Ухвала

від 21.10.2024 по справі 638/19448/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/19448/24

Провадження № 2/638/6658/24

УХВАЛА

Іменем України

21 жовтня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей та припинення стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей та припинення стягнення аліментів.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до змісту позовної зави та викладених позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просить визначити місце мешкання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із ним, у зв`язку з чим припинити стягнення аліментів за судовим наказом № 638/7140/23 виданого 15.08.2023.

Нормами чинного цивільного законодавства, зокрема, главою 4 підрозділу 1 розділу 2 Цивільного Кодексу України, визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, є малолітньою особою (ст.31 ЦК України), а фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років є неповнолітньою особою (ст.32 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає (ч.4 ст.29 ЦК України).

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом (ч.3 ст.29 ЦК України).

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч.2 ст.29 ЦК України).

Частина друга статті 47 ЦПК України надає можливість неповнолітнім особам віком від 14 до 18 років особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.

Вказані норми корелюються з нормами Сімейного Кодексу України.

Частиною першою статті 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу, а частиною четвертою статті 152 СК України визначено право дитини на звернення за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла 14 років.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Так, статтею 161 СК України визначено порядок вирішення спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.

При цьому, згідно частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом України в п.18 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст.160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Таким чином, у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями статті 29 ЦК України.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в постановах від 12 листопада 2018 року по справі №344/16920/16-ц та від 25 січня 2018 року по справі № 537/5119/15-ц.

Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 13.05.2017, та паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , виданого 19.07.2024, орган, що видав 3DEU2, ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто досяг чотирнадцяти років, а, відтак, з цього часу втратив статус малолітньої дитини.

Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 23.07.2008, та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, № НОМЕР_4 , виданого 19.07.2024, орган, що видав 3DEU2, ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто досяг чотирнадцяти років, а, відтак, з цього часу втратив статус малолітньої дитини.

При цьому слід наголосити, що положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Таким чином, в судовому порядку можливе вирішення спору щодо місця проживання лише малолітньої дитини, а місце проживання неповнолітньої дитини визначається нею самою, у зв`язку з чим суд відмовляє у відкритті провадження за позовними вимогами про визначенням місця проживання дітей на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, і взагалі не може бути розглянута судами.

В свою чергу форма і зміст позовної заяви в частині позовних вимог про припинення стягнення аліментів відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України. Підстав для повернення позовної заяви, залишення без руху, відмови у відкритті провадження не вбачається.

Позовна заява віднесена до предметної, суб`єктної, нестанційної та територіальної юрисдикції Дзержинського районного суду м. Харкова.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

В позовній заяві позивач просить розглядати справу в спрощеному провадженні.

Частиною 1 ст. 274 ЦПК України передбачено, що у порядку спрощеного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи.

Згідно з п. 3ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

Із позовної заяви вбачається, що предметом позову єж припинення стягнення аліментів, відтак справа відноситься до категорії малозначних в силу вимог закону.

З урахуванням положень ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 274 ЦПК України, суд дійшов висновку, що дана справа в частині позовних вимог про припинення стягнення аліментів є малозначною відповідно до закону та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

Керуючись ст. 19, ст.186, 187, 274, 279 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У відкритті провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей - відмовити у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про припинення стягнення аліментів та відкрити провадження у справі.

Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України.

Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 15 листопада 2024 10-30 хв. в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова, розташованому за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, буд. 52-В.

Повідомити сторін про дату, час та місце судового засідання.

Надіслати позивачу копію ухвали про прийняття до розгляду позовної заяви та відкриття провадження у справі.

Надіслати відповідачу копію ухвали про прийняття до розгляду позовної заяви та відкриття провадження у справі разом із позовною заявою.

Роз`яснити відповідачу, що він має право протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали подати до Дзержинського районного суду м. Харкова заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з наведенням обґрунтувань такої вимоги.

Встановити відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду відповідач зобов`язаний надіслати (вручити) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів.

Роз`яснити відповідачу, що в разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами.

Встановити позивачу строк сім днів з дня отримання копії відзиву, протягом якого він має право подати суду відповідь на відзив, передбачену ст. 179 ЦПК України, до якої застосовуються правила, встановлені частинами третьою-п`ятою ст. 178 ЦПК України. Одночасно з поданням суду відповіді на відзив позивач зобов`язаний надіслати (вручити) її копію та копії доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу строк п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив, протягом якого він має право подати суду заперечення, передбачене статтею 180 ЦПК України, до якого застосовуються правила, встановлені частинами третьою-п`ятою ст. 178 ЦПК України. Одночасно з надісланням (наданням) заперечень до суду відповідач зобов`язаний надіслати (вручити) іншим учасникам справи копію заперечень та доданих до нього документів.

Роз`яснити учасникам справи про наявність у них прав та обов`язків, визначених статтями 43, 44, 49 ЦПК України.

Роз`яснити учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду в порядку, визначеному ст. 212 ЦПК України.

Повідомити учасникам справи, що Дзержинський районний суд м. Харкова має технічну можливість провести судове засідання в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою програмного забезпечення https://vkz.court.gov.ua/.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в частині відмови у відкритті провадження у справі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М.Тимченко