Ухвала

від 22.11.2024 по справі 910/3020/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3020/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Об`єднання профспілок Львівщини на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 (колегія суддів: Станік С. Р., Яковлєв М. Л., Гончаров С. А.) у справі

за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова до відповідачів: 1) Львівської обласної ради, 2) Об`єднання профспілок Львівщини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , про визнання незаконною та скасування ухвали, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова до Львівської обласної ради та Об`єднання профспілок Львівщини, в якому просив:

1) визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської обласної Ради народних депутатів № 24 від 19.10.1994 "Про внесення змін до ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів від 04.06.1992 № 236 "Про обласну комунальну власність";

2) скасувати державну реєстрацію права колективної власності за Радою об`єднання профспілок Львівщини, на даний час Об`єднання профспілок Львівщини (ідентифікаційний код юридичної особи - 05505801) на адміністративний будинок на пр. Шевченка (вул. Академічна), 7 у м. Львові, яка проведена 27.10.1997 державним реєстратором Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, на даний час Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (ідентифікаційний код юридичної особи - 03348525), запис в реєстровій книзі № 3 за реєстровим № 993;

3) скасувати державну реєстрацію права колективної власності Ради об`єднання профспілок Львівщини, на даний час Об`єднання профспілок Львівщини (ідентифікаційний код юридичної особи - 05505801) на адміністративний будинок за адресою: Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка Т., буд. 7, загальною площею 3 836,3 кв.м., яка проведена державним реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 02.12.2008 (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25620901);

4) скасувати державну реєстрацію права приватної власності Об`єднання профспілок Львівщини (ідентифікаційний код юридичної особи - 05505801) на адміністративний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3836,3 кв.м., яка проведена державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 16.03.2020 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2057348746101).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 до участі у справі були залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024, повний текст якої складено 21.10.2024, апеляційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури, Львівської обласної ради задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 скасовано, ухвалено нове рішення - про задоволення позову.

Об`єднання профспілок Львівщини звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

08.11.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання Львівської обласної ради про залишення касаційної скарги без руху у зв`язку з неналежним обґрунтуванням скаржником зазначених підстав касаційного оскарження.

19.11.2024 Львівська обласна прокуратура надіслала до Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження у цій справі, в яких зазначила, що доводи скаржника не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки саме твердження (без належного обґрунтування, а також з необхідністю надання оцінки вказаним обставинам, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції) скаржника про те, що касаційна скарга підлягає розгляду, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється положення частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 зазначену касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник визначив пункти 1, 3 частини другою статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

У касаційній скарзі Об`єднання профспілок Львівщини, пославшись на пункт 1 частини другою статті 287 ГПК України, зауважує, що не може стверджувати про наявність передбаченої вказаною нормою підстави касаційного оскарження прийнятої у справі постанови. Скаржник зазначає, що прийняття судом апеляційної інстанції на його думку явно невмотивованого судового рішення створило для нього труднощі для реалізації свого гарантованого права на касаційне оскарження з цієї підстави (через відсутність можливості порівнювати спірні ситуації в контексті існуючих висновків Верховного Суду).

Проте скаржник не зазначив норм права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), які суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваній постанові всупереч правовим позиціями суду касаційної інстанції; не вказав, яких саме висновків Верховного Суду щодо застосування норм права не врахував суд апеляційної інстанції; не обґрунтував подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору.

Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України як на підставу касаційного оскарження, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що у практиці Верховного Суду відсутні сформовані висновки про застосування вказаних у касаційній скарзі норм права у подібних правовідносинах.

Проте, Об`єднання профспілок Львівщини не обґрунтувало цю підставу касаційного оскарження, оскільки не вказало, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно та щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.

Тож скаржнику необхідно визначитися щодо підстав касаційного оскарження, передбачених у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, та обґрунтувати такі підстави з урахуванням викладеного вище.

Щодо надсилання іншим учасникам справи копій касаційної скарги

Статтею 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Надсилання касаційної скарги листом з описом вкладення є способом забезпечення права учасника справи знати про оскарження судового рішення іншим учасником.

Неповідомлення учасників судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною третьою статті 2 ГПК України.

На підтвердження надсилання учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів скаржник надав копії описів вкладень до цінного листа. При цьому скаржнику потрібно враховувати, що, з огляду на положення статей 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.

За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 ГПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга Об`єднання профспілок Львівщини підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику можливості належним чином обґрунтувати визначені ним підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України та надати розрахункові документи встановленої форми, що підтверджують надання послуг поштового зв`язку з надіслання адресатам листів з описом вкладення.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Об`єднання профспілок Львівщини залишити без руху.

2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд" та іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов