Постанова
від 02.10.2024 по справі 910/3020/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/3020/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.10.2024:

прокурор Чумаченко А.А.

від відповідача-1: Гасяк Я.В.

від відповідача2: Сирко Й.Й., Басараб Ю.І.

від третьої особи - 1: не з?явився

від третьої особи - 2: не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури, Львівської обласної ради

на рішення Господарського суду м. Києва

від 30.04.2023 (повний текст рішення складено та підписано: 03.05.2024)

у справі № 910/3020/23 (суддя Борисенко І. І.)

за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова

до 1) Львівської обласної ради,

2) Об`єднання профспілок Львівщини

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2

про визнання незаконною та скасування ухвали, скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова (далі - прокурор) до Львівської обласної ради (далі - Львівська облрада, відповідач-1) та Об`єднання профспілок Львівщини (далі - Облпрофрада, відповідач-2), в якому просив:

1) визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської обласної Ради народних депутатів № 24 від 19.10.1994 "Про внесення змін до ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів від 4 червня 1992 року № 236 "Про обласну комунальну власність";

2) скасувати державну реєстрацію права колективної власності за Радою об`єднання профспілок Львівщини, на даний час Об`єднання профспілок Львівщини (ідентифікаційний код юридичної особи - 05505801) на адміністративний будинок на пр. Шевченка (вул. Академічна), 7 у м. Львові, яка проведена 27.10.1997 державним реєстратором Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, на даний час Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (ідентифікаційний код юридичної особи - 03348525), запис в реєстровій книзі № 3 за реєстровим № 993;

3) скасувати державну реєстрацію права колективної власності Ради об`єднання профспілок Львівщини, на даний час Об`єднання профспілок Львівщини (ідентифікаційний код юридичної особи - 05505801) на адміністративний будинок за адресою: Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка Т., буд. 7, загальною площею 3 836,3 кв.м., яка проведена державним реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 02.12.2008 (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25620901).

4) скасувати державну реєстрацію права приватної власності Об`єднання профспілок Львівщини (ідентифікаційний код юридичної особи - 05505801) на адміністративний будинок за адресою: Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка Т., 7, загальною площею 3836,3 кв.м., яка проведена державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 16.03.2020 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2057348746101).

В обґрунтування заявлених вимог прокурор послався на те, що:

- прийнята Львівською облрадою народних депутатів ухвала № 24 від 19.10.1994 "Про внесення змін до ухвали Львівської облради від 04.06.1992 № 236 "Про обласну комунальну власність" в частині виключення з додатку до ухвали № 236 від 14.06.1992 пункту 29 щодо будинку на пр. Шевченка, 7 у місті Львові є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки, повноваженнями органів місцевого самоврядування, визначені Законом України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (в редакції від 04.06.1993) не передбачено такого способу розпорядження комунальним майном як виключення з переліку об`єктів комунальної власності. Тим більше, як вважає прокурор, будинок № 7 на просп. Шевченка (у минулому вул. Академічній) у м. Львові ніколи не був переданий у власність Відповідача-2, а перебував на його балансі;

- з прийняттям Кабміном постанови № 311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", вказаний будинок, як вказує прокурор, належав до житлового і нежитлового фонду місцевих рад, та був віднесений до складу об`єктів комунальної власності. При цьому, саме ухвала Львівської облради народних депутатів від 04.06.1992 № 236, як адміністративний акт, вказує на приналежність будинку № 7 на просп. Шевченка у м. Львові до комунальної власності;

- проте, як зазначає прокурор, наслідком ухвалення Відповідачем-1 рішення № 24 від 19.10.1994 стало виключення будівлі на пр. Шевченка, 7 у м. Львові з переліку нерухомого майна обласної комунальної власності, що призвело до порушення майнових прав територіальної громади Львівської області;

- крім того, вказав, що підставою державної реєстрації права колективної власності за Радою об`єднання профспілок Львівщини, правонаступником якої є Відповідач-2, на адміністративний будинок на пр. Шевченка, 7 у м. Львові, що була проведена 27.10.1997 стало рішення виконкому Львівської облради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949, проте, оскільки вказане рішення передбачало передачу об`єкта на баланс, а не у власність, відтак, проведена зазначена державна реєстрація є незаконною та підлягає скасуванню;

- відповідно, подальші реєстраційні дії, проведені державними реєстраторами на підставі рішення виконкому Львівської облради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949 про реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомості за Відповідачем-2, також є незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Короткий зміст відзивів

Відповідач-1 у відзиві на позов вказував, що погоджується з обставинами, викладеними прокурором у позові. Зазначив, що будинок № 7 по пр. Шевченка у м. Львові завжди відносився до обласної комунальної власності і ніколи не передавався Львівською облрадою у власність Об`єднання профспілок Львівщини. Також зазначив, що рішенням виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949 будинок № 7 по пр. Шевченка у м. Львові було передано на баланс, а не у власність Відповідача-2.

Відповідач-2 у відзиві позов проти заявлених вимог заперечив, вказав, що передача виконкомом Львівської міської ради депутатів трудящих постановою від 10.02.1949 № 155 спірного об`єкту нерухомого майна Облпрофраді проводилась відповідно до постанови РНК СРСР № 254 від 15.02.1936, відповідно до якої будівлі та споруди передаються державними органами іншим державним органам, якщо вони не перебувають у підпорядкуванні одного й того ж відомства чи місцевого виконкому (ради), за постановами РНК, СРСР, РНК союзних республік.

Відповідно до постанови від 10.02.1949 № 155 передача Обласній Раді професійних Спілок будинку № 7 по пр. Шевченка у м. Львові була здійснена як компенсація за раніше вилучене для потреб держави інше нерухоме майно Облпрофради (будинок № 4 , що використовувався на пр. Перемоги та був переданий Управлінню МВС).

У подальшому, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР, усі відомчі та урядові постанови та розпорядження про передачу будівель згідно з вказаною вище постановою РНК СРСР № 254 від 15.02.1936 віднесені до переліку правовстановлюючих документів, а тому відповідач-2 правомірно набув право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна.

Також Відповідач-2 вказав, що будинок № 7 по пр. Шевченка у м. Львові не було віднесено до складу житлового чи нежитлового фонду будь-якої з рад народних депутатів (обласної чи міста), тому, ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів від 19.10.1994 № 24 було правомірно виключено із переліку об`єктів комунальної власності Обласної ради будинок по проспекту Шевченка 7 у місті Львові.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.04.2024 у справі № 910/3020/23 у задоволенні позову Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова до Львівської обласної ради та Об`єднання профспілок міста Львова, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування ухвали, скасування державної реєстрації - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- матеріалами справи підтверджується передача у власність відповідачу-2 (Об`єднанню профспілок міста Львова) будинку № 7 по вул. Академічній (просп. Шевченка) у місті Львові в порядку, визначеному законодавством, чинним на момент передачі вказаного майна;

- керуючись Законом України "Про власність", постановою Кабміну № 311 від 05.11.1991 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною/республіканською/власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць/комунальною власністю», Львівською обласною радою народних депутатів було прийнято ухвалу № 236 "Про обласну комунальну власність" від 04.06.1992, відповідно до п. 29 додатку якої, приміщення на просп. Шевченка, 7 - користувачем якого є Облпрофрада, віднесено до обласної комунальної власності;

- будь-яких доказів того, що на дату прийняття ухвали № 236 "Про обласну комунальну власність" від 04.06.1992 будинок Облпрофради перебував у складі житлового чи нежитлового фонду у матеріалах справи немає, у тому числі, в матеріалах інвентаризаційної справи на адміністративний будинок № 7, наданої Львівською обласною прокуратурою на вимогу суду;

- державна реєстрація права колективної власності Відповідача-2 була проведена на підставі рішення виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих від 24.02.1949 № 315, яким затверджено постанову виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих від 10.02.1949 № 155 про передачу спірного будинку на баланс Львівської обласної ради професійних спілок у рахунок компенсації за раніше вилучений будинок профспілок;

- відомості про спірний будинок Облпрофради № 7 по вул. Академічній (просп. Шевченка) у місті Львові були помилково включені до переліку об`єктів обласної комунальної власності. Тому, у подальшому, Львівська обласна рада народних депутатів ухвалою № 24 від 19.10.1994 "Про внесення змін до ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів від 4 червня 1992 року № 236 "Про обласну комунальну власність" правомірно виключила ці відомості із вказаного переліку ("пункт 29" щодо будинку на просп. Шевченка, 7 у м. Львові з додатку до ухвали № 236 від 04.06.1992);

- прокурором не доведено належними та вірогідними доказами незаконність ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів № 24 від 19.10.1994 "Про внесення змін до ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів від 4 червня 1992 року №236 "Про обласну комунальну власність", а тому підстав для її скасування у суду немає;

- державна реєстрація права колективної власності за Радою об`єднання профспілок Львівщини (на даний час Об`єднання профспілок Львівщини) на адміністративний будинок на пр. Шевченка (вул. Академічна), 7 у м. Львові, була проведена із дотриманням вимог закону, тому підстав для її скасування немає;

- державна реєстрація права власності на вказаний будинок за Відповідачем-2 була проведена ще 27.10.1997 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 901 (запис у реєстровій книзі № 3, реєстраційний № 993), на підставі правовстановлюючого документа - рішення Виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949, яке є чинним, а тому у суду відсутні підстави для скасування державної реєстрації, яка проведена державним реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 02.12.2008 (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25620901);

- відповідач-2 належними та вірогідними доказами довів наявність у нього права власності на адміністративний будинок № 7 на просп. Т. ІІІевченка у м. Львові до 01.01.2013, та проведення реєстрації цього права відповідно до чинного на той час законодавства, а тому суд не вбачає підстав для скасування державної реєстрації, яка проведена 16.03.2020 державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2057348746101).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, заступник керівника Львівської обласної прокуратури (23.05.2024 через підсистему "Електронний суд") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/3020/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- рішення виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих №1305 від 16.11.1948, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих №155 від 10.02.1949, рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих №315 від 24.02.1949 не передбачали передачу спірного будинку у приватну, чи колективну власність відповідача-2;

- суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про набуття відповідачем-2 у приватну власність будівлі, на підставі рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих №315 від 24.02.1949, яким будівля передавалась на баланс;

- на час прийняття оскаржуваної ухвали № 24 від 19.10.1994 спірний будинок вже був переданий і перебував на балансі профспілок на підставі прийнятих рішень, зокрема: постанови виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 1305 від 16.11.1948, рішення виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949, постанови виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих № 155 від 10.02.1949;

- ухвали Львівської обласної ради народних депутатів № 111 від 26.12.1990 та № 236 від 04.06.1992 підтверджують належність адміністративного будинку №7 на пр. Шевченка у м. Львові до обласної комунальної власності та спростовують висновки суду першої інстанції про набуття відповідачем-2 спірного майна у приватну власність на підставі рішення №315 від 24.02.1949 про передачу будівлі на баланс, і вказані акти Львівської обласної ради народних депутатів не враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення;

- відмовляючи у визнанні незаконною та скасуванні ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів № 24 від 19.10.1994 судом не враховано, що прийняття такої ухвали без відповідних правових підстав, без визначення способу передачі майна та особи - власника суперечить положенням ст. ст. 7, 52 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (в редакції від 04.06.1993), розділу 3. Регламенту обласної ради, затвердженого ухвалою № 235 від 04.06.1992;

- 27.10.1997 Львівським державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видане реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам (серія КММ № 001693), у якому зазначено, що адміністративний будинок №7 на пр. Шевченка (вул. Академічна) у м.Львові належить на праві колективної власності Раді об`єднання профспілок Львівщини на підставі рішення Львівського облвиконкому № 315 від 24.02.1949, про що внесено запис у реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 993, проте, у рішенні виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949 відсутні відомості про передачу спірного будинку у власність, а тому рішення виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949 про передачу будівлі на баланс, не є правовою підставою виникнення права власності на будівлю, у відповідності до положень ст. 21 Закону України «Про власність» та ст. 4 ЦК Української РСР, позаяк, факт перебування майна на балансі організації не може вважатись підтвердженням права власності на це майно;

- відмовляючи у скасуванні державної реєстрації права колективної власності на спірний об`єкт за відповідачем-2 від 27.10.1997 судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення ст. 4 ЦК Української РСР в редакції від 27.12.1996, ст. ст. 20, 21 Закону України «Про власність» (у редакції від 11.04.1995), положення пунктів 1.4, 2.1, 2.2 Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджений наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995, в редакції від 13.12.1995, пункт 7 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб - Додаток № 1 до вищевказаних Правил державної реєстрації;

- відмовляючи у скасуванні державної реєстрації права власності від 02.12.2008, судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення ст. ст. 325 - 327 ЦК України, у редакції від 14.10.2008, ст. 34 Закону України «Про професійні спілки» у редакції від 15.09.1999, ст. ст. 18, 19 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції від 29.01.2006), приписи Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, в редакції від 30.05.2005, яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 №7/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445;

- рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих №315 від 24.02.1949 про передачу будинку № 7 по вул. Академічній, 7 на баланс Львівській обласній Раді професійних спілок, не є документом, що підтверджує набуття права власності на об`єкт нерухомого майна; перебування майна на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на це майно; оскільки рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949 про передачу будинку на баланс, не передбачало передачу спірного будинку у власність, а відтак, у державного реєстратора були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права приватної власності на об`єкт за Об`єднанням профспілок Львівщини;

- судом першої інстанції не досліджено та не обґрунтовано в рішенні яким чином у 1949 році могло виникнути право власності на Будинок профспілок у Об`єднання профспілок Львівщини, якщо така юридична особа була утворена лише у 2000 році; яке відношення має юридична особа «Об`єднання профспілок Львівщини (код ЄДРПОУ 05505801), як власник Будинку профспілок, до інших установ (юридичних осіб), які фігурували в згаданих вище документах: «Облпрофрада» (рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 1305 від 16.11.1948),«Обласна Рада Професійних Спілок» (рішення виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих № 155 від 10.02.1949), «Львівська обласна Рада професійних спілок» (рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949), «Рада Об`єднання профспілок Львівщини» (реєстраційне посвідчення № 901 від 27.10.1997, видане Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки);

- Львівська обласна рада у повному обсязі визнала позов та погодилась із встановленими обставинами щодо неправомірного набуття у приватну власність Об`єднанням профспілок Львівщини адміністративного будинку № 7 на пр. Т. Шевченка у м. Львові, про що було зазначено у відзиві на позовну заяву від 05.06.2023.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Львівської обласної ради та узагальнення її доводів, зміст інших заяв

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач-1 - Львівська обласна рада (22.05.2024 згідно фіскальної накладної на конверті, в якому була направлена апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/3020/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- ухвали Львівської обласної ради народних депутатів № 111 від 26.12.1990 та № 236 від 04.06.1992 підтверджують належність адміністративного будинку №7 на пр. Шевченка у м. Львові до обласної комунальної власності та спростовують висновки суду першої інстанції про набуття відповідачем-2 спірного майна у приватну власність на підставі рішення №315 від 24.02.1949 про передачу будівлі на баланс, і вказані акти не враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення;

- вимоги Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966, не стосуються моменту набуття права власності; власником спірного будинку була Львівська обласна рада, жодних документів, які б підтверджували право власності на цей будинок за іншими суб?єктами - не існувало; реєстрація за вказаною Інструкцією, самостійного значення для виникнення права власності - не мала;

- у додатку № 1 до Інструкції міститься перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється відповідна реєстрація, зокрема на підставі урядових та відомчих актів (постанови, розпорядження) про передачу будівель та споруд відповідно до постанови РНК СРСР від 15.02.1936 № 254 «Про порядок передачі державних підприємств, будівель і споруд», проте, відповідні постанова виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 1305 від 16.11.1948 та постанова виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих від 10.02.1949 № 155 - не є такими документами;

- реєстраційне посвідчення № 901 (КММ № 001693) суперечило Правилам державної реєстрації об?єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, які затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 № 56;

- суд першої інстанції безпідставно ототожнив поняття «перебування майна на балансі» з поняттям «виникнення права власності»;

10.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Львівської обласної ради надійшла заява про визнання позову.

Короткий зміст відзивів на апеляційні скарги

03.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Об?єднання профспілок Львівщини надійшов відзив на апеляційну скаргу Львівської обласної ради, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому Об?єднання профспілок Львівщини просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач -2 наголошував, що:

- на час прийняття стосовно Будинку профспілок рішень виконавчого комітету колишньої Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 1305 від 16.11.1948 та № 315 від 24.02.1949 будь-якої прямої згадки про окрему форму власності профспілок чи їх об`єднань, як самостійних суб`єктів права власності, й не могло бути; у чинному на той час законодавстві не існувало й такої форми власності, як комунальна;

- з рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 1305 від 16.11.1948 вбачається, що виконком обласної ради депутатів трудящих спочатку не передав, а лише зобов`язав голову виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих передати на орендних умовах Облпрофраді (скорочена назва Львівської обласної ради професійних спілок) під Будинок профспілок будівлю №7 на вул.Академічній у м. Львові, однак, після прийняття зазначеного вище рішення новообрані голова та секретар Облпрофради зверталися з листом до голови Львівського міськвиконкому, у якому висловили прохання про здійснення передачі будинку на вул.Академічній у м. Львові на користь Облпрофради саме з метою компенсації взамін іншого раніше вилученого Будинку профспілок на площі Смолки, 4 для потреб Управління МВС, і після чого, 10.02.1949 виконавчим комітетом Львівської міської ради депутатів трудящих прийнято постанову № 155 про передачу Будинку профспілок на вул. Академічній, 7 у м. Львові на баланс Облпрофради, саме з метою компенсації;

- передача Будинку профспілок на баланс Облпрофради проведена на підставі Акта від 7/15 квітня 1949 року, на час передачі Будинок профспілок знаходився на балансі Домоуправління № 12 Львівського міського житлового управління, а до його складу належали у тому числі 3 житлові квартири, мешканцям яких взамін після виселення надано інше житло для постійного проживання;

- таким чином, ні Львівська обласна Рада депутатів трудящих, ні її виконавчий комітет ніколи не передавали Будинок профспілок на баланс колишньої Львівської обласної ради професійних спілок (Облпрофради) у 1949 році чи згодом; у матеріалах справи немає і жодних доказів передачі Будинку профспілок на орендних умовах Облпрофраді згідно з рішенням облвиконкому № 1305 від 16.11.1948;

- на час прийняття згаданих рішень Львівського облвиконкому, постанови Львівського міськвиконкому та складання Акта приймання-передачі Будинку профспілок від 07/15.04.1949 спірний будинок міг перебувати та перебував винятково у державній власності згідно з чинним тоді ЦК УРСР 1922 року;

- окрім здійсненої передачі Будинку профспілок постановою виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих №155 від 10.02.1949, така передача проведена на підставі спеціального чинного на той час нормативно-правового акта - "Порядку передачі державних підприємств, будівель і споруд", затвердженого постановою РНК СРСР № 254 від 15 лютого 1936 (далі в тексті - Порядок 1936 року), зміни до якого були вперше внесені у 1956 році, і текст Порядку 1936 року не передбачав необхідність отримання погодження або затвердження рішення про передачу будівель або споруд громадським організаціям Радою Міністрів УРСР;

- постанова виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих № 155 від 10.02.1949 є чинною та виконана у повному обсязі. Саме на підставі цієї постанови й було проведено 27.10.1997 року державну реєстрацію права колективної власності Ради Об`єднання профспілок Львівщини. Архівна копія постанови міськвиконкому також зберігається у матеріалах інвентаризаційної справи на Будинок профспілок. Так само чинним є рішення Львівського облвиконкому № 315 від 24.02.1949 про затвердження рішення щодо передачі Будинку профспілок Облпрофраді;

- порушуючи питання про повернення у обласну комунальну власність Будинку профспілок, прокурор та Львівська обласна рада фактично прагнуть безоплатно та вдруге позбавити територіальне профоб`єднання належного йому майна, при чому отриманий Будинок профспілок є компенсацією за попередньо реквізоване для потреб держави інше нерухоме майно;

- на момент прийняття ухвали діяли норми чинного з 01.01.1964 Цивільного кодексу УРСР, стаття 86 якого не передбачала навіть існування такої форми власності, як комунальна;

- оскільки Будинок профспілок на дату набуття чинності положень Закону Української РСР "Про власність" від 07.02.1991 та постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 не належав до складу житлового та нежитлового фонду жодної з місцевих Рад народних депутатів на території Львівської області, зазначене нерухоме майно й не могло увійти на законній підставі в перелік переданого з державної у комунальну власність майна. Відтак, претензії щодо власності на Будинок профспілок могли б висловлювати лише уповноважені органи державної влади України, якщо брати до уваги зміст положення абз.2 п.1 зазначеної вище постанови Уряду;

- право колективної власності Ради Об`єднання профспілок Львівщини виникло і зареєстроване органом державного бюро технічної інвентаризації на підставі чинного і ніким не скасованого рішення Львівського облвиконкому № 315 від 24.02.1949, тобто саме речове право виникло у період дії цивільного законодавства колишнього Союзу РСР, задовго до набрання чинності Законом України "Про власність" та часом прийняття ухвали Львівської обласної ради народних депутатів №236 від 04.06.1992;

- на момент виникнення права власності Львівської обласної ради професійних спілок на спірний адміністративний будинок, правонаступником якої виступає Об`єднання профспілок Львівщини (Рада ОПЛ), діяло законодавство, яке не передбачало обов`язкової державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (власне таке поняття як "речові права на нерухоме майно" не існувало);

- після проведення 27.10.1997 державної реєстрації права колективної власності Ради Об`єднання профспілок Львівщини на спірний адміністративний будинок в цілому відбулося відчуження окремих його частин на користь ТОВ "Елегант" із проведенням наступного поділу будинку на три самостійні об`єкти нерухомого майна;

- відновлення порушеного, на думку прокурора, права обласної комунальної власності на спірний адміністративний будинок у ситуації з відчуженням його частин за договорами купівлі-продажу можливо винятково із застосуванням конструкції речово-правових способів захисту, тобто пред`являння позову про витребування всього будинку із чужого незаконного володіння усіх титульних останніх власників;

- обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Також, відповідач-2 наголошував, що:

- 15 вересня 1999 року було прийнято Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон № 1045-XIV), який набрав чинності з 05.10.1999, на території Української РСР, а згодом після набуття 24 серпня .991 року своєї незалежності українською державою, діяли та функціонували професійні спілки та їхні об`єднання з розгалуженою мережею власних організаційних ланок;

- пунктом 2 Розділу VI ''Прикінцеві положення" Закону № 1045-ХІV прямо зобов`язано усі професійні спілки та їх об`єднання, які діяли на території України, у шестимісячний термін з часу набрання чинності цим Законом пройти легалізацію відповідно до цього Закону без стягнення реєстраційного збору, і саме тому, на підставі поданих документів, 07.03.2000 Головним управлінням юстиції у Львівській області відповідно до приписів ст. 16 Закону № 1045-XIV проведено легалізацію ОПЛ, забезпечено його включення до реєстру об`єднань громадян та видано Свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу (№ 742 від 7 березня 2000 року);

- відповідно до зареєстрованого у встановленому порядку та наявної у матеріалах справи копії Положення про Об`єднання профспілок Львівщини (ст.47) територіальне профоб`єднання є правонаступником майна і коштів колишніх Львівської обласної ради профспілок, Львівської обласної Федерації незалежних профспілок України та Ради Об`єднання профспілок Львівщини.

Крім того, відповідачем-2 до відзиву на апеляційну скаргу долучено копії податкових декларацій податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (будівлю), а також податкові декларації з плати за землю (земельний податок), договори підряду поставок, , акти виконаних робіт щодо реставрації будинку.

25.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Об?єднання профспілок Львівщини надійшов відзив на апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому Об?єднання профспілок Львівщини просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач -2, окрім підтримання доводів відзиву на апеляційну скаргу Львівської обласної ради, наголошував, що:

- до апеляційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури не додано жодного документа, який міг би підтвердити факт відсутності керівника Львівської обласної прокуратури чи його першого заступника на час подання скарги;

- в апеляційній скарзі відсутнє будь-яке обгрунтування, чому саме прокуратура області замість самостійного учасника справи поза відносинами представництва сторони в господарському процесі подала апеляційну скаргу;

- апеляційна скарга підписана особою, яка не мала її підписувати та мала бути повернута на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з чим апеляційне провадження у справі має бути закрито.

12.08.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Об?єднання профспілок Львівщини надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач-2 просив врахувати при вирішенні спору лист Облпрофради від 02.07.1953 року,з приводу передачі спірного будинку саме як компенсації за інший, вилучений для потреб держави будинок по вул. Смолки, 4 .

15.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшов спільний відзив на апеляційні скарги Львівської обласної ради та заступника керівника Львівської обласної прокуратури, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому треті особи просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, треті особи наголошували, що:

- у даній справі вимоги прокурора стосуються ухвали обласної ради № 24 від 19.10.1994 про виключення всього будинку з переліку майна комунальної власності, а також скасування проведеної 27.10.1997 первинної державної реєстрації права власності на спірний адміністративний будинок в цілому за колективним власником, частини якого були згодом відчужені, і прокурором не заявляється вимог до вказаних осіб, як співвласників;

- таким чином, прокурором обрано неналежний спосіб захисту, і прокурор мав подавати лише віндикаційний позов до всіх теперішніх власників будинку з метою повернення становища до попереднього стану, в разі доведення позивачем порушень прав та інтересів комунальної власності на спірний будинок.

Заперечення на відзиви

22.07.2024 від Львівської обласної ради надійшли заперечення на відзиви Об?єднання профспілок Львівщини, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо апеляційної скарги Львівської обласної ради, і у вказаних запереченнях Львівська обласна рада наголошувала на необхідності врахування при вирішенні спору висновків судів у іншій справі № 910/4912/23, № 914/1816/22, вироку Галицького районного суду міста Львова від 03.07.2024 у справі № 461/1457/23, відсутність підстав для прийняття наданих відповідачем-2 додаткових доказів, які не були ним подані суду першої інстанції, та безпідставність доводів відзиву відповідача -2.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024, апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду від 30.04.2024 у справі № 910/3020/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: ОСОБА_3, Яковлєв М.Л.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 27.05.2024, апеляційну скаргу Львівської обласної ради на рішення Господарського суду від 30.04.2024 у справі № 910/3020/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: ОСОБА_3, Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3020/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2023 у справі № 910/3020/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3020/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2023 у справі № 910/3020/23.

10.06.2024 на виконання вимог про витребування справи до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/3020/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3020/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2023 у справі № 910/3020/23, розгляд справи призначено на 18.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3020/23 за апеляційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2023 у справі № 910/3020/23, розгляд справи призначено на 18.07.2024.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024, розгляд справи за апеляційними скаргами заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської обласної ради перепризначено на 26.09.2024.

Львівською обласною радою подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке судом задоволено в судовому засіданні 02.10.2024.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя про звільнення у відставку судді ОСОБА_3 який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.09.2024, справу №910/3020/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.09.2024, справу №910/3020/23 за апеляційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 справу №910/3020/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., розгляд справи призначено на 26.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 справу №910/3020/23 за апеляційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., об?єднано апеляційні скарги Львівської обласної ради та заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/12131/23, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд апеляційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024, вирішено здійснити в призначеному судовому засіданні 26.09.2024.

У зв`язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання у справі №910/3020/23 за апеляційними скаргами Львівської обласної прокуратури, Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024, не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що неодноразово продовжувався і є чинним.

Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров`я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 розгляд справи призначено на 02.10.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 02.10.2024 з`явились: прокурор (в залі суду), представник Львівської обласної ради (відповідача-1), який приймав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, та представники Об`єднання профспілок Львівщини (відповідача-2) (в залі суду).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 в судове засідання 02.10.2024 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Також, до суду апеляційної інстанції ними подані відповідні пояснення по суті спору.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасників справи, про розгляд справи повідомлено належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників третіх осіб не є перешкодою для розгляду справи.

Відсутність відзиву на апеляційні скарги не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 02.10.2024 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, позов прокурора задовольнити у повному обсязі. Також, підтримував апеляційну скаргу Львівської обласної ради.

В судовому засіданні 02.10.2024 представник скаржника - Львівської обласної ради (відповідача-1) підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити у повному обсязі. Також, підтримав апеляційну скаргу прокурора.

Представники відповідача-2 - Об`єднання профспілок Львівщини - проти доводів апеляційних скарг заперечували, просили відмовити у їх задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 16.11.1948 рішенням виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих № 1305 з метою створення необхідних умов для координації дій профспілок було вирішено:

- надати на орендних умовах облпрофраді під будинок профспілок будівлю № 7 по вул. Академічній (п. а);

- Облпрофраду та Обкоми профспілок зі своїми спортивними товариствами розмістити в будинку профспілок по вул. Академічній 7 у місті Львові (г);

- зобов`язано до 01.12.1948 відселити з будинку № 7 3 родини приватних мешканців (п. 2).

10.02.1949, постановою Виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих № 155, відповідно до рішення Львівської обласної ради депутатів трудящих від 16.11.1948 № 1305, постанови ЦНК та РНК СРСР від 29.04.1935 та постанови РНК СРСР від 15.02.1936 "Про порядок передачі державних підприємств, домобудівель та споруд, було вирішено:

- щоб компенсувати Львівській обласній раді професійних спілок будинок № 4 по площі Смолки, який використовується Управлінням МВС, а раніше належав профспілкам ("Дом профсоюзов"), - передати на баланс Обласній Раді Професійних Спілок будинок № 7 по Академічній вул. м. Львова (п. 1);

- доручити Сталінській Райраді депутатів трудящих до 15-го квітня відселити з вказаного будинку 3-х жильців, надавши їм відповідне приміщення.

24.02.1949 рішенням Виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 було вирішено передати на баланс Львівській обласній раді професійних спілок будинок № 7 по вул. Академічній .

26.12.1990 Львівською обласною радою народних депутатів прийнято ухвалу № 111 "Про обласну комунальну власність", якою визнано обласною комунальною власністю будинки, в яких розміщені і функціонують обласні та інші регіональні організації згідно з додатком № 1, зокрема, будинок Облпрофради (просп. Шевченка, 7) (п. 13).

04.06.1992 Львівською обласною радою народних депутатів прийнято ухвалу № 236 "Про обласну комунальну власність", якою віднесено до обласної комунальної власності будинки і споруди, у яких розміщені і функціонують обласна Рада народних депутатів та обласна державна адміністрація та їх підрозділи, обласні та регіональні організації, згідно затвердженого переліку (додаток до ухвали). У п. 29 вказаного додатку (переліку) зазначено, що приміщення на просп. Шевченка, 7 - користувачем якого є Облпрофрада, віднесено до обласної комунальної власності.

Пунктом 2 вказаної ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів № 236 від 04.06.1992 рекомендовано Обласній державній адміністрації завершити до 01.07.1992 інвентаризацію об`єктів обласної комунальної власності.

Пунктом 3 ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів № 236 від 04.06.1992 вирішено, що ухвалу Львівської обласної Ради народних депутатів № 111 від 26.12.1990 вважати такою, що втратила чинність.

10.08.1992 за результатами проведення технічної інвентаризації, адміністративний будинок на пр. Шевченка, 7 у м. Львові було зареєстровано за Фондом комунального майна Львівської обласної державної адміністрації. Підстава внесення запису: ухвала Х-ої сесії 1-го демократичного скликання № 236 від 04.06.1992.

19.10.1994 Львівською обласною Радою народних депутатів було прийнято ухвалу № 24 "Про внесення змін до ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів від 04.06.1992 № 236 "Про обласну комунальну власність", якою виключено з додатку до ухвали № 236 від 04.06.1992 "пункт 29" щодо будинку на просп. Шевченка, 7 у м. Львові.

У пункті 2 вказаної ухвали № 24 від 19.10.1994 передбачено передачу адміністративного будинку № 7 на пр. Шевченка у м. Львові на баланс правління профспілок Львівщини.

27.10.1997 Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки було видано реєстраційне посвідчення № 901 (серія КММ № 001693), у якому зазначено, що адміністративний будинок в цілому, який розташований на пр. Шевченка (Академічна) за №7 у м. Львові належить на праві колективної власності за Радою об`єднання профспілок Львівщини на підставі рішення Львівського облвиконкому № 315 від 24.02.1949. Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки внесено запис в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 993.

02.12.2008 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" проведено державну реєстрацію та внесено відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно про право колективної власності Ради об`єднання профспілок Львівщини на адміністративний будинок №7 на пр. Шевченка у м. Львові. Підстава державної реєстрації: рішення Львівського облвиконкому № 315 від 24.02.1949 (номер об`єкта в РПВН 25620901).

16.03.2020 державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області проведено державну реєстрацію та внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності Об`єднання профспілок Львівщини на адміністративний будинок на пр. Шевченка, 7 у м. Львові. Підстава державної реєстрації: рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів, серія та номер: 315, виданий 24.02.1949, видавник: Львівська обласна Рада депутатів трудящих (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2057348746101).

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначав, що прийнята Львівською обласною радою ухвала № 24 від 19.10.1994, якою виключено з додатку до ухвали № 236 від 04.06.1992 "пункт 29" щодо віднесення будинку на пр. Шевченка, 7 у м. Львові у комунальну власність, та передано цей будинок на баланс правління профспілок Львівщини, є незаконною.

Так, на думку прокурора, відповідно до прийнятих у 1948-1949 роках виконавчими комітетами Львівської обласної та Львівської міської рад депутатів трудящих рішень (постанов), Львівській обласній раді професійних спілок (Облпрофраді/Відповідачу-2) передано на баланс будинок № 7 на вул. Академічній (просп. Шевченка) у м. Львові.

04.06.1992, Львівська обласна рада народних депутатів, керуючись вимогами Закону України "Про власність" (чинний з 15.04.1991), постановою Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) " від 05.11.1991 № 311, віднесла своїм рішенням (ухвалою) № 236 до обласної комунальної власності, зокрема, будинок Облпрофради на просп. Т.Шевченка, 7 у м. Львові (п. 29 додатку до ухвали).

За твердженням прокурора, 10.08.1992, на підставі ухвали Львівської обласної ради народних депутатів від 04.06.1992 № 236, право комунальної власності на цей будинок було зареєстроване в Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за Фондом комунального майна Львівської обласної державної адміністрації.

Проте, спірною ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів № 24 від 19.10.1994 про внесення змін до попередньо прийнятої ухвали ради від 04.06.1992 № 236 фактично було виключено будинок на просп. Т. Шевченка, 7 у м. Львові з комунальної власності.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо підстав представництва прокурором держави у суді, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. ч. 3-4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З огляду на те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

При цьому, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 справі № 806/1000/17 та від 28.11.2018 у справі № 914/2612/17.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що за подібних обставин необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це належним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або належним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на зазначене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом підтвердження судом підстав для представництва.

З матеріалів справи вбачається, що після інформування прокуратурою Львівської обласної ради про виявлені порушення закону внаслідок прийняття ухвали № 24 від 19.10.1994 та її наслідки, надання можливості самостійно вжити заходів реагування, листом від 31.01.2023 Львівська обласна рада, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 (справа №1-9/2009), положення ч. 2 ст. 144 Конституції України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повідомила прокуратуру, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Проте, у Львівської обласної ради та її структурних підрозділів відсутні правові підстави для скасування ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів № 24 від 19.10.1994.

Оскільки, на переконання прокурора, Львівська обласна рада, як орган місцевого самоврядування, яка зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте, як вважає прокурор, сама порушила закон, що виразилося у прийнятті оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим виступає відповідачем у справі, що процесуально позбавляє її можливості бути позивачем.

При цьому, поєднання позивача та відповідача в одній особі суперечить вимогам ГПК України, зокрема, принципу змагальності.

У постановах Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 921/341/19, 07.04.2021 у справі № 922/708/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 судом зазначено, що у разі, коли у позовній заяві прокурор визначив орган державної влади одним із співвідповідачів та заявив вимогу про визнання незаконними і скасування його рішень, помилковими є висновки судів про неможливість захисту прокурором інтересів держави самостійно за вимогами, які він заявив, оскільки відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (цей орган не може бути одночасно і позивачем і відповідачем).

Також, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначено наступне:

- п. 74 : Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

- п. 75. Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

- п. 76. Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

- п. 77. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурором дотримано визначений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Крім того, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 у даній справі, було скасовано ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова. Суд апеляційної інстанції вказав:

- з матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що після інформування прокуратурою Львівської обласної ради про виявлені порушення закону внаслідок прийняття ухвали №24 від 19.10.1994 та її наслідки, надання можливості самостійно вжити заходів реагування, листом від 31.01.2023 Львівська обласна рада, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 (справа №1-9/2009), положення ч. 2 ст. 144 Конституції України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повідомила окружну прокуратуру, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Проте, у Львівської обласної ради та її структурних підрозділів відсутні правові підстави для скасування ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів №24 від 19.10.1994;

- оскільки, на переконання прокурора, Львівська обласна рада, як орган місцевого самоврядування, яка зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у даному випадку сама порушила закон, що виразилося у прийнятті оскаржуваної ухвали, у даному випадку обласна рада виступає відповідачем у справі, що процесуально позбавляє її можливості бути позивачем;

- при цьому, поєднання позивача та відповідача в одній особі суперечить вимогам ГПК України, зокрема, принципу змагальності;

- у постановах Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №921/341/19, 07.04.2021 у справі №922/708/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №698/119/18 судом зазначено, що у разі, коли у позовній заяві прокурор визначив орган державної влади одним із співвідповідачів та заявив вимогу про визнання незаконними і скасування його рішень, помилковими є висновки судів про неможливість захисту прокурором інтересів держави самостійно за вимогами, які він заявив, оскільки відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (цей орган не може бути одночасно і позивачем і відповідачем);

- таким чином, колегія суддів вказує на помилковість висновків місцевого господарського суду з приводу того, що Львівська обласна рада має бути позивачем за даним позовом;

- у даній справі наявний виключний випадок для представництва прокурором інтересів держави та самостійного звернення до суду з позовом, оскільки єдиний уповноважений орган - обласна рада, яка зобов`язана діяти лише на підставі та у спосіб, передбачений законами України, на думку прокурора, сама порушила закон і має бути відповідачем у справі;

- окрім цього, обласна рада прийняла оскаржувану ухвалу, що, як зазначає прокурор, призвело до виключення спірного об`єкта з комунальної власності, ослабило економічну основу місцевого самоврядування, скоротило доходи бюджету від оренди, приватизації нерухомого майна;

- внаслідок вищевказаних обставин прокурор самостійно звернувся до суду з позовною заявою без визначення органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- при цьому, у позовній заяві наведені обґрунтування чинного законодавства та судової практики, що підтверджує наявність у прокурора процесуальної дієздатності та права на самостійне звернення до суду з позовом та повноважень керівника на підписання позовної заяви.

В свою чергу, відповідачем-2 наголошувалось, що до апеляційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури не додано жодного документа, який міг би підтвердити факт відсутності керівника Львівської обласної прокуратури чи його першого заступника на час подання скарги, в апеляційній скарзі відсутнє будь-яке обгрунтування, чому саме прокуратура області замість самостійного учасника справи поза відносинами представництва сторони в господарському процесі подала апеляційну скаргу, у зв?язку з чим, на переконання відповідача-2, апеляційна скарга підписана особою, яка е мала її підписувати та мала бути повернута на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з чим апеляційне провадження у справі має бути закрито.

Проте, суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи з огляду на наступне.

Так, Ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Ч. 3 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позов підписано керівником Галицької окружної прокуратури міста Львова Ігорем Ольшанецьким, а апеляційну скаргу підписано заступником керівника Львівської обласної прокуратури Миколою Васильовичем Друзюком (за допомогою Кваліфікованого цифрового підпису), що відповідає ч. 3 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», у зв?язку з чим доводи відповідача-2 стосовно того, що скарга підписана особою, яка не мала її підписувати та мала бути повернута на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з чим апеляційне провадження у справі має бути закрито- визнаються судом апеляційної інстанції необгрунтованими та відхиляються.

В свою чергу, оцінка правових підстав заявлених прокурором вимог підлягають оцінці з урахуванням в сукупності усіх обставин справи та перевірки їх доказами, у зв?язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Щодо вимог прокурора визнання незаконною та скасування ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів № 24 від 19.10.1994 «Про внесення змін до ухвали Львівської обласної Ради від 04.06.1992 № 236 «Про обласну комунальну власність», суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Конституцією УРСР в редакції від 30.01.1937, що діяла до 29.06.1973, було передбачено, що: «Економічну основу УРСР становлять соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя та засоби виробництва, що утвердилися внаслідок ліквідації капіталістичної системи господарства, скасування приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і знищення експлуатації людини людиною (ст.4).

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 1305 від 16.11.1948 зобов`язано голову виконкому Львівської міськради депутатів трудящих (г. Ніколаєнко) надати на орендних умовах облпрофраді під будинок профспілок будівлю № 7 по вул. Академічній (на даний час - проспект Т. Шевченка у м. Львові).

10.02.1949 виконавчий комітет Львівської міської Ради депутатів трудящих прийняв постанову № 155, якою вирішив передати на баланс Обласній Раді Професійних будинок № 7 по вул. Академічній у м. Львові. У пункті 4 даної постанови зазначено: «Просити Виконком Обласної ради депутатів трудящих затвердити цю постанову».

24.02.1949 виконавчий комітет Львівської обласної Ради депутатів трудящих прийняв рішення № 315, у якому зазначено: «передати на баланс Львівській обласній Раді Професійних спілок будинку № 7 по вул. Академічній, 7 та просити Раду Міністрів УРСР затвердити це рішення».

В свою чергу, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження затвердження Радою Міністрів УРСР зазначеного рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949.

Крім того, дослідивши зміст вищенаведених рішення №1305 від 16.11.1948, №155 від 10.02.1949, №315 від 24.02.1949, суд апеляційної інстанції встановив, що ними не передбачено передачу спірного будинку у приватну, чи колективну власність відповідача-2.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з обгрунтованими доводами прокурора про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про набуття відповідачем-2 у приватну власність будівлі, на підставі рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих №315 від 24.02.1949, яким будівля передавалась саме на баланс.

Статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції від 18.07.1963, яка діяла до 27.12.1996, надалі по тексту - ЦК УРСР) було визначено, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають, зокрема з адміністративних актів.

Згідно ст. 86 ЦК УРСР, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність».

Статтею 31 Закону України «Про власність» в редакції від 07.02.1991 визначено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про власність» в редакції від 07.02.1991, суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про власність» в редакції від 07.02.1991, у комунальній власності перебуває майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Статтею 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (в редакції від 14.05.1992) передбачено, що комунальна власність становить основу місцевого господарства. Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів.

05.11.1991 Кабінет Міністрів України на виконання постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» прийняв постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Відповідно до цього Переліку, до комунальної власності передано, зокрема, житловий та нежитловий фонд Рад.

26.12.1990 Львівська обласна Рада народних депутатів прийняла ухвалу №111 «Про обласну комунальну власність», якою визнала обласною комунальною власністю будинки, у яких розміщені і функціонують обласні та інші регіональні організації, зокрема будинок облпрофради на пр. Шевченка, 7 у м Львові (п. 13 додатку № 1 до ухвали).

04.06.1992 Львівська обласна Рада народних депутатів прийняла ухвалу №236 «Про обласну комунальну власність», якою віднесла до обласної комунальної власності будинки і споруди, у яких розміщені і функціонують обласна Рада народних депутатів та обласна державна адміністрація і їх підрозділи, обласні та регіональні організації, згідно затвердженого переліку (додаток до ухвали).

У пункті 29 затвердженого Переліку зазначено, що приміщення на пр. Шевченка, 7 -користувачем якого є Облпрофрада, віднесено до обласної комунальної власності.

Пунктом 2 ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів № 236 від 04.06.1992 рекомендовано обласній державній адміністрації завершити до 01.07.1992 інвентаризацію об`єктів обласної комунальної власності.

Пунктом 3 ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів № 236 від 04.06.1992, вирішено ухвалу Львівської обласної Ради народних депутатів № 111 від 26.12.1990 вважати такою, що втратила чинність.

10.08.1992 за результатом проведення технічної інвентаризації адміністративного будинку на пр. Шевченка, 7 у м. Львові до матеріалів інвентаризаційної справи на будинок внесено запис про реєстрацію будинку на пр. Шевченка, 7 у м. Львові за Фондом комунального майна Львівської обласної державної адміністрації. Підстава внесення запису: ухвала Львівської обласної Ради народних депутатів №236 від 04.06.1992.

Згідно ст. 51 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (в редакції від 04.06.1993,далі - Закон № 533-XII) представницькими органами регіонального самоврядування є обласні, районні Ради народних депутатів.

Порядок формування і форми роботи представницьких органів регіонального самоврядування визначаються відповідно до положень статей 17, 20-22 цього Закону.

У ст. 22 Закону № 533-XII зазначено, що рада народних депутатів в межах своєї компетенції приймає рішення. Рішення Ради не повинні суперечити Конституції України і чинним законам.

Відповідно до ст. 5 Закону № 533-XII, фінансово-економічну базу місцевого самоврядування становлять місцеве господарство, комунальна власність, яка служить джерелом доходів регіонального самоврядування і задоволення соціально-економічних потреб населення відповідної території.

У ст. 7 Закону № 533-XII визначено, що органи місцевого самоврядування мають право: передавати об`єкти комунальної власності у тимчасове або постійне користування, оренду, продавати їх підприємствам (об`єднанням), організаціям і установам, окремим громадянам та об`єднанням громадян відповідно до законів про приватизацію, а також перерозподіляти об`єкти комунальної власності на договірній та конкурсній основі між власними підприємствами (об`єднаннями), організаціями і установами; Так, у вищевказаній статті визначені способи передачі комунального майна органом місцевого самоврядування такі, як: тимчасове або постійне користування, оренда, приватизація (продаж).

Інших способів розпорядження комунальним майном, зокрема шляхом його виключення з переліку об`єктів комунальної власності Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» не передбачено.

19.10.1994 Львівська обласна Рада народних депутатів прийняла ухвалу №24 «Про внесення змін до ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів від 04.06.1992 № 236 «Про обласну комунальну власність», якою виключила з додатку ухвали № 236 від 04.06.1992 «пункт 29» щодо будинку на пр. Шевченка, 7 у м. Львові.

Пунктом 2 ухвали № 24 від 19.10.1994 передбачена передача адміністративного будинку № 7 на пр. Шевченка у м. Львові на баланс управління профспілок Львівщини.

Однак на час прийняття оскаржуваної ухвали № 24 від 19.10.1994, даний будинок вже був переданий і перебував на балансі профспілок на підставі прийнятих рішень, зокрема: постанови виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 1305 від 16.11.1948, рішення виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949, постанови виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих № 155 від 10.02.1949.

Листом від 31.01.2023 Львівська обласна рада повідомила, що зі змісту вищевказаної ухвали №24 від 19.10.1994 не передбачалась передача адміністративного будинку на пр. Шевченка, 7 у м. Львові у власність відповідача-2, разом з тим, рішень про передачу у власність даного приміщення обласною радою не приймались.

З урахуванням наведеного, ухвали Львівської обласної ради № 111 від 26.12.1990 та № 236 від 04.06.1992 підтверджують належність адміністративного будинку №7 на пр. Шевченка у м. Львові до обласної комунальної власності та спростовують висновки суду першої інстанції про набуття відповідачем-2 спірного майна у приватну власність на підставі рішення №315 від 24.02.1949 про передачу будівлі на баланс.

Розділом 2 Регламенту Львівської обласної ради, затвердженого ухвалою № 235 від 04.06.1992 визначено, зокрема, те, що рада є суб?єктом комунальної власності (п. 2.3), а розділом 3 визначено компетенцію ради щодо прийняття рішень на пленарних засіданнях.

Відмовляючи у визнанні незаконною та скасуванні ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів № 24 від 19.10.1994 судом першої інстанції помилково не враховано, що прийняття ухвали без відповідних правових підстав, без визначення способу передачі майна та особи - власника суперечить положенням ст. ст. 7, 52 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (в редакції від 04.06.1993), розділу 2, 3 Регламенту Львівської обласної ради, затвердженого ухвалою № 235 від 04.06.1992. З огляду на викладене, вимоги прокурора в цій частині визнаються судом апеляційної інстанції обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Щодо вимог прокурора про скасування державної реєстрації права колективної власності за Радою об`єднання профспілок Львівщини, на даний час Об`єднання профспілок Львівщини на адміністративний будинок на пр. Шевченка (вул. Академічна), 7 у м. Львові, яка проведена 27.10.1997 державним реєстратором Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, на даний час Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (ідентифікаційний код юридичної особи - 03348525), запис в реєстровій книзі № 3 за реєстровим № 993, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

27.10.1997 Львівським державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видане реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам (серія КММ № 001693), у якому зазначено, що адміністративний будинок №7 на пр. Шевченка (вул. Академічна) у м. Львові належить на праві колективної власності Раді об`єднання профспілок Львівщини на підставі рішення Львівського облвиконкому № 315 від 24.02.1949, про що внесено запис у реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 993.

Статтею 21 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на момент проведення оспорюваної державної реєстрації) визначено, що право колективної власності виникає на підставі:добровільного об`єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об`єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Статтею 4 ЦК УРСР 1963 року (в редакції, чинній на момент проведення оспорюваної державної реєстрації) визначено, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, у рішенні виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949, відсутні відомості про передачу спірного будинку саме у власність, а містяться відомості про передачу вказаного будинку саме на баланс, а тому рішення виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949 про передачу будівлі на баланс, - не є правовою підставою виникнення права власності на будівлю, у відповідності до положень ст. 21 Закону України «Про власність» та ст. 4 ЦК Української РСР (в редакціях, які були чинними на момент проведення відповідної реєстрації), оскільки факт перебування майна на балансі організації не є належним доказом в підтвердження виникнення у відповідача права власності на спірне майно.

У відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Ч. 6. ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Ч. 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Так, прокурором до матеріалів справи долучено висновок експерта Науково-дослідного інституту судових експертиз Савчук О.Ю., складеного за результатами проведеної почеркознавчої експертизи від 16.03.2023 № 4541-Е, в межах кримінального провадження № 42022142040000121, і у якому наявні відомості, обумовлені ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, зокрема і щодо повідомлення експерта про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, у зв?язку з чим вказаний висновок приймається судом в якості доказу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає обгрунтованими доводи прокурора про те, що за результатом проведення судової почеркознавчої експертизи (висновок експерта № 4541-Е від 16.03.2023) предметом дослідження, якої було реєстраційне посвідчення № 901 (серія КММ № 001693) від 27.10.1997, видане Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 , розташований у рядку «Начальник бюро технічної інвентаризації» перед рукописним текстом «П.Кравець» у реєстраційному посвідченні № 901 від 27.10.1997 (бланк серії КММ № 001693) по об`єкту за адресою: м. Львів, проспект Шевченка, 7 (колишня назва - вул. Академічна), виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою, а тому вказане реєстраційне посвідчення не є належним доказом в розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України набуття та виникнення у відповідача-2 права власності на спірний об`єкт.

Таким чином, висновки суду першої інстанції стосовно наявності законних підстав набуття права власності відповідача-2 на спірний об`єкт згідно реєстраційного посвідчення № 901 (серія КММ № 001693) від 27.10.1997 - є помилковими та спростовуються наявними матеріалами справи.

Пунктами 1.4, 2.1, 2.2 Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджений наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995, в редакції від 13.12.1995, визначено, що державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна здійснюють державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів (додаток N 1), за рахунок коштів власників нерухомого майна. Реєстрація поділяється на первинну та поточну. Первинна реєстрація це така, коли об`єкту, що реєструється, надається порядковий реєстровий номер вперше. При поточній реєстрації окремий реєстровий номер не надається, а використовується реєстровий номер, що встановлений при первинній реєстрації. Реєстрація проводиться в такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлюючого документу (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис в реєстрову книгу; в) адреса об`єкта, що реєструється, записується в повуличний алфавітний журнал (додаток N 2);г) прізвище, ім`я та по батькові власників об`єктів нерухомого майна, що належить фізичним особам, вносяться в алфавітний журнал або картотеку (додатки N 3, 4); д) при реєстрації об`єктів нерухомого майна за юридичними особами, їм видається реєстраційне посвідчення (додаток N 7); е) на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційних напис (додаток N 5).Якщо на правовстановлюючому документі немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа (додаток N 6); ж) на копії правовстановлюючого документа робиться відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; з) до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлюючого документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище або найменування власника, назва і зміст правовстановлюючого документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію.

Переліком правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб - Додаток № 1 до вищевказаних Правил державної реєстрації, визначено перелік документів, на підставі яких проводиться відповідна державна реєстрація, зокрема: 1. Договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній власності, про поділ нерухомого майна, що є у спільній власності. 2. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видається нотаріусом. 3. Свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом. 4. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане нотаріусом. 5. Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися, видане нотаріусом. 6. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування. 7. Свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду. 8. Свідоцтво про право на спадщину та свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, видане консульською установою України. 9. Договір відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладений шляхом проведення цільового біржового чи позабіржового аукціону з метою погашення податкового зобов`язання. 10. Рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності. 11. Ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди. 12. Рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації. 13. Дублікат правовстановлювального документа, виданий нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом приватизації, копія архівного правовстановлювального документа, видана державним архівом. 14. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, що видається Фондом державного майна. 15. Свідоцтво про право власності, видане Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об`єкти суб`єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державна реєстрація права колективної власності від 27.10.1997 на спірний об`єкт за відповідачем-2 суперечила положенням ст. 4 ЦК Української РСР в редакції від 27.12.1996, ст. ст. 20, 21 Закону України «Про власність» (у редакції від 11.04.1995), положення пунктів 1.4, 2.1, 2.2 Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджений наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995, в редакції від 13.12.1995, Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб - Додаток № 1 до вищевказаних Правил державної реєстрації, а тому вимоги прокурора в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, розглянувши вимоги прокурора стосовно скасування державної реєстрації права колективної власності Ради об`єднання профспілок Львівщини, на даний час Об`єднання профспілок Львівщини на адміністративний будинок за адресою: Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка Т., буд. 7, загальною площею 3 836,3 кв.м., яка проведена державним реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 02.12.2008 (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25620901), суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

02.12.2008 державним реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» проведена державна реєстрація права колективної власності на адміністративний будинок № 7 на пр. Шевченка у м. Львові за Радою об`єднання профспілок Львівщини, про що до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесені відповідні відомості (реєстраційний номер майна: 25620901).

За даними Реєстру прав власності на нерухоме майно, підставою виникнення права власності зазначено рішення Львівського облвиконкому № 315 від 24.02.1949.

Відповідно до статей 325 - 327 Цивільного кодексу України, у редакції від 14.10.2008, законодавством визначено три форми власності: приватна, державна, комунальна.

Право колективної власності Цивільним кодексом України, на час проведення реєстраційних дій 02.12.2008 не було передбачено.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції від 29.01.2006), далі - Закон № 1952-IV від 01.07.2004 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб (ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції від 29.01.2006), для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об`єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

Статтею 19 Закону № 1952-IV (в редакції від 29.01.2006) визначено перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Так, Переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна - Додаток 1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, в редакції від 30.05.2005, яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 №7/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445, визначено, що такими документами є: 1. Договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності. 2. Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видаються державними та приватними нотаріусами. 3. Свідоцтва про право на спадщину, видані державними нотаріусами. 4. Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видані державними та приватними нотаріусами. 5. Свідоцтва про придбання об`єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними та приватними нотаріусами. 6. Свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями. 7. Свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді. 8. Свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України. 9. Договори відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладені шляхом проведення цільових біржових чи позабіржових аукціонів з метою погашення податкового зобов`язання. 10. Рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності. 11. Акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель. 12. Витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним кооперативом або членом цього кооперативу і місцевими органами виконавчої влади, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво багатоквартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за наявності акта про прийняття будинку в експлуатацію. 13. Рішення товариського суду про розподіл майна колишнього колгоспного двору. 14. Мирова угода, затверджена ухвалою суду. 15. Рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації. 16. Дублікати правовстановлювальних документів, видані державними та приватними нотаріусами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами приватизації, копії архівних документів, видані державними архівами. 17. Свідоцтва про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, які видаються Фондом державного майна. 18. Свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами, на житлові та нежитлові об`єкти суб`єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора про те, що рішення № 315 від 24.02.1949 про передачу будівлі на баланс, не є правовстановлюючим документом для державної реєстрації права власності, в розумінні положень ст. ст. 18, 19 Закону № 1952-IV в редакції від 29.01.2006, Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна - Додаток 1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, в редакції від 30.05.2005, яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 №7/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про професійні спілки» (в редакції від 15.09.1999), право власності профспілок, їх об`єднань виникає на підставі: придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Профспілки, їх об`єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій.

В свою чергу, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували наявність волевиявлення уповноважених органів стосовно передачі у власність відповідача-2 спірного будинку, а як встановлено судом апеляційної інстанції вище, рішення виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949 про передачу будівлі на баланс, - не є правовою підставою виникнення права власності на будівлю, у відповідності до положень ст. 21 Закону України «Про власність» та ст. 4 ЦК Української РСР, оскільки факт перебування майна на балансі організації не є належним доказом в підтвердження виникнення у відповідача права власності на спірне майно.

З огляду на викладене, державна реєстрація права власності від 02.12.2008 є незаконною та підлягає скасуванню з огляду на положення ст. ст. 325 - 327 Цивільного кодексу України, у редакції від 14.10.2008, ст. 34 Закону України «Про професійні спілки» у редакції від 15.09.1999, ст. ст. 18, 19 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції від 29.01.2006), приписи Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, в редакції від 30.05.2005, яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 №7/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445.

Також, розглянувши вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права приватної власності Об`єднання профспілок Львівщини на адміністративний будинок за адресою: Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка Т., 7, загальною площею 3836,3 кв.м., яка проведена державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 16.03.2020 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2057348746101), суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

16.03.2020 державний реєстратор Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко М.О., розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та обтяжень, прийняту 16.03.2020 за реєстраційним номером 38964965 для проведення державної реєстрації права приватної власності на адміністративний будинок на пр. Шевченка, 7 у м. Львові прийняв рішення (№ 51683961) про проведення державної реєстрації права приватної власності на спірний об`єкт за Об`єднанням профспілок Львівщини (ідентифікаційний код 05505801) з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та заведенням реєстраційної справи (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2057348746101).

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для проведення державної реєстрації права приватної власності за Об`єднанням профспілок Львівщини на спірний адміністративний будинок зазначено: рішення виконкому Львівської обласної Ради депутатів трудящих від 24.02.1949 № 315.

Частинами 1, 2, 4 ст.182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 16.01.2020 (надалі по тексту - Закон №1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону №1952-IV, держава гарантує об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною 3 ст. 3 Закону №1952-IV передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами прокурора про те, що проведення реєстраційних дій та видача Львівським державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки реєстраційного посвідчення № 901 від 27.10.1997 з порушенням Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, проведення 02.12.2008 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» реєстрації права колективної власності на адміністративний будинок та внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно відомостей про об`єкт всупереч Тимчасовому положенню про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, Порядку ведення реєстру прав власності на нерухоме майно, за відсутності правовстановлюючого документа про передачу у власність майна, не може вважатись, що речові права на адміністративний будинок законно виникли у відповідача-2 до 01.01.2013, і є дійсними, а їх реєстрація проведена відповідно до чинного на той час законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону № 1952-IV відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону № 1952-IV, не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 27 Закону №1952-IV визначений перелік документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, і на підставі яких, може бути проведена державна реєстрація речових прав.

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949 про передачу будинку № 7 по вул. Академічній 7 на баланс Львівській обласній Раді професійних спілок, не є правовою підставою, що підтверджує набуття відповідачем-2 права власності на об`єкт нерухомого майна, адже перебування майна на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на це майно.

В свою чергу, оскільки рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради депутатів трудящих № 315 від 24.02.1949 про передачу будинку на баланс, не передбачало передачу спірного будинку у власність, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у державного реєстратора були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права приватної власності на спірний об`єкт нерухомості за відповідачем-2 на підставі оспорюваного запису.

Нескасований (невизнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб`єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення), тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення. Дана позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 83).

Так, у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що 26.12.1990 Львівською обласною радою народних депутатів прийнято ухвалу № 111 "Про обласну комунальну власність", якою визнано обласною комунальною власністю будинки, в яких розміщені і функціонують обласні та інші регіональні організації згідно з додатком № 1, зокрема, будинок Облпрофради (просп. Шевченка, 7) (п. 13), а 04.06.1992 Львівською обласною радою народних депутатів прийнято ухвалу № 236 "Про обласну комунальну власність", якою віднесено до обласної комунальної власності будинки і споруди, у яких розміщені і функціонують обласна Рада народних депутатів та обласна державна адміністрація та їх підрозділи, обласні та регіональні організації, згідно затвердженого переліку (додаток до ухвали). У п. 29 вказаного додатку (переліку) зазначено, що приміщення на просп. Шевченка, 7 - користувачем якого є Облпрофрада, віднесено до обласної комунальної власності, що в сукупності є більш вірогідними доказами, в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують наявність у спірного майна правового статусу обласної комунальної власності, на момент ухвалення таких рішень.

Крім того, Цивільний кодекс України, який набрав чинності 01.01.2004, почав передбачати принцип реєстраційного посвідчення прав на нерухомість - право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України); державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України).

Однак, частина 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який було прийнято на виконання вищевказаних норм Цивільного кодексу України та який набрав чинності 03.08.2004 року, прямо передбачала, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в цій частині погоджується з правомірними доводами прокурора про те, що в силу вищенаведених приписів закону, Львівська обласна рада не зобов?язана здійснювати реєстрацію речового права на спірний об?єкт нерухомості, внаслідок наявності у спірного майна правового статусу обласної комунальної власності.

Отже, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов підлягає задоволенню за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення, яким слід визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської обласної Ради народних депутатів № 24 від 19.10.1994 "Про внесення змін до ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів від 4 червня 1992 року № 236 "Про обласну комунальну власність", скасувати державну реєстрацію права колективної власності за Радою об`єднання профспілок Львівщини, на даний час Об`єднання профспілок Львівщини (ідентифікаційний код юридичної особи - 05505801) на адміністративний будинок на пр. Шевченка (вул. Академічна), 7 у м. Львові, яка проведена 27.10.1997 державним реєстратором Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, на даний час Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (ідентифікаційний код юридичної особи - 03348525), запис в реєстровій книзі № 3 за реєстровим № 993, скасувати державну реєстрацію права колективної власності Ради об`єднання профспілок Львівщини, на даний час Об`єднання профспілок Львівщини (ідентифікаційний код юридичної особи - 05505801) на адміністративний будинок за адресою: Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка Т., буд. 7, загальною площею 3 836,3 кв.м., яка проведена державним реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 02.12.2008 (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25620901), скасувати державну реєстрацію права приватної власності Об`єднання профспілок Львівщини (ідентифікаційний код юридичної особи - 05505801) на адміністративний будинок за адресою: Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка Т., 7, загальною площею 3836,3 кв.м., яка проведена державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 16.03.2020 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2057348746101).

Стосовно правового статусу відповідача-2, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

15 вересня 1999 року було прийнято Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон № 1045-XIV), який набрав чинності з 05.10.1999, на території Української РСР, а згодом після набуття 24 серпня .991 року своєї незалежності Українською державою, діяли та функціонували професійні спілки та їхні об`єднання з розгалуженою мережею власних організаційних ланок.

Пунктом 2 Розділу VI ''Прикінцеві положення" Закону № 1045-ХІV прямо зобов`язано усі професійні спілки та їх об`єднання, які діяли на території України, у шестимісячний термін з часу набрання чинності цим Законом пройти легалізацію відповідно до цього Закону без стягнення реєстраційного збору, у зв?язку з чим на підставі поданих документів, 07.03.2000 Головним управлінням юстиції у Львівській області відповідно до приписів ст. 16 Закону № 1045-XIV проведено легалізацію ОПЛ, забезпечено його включення до реєстру об`єднань громадян та видано Свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу (№ 742 від 7 березня 2000 року).

Відповідно до зареєстрованого у встановленому порядку та наявної у матеріалах справи копії Положення про Об`єднання профспілок Львівщини (ст.47) територіальне профоб`єднання є правонаступником майна і коштів колишніх Львівської обласної ради профспілок, Львівської обласної Федерації незалежних профспілок України та Ради Об`єднання профспілок Львівщини.

З огляду на викладене, доводи скаржників стосовно цивільної правоздатності відповідача-2 відхиляються, як підстава для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи третіх осіб про те, що у даній справі вимоги прокурора стосуються ухвали обласної ради № 24 від 19.10.1994 про виключення всього будинку з переліку майна комунальної власності, а також скасування проведеної 27.10.1997 первинної державної реєстрації права власності на спірний адміністративний будинок в цілому за колективним власником, частини якого були згодом відчужені, і прокурором не заявляється вимог до вказаних осіб, як співвласників - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки дійсно, до вказаних осіб жодних вимог не пред?явлено в межах даного провадження, а спірні правовідносини стосуються саме оскаржуваної ухвали та відповідних реєстраційних дій. При цьому, вказані треті особи не позбавлені права здійснювати захист своїх прав у визначеному законом порядку, та з урахуванням процесуальних вимог до пред?явлення таких вимог.

Доводи учасників спору про те, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, і прокурор мав подавати лише віндикаційний позов до всіх теперішніх власників будинку з метою повернення становища до попереднього стану, в разі доведення позивачем порушень прав та інтересів комунальної власності на спірний будинок - також відхиляються судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки, як зазначалось вище, до вказаних третіх осіб жодних вимог не пред?явлено в межах даного провадження, а спірні правовідносини стосуються саме оскаржуваної ухвали та відповідних реєстраційних дій, а не права власності третіх осіб.

Також, посилання Львівської обласної ради щодо необхідності врахування при вирішенні спору висновків судів у іншій справі № 910/4912/23, № 914/1816/22, вироку Галицького районного суду міста Львова від 03.07.2024 у справі № 461/1457/23 - судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки у вказані справи та вирок стосуються інших об?єктів нерухомості та правовідносин.

Крім того, посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Львівська обласна рада визнала позов, про що зазначила у відзиві як це передбачено ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, проте, судом першої інстанції вказане питання не досліджувалось - судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки зі змісту поданого відзиву вбачається, що Львівська обласна рада визнавала саме обставини, які викладені у позовній заяві прокурора та їх правовою оцінкою, з посиланням на п. 4 ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Заяви про визнання позову в розумінні ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем-1 до суду першої інстанції не подавалось.

Проте, 10.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Львівської обласної ради саме на стадії апеляційного розгляду справи надійшла заява про визнання позову в розумінні ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, яка врахована судом апеляційної інстанції.

Також, 12.08.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Об?єднання профспілок Львівщини надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач-2 просив врахувати при вирішенні спору лист Облпрофради від 02.07.1953 року, з приводу передачі спірного будинку саме як компенсації за інший, вилучений для потреб держави будинок по вул. Смолки, 4, а також до відзиву на апеляційну скаргу долучено копії податкових декларацій податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (будівлю), а також податкові декларації з плати за землю (земельний податок), договори підряду поставок, акти виконаних робіт щодо реставрації будинку, які судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказані докази не надавались суду першої інстанції і відповідачем-2 не наведено обгрунтованих та поважних причин, з яких вказані докази не були ним надані суду першої інстанції у встановлений строк.

Усі інші доводи, обгрунтування, мотивування учасників спору судом апеляційної інстанції враховані, проте не є такими, що впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи скаржників знайшли своє підтвердження наявними матеріалами справи, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог прокурора повністю, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду справи, керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- з Львівської обласної ради на користь Львівської обласної прокуратури ( слід стягнути судовий збір за подачу позову - 5 368 (п?ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. та судовий збір за подачу апеляційної скарги - 8 052 (вісім тисяч п?ятдесят дві) грн. 00 коп.;

- з Об`єднання профспілок Львівщини слід стягнути на користь Львівської обласної прокуратури судовий збір за подачу позову - 5 368 (п?ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. та судовий збір за подачу апеляційної скарги - 8 052 (вісім тисяч п?ятдесят дві) грн. 00 коп.;

- з Об`єднання профспілок Львівщини на користь Львівської обласної ради слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги - 16 104 (шістнадцять тисяч сто чотири) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури, Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/3020/23- задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/3020/23 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова до Львівської обласної ради та Об`єднання профспілок Львівщини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 , про визнання незаконною та скасування ухвали, скасування державної реєстрації, - задовольнити повністю:

Визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської обласної Ради народних депутатів № 24 від 19.10.1994 "Про внесення змін до ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів від 4 червня 1992 року № 236 "Про обласну комунальну власність".

Скасувати державну реєстрацію права колективної власності за Радою об`єднання профспілок Львівщини, на даний час Об`єднання профспілок Львівщини (ідентифікаційний код юридичної особи - 05505801) на адміністративний будинок на пр. Шевченка (вул. Академічна), 7 у м. Львові, яка проведена 27.10.1997 державним реєстратором Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, на даний час Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (ідентифікаційний код юридичної особи - 03348525), запис в реєстровій книзі № 3 за реєстровим № 993.

Скасувати державну реєстрацію права колективної власності Ради об`єднання профспілок Львівщини, на даний час Об`єднання профспілок Львівщини (ідентифікаційний код юридичної особи - 05505801) на адміністративний будинок за адресою: Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка Т., буд. 7, загальною площею 3 836,3 кв.м., яка проведена державним реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 02.12.2008 (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25620901).

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Об`єднання профспілок Львівщини (ідентифікаційний код юридичної особи - 05505801) на адміністративний будинок за адресою: Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка Т., 7, загальною площею 3836,3 кв.м., яка проведена державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 16.03.2020 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2057348746101).

4. Стягнути з Львівської обласної ради (код 22340506, м.Львів, вул. Винниченка, 18, 79008) на користь Львівської обласної прокуратури (код 02910031, м.Львів, проспект Шевченка, 17/19, 79005) судовий збір за подачу позову - 5 368 (п?ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. та судовий збір за подачу апеляційної скарги - 8 052 (вісім тисяч п?ятдесят дві) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Об`єднання профспілок Львівщини (код ЄДРПОУ 05505801; проспект Шевченка, 7, м.Львів, 79005) на користь Львівської обласної прокуратури (код 02910031, м.Львів, проспект Шевченка, 17/19, 79005) судовий збір за подачу позову - 5 368 (п?ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. та судовий збір за подачу апеляційної скарги - 8 052 (вісім тисяч п?ятдесят дві) грн. 00 коп.

6. Стягнути з Об`єднання профспілок Львівщини (код ЄДРПОУ 05505801; проспект Шевченка, 7, м.Львів, 79005) на користь Львівської обласної ради (код 22340506, м.Львів, вул. Винниченка, 18, 79008) судовий збір за подачу апеляційної скарги - 16 104 (шістнадцять тисяч сто чотири) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

7. Матеріали справи №910/3020/23 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 21.10.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	02.10.2024
Оприлюднено	22.10.2024
Номер документу	122426399
Судочинство	Господарське
Категорія	Інші справи

Станік С.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 02.10.2024 по справі 910/3020/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/3020/23

Постанова від 02.10.2024

Постанова
від 02.10.2024 по справі 910/3020/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД