Рішення

від 18.09.2024 по справі 204/642/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/642/24

Провадження № 2/204/1569/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплачених коштів адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, -

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2024 року позивач Правобережне УСЗН ДМР звернулося до суду із зазначенимпозовом довідповідача ОСОБА_1 , із вимогою про стягнення незаконно виплачених коштів адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам (а. с. 1-5).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідач, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , довідкою органу соціального захисту населення від 22 квітня 2022 року № 1203-7500472883 взятий на облік як особа, яка після введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії та, яка визначена в переліку, затвердженому розпорядженням КМУ від 06 березня 2022 року № 204 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» до АДРЕСА_2 . Вказано, що відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. При цьому, зазначено, що механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 22 березня 2022 року визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який затверджений постановою КМУ від 20 березня 2022 року № 332. Так, пунктом 2 даного Порядку визначено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка». Відповідно до вимог п. 3 Порядку визначено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей 3000 гривень; для інших осіб 2 000 гривень. Починаючи з травня 2022 року допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний веб-портал електронних послуг. Вказує, що 22 квітня 2022 року відповідач надав заяву про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам через Єдиний державний веб-портал електронних послуг. На підставі вимог Порядку та наданих відповідачем документів останньому була призначена допомога починаючи з 01 березня 2022 у розмірі 2000 гривень щомісячно. Разом з цим, зазначає, що пізніше, при оформленні дружиною відповідача допомоги при народженні дитини та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям 23 січня 2023 року, позивачу стало відомо про те, що відповідач з 01 вересня 2018 року прийнятий на роботу складальником свинцевих акумуляторів та батарей у ТОВ «ВЕСТА ТРАК БАТЕРИ» (ЄДРПОУ 38361903), місце знаходження якого: смт Слобожанське, Дніпровський р-н, вул. 8 Березня. З цих підстав, Правобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради визначено обсяг надміру виплачених відповідачу бюджетних коштів за період з 01 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року у розмірі 28000 гривень. 03 травня 2023 року та повторно 11 серпня 2023 року й 17 листопада 2023 року позивачем направлено відповідачу повідомлення про припинення надання та повернення надміру перерахованої грошової допомоги переміщеним особам на проживання з зазначенням суми надміру сплачених коштів, порядку їх сплати та банківських реквізитів для самостійного їх повернення. Однак вказані вимоги відповідачем в добровільному порядку не виконані, кошти позивачу не повернуті, тому останній вимушений звернутися з вказаними позовом до суду для захисту своїх прав та прохає суд стягнути з відповідача 28000 гривень незаконно виплачених коштів адресної грошової допомоги відповідачу разом із судовими витратами по справі.

Ухвалою суду від 26 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін на усунення недоліків (а. с. 30).

30 січня 2024 року недоліки, зазначені в ухвалі суду від 26 січня 2024 року, позивачем усунуто (а. с. 32-64).

Ухвалою суду від 14 червня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а. с. 72), копія якої надіслана учасникам справи 14 червня 2024 року за вихідним № 14855/24-вих/2/204/1569/24 (а. с. 73).

06 серпня 2024 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а. с. 85-89), в якому він позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначає, що доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимим доказами. Більш того, вказує на те, що позивачем у позовній заяві взагалі не вказано підстав неправомірного отримання внутрішньо переміщеною особою допомоги на проживання за певний період. Стверджує, що він є внутрішньо переміщеною особою, оскільки зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає/перебуває у АДРЕСА_2 , що в свою чергу підтверджується відповідною довідкою ВПО № 1203-7500472883 від 22 квітня 2022 року. Разом з цим, зазначає про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Однак приписами ст. 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Більш того, зазначає про те, що до рахункових помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка це результат неправильного застосування правил арифметики, не більш того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні. Однак, доказів отримання ним допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01 березня 2022 року по 30 квітня 2023 року в розмірі 28000 гривень, саме у результаті рахункової помилки позивача, або недобросовісності відповідача матеріали справи не містять, і на такі обставини позивач не покладається, а відтак вважає, що вказана грошова сума не підлягає поверненню. Разом з цим, зазначає, що звертаючись до органів УСЗН із заявою про призначення допомоги на проживання ВПО, він вказав своє фактичне місце проживання, заповнив заяву у відповідності до Порядку, отримав довідку ВПО, тобто надав всі відомості, визначені Порядком та діяв добросовісно. Вважає, що оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність рахункової помилки (висновку ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо) по інформації яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні допомоги та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою, а не помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням службовою особою, відповідальною за перевірку та оновлення інформації, необхідної для нарахування допомоги, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Тому прохає суду у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а судові витрати по справі покласти на позивача.

15 серпня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь представниці позивача на відзив (а. с. 103-104), в якому вона зазначає про те, що відповідно до вимог п. 6 Порядку для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія, у якій зазначається: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) заявника; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження; відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа; адреса місця, куди перемістилася особа, та контактний номер телефону; номер поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги "єПідтримка" або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) заявника для виплати допомоги; наявність статусу особи з інвалідністю; відомості про неповнолітніх дітей, які перемістилися разом внутрішньо переміщеною особою. Інформація про неповнолітню дитину включається до заяви одного з батьків. Вказано, що відповідач, 22 квітня 2022 року надав заяву про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам засобами мобільного додатку Портал Дія. На підставі вимог Порядку та наданих відповідачем документі останньому була призначена допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам починаючи з 01 березня 2022 року у розмірі 2000 гривень щомісячно. Пізніше, згідно відомостей трудової книжки відповідача, які отримано позивачем 23 січня 2023 року, при зверненні до Управління дружини відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, встановлено, що з 01 вересня 2018 року відповідача прийнято на роботу складальником свинцевих акумуляторів та батарей ТОВ «ВЕСТА ТРАК БАТЕРИ», ЄДРПОУ 38361903, місце знаходження: смт Слобожанське, Дніпровський р-н, вул. 8 Березня. При цьому, позивач стверджує, що дані відомості свідчать про те, що відповідач разом зі своєю родиною після 24 лютого 2022 року не переміщувався з відповідних територій, а тому у нього були відсутні законні підстави для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. З цих підстав, Правобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради визначено обсяг надміру виплачених відповідачу бюджетних коштів за період з 01 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року у розмірі 28000 гривень. Разом з цим, позивач зазначає про те, що витрати відповідача на правову допомогу у розмірі 10000 гривень не підлягають відшкодуванню, оскільки вони не можуть бути визнані судом фактичними та неминучими, оскільки відповідач, як ВПО, відповідно до вимог Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» мав право скористатися безоплатною вторинною правничою допомогою.

Судом встановлено, що з 22 квітня 2022 року відповідач взятий на облік внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується відповідною довідкою № 1203-7500472883 від 22 квітня 2022 року (а. с.11).

З особового рахунку відповідача № НОМЕР_1 , що відкритий в ІСЦ Мінпраці (а. с. 56. 57) та його особової справи № 51204 в Правобережному УСЗН (а. с. 58) вбачається, що з березня 2022 року по квітень 2023 року останньому нараховувалася грошова допомога, як внутрішньо переміщеній особі.

Разом з цим, з копії трудової книжки відповідача серії НОМЕР_2 (а. с. 48-51) вбачається, що останній 01 вересня 2018 року прийнятий на роботу ТОВ «Веста Трак Батери» на посаду складальника свинцевих акумуляторів та батарей складального комплексу, за переведенням з ТОВ «Веста Кар Батери».

З довідки про доходи відповідача, що видана ТОВ «Веста Трак Барери» № 2 від 13 січня 2023 року (а. с. 55) вбачається, що останній дійсно працює на даному товаристві на посаді складальника свинцевих акумуляторів та батарей та з липня 2022 року по грудень 2022 року йому нараховано заробітну плату у розмірі 14549 гривень 42 копійки.

Відповідно до розрахунку позивача щодо надміру виплачених коштів відповідачу (а. с. 59), сума коштів, що підлягає поверненню, становить 28000 гривень.

03 травня 2023 року, 11 серпня 2023 року та 17 листопада 2023 року позивач звертався до відповідача з повідомленнями про припинення надання та повернення надміру виплачених грошових коштів державної соціальної допомоги (а. с. 60-62).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст. 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно довимог ч.1ст.1Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод внутрішньопереміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з вимогами ст.7Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод внутрішньопереміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Так,механізм призначеннята виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, з 22 березня 2022 року визначає «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затверджений постановою КМУ від 20 березня 2022 року № 332.

Разом з цим, суд зазначає, що редакція вказаного Порядку неодноразово змінювалася, а тому до спірних правовідносин сторін застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Зважаючи на те, що відповідач до позивача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам звернувся 22 квітня 2022 року, то до вказаних правовідносин сторін слід застосовувати норми вищевказаного Порядку у редакції від 19 квітня 2022 року (на момент виникнення правовідносин сторін).

Так, пунктом 2 даного Порядку визначено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Вимогами п. 3 Порядку визначено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей 3000 гривень; для інших осіб 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням. Допомога ВПО, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Приписами п. 6 вказаного Порядку визначено, що для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія. У заяві зазначається: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) заявника; РНОКПП; дата народження; відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа; адреса місця, куди перемістилася особа, контактний номер телефону; номер поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги «єПідтримка» або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) заявника для виплати допомоги; наявність статусу особи з інвалідністю; відомості про неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із ВПО. Така заява за формою згідно з додатком 1 меже бути подана до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг.

Відповідно до вимог п. 5 Порядку, внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.

Водночас, приписами п. 8 цього Порядку визначено, що перевірка відомостей, зазначених внутрішньо переміщеною особою в заяві, проводиться під час формування та подання заяви засобами Порталу Дія.

Таким чином, держава покладає обов`язок перевірки достовірності даних на органи соціального захисту, місцеві адміністрації та інші уповноважені структури.

Натомість,суд наголошує,що редакціяПорядку про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам № 332 від 20 березня 2022 року (в редакції 19 квітня 2022 року) не передбачала відповідальності заявників (пункт 11 Порядку) за неправомірне або повторне отримання внутрішньою переміщеною особою допомоги на проживання за певний період виплаченої суми допомоги, тим більше, шляхом її повернення органу соціального захисту населення. Вказаний Порядок доповнений даним пунктом Постановою КМУ № 602 від 17 травня 2022 року, яка набрала чинності 24 травня 2022 року, тобто вже після виникнення між сторонами спірних правовідносин.

Натомість, відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, посилання позивача на вимоги п. 11 Порядку про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам № 332 від 20 березня 2022 року, як на підставу для повернення відповідачем виплаченої йому допомоги ВПО, є безпідставним.

Разом з цим, суд зазначає, що неспроможними є доводи позивача про те, що відповідач після 24 лютого 2022 року зі своєю родиною не переміщувався з відповідних територій, а відтак в останнього відсутні законні підстави для отримання ним допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки сам по собі запис в трудовій книжці відповідача про прийняття його 01 вересня 2018 року на роботу до ТОВ «Веста Трак Батери» на посаду складальника свинцевих акумуляторів та батарей складального комплексу, за переведенням з ТОВ «Веста Кар Батери», свідчить лише про його офіційне працевлаштування, але жодним чином не підтверджує його фактичного місця проживання в іншому місці. Людина може офіційно працювати в одному місці, але фактично проживати в іншому, наприклад, на території, яка підпадає під статус окупованої або небезпечної.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження місця проживання відповідача, станом на дату виникнення спірних правовідносин, за іншою адресою (витяги з реєстрів про місце реєстрації особи (якщо особа змінила місце реєстрації); докази оренди житла або права власності на нерухомість в іншому регіоні; довідки з комунальних служб, які підтверджують користування житловими послугами за певною адресою; інформація про те, куди особа отримує офіційну кореспонденцію (включаючи комунальні рахунки, податкові повідомлення, банківські виписки тощо), що вказувало б на фактичне місце проживання відповідача; записи з системи медичного обслуговування, які свідчать, що особа зверталася до лікарів в іншому регіоні; інформація про дітей, які навчаються в школі або дитячому садку за новим місцем проживання; свідчення осіб, які можуть підтвердити фактичне місце проживання особи, тощо).

З оглядуна викладене,зважаючи нате,що станомна датувиникнення міжсторонами спірнихправовідносин Порядокпро надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам № 332 від 20 березня 2022 року не передбачав відповідальності заявників (пункт 11 Порядку) за неправомірне або повторне отримання внутрішньою переміщеною особою допомоги на проживання, при цьому належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження неправомірності отримання такої допомоги відповідачем, зокрема його проживання за адресою відмінною від тієї, що він перемістився, позивачем суду не надано, суд доходить переконливого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні заявлених вимог за приписами ст.141ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (49068, м. Дніпро, вул. Трудова, буд. 1А; ЄДРПОУ 42788513) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення незаконно отриманих коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна