Постанова

від 07.10.2024 по справі 910/1/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Палажченко О.О., Голік О.А.

від відповідача-1: Мартинюк О.М.

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

від відповідача-4: не з`явився

від відповідача-5: ОСОБА_1

від відповідача-6: ОСОБА_2

від відповідача-7: не з`явився

від відповідача-8: ОСОБА_3

від відповідача-9: не з`явився

від відповідача-10: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

від третьої особи-4: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2024

у справі № 910/1/21 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1. ОСОБА_4

2. ОСОБА_5

3. ОСОБА_6

4. ОСОБА_7

5. ОСОБА_8

6. ОСОБА_2

7. ОСОБА_9

8. ОСОБА_3

9. ОСОБА_10

10. ОСОБА_11

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1. ОСОБА_12

2. Національний банк України;

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста»

4. ОСОБА_13

про стягнення 145 026 973,07 грн

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про стягнення з них солідарно 145026973,07 грн.

03.07.2024, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до Господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх. 07-10/6602/24) в якій просив:

- накласти арешт на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в межах суми стягнення, а саме - 145026973,07 грн.

- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», (нотаріусам (приватним та державним); громадянам України, які мають вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав - виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації; державними та/або приватними виконавцями - у разі накладення таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону) вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

- заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації, в тому числі державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (нотаріусам (державним та приватним); особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (Міністерство юстиції України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації) вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , спрямовані на їх відчуження, зміну та/або припинення чи обтяження таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

- заборонити реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна, визначеним наказом Міністерства юстиції України № 57/5 від 07.07.2006 «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна» (державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державне підприємство «Національні інформаційні системи») та його філії) вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

05.07.2024, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав окрему заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх. 07-10/6685/24), в якій просив:

- накласти арешт на належну відповідачу - ОСОБА_4 , частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант-агро» (код 38575616), що відповідає 99% номінальної вартості 495000,00 грн з подальшою реєстрацією арешту частки у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

- заборонити відповідачу - ОСОБА_4 відчужувати її частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Діамант-агро» (код 38575616), що відповідає 99% номінальної вартості 495000,00 грн у будь-який спосіб, а також вчиняти будь-які дії щодо частки, у тому числі, але не виключно, передавати у заставу, приймати рішення про зменшення або збільшення статутному капіталу, виходити із складу учасників товариства;

- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант-агро» (код 38575616).

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у задоволенні заяв про забезпечення позову відмовлено повністю.

Суд виходив з того, що аналіз подій і дій відповідачів не дають суду підстави вважати, що вони не були б вчинені за відсутності провадження у цій справі. Деякі з них (відчуження ОСОБА_14 майна) мали місце задовго до звернення позивача з позовом до суду (грудень 2019 року), або до відкриття провадження у справі (відчуження майна ОСОБА_3 у квітні 2021 року), решта хоч і були вчинені після відкриття провадження у справі, водночас активність їх вчинення, кількість (не носять масового характеру), хронологія (вчиняються протягом тривалого періоду, не одномоментні) дають підстави вважати, що метою цих дій є результат, який пов`язаний з людиною як носієм цивільних прав та обов`язків в процесі її фізичного існування.

У зв`язку з цим суд не знайшов негативних наслідків незастосуванням заходів забезпечення позову на відміну від їх вжиття, оскільки, за відсутності передумов, таке втручання зі сторони суду у право на мирне володіння майном не забезпечить «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. В цьому випадку відсутнє існування обґрунтованого пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагне досягти позивач.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цією ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову задовольнити повністю.

Підставами для скасування ухвали у справі скаржник зазначає неправильне застосування норм процесуального права.

А саме, скаржник зазначає, що:

- подання заяви про забезпечення позову можливе протягом усього розгляду справи в суді та результат її розгляду не може ставитись у взаємозв`язок із строком її подання чи розгляду справи;

- відповідачі визнають, що ними здійснювалось відчуження майна та вихід із товариств, що проігноровано судом та призвело до нездійснення оцінки поведінки відповідачів зважаючи на значний розмір позовних вимог;

- в даному випадку від застосування заходу забезпечення позову залежить реальність та об`єктивне виконання судового рішення в майбутньому, а тому заявлені заходи з огляду на численні випадки відчуження відповідачами належного їм майна не повинні ігноруватися судом задля забезпечення досягнення мети судового захисту;

- заява про забезпечення обґрунтована тим, що відповідачі розпочали відчуження належного їм майна з метою недопущення звернення Фондом стягнення за його рахунок, у випадку позитивного для позивача рішення суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від відповідачів-1, 6, 8 надійшли письмові відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги як такої, що є необґрунтованою та безпідставною. Оскаржувану ухвалу просять залишити без змін.

Зокрема, відповідачі зазначають:

- Фондом не доведено, що відповідачами системно, послідовно вчинялись дії, які б свідчили про намір ухилення від майнової відповідальності шляхом виведення всього належного їм майна;

- позивачем не доведено, що відповідачі у разі задоволення позову не зможуть виконати судове рішення, зокрема, за рахунок грошових коштів, які наявні у них;

- накладення арешту на майно є недоцільним і необґрунтованим у рамках вирішення цього спору, адже позов пред`явлено про стягнення коштів;

- позивачем не було належним чином обґрунтовано підстави застосування заходів забезпечення позову з посиланням на належні, допустимі докази;

- вимоги та доводи позивача, що викладені у заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі не відповідають принципам розумності, обґрунтованості і адекватності, є безпідставними та не співмірними, порушують баланс інтересів сторін.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

15.08.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 вдкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/1/21. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 09.09.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 02.09.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 02.09.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи відкладався, зокрема на 07.10.2024.

Явка представників сторін

Представники позивача в судовому засіданні 07.10.2024 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати.

Представник відповідача-1,5,8 в судовому засіданні 07.10.2024 заперечили проти доводів апелянта та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

Інші учасники справи в судове засідання від 07.10.2024 представник не з`явились. Про час та місце судового засідання сторони належним чином повідомлялись у відповідності до ст. ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Ухвали суду неодноразово надсилались судом на адреси учасників справи та їх представників.

Додатково, суд апеляційної інстанції розмістив на сайті «Судова влада» оголошення про розгляду справи 07.10.2024.

07.10.2024 від відповідача-5 - ОСОБА_8 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого остання посилається на те, що її адвокат уклав з нею договір на надання правової допомоги та йому необхідний додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи і подальшої підготовки до розгляду справи.

Розглянувши заявлене клопотання колегія суддів відхиляє його з урахуванням наступного.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі №260/4504/20 виклав правову позицію, відповідно до якої судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права.

Колегія суддів також звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

У розгляді клопотання судом враховано, що явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась; відповідач-5 реалізував своє право на участь в судовому засіданні шляхом направлення уповноваженого представника, яким усно надано свої заперечення щодо доводів та вимог апеляційної скарги; розгляд апеляційним судом справи здійснюється вже впродовж визначеного законом строку, а в суді першої інстанції з січня 2024, тобто сторона відповідача-5 не була позбавлена права завчасно до дня даного судового засідання направити до суду свого представника для його ознайомлення зі справою; матеріали апеляційного оскарження ухвали не містять значного обсягу документів, а подані до суду апеляційної інстанції учасниками провадження заяви у відповідності до норм процесуального закону надсилались на адресу сторони відповідача-5, тож представник не був позбавлений об`єктивної можливості в день засідання до його початку знайомитися з документами та сформувати стратегію захисту свого довірителя.

За сукупністю вищенаведеного, колегією суддів не встановлено наявності достатньо обґрунтованих підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги у цій справі згідно поданого відповідачем-5 клопотання.

При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Отже, суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженої ухвали за наявними матеріалами справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржену ухвалу у даній справі скасувати, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про стягнення з них солідарно 145026973,07 грн.

За твердженням позивача, дії відповідачів, які є пов`язаними з публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» особами (голови банку, заступників голови правління банку, першого заступника голови правління банку, радника голови правління, начальника управління безпеки Служби управління справами банку та як членів Кредитного комітету), що полягали у невиправдано ризикових операціях з кредитування під забезпечення неліквідними цінними паперами, призвели до завдання збитків публічному акціонерному товариству «БАНК КАМБІО» у загальному розмірі 145026973,07 грн. Такими операціями є надання кредитів протягом 2012-2014 років, рішення щодо яких приймали відповідачі, позичальникам ТОВ «Вейв-Індастрі», ТОВ «Ваш фінансовий радник» та ПП «Мерідіан».

Обґрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову заявник зазначив, що поведінка відповідачів є недобросовісною та такою, що в подальшому може унеможливити виконання рішення суду, а тому існує реальна та об`єктивна необхідність у вжитті заходів забезпечення позову. Така поведінка відповідачів, на думку позивача, проявляється в діях щодо активного відчуження після відкриття провадження у справі належного їм на праві власності нерухомого майна та корпоративних прав.

На підтвердження цих обставин заявник навів такі факти:

1. Відповідач-1 ОСОБА_4 :

- 17.10.2022 вийшла із складу учасників ТОВ «ОМІКС-ФАРМ», ідентифікаційний код юридичної особи: 24936999, де її частка складала 99,5%. Єдиним власником залишається ОСОБА_15 (син);

- 17.10.2022 вийшла із складу учасників ТОВ «ОМІКС-РЕНТ», ідентифікаційний код юридичної особи: 42482470, де її частка складала 80,0%. Єдиним власником залишається ОСОБА_15 (син).

2. Відповідач-3 - ОСОБА_6 :

- 29.06.2021 відчужила частку належного їй будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 29.06.2021 відчужила частку належної їй земельної ділянки (для індивідуального садівництва) кадастровий номер: 3222287600:04:314:0011, площа 0,1097 га;

- 29.06.2021 відчужила частку належної їй земельної ділянки (для ведення особистого селянського господарства) кадастровий номер: 3222287600:04:314:0076, площа 0,1045 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Відповідач-4 - ОСОБА_7 :

- 07.09.2021 відчужила належну їй земельну ділянку (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)) кадастровий номер: 3222457400:04:003:0075, площа 0,1001 га;

- 07.09.2021 відчужила частку належної їй квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 10.09.2021 відчужила належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

4. Відповідач-5 - ОСОБА_8 :

- 22.07.2021 відчужила належне їй парко місце АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 347133880000;

- 22.07.2021 відчужила належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

5. Відповідач-6 - ОСОБА_2 :

- 13.09.2021 відчужила належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

- 23.11.2022 вийшла із складу учасників ТОВ «Українська об`єднана девелоперська компанія», ідентифікаційний код юридичної особи 35085397;

- 23.11.2022 вийшла із складу учасників ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «МІСТО», ідентифікаційний код юридичної особи 42482470;

- 18.10.2023 передала частку в статутному капіталі ТОВ «РУСКОНТРАНЗИТ УКРАЇНА», в обсязі 50%, ідентифікаційний код юридичної особи 38809638.

6. Відповідач-8 - ОСОБА_3 :

- 04.06.2021 відчужив належну йому земельну ділянку (для індивідуального садівництва), кадастровий номер 3222487000:03:001:5257, площа 0,0452 га;

- 04.04.2021 відчужив належне йому машиномісце (гараж), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;

- 04.04.2021 відчужив належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .

7. Відповідач-10 - ОСОБА_14 :

- 24.12.2019 відчужила належну їй земельну ділянку (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)) кадастровий номер 3223155400:05:081:0047, площа 0,0017 га;

- 24.12.2019 відчужила належної їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 ..

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що в таких діях відповідачів прослідковується ухилення від виконання зобов`язань, оскільки вони почали вчинятись після відкриття провадження у справі, що свідчить про їхню мету - приховати майно від звернення стягнення. Оскільки ціною позову є значна сума, доцільно накласти арешт на все майно відповідачів у її межах. При цьому заявник посилається на беззаперечну можливість відповідачів в будь-який момент розпрядись коштами та майном, що знаходиться у його власності.

ОСОБА_4 (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-6), ОСОБА_3 (відповідач-8) заперечили проти задоволення заяв.

ОСОБА_4 (відповідач-1) в основу своїх заперечень покладає відсутність ознак активних дій з відчуження майна, наведені операції стосуються періоду з 2019 по 2023 рік, пов`язані з реалізацією своїх прав та задоволення життєвих і майнових потреб, якими наділена фізична особа як людина. Така поведінка не є недобросовісною, не носить системного характеру, що давало б можливість кваліфікувати дії такими, що мають намір ухилення від майнової відповідальності. Заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних ОСОБА_4 суперечить приписам частини 10 статті 137 Господарського процесуального кодексу (далі -ГПК) України.

ОСОБА_2 (відповідач-6) вказала, що забезпечення позову носитиме характер втручання у право власності, є свавільним та порушуватиме справедливий баланс.

ОСОБА_3 (відповідач-8) зазначив, що окремі дії щодо продажу майна не свідчать про ухиляння від виконання зобов`язань у майбутньому. Він є власником майна і наміри відчуження у нього відсутні. Як і попередні відповідачі, відповідач-8 вважає, що запропоновані заходи забезпечення порушують справедливий баланс, є неспівмірними, носять характер подвійного забезпечення та не відповідають вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Колегія суддів, за результатами перегляду в апеляційному порядку справи за апеляційним оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, не може погодитися з висновком суду попередньої інстанції, виходячи із наступного.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Отже, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Під забезпеченням позову у даному випадку необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому Суд враховує також правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 зі справи № 908/2382/21 такого змісту:

«Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника».

Разом з тим, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звертала увагу на те, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів) саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22.

З наявних в матеріалах апеляційного оскарження ухвали документів вбачається, що заявником (позивачем) на підтвердження факту активного відчуження відповідачами після відкриття провадження у справі належного їм на праві власності нерухомого майна та корпоративних прав надано докази, зокрема, щодо:

- виходу 17.10.2022 ОСОБА_4 із складу учасників ТОВ «ОМІКС-ФАРМ», ідентифікаційний код юридичної особи: 24936999, де її частка складала 99,5%. Єдиним власником залишається ОСОБА_15 (син); учасників ТОВ «ОМІКС-ФАРМ», ідентифікаційний код юридичної особи: 24936999, де її частка складала 99,5%. Єдиним власником залишається ОСОБА_15 (син); учасників ТОВ «ОМІКС-РЕНТ», ідентифікаційний код юридичної особи: 42482470, де її частка складала 80,0%. Єдиним власником залишається ОСОБА_15 (син);

- відчуження 29.06.2021 ОСОБА_6 належних їй частку будинку, за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок кадастровий номер: 3222287600:04:314:0011, площа 0,1097 га; кадастровий номер: 3222287600:04:314:0076, площа 0,1045 га;

- відчуження 07.09.2021 ОСОБА_7 належних їй земельної ділянки, кадастровий номер: 3222457400:04:003:0075, площа 0,1001 га та частину квартири, за адресою: АДРЕСА_2 ; відчуження 10.09.2021 належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_3 ;

- відчуження 22.07.2021 ОСОБА_8 належних їй паркомісця № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 347133880000 та квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

- відчуження 13.09.2021 ОСОБА_2 належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_6 ; 23.11.2022 вийшла із складу учасників ТОВ «Українська об`єднана девелоперська компанія», ідентифікаційний код юридичної особи 35085397 та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «МІСТО», ідентифікаційний код юридичної особи 42482470; 18.10.2023 передала частку в статутному капіталі ТОВ «РУСКОНТРАНЗИТ УКРАЇНА», в обсязі 50%, ідентифікаційний код юридичної особи 38809638;

- відчуження 04.06.2021 ОСОБА_3 належної йому земельної ділянки (для індивідуального садівництва), кадастровий номер 3222487000:03:001:5257, площа 0,0452 га; 04.04.2021 належних йому машиномісце (гараж), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ; та квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ;

- відчуження 24.12.2019 ОСОБА_14 належних їй земельну ділянку (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)) кадастровий номер 3223155400:05:081:0047, площа 0,0017 га; та квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 .

Відповідні витяги з реєстру речових прав та копії договорів додані Фондом до заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів, дослідивши вищенаведені документи, встановила, що відчуження об`єктів нерухомості, земельних ділянок, та іншого майна здійснювалось відповідачами шляхом укладення договорів дарування в переважних випадках на ближчих родичів, сина, доньку, матір. Про об`єктивну необхідність у відчуженні на безоплатній основі майна відповідачами суд не повідомлено, як і не наведено доводів щодо їх пов`язаності з людиною як носієм цивільних прав та обов`язків в процесі її фізичного існування, про що виснував місцевий господарський суд.

Крім того, суд попередньої інстанції вказуючи на те, що деякі дії відповідачів були вчинені задовго до порушення провадження у цій справі та, відповідно, вона не зумовлювала їх вчинення, не звернув увагу на те, що вперше із вимогами про відшкодування шкоди (збитків) в порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд звернувся до відповідачів 03.07.2018 (про що зазначають самі відповідачі у своїх заявах до суду). Тобто відповідачі, будучи обізнані з наявністю відповідних вимог, в будь-який момент в т.ч. і в 2019 році, і у квітні 2021 могли розпорядитися своїм майном, зокрема, задля спроби уникнення відповідальності та утруднення виконання в майбутньому судового рішення про відшкодування шкоди.

Отже, суд апеляційної перевіривши доводи позивача, покладені в основу заяви про забезпечення позову, приходить до висновку, що доведена належними засобами доказування сукупність дій відповідачів із фактичної зміни власника майна згідно державних реєстрів свідчить про недобросовісну поведінку відповідачів, яка полягає у приховуванні активів шляхом їх виведення з об`єктів власності останніх задля уникнення можливого звернення стягнення у разі задоволення позову про відшкодування шкоди. Протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими, адже засновані на неповному дослідженні наданих позивачем доказів.

Відповідачами достатньо обґрунтованими доводами та доказами не доведено недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. При цьому зазначений процесуальних обов`язок, на чому наголошує колегія суддів апеляційної інстанції, покладається саме на відповідачів.

Разом з цим, виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Водночас господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасних висновків про відсутність негативних наслідків незастосуванням заходів забезпечення позову на відміну від їх вжиття, позаяк не врахував доказово доведені позивачем обставини наявності ризиків утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позову у цій справі.

З матеріалів справи слідує, що заявник в обґрунтування своєї заяви зазначав, що єдиним заходом, який на даний час зможе запобігти настанню таким негативним наслідкам, як остаточне відчуження відповідачами належного їм майна та уникнення відповідальності, а також ускладнення або настання неможливості виконання в майбутньому постановленого судом рішення, може виступати виключно вжиття господарським судом відповідних заходів забезпечення заявленого позивачем позову в даній справі. Фонд зауважив, що сума позову становить 145 026 973,07 грн, і не зможе бути задоволена виключно за рахунок нерухомого майна відповідачів зважаючи на наявну в державних реєстрах нерухомого майна відомостей про право власності цих осіб. Таким чином, заявник вважає за доцільне в якості забезпечення позову накласти арешт на все майно відповідачів (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери та грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам).

Відповідачами не спростовано наведені позивачем аргументи щодо вчинення вищевказаних дій та необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Будь-яких документів з визначенням вартості майна, на яке може бути накладено арешт задля забезпечення позову у названій сумі та/або виключення тих чи інших об`єктів у зв`язку із достатністю коштів/майна для забезпечення, - суду не представлено.

Поряд з цим, як вже зазначалось, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржників присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів. Такий захід забезпечення позову як вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав має на меті тимчасове унеможливлення зміни структури власності та зменшення долі відповідачів в підприємствах.

Можливість накладення арешту на майно, включаючи й майнові права, не обмежуючись грошовими коштами відповідачів, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

У випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідачів, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.08.2024 у справі 910/13325/24, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21).

Отже, дослідивши викладені заявником доводи і надані на підтвердження цих доводів докази, відповідні заперечення відповідачів, врахувавши наявність зв`язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачам грошові кошти, майно, корпоративні права із забороною їх відчуження, і предметом спору, співмірність і адекватність, колегія суддів вважає, що заява позивача про забезпечення позову є такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, Суд зазначає, що накладення арешту на майно відповідачів (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери та грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам) в межах ціни позову в сумі 145 026 973,07 грн не суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Відповідачі не позбавлені права в майбутньому клопотати перед судом про часткове скасування заходів забезпечення у випадку документального підтвердження достатності забезпечувального майна.

Оскільки заява позивача про забезпечення позову (від 03.07.2024) шляхом накладення арешту на майно відповідачів (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери та грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам) в межах ціни позову в сумі 145 026 973,07 грн стосується усіх відповідачів та фактично включає вимогу і щодо корпоративних прав відповідача-1, колегія суддів не вбачає підстав для окремого задоволення заяви позивача від 05.07.2024.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що при вирішенні питання про забезпечення позову місцевим господарським судом не було дотримано вимог процесуального закону, що призвело до постановлення помилкової ухвали, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 15.07.2024. Апеляційна інстанція приймає нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольняється Судом.

Судові витрати

Судові витрати пов`язані з розглядом справи слід розподілити згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/1/21 скасувати.

Заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6 , ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 ) в межах суми стягнення, а саме - 145 026 973,07 грн.

Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», (нотаріусам (приватним та державним); громадянам України, які мають вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав - виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації; державними та/або приватними виконавцями - у разі накладення таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону) вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належить на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6 , ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 ).

Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації, в тому числі державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (нотаріусам (державним та приватним); особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (Міністерство юстиції України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації) вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6 , ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 ), спрямовані на їх відчуження, зміну та/або припинення чи обтяження таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Заборонити реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна, визначеним наказом Міністерства юстиції України № 57/5 від 07.07.2006 «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна» (державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державне підприємство «Національні інформаційні системи») та його філії) вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке належить на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_6 , ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 ).

Матеріали оскарження ухвали повернути до Господарського суду міста Києва.

За даною постановою стягувачем є: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, б. 17, ЄДРПОУ 21708016).

За даною постановою боржниками є:

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_11 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_12 ; РНОКПП НОМЕР_3 )

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_13 ; РНОКПП НОМЕР_4 )

ОСОБА_7 ( АДРЕСА_14 ; РНОКПП НОМЕР_5 )

ОСОБА_8 ( АДРЕСА_15 ; РНОКПП НОМЕР_6

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_16 ; РНОКПП НОМЕР_7 )

ОСОБА_9 ( АДРЕСА_17 ; РНОКПП НОМЕР_8 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_18 ; РНОКПП НОМЕР_9 )

ОСОБА_10 ( АДРЕСА_19 ; РНОКПП НОМЕР_10 )

ОСОБА_11 ( АДРЕСА_20 ; АДРЕСА_21 ; РНОКПП НОМЕР_11 ).

Постанова підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 18.10.2024

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова