Рішення

від 21.10.2024 по справі 547/250/24

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39, факс (05341) 9 17 39, 9 15 37,

e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/250/24

Провадження №2/547/155/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання К.С.Перекопної,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката С.Г.Грущенка,

представників відповідача КП "Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради адвоката М.О.Мірошника, головного бухгалтера О.С.Ханіло,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1, за правилам спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради про стягнення несплачених добових за час перебування у відрядженнях, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат С.Г.Грущенко звернувся до суду з позовом до відповідача КП "Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради (далі КП), яким просив стягнути з відповідача на користь позивача недоплачені добові за перебування у відрядженнях згідно наказів підприємства за 2019-2023 року у сумі 79800,00 грн і 342710,11 грн середнього заробітку під час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтовано тим, що 27.11.2019 позивач був призначений на посаду водія автотранспортних засобів КП "Семенівська ЦРЛ" відповідно до наказу № 185-К від 26.11.2019. Назву підприємства змінено 12.01.2021 на КП "Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради. 07.07.2023 позивача було звільнено із займаної посади за угодою сторін. Відповідно до його звернення Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці була проведена позапланова перевірка у КП, якою встановлено що оплата роботи в надурочний час не виплачувалась позивачеві на умовах визначених трудовим договором, чим порушено вимоги ст. 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". У грудні 2023 згідно припису вказаного управління відповідач донарахував і сплатив позивачеві 22965,79 грн (сума до оплати 18487,46 грн, утримано 4478,33 грн). Управління відмовило у здійсненні заходу державного нагляду (контролю) з питання відшкодування витрат та одержання компенсації у зв`язку з відрядженнями, який не здійснюється у період дії воєнного стану. Адвокат С.Г.Грущенко 29.01.2024 надіслав адвокатський запит до КП про надання детальної інформації про нарахування та оплату позивачеві за період з 27.11.2019 по 07.07.2023 добових за час перебування у відрядженнях згідно наказів КП, а саме: за період з 27.11.2019 07.07.2023 понаднормових, в т.ч. за роботу у вихідні та святкові дні, згідно табелю робочого часу водіїв КП; про нарахування грошових коштів в сумі 18487,46 грн (до сплати) згідно розрахункового листка за грудень 2023 року та пояснення із посиланням на норми чинного законодавства України про оплату грошових коштів у сумі 18487,46 грн в грудні 2023 року, якщо позивач був звільнений з КП у липні 2023 року. Згідно відповіді на вказаний запит позивач, перебуваючи на посаді водія, не надав до бухгалтерської служби звітів про використання коштів на відрядження, згідно яких проводиться нарахування та оплата добових. Також в табелях обліку робочого часу не було зазначено перебування останнього у відрядженні, оплата понаднормових, в тому числі у вихідні та святкові дні за період роботи з 27.11.2019 по 07.07.2023. Також згідно відповіді КП № 20 від 28.02.2024 в період роботи з 27.11.2019 по 07.07.2023 накази про його відрядження до бухгалтерської служби підприємства не надавалися,у зв`язку з чим нарахування та виплата йому добових не проводилась. Накази про розмір добових за час перебування у відрядженні працівників КП "Семенівська лікарня" у 2019-2023 роках не видавалися. Оплата грошових коштів позивачеві у сумі 18487,46 грн в грудні 2023 року здійснена згідно припису та включала в себе оплату донарахованих понаднормових, які повинні були оплачуватися у подвійному розмірі.

Позивач вважає,що йомунезаконно ненараховано тане оплаченодобові заперебування увідрядженнях згіднонаказів КП"Семенівськалікарня"Семенівської селищноїради таОболонської сільськоїради за2019-2023роки.Крім тоговідповідачем незаконнозатримано остаточнийрозрахунок призвільненні позивачаза періодз 07.07.2023(датазвільнення)по грудень2023року (датарозрахунку).Відповідно доПостанови КабінетуМіністрів України№ 9від 02.02.2011"Просуми та складвитрат навідрядження державнихслужбовців такожінших осіб,що направляютьсяу відрядженняпідприємствами,установами,організаціями,які повністюабо частковоутримуються (фінансуються)за рахунокбюджетних коштів"сума добовихвитрат вУкраїні складає300,00грн.Хоча законодавчовизначеного мінімальногорозміру добовихнемає,але занього можна рекомендувативзяти сумудобових длябюджетників відповіднодо листа Мінсоцполітики від21.12.2016р.№ 1732/0/101-16/28,у якомувказано,що встановлення сумидобових менше"бюджетної"норми вважаєтьсяпорушенням трудового законодавства.Отже,мінімальний розмірдобових,який визначенийдля "бюджетників"складає 300грн длявідряджень вмежах України. Таким чином,позивачу безпідставноне виплаченовідповідачем добовіна відрядження за2019-2023роки усумі:6+88+67+74+31=266(дніввідряджень)*300 грн =79800,00грн.

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 за 2023 рік позивачеві за період роботи з 01.05 по 31.05.2023 було нараховано 7122,53 грн заробітної плати, за період з 01.06 по 30.06.2023 7098,30 грн заробітної плати. Отже, середньоденний заробіток позивача перед звільненням становив 7122,51 + 7098,30 = 14220,81 грн/61 день = 233,13 грн/1 день. Таким чином КП повинна виплатити позивачеві його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме 233,13 грн/день*147 (днів) затримки станом на 01.12.2023) = 34270,11 грн.

Загальна сума яку відповідач повинен сплатити позивачеві становить 1144070,11 грн (79800,00+ 34270,11).

Також, позивач просить стягнути відповідача на його користь сплачений судовий збір у сумі 912,56 грн.

11.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами вирішено, зокрема, розглядати справу у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін; запропоновано відповідачу, зокрема, скористатись своїм правом та в 15-денний строк подати відзив на позов, судовий розгляд справи призначено 04.04.2024 о 10 год. 30 хв.

У судових засіданнях оголошувалися перерви неодноразово за клопотанням сторін і їх представників, для надання доказів, через знеструмлення приміщення суду, для визнання обов`язкової участі у судовому засідання представника (працівника) відповідача тощо.

Відповідач відзивом від 28.03.2024 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат.

Зазначає. Що оскільки, робота водія автотранспортного засобу постійно проводиться у дорозі, а його робочим місцем є місце за кермом транспортного засобу, виконання такою особою в рамках її трудових обов`язків як у межах території України, так і за кордоном будь-якого рейсу не є поїздкою працівника по за місцем його постійної роботи, а тому й службовим відрядженням вважатися не може.

У разі направлення працівника підприємства у службове відрядження за запрошенням подається його копія та за наявності програма заходів.

Надані позивачем копії наказів головного лікаря не відповідають за своєю формою та змістом вимогам, які ставлять Інструкцією до оформлення службових відряджень. З метою контролю за виконанням службового доручення керівництва Підприємства після повернення з відрядження працівник протягом трьох робочих днів повинен надавати працівнику звіт про відрядження. Жодних звітів про відрядження, звітів про використання коштів у відрядженні позивач до КП не надавав і не міг надати, адже у відрядження фактично не перебував, а виконував службові накази безпосереднього керівника КП не залишаючи свого робочого місця водія.

Позивач був звільнений з роботи 07.07.2023 та вважав своє право щодо розрахунку при звільнені порушеним ще у 2023 році, адже звертався до Північно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, яка листом від 21.11.2023 року надавала відповідь, в тому числі і по питанню добових. Також позивач отримував довідку по особовому рахунку № НОМЕР_1 щодо остаточних розрахунків при звільненні.

Таким чином, працівник (позивач) вважався обізнаним про можливе порушення свої прав ще під час звільнення.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що витрати на відрядження, добові не входять до структури заробітної плати, тому позивач повинен був звернутися до суду за їх стягненням в тримісячний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України, з моменту звільнення або коли дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Натомість до суду він звернувся аж 07.03.2024, тобто з порушенням тримісячного строку, встановленого м ст.233 КЗпП України що є самостійною підставою для відмови у позові.

Розрахунки сум добових, які просить стягнути позивач є неправильними. Так, за вихідні дані для розрахунку позивач бере 300 грн добових, як мінімально встановлений розмір добових для відряджень в межах України, які встановлені Постановою КМУ "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 № 98.

Проте, мінімальний розмір добових встановлений на момент прийняття працівника на роботу складав 60 грн у редакції вказаної Постанови КМУ від 09.11.2019. Цей мінімальний розмір добових для відряджень по Україні діяв до 01.01.2022.

Таким чином, розрахунок заявлених позивачем сум до стягнення є помилковим.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем визначено 147 днів затримки по 01.12.2023. Тобто кінцевий строк для подання позову є 01.03.2024. Натомість до суду позивач звернувся лише 07.03.2024 року.

Таким чином, позивачем було також пропущено строк для звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який визначається згідно ст.233 КЗпП України.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Заявлена позивачем сума в якості стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по 01.12.2023 становить 34270,11 грн, що більше за суму понаднормових, яку йому було виплачено на 185 %.

Заявлена позивачем сума середнього заробітку за час затримки до стягнення є неспівмірною і непропорційною з тією сумою, яка була виплачена відповідачем позивачу у грудні 2023 році у сумі 18487,46 грн на виконання припису Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці і підлягає зменшенню судом. Суд має врахувати, що позивачем не подавалися жодні заяви про невідповідність проведеного розрахунку при звільнені, не подавалися вимоги про проведення донарахування, донарахована та виплачена сума понаднормових відбулася після видачі контролюючим органом припису у добровільному порядку, і ця сума становить лише частину від усіх коштів, які були виплачені працівнику при звільнені і щодо яких він не мав жодних претензій.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір 912,56 грн. При цьому 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу складає 0,01*114070,11 грн = 1211.20 грн З урахуванням коефіцієнту 0,8 позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1211,20*0,8=968,96 грн. Несплата судового збору у повному розмірі є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Відповідач очікує понести витрати 40000,00 грн на залучення адвоката та отримання професійної правової допомоги у справі (а.с. 73-78).

Представник позивача відповіддю на відзив від 29.03.2024 вказує, що відповідно до п. 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон від 13.09.1998 № 59 службові поїздки працівників, постійна робота яких проводиться у дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником). Однак, відповідно до п. 1.2 Положення про відрядження працівників КП "Семенівська лікарня" від 12.01.202, яке відповідач надав разом з відзивом на позовну заяву, відрядженням вважається поїздка працівників Підприємства за наказом головного лікаря на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення, для навчання на курсах підвищення кваліфікації, участь у семінарах, нарадах та інше, поза місцем його постійної роботи (за наявності документів). У п. 1.3 Положення вказано, що підставою для направлення працівника у відрядження є лист-підстава (наказ або інші документи, що засвідчують участь відрядженої особи в заходах), який підтверджує мету відрядження, в якій наведені обґрунтування службової необхідності для відрядження працівника. Згідно п. 1.4 Положення працівник направляється у відрядження в межах України на підставі розпорядження головного лікаря Підприємства з метою виконання службового доручення та іншого поза місцем його постійної роботи. Відповідно до п. 2.2 Положення направлення працівника у відрядження оформлюється наказом головного лікаря Підприємства із зазначенням: пункту призначення; найменування підприємства, установи, організації, куди направляється працівник; строку відрядження; мети відрядження. У п. 5.1 Положення вказано, що відповідно до ст. 121 КЗпП України працівник має право на відшкодування витрат та отримання інших компенсацій у зв`язку зі службовим відрядженням. У п. 6.1 Положення вказано, що за невиконання чи порушення вимог цього Положення винних осіб може бути притягнуто до відповідальності у порядку, передбаченому законодавством.

Тобто, вищезазначене, яке відображене у Положенні про відрядження працівників КП"Семенівська лікарня" від 12.01.2021 суперечить викладеному у відзиві на позовну заяву.

Крім того, аналізуючи накази відповідача про відрядження позивача, які долучені до позовної заяви, вказані накази оформлені у відповідності до вимог Положення про відрядження працівників КП "Семенівська лікарня" від 12.01.2021, а отже, повинні були стати підставою для виплати добових відповідачеві.

Відповідач у відзиві зазначає, що визначення робочого місця водія наведене у Положенні про робочий час і час відпочинку водіїв трамвая та тролейбуса. Однак позивач працював у КП водієм швидкої допомоги, а водієм не тролейбуса чи трамвая.

Відповідач вказує, що надані позивачем копії наказів головного лікаря не відповідають за своєю формою та змістом вимогам, які вимагаються Інструкцією до оформлення службових відряджень. Проте такі копії були надані відповідачем на запит позивача і відповідно засвідчені відповідачем, тобто, відповідач фактично цим відзивом на позовну заяву не визнає офіційних документів, які сам і створив.

Відповідач вказує, що позивач пропустив 3-місячний строк для звернення до суду. Однак позивач звернувся до суду лише тоді, коли вважав, що він зібрав достатній пакет документів, які підтверджують його позовні вимоги. Крім того, в інтересах ОСОБА_1 адвокат С.Г.Грущенко звертався з адвокатськими запитами до відповідача 29.01.2024 і 16.02.2024. Остання відповідь на адвокатський запит датована відповідачем 28.02.2024. Отже, строк з якого слід починати рахувати 3-місячний строк звернення до суду за захистом порушених прав 28.02.2024. Також відповідач у відзиві на позов вказує, що позовну заяву необхідно залишити без руху, однак, відповідно до ухвали Семенівського районного суду Полтавської області від 11.03.2024 є підстави для відкриття провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Тобто, фактично відповідач у відзиві на позовну заяву ставить питання про невизнання даної ухвали суду відповідачем, що є недопустимим (а.с.109-116).

Представник відповідача запереченням (на відповідь на відзив) від 02.04.2024 просив врахувати викладені у запереченнях доводи представника відповідача та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вказавши, що представник позивача посилаючись на Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон від 13.09.1998 № 59, а також на Положення про відрядження працівників КП"Семенівська лікарня" від 12.01.2021 бере до уваги перебування водія швидкої медичної допомоги ОСОБА_1 в інших населених пунктах та наявність службових наказів і робить безапеляційний висновок про те, що поїздки позивача в інші населені пункти є відрядженням. При цьому, позивач не визначає зміст таких наказів та не враховує характер роботи позивача, який є роз`їзним. Позивач увесь час перебуває за кермом автомобіля, що є його постійним робочим місцем. Працюючи водієм швидкої допомоги та обслуговуючи населення, водій в межах своєї робочої зміни може декілька разів за один день перебувати в різних селах, селищах міського типу чи містах, транспортуючи хворих чи медичних працівників, які надають невідкладну медичну допомогу.

Слідуючи логіці позивача, якщо він за викликом приїжджає в село Паніванівка з селища Семенівка чи навпаки, транспортуючи хворого, то перебування в іншому селі, яке являється населеним пунктом, має вважатися відрядженням? Звичайно, що це не так. Адже відрядження це не лише перебування в іншому населеному пункті, а специфічний характер виконання трудових відносин, за яким працівник на визначений період часу відлучається зі свого постійного робочого місця з певною метою і у визначеному порядку, а не в межах своєї звичайної і постійної роботи. При цьому, представник позивача не звертає увагу на те, що: 1) водій має роз`їзний характер роботи; 2) відсутні визначені Положенням підстави для направлення водія у відрядження; 3) водій не відлучався зі свого робочого місця (кабіни водія); 4) водій не надавав будь-яких звітів про відрядження; 5)водій не ознайомлювався під підпис про відрядження; 6) облік робочого часу водія не містить жодних відряджень працівника. Також хочемо зазначити, що визначення робочого місця водія, яке наведене у Положенні про робочий час і час відпочинку водіїв трамваїв і тролейбусів, на яке ми посилалися у відзиві, визначаючи що є робочим місцем водія, є законодавчим визначенням поняття "робочого місця водія", яке наведене в нормативно-правовому акті. Що стосується так званого "невизнання офіційних документів", про яке зазначено у відповіді на відзив, хочемо зауважити, що в цьому питанні слід говорити не про "визнання" чи "не визнання" документів підприємства, а про те, як саме позивач і підприємство (відповідач) тлумачать зазначені документи. В своїй відповіді на відзив позивач зазначає, що він звернувся до суду лише тоді, коли зібрав усі необхідні документи, при цьому не спростовуючи той факт, що про можливе порушення своїх прав йому було відомо ще під час звільнення. Слід звернути увагу позивача і суду, що КЗпП України пов`язує початок відліку строку для звернення до суду не з моменту отримання відповіді на адвокатський запит чи зібрання необхідних документів, а з моменту коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав. Таким чином, позивачем дійсно було подано позовну заяву з порушенням 3-місячного строку для звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові. Заперечуючи проти аргументів позивача щодо "невизнання ухвали про відкриття провадження" в частині сплати судового збору, зазначаємо, що в даному випадку відповідач керується виключно вимогами ЦПК України, ч.11 ст.187 якого говорить: "Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 , 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали." (а.с.119, 120).

Позивач у судовому засіданні вимоги позову підтримав повністю. Пояснив, що його приймали на роботу як водія головного лікаря. Оклад мав мінімальний. Останній давав йому вказівки щодо поїздок. Позивач керував автомобілем "Пежо" швидкої допомоги, а також автомобілями "Рено Логан", ВАЗ 21100, "Нива" тощо. Переважно їздив на автомобілі швидкої допомоги. Часто отримував вказівку виїжджати у відрядження у міста Кременчук, Полтаву, Лубни тощо. Возив хворих або лікарський персонал. Завжди мав і повертав до бухгалтерії шляхові листи з відмітками про міста, у яких він перебував. Набільш дальні поїздки отримував більшу кількість талонів на пальне. Коли запитував де його добові то отримував відповідь: виплат не буде, або звільняйся або працюй. Післязвільнення отримав лише заробітну плату. Написав скаргу до управління праці.Після перевірки йому виплатили лише понаднормові. Перевіряючі казали, що йому ще мають заплатити добові, але в акті перевірки про це не написали. Місяців через 5, ближче до нового року на його карту зайшов грошовий переказ від відповідача. Головний бухгалтер відповідача сказала, що це платіж за перероблені години і щоб і він дякував і за таку виплату. Після цього звернувся до безоплатної правової допомоги, адвокат якої збирав документи і звернувся з позовом до суду в його інтересах. Як таке його робоче місце було у приймальному відділенні, де він перебував коли не мав завдання на поїздки автомобілями відповідача.

Представник позивача підтримав повністю позов. Наголосив, що запитував і отримав від відповідача саме копії наказів про відрядження позивача до інших населених пунктів. Тому позиція відповідача про те, що це не накази про відрядження, є перекручуванням фактів. За логікою відзиву, позивач мав надавати відповідачеві посвідчення про відрядження із відповідними відмітками, але неможливо надати те, що позивач не отримав від відповідача перед кожним із відряджень. Представник припускає, що відповідач свідомо створив таку ситуацію під загрозою звільнення позивача з роботи.

Про пропуск строку звернення з позовом до суду не може йтися, оскільки була затримка розрахунку і позивач правомірно сподівався, що відповідні виплати отримає після перевірки. Із 2019 року позивач фактично був заручником відповідних невиплат під острахом звільнення з роботи. Воєнний стан об`єктивно впливає на швидкість опрацювання тих чи інших документів, складення адвокатських запитів, отримання відповідей на них тощо. Тому строк не пропущено, а якщо й пропущено, то має бути поновлений з огляду на характер відносин сторін і воєнний стан. За період 07.07.2019 01.01.2022 позивач перебував у 161 відрядженні, а за період 01.01.2022 07.07.2023 105 відряджень. За кожне повинен сплатити по 300 грн добових.

ОСОБА_2 підтримав заперечення проти позову. Вказав, що Інструкція про службові відрядження передбачає, що відрядженням є перебування працівника не на місці своєї роботи за розпорядженням роботодавця. Але місце роботи водія позивача це місце водія в автомобілі, тобто кабіна водія. Його характер роботи передбачає перебування завжди у дорозі. У протилежному випадку навіть виїзд за межі місцезнаходження лікарні селища Семенівка вже для позивача відрядження. Ще невірно, оскільки це територія виконання працівником своїх обов`язків як водія. Надані копії наказів. Які тлумачаться позивачем як накази про відрядження, за формою і змістом не відповідають встановленим вимогам до організаційно-розпорядчої документації. Табелі обліку робочого часу не місять відомостей про перебування позивача у відрядженнях. Надані накази про відрядження за своїм змістом є дорученням на виконання певної роботи позивачем, а не його направленням у відрядження. Накази про відрядження повинні мати вказівку на мету і завдання відрядження, його строк, пункт призначення, підпис працівника, чого у цих документах немає. Накази це надання службових доручень як підстава для списування паливно-мастильних матеріалів водієм. Щоразу позивач мав би повертати посвідчення про відрядження з відмітками приймаючої сторони і авансовий звіт. Цього позивач жодного разу не робив.

До 01.01.2022 розмір добових складав 60 грн, а з 01.01.2022 300 грн. Обрахована сума затримки на 185 % більше донарахованої суми, що вже є підставою для відповідного зменшення компенсації через її не співмірність.

Лист-відповідь інспекції праці складено 21.11.2023. Із позовом позивач звернувся 07.03.2024, тобто більш як через 3 місяці чим пропустив строк звернення до суду.

ОСОБА_3 проти позову заперечувала повністю. Пояснила що лікарня сплатила все, що повинна була доплатити позивачеві після відповідної перевірки. Накази про відрядження і посвідчення про відрядження складає секретар головного лікаря. Бухгалтерська служба не має до цього стосунку. До бухгалтерії ні накази, ні посвідчення про відрядження, ні авансові звіти позивач не надавав. ОСОБА_3 невідомо чому у табелях обліку робочого часу не проставлено відмітки про відрядження. Її робота не стосується табелювання. Подорожній лист водієві завжди виписує бухгалтер. На усну заяву водія про місце (віддаленість) поїздки видають відповідну кількість талонів на пальне. Обліковець бухгалтерії ніколи не отримува копії наказів про відрядження позивача.

Щодо змагальності цивільного судочинства

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч.1ст. 83 ЦПК).

Тобто процесуальний обов`язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних доказів, покладено саме на позивача, якщо відповідач проти позову заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Вивчивши письмові заяви сторін по суті справи, матеріали справи і надані до суду докази, вислухавши вступні промови учасників справи та їх представників, їх пояснення, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Щодо трудових відносин

27.11.2019 позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду водія автотранспортних засобів КП "Семенівська ЦРЛ" за наказом № 185-к від 26.11.2019.

12.01.2021 назву підприємства КП "Семенівська ЦРЛ" змінено на КП "Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради.

Згідно наказу відповідача № 130-К від 07.07.2023 позивача ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за угодою сторін (а.с. 49).

Згідно посадової інструкції водія адміністративно-управлінського та господарського персоналу від 01.07.2014 водій належить до професійної групи "Робітники", на посаду призначається та звільняється наказом головного лікаря у відповідності до чинного законодавства; зобов`язаний, зокрема, виконувати всі розпорядження керівника підприємства і свого безпосереднього начальника. Посадова інструкція підписана позивачем 27.11.2019 (а.с. 79, 80).

Щодо відряджень чи не відряджень

Згідно наказу № 84 від 09.12.2019 ОСОБА_1 було відряджено на семінар-нараду в м. Полтава 10.12.2019 та наказу № 85 від 10.12.2019 ОСОБА_1 було відряджено на семінар-нараду в м. Полтава 11.12.2019 (а.с. 11).

Згідно наказу № 87 від 12.12.2019 ОСОБА_1 було у м. Полтаву (супровід хворого) та наказу № 88 від 13.12.2019 ОСОБА_1 було відряджено в м. Полтава на семінар лікаря-анастезіолога 12.12.2019 (а.с. 12).

Згідно наказу № 89 від 20.12.2019 ОСОБА_1 було відряджено на семінар у м.Полтава 20.12.2019 (а.с. 12 зворот).

Згідно наказу № 1 від 02.01.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 03.01.2020 для здачі звітів (а.с. 13).

Згідно наказу № 6 від 14.01.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 15.01.2020 (а.с. 13 зворот).

Згідно наказу № 14 від 28.01.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 28.01.2020, № 16 від 31.01.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 31.01.2020, № 11 від 23.01.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 27.01.2020, (а.с. 14).

Згідно наказу № 24 від 04.03.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 05.03.2020, № 25 від 10.03.2020 . ОСОБА_4 було відряджено у м. Полтава 10.03.2020, № 19 від 20.02.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 20.02.2020 (а.с. 15).

Згідно наказу № 36 від 21.04.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 22.04.2020, № 37 від 27.04.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 28.04.2020, № 38 від 29.04.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 29.04.2020, № 39 від 30.04.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 30.04.2020, № 41 від 06.05.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 06.05.2020, № 28 від 19.03.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 20.03.2020 (а.с. 16).

Згідно наказу № 42 від 11.05.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 11.05.2020, № 43 від 12.05.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 12.05.2020, № 44 від 12.05.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 13.05.2020, № 45 від 15.05.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 15.05.2020, № 46 від 20.05.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 20.05.2020, № 47 від 21.05.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 21.05.2020 (а.с. 17).

Згідно наказу № 56 від 15.06.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 15.06.2020, № 57 від 16.06.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 16.06.2020, № 58 від 12.05.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 19.06.2020, № 59 від 22.06.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 22.06.2020, № 60 від 20.06.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 26.06.2020 (а.с. 18).

Згідно наказу № 63 від 06.07.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 07.07.2020, № 64 від 09.07.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 09.07.2020, № 66 від 11.07.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 11.07.2020, № 67 від 14.07.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 14.07.2020, № 68 від 21.07.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 21.07.2020, № 49 від 25.05.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 25.05.2020, № 50 від 27.05.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 27.05.2020, № 51 від 01.06.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 01.06.2020, № 52 від 02.06.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 02.06.2020, № 53 від 09.06.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 09.06.2020, № 54 від 10.06.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 10.06.2020, № 55 від 11.06.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 11.06.2020 (а.с. 19).

Згідно наказу № 70 від 31.07.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни, м.Полтава 31.07.2020, № 71 від 11.08.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 12.08.2020, № 72 від 14.08.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 14.08.2020, № 73 від 20.08.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 21.08.2020, № 74 від 26.08.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 26.08.2020, № 78 від 02.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 02.09.2020 (а.с. 20).

Згідно наказу № 79 від 04.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 04.09.2020, № 80 від 06.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 06.09.2020, № 81 від 07.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 14.08.2020, № 73 від 20.08.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 07.09.2020, № 82 від 08.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 08.09.2020, № 83 від 11.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 11.09.2020, № 84 від 12.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 12.09.2020, № 86 від 17.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 11.09.2020 (а.с. 21).

Згідно наказу № 90 від 23.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 23.09.2020, № 91 від 25.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 25.09.2020, № 92 від 26.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 26.08.2020, № 93 від 28.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 28.09.2020, № 94 від 29.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 29.09.2020, № 95 від 30.09.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 01.10.2020 (а.с. 22).

Згідно наказу № 96 від 01.10.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 01.10.2020, № 98 від 06.10.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 06.10.2020, № 99 від 10.10.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 10.10.2020, № 100 від 13.10.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 13.10.2020, № 102 від 10.10.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 16.10.2020, № 103 від 19.10.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 19.10.2020, № 104 від 21.10.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 21.10.2020 (а.с. 23).

Згідно наказу № 111 від 27.11.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 27.11.2020, № 112 від 28.11.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 30.11.2020, № 113 від 02.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 02.12.2020, № 114 від 03.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. лубни 03.12.2020, № 115 від 04.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 04.12.2020, № 116 від 07.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 07.12.2020, № 117 від 09.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 09.12.2020, № 119 від 11.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 11.12.2020, № 120 від 15.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 15.12.2020, № 121 від 18.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 18.12.2020, № 122 від 21.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 21.12.2020, № 123 від 23.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 23.12.2020 (а.с. 24).

Згідно наказу № 1 від 04.01.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 04.01.2021, № 2 від 05.01.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 05.01.2021, №3 від 06.01.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 06.01.2021, № 4 від 11.01.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 11.01.2021 по 12.01.2021 (а.с.25).

Згідно наказу № 15 від 16.02.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 16.02.2021, № 16 від 17.02.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 17.02.2021, № 18 від 19.01.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 19.02.2021, № 19 від 22.02.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 22.02.2021, № 20 від 25.02.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 25.02.2021, № 29 від 23.03.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 23.03.2020, № 30 від 24.03.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 24.03.2020, № 31 від 26.03.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 26.03.2020, № 32 від 05.04.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 05.04.2020, № 33 від 07.04.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 07.04.2020, № 34 від 13.04.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 13.04.2020, (а.с. 26).

Згідно наказу № 22 від 09.03.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 09.03.2021, № 27 від 22.03.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 22.03.2021 (а.с. 27).

Згідно наказу № 124 від 26.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 26.12.2020, № 125 від 28.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 28.12.2020, № 126 від 29.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 29.12.2020, № 127 від 30.12.2020 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 30.12.2020 (а.с. 28).

Згідно наказу № 29 від 30.03.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 31.03.2021, № 30 від 02.04.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 02.04.2021, № 31 від 06.04.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 19.02.2021, № 19 від 22.02.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 06.04.2021, № 13 від 12.02.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 12.02.2021 (а.с.29).

Згідно наказу № 35 від 19.04.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 19.04.2021, № 36 від 21.04.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 22.04.2021, № 32 від 12.04.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 12.04.2021, № 33 від 14.04.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 14.04.2021 (а.с. 30).

Згідно наказу № 40 від 07.05.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 07.058.2021, № 41 від 11.05.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 11.05.2021, № 43 від 18.05.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 18.05.2021, № 46 від 25.05.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 25.05.2021, № 47 від 27.05.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 27.05.2021, № 48 від 28.05.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 28.05.2021 (а.с. 31).

Згідно наказу № 50 від 07.05.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 07.05.2021, № 51 від 08.06.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 08.06.2021, № 52 від 11.06.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 11.06.2021, № 53 від 05.07.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 05.07.2021, № 54 від 06.07.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 06.07.2021, № 55 від 07.07.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 08.07.2020, № 56 від 12.07.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни і м. Кременчук 12.07.2021, № 57 від 13.07.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 13.07.2021, № 59 від 19.07.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 20.07.2021, № 60 від 26.07.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 26.07.2021 (а.с.32).

Згідно наказу № 76 від 15.09.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 15.09.2021, № 73 від 31.08.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 31.08.2021, № 74 від 03.09.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 06.06.2021 (а.с. 33).

Згідно наказу № 77 від 16.09.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 16.09.2021, № 78 від 19.09.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 19.09.2021, № 89 від 05.11.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 05.11.2021 (а.с. 34).

Згідно наказу № 93 від 12.11.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 12.11.2021, № 94 від 13.11.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 13.11.2021, № 5 від 14.01.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 14.01.2021, № 6 від 15.01.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 15.01.2021, № 7 від 21.01.2021 ОСОБА_1 було відряджено у смт Козельщина 21.01.2021, № 8 від 29.01.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 29.01.2021, № 9 від 05.02.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 05.02.2021, № 10 від 08.02.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 08.02.2021, № 11 від 10.02.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 10.02.2021 (а.с. 35).

Згідно наказу № 95 від 15.11.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 15.11.2021 і 16.11.2021 у м. Полтава, № 96 від 18.11.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Миргород 18.11.2021, № 97 від 13.12.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 13.12.2021, № 98 від 14.12.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 14.12.2021, № 1 від 07.01.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 07.01.2022, № 2 від 14.01.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м.Полтава 17.01.2022, № 3 від 18.01.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтаву 19.01.2022, № 4 від 01.02.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 02.02.2022, № 5 від 04.02.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 04.02.2022 (а.с. 36).

Згідно наказу № 100 від 15.12.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 15.12.2021, № 101 від 21.12.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 21.12.2021, № 6 від 08.02.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 08.02.2022, № 10 від 02.03.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 02.03.2022 (а.с. 37).

Згідно наказу № 11 від 03.03.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 03.03.2022, № 12 від 07.03.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 07.03.2022, № 13 від 10.03.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 11.03.20221, № 14 від 14.03.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 14.03.2022, № 15 від 17.03.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 17.03.2022, № 16 від 19.03.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Карлівка 19.03.2022, № 17 від 22.03.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 22.03.2022, № 86 від 27.10.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 27.10.2021 (а.с. 38).

Згідно наказу № 24 від 15.04.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 15.04.2022, № 25 від 19.04.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 19.04.2022, № 26 від 22.04.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 22.04.2022, № 27 від 25.04.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 26.04.2022, № 29 від 28.04.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 29.04.2022, № 30 від 02.05.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 02.05.2022, № 41 від 03.06.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 03.06.2022, № 42 від 16.06.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 16.06.2022, № 43 від 22.06.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 23.06.2022, № 44 від 22.06.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 23.06.2022, № 45 від 23.06.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 24.06.2022, № 46 від 23.06.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 24.06.2022 (а.с. 39).

Згідно наказу № 18 від 23.03.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 24.03.2022, № 19 від 28.03.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 28.03.2022, № 20 від 29.03.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 29.03.2022, № 21 від 31.03.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 01.04.2022, № 22 від 11.04.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 12.04.2022, № 31 від 04.05.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 05.05.2022, № 32 від 06.05.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 06.05.2022, № 33 від 09.05.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 09.05.2022, № 34 від 11.05.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 11.05.2022, № 35 від 12.05.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 13.05.2022 (а.с. 40).

Згідно наказу № 47 від 29.06.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 29.06.2022, № 49 від 30.06.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 01.07.2022, № 50 від 05.07.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 06.07.2022, № 51 від 21.07.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 22.07.2022, № 52 від 24.07.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 24.07.2022, № 53 від 25.07.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 25.07.2022, № 54 від 29.07.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 29.07.2022, № 55 від 31.07.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 31.07.2022, № 56 від 01.08.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 02.08.2022, № 57 від 16.08.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 17.08.2022 (а.с. 41).

Згідно наказу № 58 від 19.08.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 20.08.2022, № 59 від 24.08.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 24.08.2022, № 60 від 26.08.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 26.08.2022, № 62 від 31.08.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 01.09.2022, № 63 від 01.09.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 01.09.2022, № 72 від 29.09.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 29.09.2022, № 73 від 04.10.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 04.10.2022, № 74 від 05.10.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 06.10.2022 (а.с. 42).

Згідно наказу № 77 від 16.11.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 16.11.2022, № 78 від 18.11.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 18.11.2022, № 79 від 21.11.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 21.11.2022, № 80 від 28.11.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 29.11.2022, № 81 від 30.11.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 30.11.2022, № 23 від 03.05.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 03.05.2023, № 24 від 04.05.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 04.05.2023, № 26 від 08.05.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 08.05.2023 (а.с. 43).

Згідно наказу № 47 від 17.05.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 17.05.2023, № 33 від 26.05.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 26.05.2023, № 35 від 31.05.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 31.05.2023, № 36 від 02.06.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 02.06.2023 (а.с. 47).

Згідно наказу № 10 від 21.01.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 21.02.2023, № 11 від 27.02.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 27.02.2023, № 12 від 01.03.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 01.03.2023, № 14 від 06.03.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 07.03.2023 (а.с. 49).

Згідно наказу № 65 від 05.06.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 06.09.2022, № 66 від 07.09.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 08.09.2022, № 67 від 13.09.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 13.09.2022, № 68 від 14.09.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 14.09.2022, № 70 від 21.09.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 21.09.2022, № 71 від 21.09.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 21.09.2022, № 36 від 17.05.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 18.05.2022, № 37 від 20.05.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 20.05.2022, № 39 від 27.05.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 27.05.2022, № 40 від 01.06.2022 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 02.06.2022 (а.с. 50).

Згідно наказу № 61 від 27.07.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 28.07.2021, № 62 від 30.07.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 30.07.2021, № 63 від 01.08.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 01.08.2021, № 64 від 02.08.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 02.08.2021, № 65 від 09.08.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 09.08.2021, № 66 від 10.08.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Кременчук 10.08.2021, № 67 від 12.08.2021 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 12.08.2021, № 23 від 10.05.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 10.05.2023, № 28 від 11.05.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 11.05.2023, № 29 від 12.05.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 12.05.2023, № 30 від 15.05.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Полтава 15.05.2023, № 31 від 16.05.2023 ОСОБА_1 було відряджено у м. Лубни 16.05.2023, (а.с. 51).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Пунктом 1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 13.03.98 № 59 (далі Інструкція №59), передбачено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівниказа розпорядженнямкерівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції № 59 передбачено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

Згідно п. 4 розділу І Інструкції № 59 підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс перераховується на поточний рахунок працівника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних карток, або рахунок підприємства, що направляє працівника у відрядження, операції за яким можуть здійснюватися з використанням корпоративних платіжних карток.

Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції № 59 підприємство, що відряджає працівника, зобов`язане ознайомити його з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий/перерахований аванс, складеною за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження.

Відповідно до п. 15 розділу І Інструкції № 59 окремим видомвитрат,що непотребують спеціальногодокументального підтвердження,є добовівитрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011№ 98. Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції № 59 направлення працівника підприємства у відрядження здійснює керівник цього підприємства або його заступник (направлення у відрядження державного службовця здійснює керівник державної служби) і оформлює наказом(розпорядженням),у якомузазначаються мета виїзду, завдання (за потреби), пункт призначення (місто або міста призначення, інші населені пункти, найменування підприємства, установи або організації, куди відряджається працівник), строк (дата вибуття у відрядження та дата прибуття з відрядження), джерело фінансового забезпечення витрат на відрядження, а також за потреби інші ключові моменти (вид транспорту, інформація про додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, у разі їх встановлення керівником), після затвердження кошторису витрат. Строк відрядження визначається керівником або його заступником.

Пунктом 4 розділу ІІ Інструкції № 59 встановлено, що за кожнийдень (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівникау відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011№ 98. При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

Міністерство фінансів України (яке затвердило вказану Інструкцію № 59) листом від 29.04.2005 N 31-03173-03-29/8103 "Про службові відрядження" розглянуло листа стосовно питань щодо службових відряджень і повідомило, зокрема, таке:

1. Чи вважаються службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер, тепер відрядженнями, якщо це передбачено трудовим договором (контрактом) з відповідним працівником?

Якщо колективним договором визначено перелік посад і професій, робота за якими постійно проходить в дорозі та має роз`їзний (пересувний) характер, або якщо така норма передбачена трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою), службові поїздки таких працівників не вважаються відрядженням, їм встановлюються надбавки до тарифних ставок і посадових окладів і відшкодовуються витрати на проїзд та на наймання житлового приміщення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.19999 N 490.

Якщо колективним договором такий перелік посад, професій не передбачено або зазначене не обумовлено у трудовому договорі (контракті), службові поїздки працівників для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи є відрядженням. При цьому відшкодування витрат здійснюється відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".

Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Суми

витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" сума добових витрат для службових відряджень в межах України із 09.11.2019 складала 60,00 грн, а із 01.01.2022 300 грн.

Арифметичний підрахунок вказаних наказів про відрядження свідчить, що із 27.11.2019 по 31.12.2021 вони вказують на 161-е 1-денне відрядження відповідача, а із 01.01.2022 по 07.07.2023 на 105 1-денних відряджень позивача.

Положенням про відрядження працівників Комунального підприємства "Семенівська лікарня" від 12.01.2021 передбачено, зокрема, що відрядженням вважається поїздка працівників підприємства за наказом головного лікаря на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи; працівник направляється у відрядження в межах України на підставі розпорядження головного лікаря підприємства з метою виконання службового доручення та іншого поза місцем його постійної роботи; направлення у відрядження оформляється наказом головного лікаря підприємства із зазначенням пункту призначення, найменування установи куди направляється працівник, строку відрядження, мети відрядження; працівника ознайомлюють із наказом про відрядження під підпис; при відрядженні працівника строком на одну добу добові відшкодовуються як за повну добу (а.с. 79-83).

Положення про відрядження працівників Комунального підприємства "Семенівська лікарня" від 12.01.2021 затверджене наказом Головного лікаря Комунального підприємства "Семенівська лікарня" від 12.01.2021 № 39; введене в дію з 12.01.2021; контроль за відшкодуванням витрат на відрядження покладено на головного бухгалтера О.С.Ханіло; документальне оформленнявідрядження покладенона секретаря ОСОБА_5 ; контроль завиконанням наказузалишено заголовним лікарем (а.с. 81).

Табелі обліку робочого часу водіїв відповідача не містять жодної позначки про перебування позивача у відрядженнях (а.с. 84-107).

Суд нагадує, що ОСОБА_3 також пояснювала, що питаннями оформлення відряджень займалася секретар головного лікаря, а бухгалтерська служба не мала стосунку до складення посвідчень про відрядження чи складання табелів. Бухгалтерська служба лише складала і отримувала від водія подорожні листи із зазначенням міст куди водії їздили службовим автомобілем і відповідного показника пробігу службового автомобіля.

Згідно листів відповідача № 20 від 28.02.2024 та № 14 від 12.02.2024 за період роботи ОСОБА_1 з 27.11.2019 по 07.07.2023 наказ про його відрядження до бухгалтерської служби підприємства не надавалися, у зв`язку з чим нарахування та виплата йому добових не проводилася. Накази про розмір добових за час перебування у відрядженнях працівників КП "Семенівська лікарня" у 2019-2023 роках не видавалися. Оплата грошових коштів ОСОБА_1 у сумі 18487,46 грн в грудні 2023 проведена згідно припису Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ПНС/ПЛ/20195/010/П від 17.11.2023 та включала в себе оплату донарахованих понаднормових, які повинні були оплачуватися у подвійному розмірі (а.с. 10, 11).

Слід зазначити, що кожен із зазначених наказів щодо позивача-водія ОСОБА_1 містить: підписи головного лікаря відповідача: ОСОБА_6 або ОСОБА_7 ; номер і дату; мету (перевезення хворих, персонал) і місце поїздки (назви населених пунктів); вказівку на "відрядження". Жоден із наказів, зокрема й щодо інших працівників, не містить їх підписи про ознайомлення з наказами та/або отримання коштів під звіт тощо.

Більш того, саме копії цих документів було надано відповідачем на адвокатський запит щодо службових відряджень позивача упродовж його роботи водієм у відповідача.

Жоден із наданих сторонами доказів (колективний договір, трудовий договір, положення про відрядження, положення про оплату праці тощо) не містять переліку посад і професій КП (лікарні), робота за якими постійно проходить в дорозі та/або має роз`їзний (пересувний) характер.

Відтак судробить висновок,що усі вказані накази за формальними та змістовними ознаками достовірно вказують на відповідну кількість спрямування відповідачем позивача саме у відрядження та низку недоліків у діяльності відповідача щодо оформлення за здійснення виплат, зокрема добових: головний лікар видає накази про відрядження; секретар неналежно оформлює відрядження та не передає відповідні накази до кадрової служби; бухгалтерська служба видає і отримує подорожні листи службового автомобіля від водія із відмітками про перебування у відрядженнях за межами території обслуговування лікарні (колишнього Семенівського району Полтавської області); контроль дотримання наказу № 39 від 12.01.2021 не здійснюється тощо, а, отже і єперебування відповідача у відповідній кількості відряджень.

Натомість позиція відповідача у справі зводиться до того, що неналежне чи неправильне оформлення відряджень (які є службовим дорученням керівника лікарні на поїздку, а не відправленням у відрядження) і бездіяльність позивача не може слугувати підставою для сплати добових (відряджень не було, авансових звітів не було, посвідчень про відрядження не було; звернень за добовими не було тощо).

Проте добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі зазначеної доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці, за умови, що інша сторона, діючи собі на шкоду, розумно покладається на них.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення "а також зловживання правом в інших формах", передбачене у частині третійстатті 13 ЦК України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з приписами цьогокодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини третьої статті13і частини третьої статті16 ЦК Українивстановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин другої - п`ятоїстатті 13 ЦК України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2 мотивувальної частини рішення).

Одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримує протилежної позиції (естопель).

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороніотримати перевагита вигодувнаслідок своєїнепослідовної поведінкина шкодуіншій стороні,яка добросовіснопоклалася напевну юридичнуситуацію,створену першоюстороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/абозакономвиконання їхніх обов`язків. Введення у законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного.

Очевидно, що дії відповідача, який наказами свого керівника відправляв позивача у відрядження, а згодом посилається не відсутність таких наказів і відряджень, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісним.

Щодо робочого місця водія

Суд погоджується з доводами відповідача, що чинне законодавство не містить визначення поняття "робоче місце водія".

Однак суд відхиляє можливість застосуванням за аналогією закону "Положення про робочий час і час відпочинку водіїв трамвая та тролейбуса", затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 15.09.2014 № 444: робоче місце водія місце, з якого водій здійснює керування рухомим складом, або місце, де він здійснює виконання своїх обов`язків, визначених трудовим договором, оскільки особливістю трамвая і тролейбуса є їх під`єднання (рух) контактною мережею, яка перебуває у межах одного населеного пункту.

Натомість суд робить висновок, що за правилами аналогії закону прийнятним є визначення робочого місця водія, яке вказане у п. 1.5 "Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340: робоче місце водія місце за кермом ТЗ або місце, де він здійснює виконання своїх обов`язків, визначених трудовим договором.

Водночас слід зазначити, що норми вказаного Положення відповідно до п. 1.4 не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Перебування водія за кермом автомобіля не за місцезнаходженням його роботодавця можливе у 3-х формах: відрядження, робота у дорозі чи роз`їзний характер роботи. Відповідну форму обирають сторони трудового договору у трудовому договорі, колективному договорі, положенні про оплату праці, окремих розпорядженнях роботодавця тощо.

У цій справі відповідач обрав саме форму відрядження.

Суд повторює висновок, що жоден із наданих сторонами доказів не містять переліку посад і професій КП (лікарні), робота за якими постійно проходить в дорозі та/або має роз`їзний (пересувний) характер, зокрема й професія водія лікарні.

Згідно п. 2 опису виявлених порушень акту від 17.11.2023 № ПНС/ПЛ/20195/010 складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду КП "Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради, було виявлено порушення вимог законодавства, зокрема, неналежне нарахування та несвоєчасна виплата ОСОБА_1 коштів за надурочні роботи за період з 2020 по 2022 роки (а.с. 140-150).

Також було складено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ПНС/ПЛ/20195/010/П від 17.11.2023 та зобов`язано головного лікаря КП"Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради ОСОБА_8 усунути такі порушення та забезпечити додержання норм законодавства про працю (а.с. 138, 139).

Згідно листа Служби з питань праці від 21.11.2023 № ПНС/2/2145-ЗВ-23 було проведено позапланову перевірку в ході якої встановлено, що оплата роботи в надурочний час ОСОБА_1 не виплачувалась на умовах, визначених трудовим договором, чим порушено вимоги ст. 10 Закону № 2136. За результатами проведеного заходу державного нагляду (контролю) складений акт та припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю та на посадову особу КП "Семенівська лікарня" складено протокол про адміністративне правопорушення. В період дії воєнного стану перевірки з питань відшкодування витрат у зв`язку з службовими відрядженнями не здійснюються (а.с. 8-10).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № ПНС/ПЛ/20195/П/ПТ від 17.11.2023 складеного на головного бухгалтера КП "Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради О.С.Ханіло, вона вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП, а саме порушила вимоги ч. 1 ст. 10 ЗУ"Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", в частині невиплати заробітної плати працівникам в умовах,визначених трудовим договором, в частині неналежного нарахування та несвоєчасну виплату коштів за надурочні роботи, а саме під час проведення позапланової перевірки КП "Семенівська лікарня" було встановлено, що наказом від 26.11.2019 № 185-К ОСОБА_1 прийнято на роботу з 27.11.2019 на посаду водія автотранспортних засобів та звільнено за угодою сторін по пункту 1 ст. 36 КЗпП України з 07.07.2023 (наказ від 07.07.2023 № 130-К). При проведенні позапланової перевірки було виявлено неналежне нарахування та несвоєчасну виплату ОСОБА_1 коштів за надурочні роботи за період з 2020 по 2022 роки (а.с. 136, 137).

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 за 2023 рік ОСОБА_1 водій автотранспортних засобів, посадовий оклад 4096,80 грн зарахований з 27.11.2019, звільнений 07.07.2023 всього за рік було нараховано заробітної плати 51370,88 грн із них утримано 28692,07, сума до видачі 22678,81 грн. Особовий рахунок не містить підписів, зокрема й позивача (а.с. 44).

Щодо відшкодування добових

Як зазначено у рішенні вище, за кожен день перебування у відрядженні роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові добові і авансовий звіт про відрядження про це не подається. Обов`язок скласти і видати працівникові посвідчення про відрядження покладено на роботодавця.

Облік поїздок і перебування водія у відрядженнях у цій справі здійснено у спосіб складення та отримання подорожніх листів службового легкового автомобіля і наказів головного лікаря про відрядження. Достатньою підставою для виплати добових є наказ про відрядження і подорожній лист.

Відтак у цій справі відповідач заборгував позивачеві 9660,00 грн добових за 161 1-денне відрядження позивача за період 27.11.2019 31.12.2021 (60,00 * 161), а також 31500,00 грн добових за 105 1-денних відряджень за період 01.01.2022 07.07.2023 (300,00 грн * 105).

Усього заборгованістьза добовимискладає 41160грн (9660,00 + 31500).

Щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Середньоденний розмір заробітної плати позивача, який повинен обраховуватися для відповідних виплат, складає 233,13 грн на день і спору між сторонами щодо цієї суми немає.

Відтак судвизначає розмірвідшкодування зачас затримкирозрахунку призвільненні усумі 6993,90грн (233,13 * 30).

Щодо строку звернення до суду

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній на день звернення з позовом до суду, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячнийстрок здня одержанняним письмовогоповідомлення просуми,нараховані тавиплачені йомупри звільненні (стаття 116).

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Суд зауважує, що початок строку звернення до суду і початок строку поновлення строку обумовлені таким юридичним фактом як письмове повідомлення працівника роботодавцем про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Натомість вказане повідомлення, як письмовий доказ, судові ненадано і відсутнє у матеріалах цивільної справи.

Не є таким повідомленням і розрахунковий листок за грудень 2023 року щодо позивача про нарахування йому відповідачем 22965,79 грн (а.с. 47).

Іншими словами, початок строку звернення до суду з позовом щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, не настав і тому суд не оцінює доводи сторін щодо пропуску чи поновлення строку на звернення до суду з позовом.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у спосіб стягнення з відповідача на користь позивача 41160,00 грн добових і 6993,90 грн відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні як відповідної компенсації за це.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Згідно п.п. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже належна до сплати сума судового збору із позовної вимоги майнового характеру на суму 114070,11 грн (79800,00 + 34270,11), що подана у 2024 році в електронній формі, складає 968,96 грн ((1,0 % 114070,11 ? 3028,00 0,4) 0,8).

Позивач сплатив 912,56 грн судового збору (а.с. 52).

Недоплачений позивачем судовий збір складає 56,40 грн (968,96 912,56).

За загальним правилом ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги у справі задоволено на 42,21 % (41160,00 + 6993,90)) ? 114070,11 * 100,00 %).

Водночас, відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак, з огляду на виникнення спору через неправильні дії відповідача (не сплату добових) суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір 912,56 грн, а недоплачений позивачем судовий збір 56,40 грн стягує з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 133, 141, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272-274, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

Задоволити позов частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради на користь ОСОБА_1 41160,00грн неоплачених добових за час перебування у відрядженнях, відмовивши у їх стягненні у більшому розмірі 79800,00 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради на користь ОСОБА_1 6993,90грн відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, відмовивши у його стягненні у більшому розмірі 34270,11 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради на користь ОСОБА_1 912,56грн судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства "Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради 56,40 грн судового збору на користь держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, Семенівська ТГ, с. Паніванівка; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Комунальне підприємство "Семенівська лікарня" Семенівської селищної ради та Оболонської сільської ради (місцезнаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, Семенівська ТГ, с-ще Семенівка, вул. Шевченка, 78; ідентифікаційний код 01999494).

Суддя В.Ф.Харченко