Ухвала

від 11.10.2024 по справі 947/29450/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/29450/24

Провадження № 1-кс/947/14010/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2024 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про арештмайна укримінальному провадженні№12024160000000150від 05.02.2024за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.ч.2,3ст.332,ч.3ст.362КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024160000000150 від 05.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362 КК України.

В ході досудового розслідування було встановлено що ОСОБА_4 будучи директором ТОВ «Ішбілен транспорт» (ЄДРПОУ 44943810), знаючи що у військовозобов`язаних осіб (клієнтів), які мали намір виїхати за межі території України, немає законних підстав для перетину державного кордону в умовах дії правого режиму «Воєнний стан», усвідомлюючи, що наявність відомостей про особу у системі «Шлях», відповідно до п. 2-9 Правил перетинання державного кордону, наддасть їм право на безперешкодний виїзд за межі території України, приймав вищевказаних осіб на посади водіїв ТОВ «Ішбілен транспорт» (ЄДРПОУ 44943810) та допускав до роботи на транспортних засобах, порушуючи при цьому вимоги ст. 24 Кодексу законів про працю України та п.п. 10, 11 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених Постановою КМУ від 02.12.2015 № 1001 (Далі - Ліцензійні умови), оскільки розумів, що останні не здійснюватимуть визначені їм обов`язки, а основною метою прийняття їх на вказану посаду було забезпечення внесення відомостей щодо них до системи «Шлях», з метою подальшого незаконного перетину такими особами державного кордону України.

В подальшому, ОСОБА_4 , будучи суб`єктом господарювання, яке має ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень пасажирів автобусами, авторизуючись у системі «Шлях» за допомогою особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП), отримував доступ до особистого кабінету ліцензіата де, керуючись Інструкцією, опублікованою на офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 подавав заяви на внесення військовозобов`язаних осіб (клієнтів) до системи «Шлях» як водіїв, після чого військовозобов`язані особи здійснювали перетин державного кордону України.

Надалі, після фіктивного працевлаштування на посаду водія ТОВ «Ішбілен транспорт» (ЄДРПОУ 44943810), внесення відомостей до системи «Шлях», військовозобов`язані особи (клієнти) та після проходження детального та ретельного інструктажу, водій здійснював перетин державного кордону України на одному із транспортних засобів ТОВ «Ішбілен транспорт» через пункт пропуску в межах Одеської області.

Встановлено що, ОСОБА_5 у достеменно невстановленому в ході досудового розслідування, місці, часу та способі, але в межах м. Одеса, звернувся до ОСОБА_4 з проханням незаконного перетину державного кордону. В свою чергу ОСОБА_4 , незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів та достовірно знаючи про порядок перетину державного кордону України, всупереч обов`язку неухильного дотримання вказаних нормативних актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно та протиправно, погодився на прохання ОСОБА_5 з приводу незаконного переправлення останнього через державний кордон України.

Відтак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що у ОСОБА_5 , відсутні законні підстави для виїзду за межі території України відповідно до обмежень щодо військовозобов`язаних громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, встановлених на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року» № 2105-ІХ, яким оголошено проведення загальної мобілізації до Збройних Сил України, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, яким запроваджено правовий режим воєнного стану та під час дії якого обмежено конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 та п. 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року із змінами та доповненнями, маючи персональний доступ до електронного кабінету перевізника Єдиного комплексу інформаційних систем (системи «Шлях»), адміністратором якої є Державна служба України з безпеки на транспорті, усвідомлюючи, що ОСОБА_5 не перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Ішбілен транспорт» (ЄДРПОУ 44943810), як водій, 06.10.2023 о 10 год 40 хв., перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці ОСОБА_4 вніс до вказаної системи як основного водія ОСОБА_5 , транспортного засобу «Man» реєстраційний номер НОМЕР_1 , для перетину державного кордону України через пункт пропуску «Рені-Джюрджюлешть», чим усунув перешкоди вказаній особі в перетині державного кордону України під час дії правового режиму воєнного стану.

У подальшому, 15.10.2023 22 год. 30 хв. ОСОБА_5 , будучи основним водієм транспортного засобу «Man» реєстраційний номер НОМЕР_1 перетнув через пункт пропуску «Рені-Джюрджюлешть» що розташований неподалік м. Рені, Ізмаїльського району, Одеської області) державний кордон України в напрямку Молдови, тим самим діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами незаконно переправив ОСОБА_5 через державний кордон України, організував незаконне переправлення ОСОБА_5 через державний кордон України та сприяв переправленню останнього через державний кордон України, наданням засобів та усуненням перешкод. Тобто ОСОБА_4 надав знаряддя вчинення злочину, а саме Man TGX 26.4440, номерний знак НОМЕР_1 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ТОВ «Ішбілен транспорт».

ОСОБА_4 21.09.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362 КК України

Слідчим відповідно до вимог ст.98 КПК України, майно визнано речовим доказом.

Процесуальний керівникзвертається зклопотанням,обґрунтовуючи йоготим,що не застосування цього заходу зумовить неправомірне формування використання та відчуження вищезазначеного майна на користь інших осіб.

Слідчий надав до суду заяву, в якій клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених в ньому, розглянути у його відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчим суддею, враховуючи наявні реальні ризики незаконного приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та з метою забезпечення арешту майна, було прийнято рішення про розгляд клопотання про арешт майна без участі власників.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, якими прокурор обґрунтовує його задоволення, оцінивши всі обставини у сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.131КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З матеріалів клопотання вбачається обґрунтованість тверджень органу досудового розслідування щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується в рамках зазначеного кримінального провадження.

При розгляді клопотання про арешт майна встановлюються такі обставини:

1)Правова підстава для арешту майна.

2)Можливість арешту майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктом 2 частини другоїстатті 170 КПК України)

3)Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

4)Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб.

Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення спеціальної конфіскації (п.2 ч.2ст.170 КПК України). У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації, у випадках передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Спеціальна конфіскація відповідно до ч.1 ст.96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до матеріалів наданих з клопотанням, майно, що знаходиться у приватній власності, може бути предметом кримінального правопорушення передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362 КК України.

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення, є всі підстави вважати, що було знаряддям вчинення злочину, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

Відповідно до постанови слідчого від 30.09.2024 року вищевказане рухоме майно, що належить ТОВ «Ішбілен транспорт», було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що є правові підстави для арешту майна.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що в цілях запобігання можливості відчуження вищевказаного майна, а також беручи до уваги правове обґрунтування клопотання прокурора, клопотання про накладення арешту майна підлягає задоволенню.

Таким чином, повністю доведена необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.93, 100, 131, 132, 170-175, 309, 369-372, 392-395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000000150 від 05.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на транспортний засіб Man TGX 26.4440, номерний знак НОМЕР_1 із забороною розпоряджатися зазначеним майном, а також із забороною виїзду транспортного засобу Man НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 за державний кордон України.

Виконання ухвали покласти на прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 .

Згідно зі ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити,що відповіднодо ч.1ст.174КПК України,підозрюваний,обвинувачений,їх захисник,законний представник,інший власникабо володілецьмайна,представник юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,які небули присутніпри розглядіпитання проарешт майна,мають правозаявити клопотанняпро скасуванняарешту майнаповністю абочастково.Таке клопотанняпід часдосудового розслідуваннярозглядається слідчимсуддею,а підчас судовогопровадження -судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1