Рішення

від 18.12.2007 по справі 8/344-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/344-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.07р.

Справа № 8/344-07

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Стартегія" (м. Дніпропетровськ)

3-тя особа:          Відкрите акціонерне товариство "Південний радіозавод" (м. Жовті Води)

до            Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (м. Дніпропетровськ)

про                      визнання недійсним договору

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          не з'явився

від 3-тьої особи:          не з'явився

від відповідача:          Сироткін С.С. –юрисконсульт (дов. № 80 від 23.04.07 р.)

Суть спору:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання недійсною угоди № 861/04 про уступку права вимоги від 25.06.04 р., укладеної між сторонами.

Позов мотивовано тим, що вказана угода була укладена позивачем під впливом обману з боку відповідача, оскільки за спірною угодою було в тому числі уступлене право вимоги заборгованості за реактивну електроенергію за 2001 рік в сумі 34 969,01 грн., в той час, як підставою виникнення суми боргу в цілому є договір про постачання електричної енергії № 2 від 01.02.02 р., укладений між відповідачем та ВАТ "Південний радіозавод", про що відповідач позивачу не повідомив.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, на застосуванні якої наполягає. Крім того, відповідач вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими та безпідставними, оскільки наявність боргу, щодо якого було уступлене право вимоги, не заперечується ні відповідачем, ні боржником - ВАТ "Південний радіозавод".

Ухвалою господарського суду від 20.09.07 р. до участі у справі у якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача було залучено Відкрите акціонерне товариство "Південний радіозавод" (м. Жовті Води), строк вирішення спору по справі був продовжений за клопотанням сторін по 16.11.07 р. включно.

Третя особа підтримала заперечення відповідача, пояснила, що наявність боргу, щодо якого було уступлене право вимоги, нею не заперечується. Крім того, позивач повинен був при укладенні спірної угоди перевірити розмір, підстави та період виникнення суми боргу, право вимоги якої йому уступав відповідач.

Ухвалою голови господарського суду від 16.11.07 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 19.12.07 р. включно.

В судове засідання 17.12.07 р. третя особа нез'явилась, надіслала клопотання про розгляд справи за відсутністю свого представника.

Господарський суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання третьої особи.

Представник позивача також не з'явився, причин свого нез'явлення суду не повідомив.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а строк вирішення спору закінчується 19.12.07 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами 25.06.04 року була укладена угода № 861/04 про уступку права вимоги (далі - угода), згідно умовам якої відповідач уступив позивачу право вимоги за договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.02.02 р., укладеним між відповідачем та ВАТ "Південний радіозавод" (далі-Завод), за перетоки реактивної електроенергії в сумі 70 165,77 грн., а позивач став кредитором Завода на вказану суму.

Відповідно до п. 5.1. вищезазначеної угоди, відповідач зобов'язався протягом трьох робочих днів з дня набуття чинності цією угодою передати позивачу документи, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язань Заводом.

24.09.04 р. зобов'язання позивача перед відповідачем щодо оплати 70 165,81 грн. за передане за угодою право вимоги було припинене згідно ст. 601 ЦК України, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви № 027 від 24.09.04 р.

13 квітня 2007 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про визнання угоди недійсною з підстав її невідповідності вимогам закону.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.07 р. по справі № 28/247-07, яке було залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.07 р., в задоволенні позову позивачу було відмовлено.

Проте, в процесі розгляду справи судами обох інстанцій сторонами було надано додаткові докази у справі, які на думку позивача, виявили наявність факту обману з боку відповідача в момент укладення угоди.

Зокрема, в процесі розгляду справи № 28/247-07 судами, стало відомо, що відповідач 30.06.04 р. направив Заводу повідомлення № 0111 про уступку права вимоги, в якому зазначається, що позивачу передається право вимоги до Завода в розмірі 70 165,77 грн., в тому числі:

v          34 969,01 грн. - заборгованість, яка виникла в 2001р.;

v          14 903,50 грн. - заборгованість, яка виникла з 01.01.02 р. по 01.08.02 р.;

v          5 318,15трн. - заборгованість, яка виникла з 01.08.02 р. по 31.12.02 р.;

v          14 975,11 грн. - заборгованість, яка виникла у 2003 році.

Позивач вважає, що це не відповідає умовам угоди про уступку права вимоги, в п. 1.1. якої вказано, що позивач приймає на себе право вимоги за договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.02.02 р., а отже - заборгованість в розмірі 34 969,01 грн., яка виникла в 2001р. і про яку йдеться в повідомленні № 0111 від 30.06.04 р., виникла до укладення основного договору № 2 від 01.02.02 р., і про передачу права вимоги цієї заборгованості в угоді № 861/04 від 25.06.2004р. не йдеться.

Оскільки, відповідач не передав позивачу документів, що підтверджують передане право вимоги, останній вважає доведеним факт наявності обману з боку відповідача, який виявився в повідомленні позивачу відомостей, які не відповідають дійсності.

Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема - позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Наведеним спростовується ствердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної  давності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, ст. 203 ЦК України містить вичерпний перелік загальних підстав, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Така підстава чинності правочину, як обов'язок сторони виконати зобов'язання, не передбачена ст. 203 ЦК України.

Викладене також підтверджується судовими рішеннями по справі № 28/247-07, якими позивачу було відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсною спірної угоди на загальних підставах.

Згідно ст.ст. 229, 230 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Заборгованість Завода перед відповідачем за перетоки реактивної електроенергії за договором № 2 від 01.02.02 року про постачання електричної енергії складає 70 165,72 грн., що підтверджується матеріалами справи, наданими відповідачем, а саме: звітами за спожиту електроенергію за період з лютого 2002 року по червень 2004 року включно, розрахунок заборгованості Заводу за перетоки реактивної електроенергії за період з 01.02.02 року по 25.06.04 року станом на 25.06.04 року, акт звіряння взаєморозрахунків від 18.07.07 р. за договором № 2 станом на 25.06.04 року тощо.

Наявність вказаної заборгованості не тільки не заперечується, але й підтверджується боржником –Заводом, а тому неправомірним є посилання позивача на те, що відповідач ввів його в оману щодо прав кредитора, яких насправді не існувало.

Крім того, позивач повинен був сам до укладання спірної угоди перевірити розмір заборгованості, право вимоги якої йому уступається, за якими правочинами вона утворилась, за який період, та якими документами це підтверджується, однак позивач цього не зробив, вільно погодився укласти угоду про уступку права вимоги, скріпив угоду своїм підписом та печаткою та погодився з умовами відповідача.

Сторони так і не погодили в оспорюваній угоді які саме документи відповідач повинен був передати позивачу, однак позивач погодився на такі умови та підписав цю угоду.

До того ж, позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу вимоги про передання передбачених угодою документів.

За ч. 2 ст. 230 ЦК України, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

При викладених обставинах господарський суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами факту обману з боку відповідача, як це передбачено ст.ст. 33, 34 ГПК України, оскільки будь-яких обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або його виконанню не існує.

Викладене є підставою для відмови в позові. Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 229, 230, 258 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                                    І.Ю. Дубінін