвокат або зменшити їх розмір до 90 %.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що необхідний фактичний обсяг допомоги є меншим, ніж зазначено адвокатом, витрати є неспівмірними зі складністю справи, а тому відсутні підстави для відшкодування таких витрат у зазначеному розмірі.

Вважає, що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи те, що витрати на правничу допомогу на суму 25000 грн є не обґрунтованими та не підтверджені доказами, такі витрати є значно завищеними та не відповідають розумним розцінкам, заява про ухвалення додаткового розміру з додатками на адресу банку не надсилалась та не надходила, а отже підлягають відмові у їх задоволенні або зменшенню на 90 % від загальної суми.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Осів П.В. подав відзив на апеляційну скаргу АТ СЕНС БАНК - адвоката Панченко Д.В., у якому зазначив, що копію вказаних доказів, заяви від 07.02.2024 про компенсацію витрат на правничу допомогу, а також заяви про ухвалення додаткового рішення було надіслано іншим учасникам справи, що підтверджується відповідними доказами і вказане спростовує твердження апелянта про те, що заява про ухвалення додаткового рішення з додатками не було надіслано банку.

Слід зазначити, що жодних доказів неспівмірності вартості наданих послуг чи їх непотрібності у даному випадку апелянт не надав.

Навпаки, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №770/42-26-07 від 21.05.2007 в сумі 71332,80 швейцарських франків, що має суттєве значення для неї.

У судовому засіданні представник АТ СЕНС БАНК - адвокат ПанченкоД.В. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в них.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Осів П.В. апеляційну скаргу представника АТ СЕНС БАНК - адвоката Панченко Д.В не визнав, вважаючи її безпідставною, а додаткове рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Тернопільське СКВ МП ТЕР ТАМП повідомлялося про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності представника Тернопільського СКВ МП ТЕР ТАМП, яке належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції взяв до уваги ті обставини, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються належними і допустимими доказами, враховував значення справи для відповідача, обсяг наданих адвокатом послуг, які підтверджується матеріалами справи та є доведеними, їх зміст та обсяг є співмірним із складністю справи, вважав за належне стягнути із позивача на користь відповідача 25000 грн витрат на правничу допомогу.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, подаючи відзив на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Осів П.В. зазначив, що відповідач очікує понести витрати за надання правової допомоги (орієнтовано) в сумі 25000 грн (т. 1 а.с. 84).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 березня 2024 року у задоволені позовних вимог АТ СЕНС БАНК до ОСОБА_1 , Тернопільського спільного комерційного виробничого малого підприємства ТЕР ТАМП про стягнення заборгованості за договором кредиту № 770/42-26-07 від 21.05.2007 відмовлено.

12 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Осів П.В. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення із АТ СЕНС БАНК на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу (т. 2 а.с. 100-102).

До заяви представником відповідача адвокатом Осівим П.В. долучено: Договір про надання правничої допомоги № 17/01 від 17 січня 2023 року, укладений між адвокатом Осівим П.В. та Саф`янюк Л.Р.; Акт прийому-передачі наданих правничих послуг від 08 березня 2024 року до Договору №17/01 про надання правничої допомоги від 17.01.2023 року, згідно якого вартість послуг складає 25000 грн.

26 березня 2024 року представник АТ СЕНС БАНК - адвокат ПанченкоД.В. подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у якій зазначив, що повністю заперечує проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення на суму 25000 грн, оскільки заявлена сума нічим не підтверджена та є неспівмірною із характером позову.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно з ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, за правилами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

При цьому, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 статті 137 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Матеріалами справи підтверджено факт надання відповідачу ОСОБА_1 Адвокатом Осівим П.В. професійної правничої допомоги, зокрема договором про надання правничої допомоги № 17/01 від 17 січня 2023 року, укладеним між адвокатом Осівим П.В. та ОСОБА_1 ; актом прийому-передачі наданих правничих послуг від 08 березня 2024 року до договору №17/01 про надання правничої допомоги від 17.01.2023 року, який складений після завершення розгляду справи, передбачено, що вартість послуг становить 25000 грн.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що представником позивача не доведено, що понесені відповідачем витрат на правову допомогу, є неспівмірними зі складністю справи та затраченим адвокатом часом, оскільки як вбачається з акту прийому-передачі наданих правничих послуг представник відповідача брав участь у 12 судових засіданнях, загальний час, який затрачений адвокатом на надання правничої допомоги складає 30 годин (без урахування участі в судових засіданнях), зокрема це на складання відзиву, складання заперечень на відповідь на відзив, пошук та вивчення судової практики, також судом враховано і ціну позову даної справи, яка становить 71332,80 швейцарських франків, що є співмірним до заявленої ціни правової допомоги.

Крім цього, надуманим є твердження представника позивача про те, що на підтвердження оплати послуг адвоката не надано жодних касових розрахункових документів про перерахунок коштів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містять формальні міркування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника АТ СЕНС БАНК - адвоката Панченко Д.В слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника АТ СЕНС БАНК - адвоката Панченка Дмитра Вікторовича залишити без задоволення.

Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 жовтня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома