Постанова

від 08.10.2024 по справі 914/28/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа №914/28/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

суддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Шатан Т.О.,

представники сторін:

прокурор: Рогожнікова Н.Б.,

позивача, третьої особи 1: Жуган І.О.

відповідача: Бараняк В.А.,

третьої особи 2: Білик П.Б.,

третьої особи 3: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Львівський іподром» від 23.04.2024 (вх. суду від 24.04.2024 № 01-05/1195/24)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 (повний текст складено 16.04.2024, суддя П.Т. Манюк)

у справі № 914/28/23

за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівський іподром», Львівська область, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (третя особа 1): Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Львівська область, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (третя особа 2): ОСОБА_1 , м. Сколе

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (третя особа 3): Державний реєстратор Стрихар Марта Ігорівна, м. Львів

про скасування державної реєстрації права власності з припиненням речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Львівський іподром про скасування державної реєстрації права власності з припиненням речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Закритим акціонерним товариством «Львівський іподром» укладено договір про оренду цілісного майнового комплексу ДП «Львівський іподром», розташованого на вул. Стрийській, 133 у м. Львові.

Прокурор вказує, що на час його звернення з позовом, усі об`єкти на вул. Стрийській, 133 в м. Львові є державною власністю і використовуються орендарем - ПрАТ «Львівський іподром» на підставі договору оренди. Водночас, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 27.01.2020 зареєстровано право приватної власності ПрАТ «Львівський іподром» на нежитлові приміщення, а саме: галерею площею 189, 6 кв. м. на вул. Стрийській, 133 у м. Львові. Проте, об`єкт з назвою «галерея» не числиться в переліку майна ЦМК, оскільки такий є складовою частиною будівлі сідловочної 1977 року побудови (у технічному паспорті під літ. А-2) загальною площею 871, 3 кв.м.

Таким чином, на думку прокурора, у даному випадку відбулась незаконна повторна реєстрація на частину цілісного майнового комплексу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, вирішено скасувати державну реєстрацію права приватноі? власності Приватного акціонерного товариства «Львівський іподром» на нежитлове приміщення - галерею на вул. Стрийській, 133 у м. Львові, площею 189, 6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого маи?на 2016996846101, з припиненням такого речового права та із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме маи?но.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що спірне майно є державною власністю та належить до сфери управління позивача та держава в особі Фонду державного майна України, як уповноваженого органу, не приймала жодних рішень, які б свідчили про правомірність набуття відповідачем вказаного нерухомого майна у власність чи зміну титулу власності на майно, а процедура приватизації нерухомого майна не здійснювалася.

Крім цього, документи, які стали підставою для реєстрації права приватної власності за відповідачем не є правовстановлюючими в розумінні ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», тому державним реєстратором безпідставно здійснено реєстрацію права приватної власності на частину цілісного майнового комплексу галерею загальною площею 189,6 кв.м, що є складовою частиною будівлі сідловочної, адмінбудівлі під літ «А-2» загальною площею 871, 3 кв.м. за орендарем - ПрАТ «Львівський іподром».

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з вказаними рішенням, Приватне акціонерне товариство «Львівський іподром» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 року у справі № 914/28/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт стверджує, що Регіональним відділенням Фонду держмайна йому було надано дозвіл на здійснення невід`ємних покращень, який охоплював капітальний ремонт в т.ч. сідловочної, адмінбудинку А-2, конов`язні 4-1, вартістю 729, 418 тис грн. Отже, будівництво закритої галереї передбачено первинною документацією щодо «Капітального ремонту в т.ч. сідловочної, адмінбудинку А-2, конов`язні 4-1» та включено в дозвільні документи щодо таких невід`ємних поліпшень.

Крім цього, скаржник зауважує, що позивач звернувся до суду з неефективним способом захисту, оскільки виконання рішення суду про задоволення такої позовної вимоги не призведе до відновлення права держави на майно, а скасує існування такого майна.

Також апелянт зазначає про неналежність позивача у цій справі, адже Регіональне відділення Фонду держмайна наділене власною цивільною та господарською процесуальною правосуб`єктністю, не є відокремленим підрозділом ФДМУ в розумінні ЦК України, і саме Регіональне в відділення Фонду держмайна здійснює управління цілісним майновим комплексом ДП «Львівський іподром» та мало б бути належним позивачем.

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу ПАТ «Львівський іподром» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 залишити без змін.

Прокурор вказав, що право державної власності встановлено за державою на усю будівлю А-2, то визнання права такої власності на окремі об`єкти нерухомого майна (приміщення галереї під літ «А-1» у технічному паспорті) в цій же будівлі для підтвердження правового титулу держави як власника певного об`єкту нерухомості не потрібно, оскільки капітальний ремонт був здійснений у межах існуючої забудови.

Щодо обраного способу захисту, то на думку прокурора, якщо право власності на нерухоме майно залишається зареєстрованим за дійсним власником, однак таке майно незаконно використовує інша особа, то потрібно звертатися до суду не з віндикаційним, а з позовом про скасування державної реєстрації, який і буде ефективним способом захисту порушеного права.

Стосовно підстав представництва у цій справі, прокурор зазначив, що у даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб`єкта звернення до суду, оскільки Фонд держмайна України хоча і має повноваження захистити інтереси держави, але не звернувся до суду з позовною заявою про захист порушених прав. Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697- VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі Фонд держмайна) подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ПАТ «Львівський іподром» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 залишити без змін.

Фонд держмайна вказує, що спірне майно є державною власністю, а проведення його реконструкції шляхом здійснення невід`ємних поліпшень за згодою орендодавця не має наслідку виникнення в останнього права власності на це майно.

На думку позивача, обраний спосіб захисту у цій справі відповідає як характеру порушеного права позивача, так і положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та прокурор вжив невідкладних заходів спрямованих на захист інтересів держави у встановленому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 справу № 914/28/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Кравчук Н.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 14.05.2024 у справі № 914/28/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Львівський іподром» від 23.04.2024 (вх. суду від 24.04.2024 № 01-05/1195/24).

Ухвалою від 24.05.2024 призначено справу № 914/28/23 до розгляду у судовому засіданні на 10.06.2024.

Ухвалою від 10.06.2024 відкладено розгляд справи № 914/28/23 на 09.07.2024.

Судове засідання 09.07.2024 не відбулось у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Кравчук Н.М., головуючий суддя Бонк Т.Б. та суддя Якімець Г.Г. перебували у відпусті 22.07.2024 та у період з 24.07.2024-09.08.2024.

12.08.2024, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Кравчук Н.М., керівник апарату суду розпорядився, відповідно до ч. 2 п. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 2.7.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Західному апеляційному господарському суді, провести автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Львівський іподром» у справі № 914/28/23.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024 справу № 914/28/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 12.08.2024 призначено судове засідання у справі № 914/28/23 на 27.08.2024.

Судове засідання 27.08.2024 не відбулося у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності судді-члена колегії Бойко С.М. у період з 26.08.2024 по 28.08.2024.

Ухвалою суду від 29.08.2024 призначено розгляд справи № 914/28/23 на 10.09.2024.

Ухвалою суду від 10.09.2024 відкладено розгляд справи № 914/28/23 на 01.10.2024.

У судовому засіданні 01.10.2024, суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати залишив клопотання апелянта про призначення додаткової будівельної експертизи та клопотання про долучення доказів без розгляду та за згодою сторін, ухвалив відкласти судове засідання у справі № 914/28/23 на 08.10.2024.

У судовому засіданні 08.10.2024, скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, представник третьої особи підтримав правову позицію скаржника. Прокурор та позивач заперечили доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1406-р «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств (структурних підрозділів державних підприємств) до сфери управління Фонду державного майна», до сфери управління Фонду державного майна України віднесено ЦМК ДП «Львівський іподром» на вул. Стрийській, 133 у м. Львові.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.07.2007 у справі № /373-20/89, визнано право державної власності з правом повного господарського відання ДП «Львівський іподром» на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 133.

03.07.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Закритим акціонерним товариством «Львівський іподром» укладено договір № 56 про оренду цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Львівський іподром», розташованого на вул. Стрийській, 133 в м. Львові. Актом приймання-передачі державного майна ЦМК ДП «Львівський іподром» за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 133 від 03.07.2009, ЗАТ «Львівський іподром» прийняло в строкове платне користування ЦМК ДП «Львівський іподром» згідно з переліком майна, вказаним у додатку № 1 до цього акту.

Відповідно до пункту 4.2. договору № 56, поліпшення орендованого майна підприємства, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань є власністю держави.

Згідно з п. 6.3. договору № 56, орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна підприємства, здійснювати його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості.

Пунктом 10.5. договору № 56 встановлено, що у разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря. Покращення, які не можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, здійснені орендарем без дозволу орендодавця, визнаються державною власністю і компенсації не підлягають. Невідокремлювані поліпшення здійснені орендарем з дозволу орендодавця можуть бути компенсовані тільки у випадку приватизації об`єкта оренди, у порядку передбаченому чинним законодавством.

За умовами договору № 56, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно, власником якого залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди по 03.07.2034 (п.2.2 та п. 10.1 договору № 56).

Наказом Мінагрополітики від 05.02.2010 № 41 припинено діяльність Державного підприємства «Львівський іподром» шляхом його реорганізації через приєднання до ЗАТ «Львівський Іподром», яке визначено правонаступником майнових прав та обов`язків державного підприємства. У подальшому 08.07.2011 ДП «Львівський іподром» реорганізовано внесено запис про припинення юридичної особи, а ЗАТ «Львівський іподром» перейменовано 12.07.2011 на ПрАТ «Львівський іподром» відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», який набрав чинності 29.04.2009.

Держава в особі Фонду державного майна України є, зокрема, власником будівлі сідловочної 1977 року побудови (у технічному паспорті під літ. А-2) загальною площею 871, 3 кв.м., що входить до складу орендованого майна.

У листі Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06.08.2019 за № 37-21-15/16734, адресованому ПАТ «Львівський іподром, вказано про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна.

Листом від 10.01.2019 № 11-03-00245 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надало дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна за рахунок амортизаційних відрахувань.

На підставі вказаних листів та повідомлення про початок будівельних робіт від 21.10.2019 № ЛВО651192941758, яке зареєстроване Інспекцією ДАБК у м. Львові, орендар провів у 2019-2020 роках капітальний ремонт конюшень та допоміжних приміщень.

У висновку експерта від 11.09.2023 № 57/23, поданого відповідачем, зазначено, що об`єкт «Галерея» є покращенням на земельній ділянці та нерозривно з нею пов`язаний, який з`явився в результаті виконаних будівельних робіт згідно проектної документації «Капітальний ремонт конюшень та допоміжних приміщень ДП «Львівський іподром» по вул. Стрийська в м. Львові. Сідловочна, адмінбудинок А-2, конов`язня Ч-1» у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому його можна класифікувати, як окремий об`єкт нерухомого майна.

Водночас до позовної заяви прокурором додано Звіт про результати проведення періодичного комплексного контролю, з оглядом об`єкта оренди - ЦМК, переданого в оренду за договором № 56 від 03.07.2009 та використання державного майна від 21.12.2021-21.02.2022, затверджений начальником РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 05.05.2022, де зазначено, що згідно з додатком до експертного звіту ТОВ «Профбудексперт» від 28.05.2019 щодо розгляду проектної документації за робочим проектом «Капітальний ремонт конюшень та допоміжних приміщень ДП «Львівський іподром» сідловочна, адмінбудинок А-2, конов`язня Ч-1» закрита галерея площею 173,07 кв.м запроектована на першому поверсі адміністративного будинку (сідловочна, адмінбудинок «А-2», інв. № 153) в межах існуючої забудови.На підставі повідомлення про початок будівельних робіт від 21.10.2019 № ЛВ 0651192941758, зареєстрованого Інспекцією ДАБК у м. Львові, проведено у 2019-2020 роках капітальний ремонт конюшень та допоміжних приміщень.

21.01.2020 Інспекцією ДАБК у м. Львові зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за № ЛВ 141299219118, на підставі якої відомості про об`єкт нерухомого майна галерею загальною площею 189,6 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 133 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

27.01.2020 Державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Стрихар Мартою Ігорівною за орендарем - ПрАТ «Львівський іподром» здійснено реєстрацію права приватної власності на частину приміщень - галерею загальною площею 189,6 кв.м, що є складовою частиною будівлі сідловочної, адмінбудівлі під літ «А-2» загальною площею 871, 3 кв.м. Підставою для державної реєстрації вказано: декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ЛВ 141200210118 від 21.01.2020, акт приймання - передачі товарно-матеріальних цінностей ДП «Львівський іподром» від 31.07.2009, укладений між ДП «Львівський іподром» та ЗАТ «Львівський іподром» та рішення Господарського суду Львівської області від 24.07.2007 у справі № 1/373-20/89.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, на підставі договору купівлі-продажу галереї від 05.06.2023, укладеного між ПрАТ "Львівський іподром" та ОСОБА_1 , відповідачем було продано приміщення галерею, загальною площею 189, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 133, третій особі 2.

Як встановлено апеляційним судом, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на об`єкт нерухомого майна (галерею загальною площею 189, 6 кв.м) накладено арешт на підставі ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 15.06.2023 у справі № 464/3986/23.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав :

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Статтею 326 ЦК України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими суб`єктами.

Відповідно до ст. ст. 4, 5-2 Закону України «Про управління об`єктами права державної власності» суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.

Згідно з Законом України «Про фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належить до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1406-р «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств (структурних підрозділів державних підприємств) до сфери управління Фонду державного майна» до сфери управління Фонду державного майна віднесено ЦМК ДП «Львівський іподром» по вул. Стрийській, 133 у м. Львові.

Відтак, власником цілісного майнового комплексу по вул. Стрийській, 133 у м. Львові є держава в особі Фонду державного майна України.

Матеріалами справи підтверджується, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Закритим акціонерним товариством «Львівський іподром» укладено Договір № 56 про оренду цілісного майнового комплексу (далі- Договір) Державного підприємства «Львівський іподром», розташованого на вул. Стрийській, 133 в м. Львові.

Актом приймання-передачі державного майна ЦМК ДП «Львівський іподром» за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 133 від 03.07.2009, ЗАТ «Львівський іподром» прийняло в строкове платне користування ЦМК ДП «Львівський іподром» згідно з переліком майна, вказаним у додатку № 1 до цього акту.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що поліпшення орендованого майна підприємства, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань є власністю держави.

Згідно із п. 6.3. Договору, орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна підприємства, здійснювати його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості.

Варто зауважити, що проведення перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень у ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише її поліпшує.

Як було зазначено вище, за погодженням, зокрема, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях орендар провів у 2019-2020 роках капітальний ремонт конюшень та допоміжних приміщень.

Умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно, власником якого залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди по 03.07.2034 (п.2.2 та п. 10.1 Договору).

Водночас Договір не містить також положень, які б передбачали припинення права державної власності на орендоване майно та виникнення права власності орендаря внаслідок поліпшення цього майна орендарем.

Держава в особі Фонду державного майна України є, зокрема, власником будівлі сідловочної 1977 року побудови (у технічному паспорті під літ. А-2) загальною площею 871, 3 кв.м., що входить до складу орендованого майна (цілісного майнового комплексу).

Підставами для держреєстрації права власності на галерею загальною площею 189,6 кв. м. за Приватним акціонерним товариством «Львівський іподром» вказано: декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ЛВ 141200210118 від 21.01.2020, акт приймання - передачі товарно-матеріальних цінностей ДП «Львівський іподром» від 31.07.2009, укладений між ДП «Львівський іподром» та ЗАТ «Львівський іподром», рішення Господарського суду Львівської області від 24.07.2007 у справі № 1/373-20/89.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відтак, серед перелічених в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документів відсутнє посилання на декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей як підставу для державної реєстрації права власності та інших речових прав.

При цьому, листом 09.09.2019 відповідачу надано дозвіл саме на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, в тому числі на здійснення капітального ремонту Сідловочної, адмінбудинку «А-2».

До того ж, Регіональне відділення Фонду держмайна України листом від 24.06.2020 № 11-03-03312 наголосило ПрАТ «Львівський іподром» на тому, що невід`ємні поліпшення, здійснені на орендованому майні як за рахунок власних коштів, так і за рахунок амортвідрахувань, є державною власністю.

Водночас рішенням Господарського суду Львівської області від 24.07.2007 у справі № 1/373-20/89, яке набрало законної сили встановлено, що майно по вул. Стрийській, 133 у м. Львові перебуває у державній власності та закріплений на праві господарського відання за ДП «Львівський іподром».

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, чинній до 01.02.2020, передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. Частиною 3 статті 23 вказаного Закону було передбачено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Суд вказує, що право власності в орендаря може виникнути виключно на ті поліпшення, які можливо відокремити від об`єкта оренди без завдання йому шкоди. При цьому, проведення орендарем реконструкції приміщення не є підставою для визнання права спільної власності на орендоване реконструйоване нерухоме майно. Капітальний ремонт чи реконструкція орендованих приміщень будинку не може призвести до створення нової речі, право власності на яке може заявити особа, яка її створила в силу положень ст. 778 ЦК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так як згідно з положеннями ст. 332 ЦК України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Згідно з ч. 1 ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі 640/19955/19 зазначив, що при укладенні договору найму об`єкта презюмується, що наймач має право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться такий об`єкт, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

За таких обставин, у випадку оренди єдиного цілісного майнового комплексу орендар набуває права користування земельною ділянкою виключно з метою забезпечення користування орендованим майном в межах, встановлених договором найму.

Посилання скаржника на Державний акт користування землею від 26.04.1968 № 65 не свідчить про відведення земельної ділянки для цілей будівництва орендарем об`єктів нерухомого майна.

Матеріали справи не містять та відповідач не надав доказів, які б підтверджували відведення земельної ділянки ПАТ "Львівський іподром" для здійснення будівництва окремого нерухомого майна.

Набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва врегульовано ст. 331 ЦК України, яка не містить положень, відповідно до яких реконструкція (перебудова) існуючого об`єкта нерухомого майна призводить до виникнення нового об`єкта нерухомого майна.

Важливим є те, що державна реєстрація за ПАТ «Львівський іподром» здійснена на частину приміщення галерею загальною площею 189,6 кв.м., що є складовою частиною будівлі сідловочної, адмінбудівлі під літ. «А-2» загальною площею 871,3 кв.м.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні рішення уповноважених органів, які б свідчили про правомірність набуття відповідачем частини вказаного нерухомого майна чи зміну титулу власності на майно.

З огляду на наведене, враховуючи те, що в даному випадку має місце повторна держреєстрація на частину цілісного майнового комплексу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Стрихар Мартою Ігорівною 27.01.2020 безпідставно здійснено реєстрацію права приватної власності на частину приміщень - галерею загальною площею 189,6 кв.м, що є складовою частиною будівлі сідловочної, адмінбудівлі під літ «А-2» загальною площею 871, 3 кв.м. за орендарем - ПрАТ «Львівський іподром».

Щодо способу захисту обраного прокуратурою при поданні цього позову, колегія суддів звертає увагу на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

У статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Оскільки порушення права власності держави в особі Фонду держмайна України відбулось у результаті державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване за державою в особі Фонду держмайна України, заявлені позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 27.01.2020 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі № 907/726/20 робить вказує, що зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо порушення права власності позивача, яке відбулося у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, та що за позивачем на момент звернення із позовом зареєстроване право власності на відповідне майно, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

Разом з цим, за змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (Постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Слід зазначити, що віндикаційний позов пред`являється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.

Проте, у даному випадку майно перебуває в оренді відповідача, і по суті не вибуло із власності позивача, а було здійснено повторну державну реєстрацію на частину цілісного майнового комплексу, власником якого є держава галерею загальною площею 189,6 кв.м, що є складовою частиною будівлі сідловочної, адмінбудівлі під літ «А-2» загальною площею 871, 3 кв.м.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) зауважила, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами ЦК України та ГК України) суперечить завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

Скасування державної реєстрації права на підставі рішення суду передбачено, зокрема, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 3 ст. 26 вказаного Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно з абз. 4 ч. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі якщо у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості внаслідок допущення технічної помилки виявлено суперечності між зареєстрованими речовими правами, закриття розділу Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставі судового рішення.

У разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав (ч. 7 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Варто також зауважити, що питання, які стосуються усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні спірним майном, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 (третьої особи 2), є предметом розгляду у справі № 464/5007/23.

Відтак, скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача на спірне майно в даному випадку буде підставним та законним, відповідатиме легітимній меті та переслідуватиме законний державний і суспільний інтерес, оскільки спрямовуватиметься на поновлення порушеного права власності держави.

Щодо представництва інтересів держави прокурором, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

В даному випадку, прокурор обґрунтовує представництво інтересів держави в суді тим, що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади Фонд державного майна України.

Львівською обласною прокуратурою виявлено незаконність реєстрації? речових прав на нерухоме маи?но за ПрАТ «Львівський іподром» на праві приватної власності, у зв`язку із чим прокуратурою на адресу Фонду державного майна Украі?ни та РВ ФДМ як орендодавцю, з метою повідомлення уповноваженого органу управління, надіслано повідомлення щодо виявлення вказаних порушень в частині реєстрації? речових прав на нерухоме маи??но (листи від 27.09.2021 № 15/4-992вих-21, від 09.12.2021 № 15/4-1282вих-21, від 08.02.2022 № 15/4-123вих-22, від 18.05.2022 № 15/4-332вих-22).

Фонд державного майна Украі?ни, як орган управління державним майном, листом від 30.06.2022 підтвердив виявлені порушення, однак заходів реагування не вживав, а лише вказував, що не заперечуватиме щодо вжиття таких заходів прокуратурою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

У даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб`єкта звернення до суду, оскільки згаданий суб`єкт владних повноважень хоча і має повноваження захистити інтереси держави, але не звернувся до суду з позовною заявою про захист порушених прав.

З огляду на вказане, правомірним є висновок місцевого господарського суду, що участь прокурора у даній справі відповідає законодавству, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 у справі № 914/28/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський іподром» від 23.04.2024 (вх. суду від 24.04.2024 № 01-05/1194/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2024 у справі № 914/28/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 21.10.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець