Постанова

від 21.10.2024 по справі 912/1347/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1347/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 (повний текст рішення складено 02.07.2024, суддя Глушков М.С.) у справі № 912/1347/24

за позовом Фізичної особи - підприємця Янкового Ігоря Миколайовича, ( АДРЕСА_1 )

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" (вул. Топольна, буд.1, с. Куца Балка, Вільшанський район, Кіровоградська область, 26633)

про стягнення 113 642,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Янкового Ігоря Миколайовича до Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" про стягнення 113 642,39 грн, з яких: 108 930,52 грн - сума боргу, 1 849,67 грн - 3% річних та 2 862,20 грн - інфляційних втрат з покладенням на відповідача судових витрат та витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа - підприємець Янковий Ігор Миколайович зазначив, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору № 20-П від 01.10.2023 про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом в частині своєчасної оплати коштів за надані послуги з Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 року у справі № 912/1347/24 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" (вул. Топольна, буд.1, с. Куца Балка, Вільшанський район, Кіровоградська область, 26633, ідентифікаційний код 03756508) на користь Фізичної особи - підприємця Янкового Ігоря Миколайовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 108 930,52 грн - сума боргу, 1 849,67 грн - 3% річних та 2 862,20 грн - інфляційних втрат, 2 422,40 грн судового збору та 6 400,00 грн витрат на правову допомогу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Приватне сільськогосподарське підприємство "Перемога", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27 червня 2024 року у справі №912/1347/24 скасувати. Відмовити у задоволені позовних вимог Позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні встановлених обставинах справи, а висновки Суду - такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що між ФОП Янковий Ігор Миколайович, як перевізником, та Приватним сільськогосподарським підприємством «Перемога», як замовником, було укладено Договір №20-П про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом від 01.10.2023 року (далі - Договір).

Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунок між Перевізником та Замовником здійснюється на підставі наданого Перевізником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунок здійснюється по факту за надані послуги на підставі Акта приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Відповідно до пункту 4.3. Договору вартість послуг перевезення вантажу вказується Перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами Перевізника та Замовника до початку здійснення перевезень вантажу, з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу. Одиниця виміру в рахунках на оплату-тонно-кілометр перевезеного вантажу. Ціна перевезення тонно-кілометра вантажу заокруглюється в межах двох знаків після коми для коректного заповнення та реєстрації податкових накладних.

Апелянт зазначає, що умови Договору не містять інших строків здійснення оплат, крім тих, що визначені п. 4.1-4.3 Договору.

Відповідач звертає увагу, що, як вбачається із положень Договору, зобов`язання відповідача зі сплати наданих послуг виникають лише після отримання відповідачем рахунків на оплату, оскільки в них відповідно до умов п. 4.3 Договору розраховується остаточна вартість послуг.

Скаржник вказує, що відповідно до змісту Договору та його тлумачення, перевізник мав надати замовнику рахунок на оплату (враховуючи наявний за Договором обов`язок замовника оплачувати послуги на підставі отриманого рахунку).

Отже, як вважає апелянт, момент несплати або прострочення сплати наданих послуг за Договором починає обраховуватись в наступний день з: моменту отримання рахунку поштовим відправленням або кур`єром, або моменту вручення уповноваженій особі під розписку такого рахунку.

Як наголошував Відповідач вище, пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок між Перевізником та Замовником здійснюється на підставі наданого Перевізником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Відповідач звертає увагу, що, в свою чергу, позивачем не надано доказів щодо направлення на адресу Відповідача поштовим відправленням або кур`єрським відправленням рахунків на оплату.

Апелянт відмічає, що, як вбачається із взаємовідносин сторін, позивачем не було пред`явлено відповідачу жодної вимоги про оплату заборгованості, також позивач не звертався до відповідача ні з листами, ні з претензіями про здійснення оплати.

Таким чином, на думку скаржника, у зв`язку із відсутністю визначеного умовами договору та специфікації строку оплати, моментом виникнення обов`язку відповідача на здійснення оплати є отримання від позивача вимоги про оплату, яку відповідач мав розглянути та виконати у семиденний строк.

Відповідач вважає, що у зв`язку із не наданням позивачем вимоги, обов`язок відповідача на здійснення оплати не наступив, а відтак подання позову та, тим більше, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, є передчасним.

Скаржник наполягає на тому, що за відсутністю доказів направлення поштовим відправленням вимоги на адресу Відповідача або повернення такого надсилання, вважається не доведеним та не підтвердженим факт настання моменту з якого у Відповідача виникло грошове зобов`язання щодо сплати грошових коштів за Договором.

У зв`язку із вказаним, апелянт наголошує, що не можуть підлягати задоволенню заявлені Позивачем інфляційні та 3% річних, оскільки останні нерозривно пов`язані з виконанням основного зобов`язання та, як наслідок, моментом настання такого зобов`язання.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у позовній заяві Позивачем зазначався орієнтовний розмір витрат на професійну правову допомогу 9 600 грн 00 коп.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Скаржник вважає, що виходячи з вказаних обставин справи, доцільним є висновок, що зазначений Позивачем орієнтовний розмір витрат на професійну правову допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру.

Апелянт наголошує, що, більше того, позивачем не долучено до матеріалів справи підтвердження реальності витрат за адвокатські послуги, а саме не надано підтвердження факту їх оплати позивачем, що свідчить про зловживання Позивачем своїми правами.

Таким чином, резюмуючи викладені у апеляційній скарзі доводи, відповідач вважає, що при винесенні оскаржуваного Рішення Господарським судом Кіровоградської області: порушено норми процесуального права; неправильно встановлені обставини справи та, як наслідок, зроблені висновки, що не відповідають дійсним обставинам справи; винесено незаконне та повністю необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/1347/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 у справі № 912/1347/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

29.07.2024р. матеріали справи № 912/1347/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.08.2024 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 у справі № 912/1347/24 залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3633 грн 60 коп.

13.08.2024 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів скарги платіжну інструкцію про сплату судового збору від 08.08.2024 у розмірі 3633,60 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 у справі № 912/1347/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Фізичною особою підприємцем Янковим Ігорем Миколайовичем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 року - законним та обґрунтованим, та таким, що скасуванню не підлягає.

Позивач зазначає, що апеляційна скарга Апелянта являється необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає у зв`язку з нижченаведеним:

У відзиві на апеляційну скаргу вказано, що 01 жовтня 2023 року між Фізичною особою - підприємцем Янковим Ігорем Миколайовичем (Перевізник) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Перемога» (Замовник) (разом Сторони) було укладено Договір № 20-П про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом (надалі також Договір), а також узгоджено додаток № 1 до Договору в якому узгоджено вартість послуг по перевезенню вантажів Позивачем.

Згідно п. 4.1. Договору розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються на підставі наданого Перевізником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунок здійснюється Замовником Перевізнику по факту за надані послуги, на підставі Актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Вартість послуг перевезення вантажу вказується Перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами Перевізника та Замовника до початку здійснення перевезень вантажу, з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу. Одиниця виміру в рахунках на оплату-тонно-кілометр перевезеного вантажу. Ціна перевезення тонно-кілометра вантажу заокруглюється в межах двох знаків після коми для коректного заповнення та реєстрації податкових накладних (п. 4.3. Договору).

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що Строк цього Договору починає свій перебіг у момент визначений п.7.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2023 року, а за невиконаними зобов`язаннями, до повного їх виконання.

Відповідно до пункту 7.3. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Договір підписано повноважними представника сторін.

У відзиві зазначено, що на виконання умов Договору, Позивачем протягом періоду з 12.10.2023 року по 15.10.2023 року було перевезено та доставлено вантаж Відповідача на загальну суму 108 930,52 гривень.

Позивач роз`яснює, що 22.10.2023 року Позивачем було надано Відповідачу Рахунок №2 на оплату послуг та в цей же день між Сторонами було складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2. До вказаного Акту також було сформовано та узгоджено Додаток - реєстр товарно-транспортних накладних в якому зазначено відомості надання послуги відповідно до умов Договору, зокрема: державний номер автомобіля на якому здійснювали перевезення вантажу, номер ТТН, дата завантаження, місце завантаження, місце розвантаження, номенклатура, відстань, вага вивантаженого товару, тарифи та сума яка підлягає оплаті Замовником.

Позивач вказує, що відповідно до складеного та узгодженого між сторонами Акту №2 від 22.10.2023 року, Замовник претензій по об`єкту, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) - не має.

Отже, позивач наголошує, що Відповідач з урахуванням узгодженого між сторонами Акту №2 від 22.10.2023 року та Додатку до нього, був зобов`язаний сплатити Позивачу - 108 930,52 гривень.

Позивач вказує, що, проте, після підписання сторонами Акту №2 від 22.10.2023 року, Відповідач в межах 10 банківських днів, що відповідає пункту 4.2 Договору, кошти не сплатив.

Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що відповідно до наданої Заключної виписки по рахунку Позивача як ФОПа за період з 01.10.2023 року по 16.05.2024 року, кошти від Відповідача Позивачу не надходили.

Отже, враховуючи вищевказане та наявні матеріали справи, Позивач вважає, що ним доведено факт невиконання (порушення) Відповідачем умов договору № 20-П, за яким останній має заборгованість перед Позивачем у розмірі 108 930,52 грн (з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат - 113 642,39 грн).

Що стосується тверджень Апелянта про те, що обов`язок на оплату наданих послуг Позивачем Відповідачу не настав, адже не було надіслано рахунок (претензію) до Відповідача, у відзиві на апеляційну скаргу зазначено наступне:

Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунок здійснюється Замовником Перевізнику по факту за надані послуги, на підставі Актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Позивач зазначає, що, таким чином, Договором чітко визначено строк оплати та початок його перебігу, який обраховується з дати підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

Позивач звертає увагу, що 22.10.2023 року між Сторонами було узгоджено Акт №2 щодо якого Відповідач не висловив жодних зауважень під час підписання Акта. Всі необхідні банківські реквізити для перерахування грошових коштів безпосередньо відображено в Договорі та в Акті надання послуг.

Позивач вважає, що слід зауважити і на тому, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

Разом з тим, позивач зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127 гс 11 зроблено висновок, що оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту.

Отже, позивач наголошує, що твердження Апелянта про те що обов`язок сплати не настав, адже Позивачем не було пред`явлено претензії до Відповідача являються необґрунтованими.

Щодо розміру витрат на правову допомогу у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що апелянт у апеляційній скарзі вказує, що Позивачем завищено розмір витрат на правову допомогу.

Позивач вважає, вказане Апелянтом необґрунтованим, адже:

- апелянт у своїй апеляційній скарзі наводить нормативно правові акти та вказує судову практику Верховного суду щодо розумності розміру витрат на правову допомогу, проте не вказує чому саме розмір витрат завищений та які витрати були недоцільними, не фактичними, а їх розмір необґрунтовано завищений;

- апелянт вказує, що до матеріалів справи не долучено підтвердження реальності витрат за адвокатські послуги, проте вказане не відповідає дійсності, адже до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги, акт приймання передачі виконаних робіт (надання правової допомоги) та квитанцію про оплату послуг адвоката.

Позивач зазначає, що, таким чином, твердження Апелянта щодо завищення розміру витрат на правову допомогу являються необґрунтованими.

Разом з тим, позивач вважає за необхідне зазначити, що Суд І інстанції не задовольнив заявлений розмір витрат на правову допомогу.

Позивач вважає, що інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції й по факту зводяться до незгоди із ухваленим рішенням суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги Позивача.

За таких обставин, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог Позивача відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про наявність порушення з боку Відповідача Договору № 20-П щодо оплати наданих послуг Позивачем по перевезенню вантажу та стягнення заборгованих коштів з урахування 3% річних та інфляційних витрат.

Також позивач зазначає, що поведінка Відповідача стосовно невиконання свого обов`язку щодо оплати прийнятих послуг, суперечить добросовісності та чесній діловій практиці.

Позивач вважає, що, таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Апелянта являється необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Позивач просить апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 року по справі № 912/1347/24 - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 року по справі № 912/1347/24 - залишити без змін.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

01.10.2023 між Фізичною особою - підприємцем Янковим Ігорем Миколайовичем (далі - Перевізник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Перемога" (далі - Замовник) укладено Договір № 20-П про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом (далі - Договір) (а.с. 13-15).

Додатково у Додатку № 1 до Договору між Сторонами узгоджено вартість послуг по перевезенню вантажів Позивачем (а.с. 15).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Перевізник (Позивач) бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник (Відповідач) бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажів, на умовах встановлених даним договором.

Відповідно частини 2 Договору Позивач зобов`язаний:

Визначити типи та кількість автомобілів, необхідних для перевезення вантажу, визначеного Договором (п. 2.1.); Забезпечити своєчасне подання придатного у час відправлення автотранспорту для навантаження вантажу, розпочати перевезення у час відправлення ватажу та дотримувати визначений цим Договором строк доставки вантажу (п. 2.2.); Забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу (п. 2.3.); Надати Замовнику акт наданих послуг (п. 2.4.).

Відповідно до пункту 4.1., 4.2, 4.3. Договору Розрахунок між Перевізником та Замовником здійснюється на підставі наданого Перевізником Замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Розрахунок здійснюється Відповідачем Позивачу по факту за надані послуги на підставі Акта приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Вартість послуг перевезення вантажу вказується Перевізником в рахунках на оплату за тарифами, погодженими уповноваженими особами Перевізника та Замовника до початку здійснення перевезень вантажу, з розрахунку фактично виконаного пробігу та ваги перевезеного вантажу. Одиниця виміру в рахунках на оплату-тонно-кілометр перевезеного вантажу. Ціна перевезення тонно-кілометра вантажу заокруглюється в межах двох знаків після коми для коректного заповнення та реєстрації податкових накладних.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що Строк цього Договору починає свій перебіг у момент визначений п. 7.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2023 рок, а за невиконаними зобов`язаннями, до повного їх виконання.

Відповідно до пункту 7.3. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Договір підписано сторонами.

На виконання умов Договору Позивачем в період з 12.10.2023 по 15.10.2023 перевезено та доставлено вантаж Відповідача на загальну суму 108 930,52 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 22.10.2023 (а.с. 17).

Позивач зазначає, що 22.10.2023 надано Відповідачу Рахунок №1 на оплату послуг (а.с. 16).

До вказаного Акта також сформовано та узгоджено Додаток - реєстр товарно-транспортних накладних, в якому зазначено відомості надання послуги відповідно до умов Договору, зокрема: державний номер автомобіля на якому здійснювали перевезення вантажу, номер ТТН, дата завантаження, місце завантаження, місце розвантаження, номенклатура, відстань, вага вивантаженого товару, тарифи та сума, яка підлягає оплаті Замовником (а.с. 18).

У зв`язку із несплатою відповідачем заборгованості, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 307 Господарського кодексу України та ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

В ст. 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між сторонами Договору № 20-П від 01.10.2023 ФОП Янковий І.М. зобов`язався доставити автомобільним транспортом і видати уповноваженій особі вантаж, а Приватне сільськогосподарське підприємство "Перемога" зобов`язалося сплатити плату за перевезення вантажів на умовах, встановлених Договором.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно матеріалів справи підтверджено фактичне надання позивачем відповідачу послуг з перевезення на суму 108 930,52 грн, що засвідчено Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 22.10.2023 (а.с. 17). У вказаному Акті зазначено об`єм та вартість наданих послуг і згідно наявної в Акті відмітки Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт немає, які, проте, відповідачем неоплачені.

Надані до справи товарно-транспортні накладні містять необхідні відмітки, у тому числі по вантажно-розвантажувальним операціям.

Колегія суддів не може погодитись з посиланням скаржника на відсутність підстав для оплати послуг у зв`язку з не надсиланням рахунку, з огляду на таке.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунок здійснюється Замовником Перевізнику по факту за надані послуги, на підставі Актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками Сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання. (а.с. 13-14)

Таким чином, Договором чітко визначено строк оплати та початок його перебігу, який обраховується з дати підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

Окрім того, всі необхідні банківські реквізити для перерахування грошових коштів безпосередньо відображено в Договорі та в Акті надання послуг, а тому оформлення рахунку не є відкладальною умовою для здійснення оплати.

Слід зауважити і на тому, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу (вартості наданих послуг з перевезення вантажу) в розмірі 108 930,52 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно розрахунку позивач нараховує на суму простроченого зобов`язання 108 930,52 грн: 3% річних за період з 04.11.2023 до 28.05.2024, що становить 1 849,67 грн; інфляційні втрати за період з листопаду 2023 року по квітень 2024 року, що становить 2 862,20 грн.

Розрахунок річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства, а отже, вказані суми підлягають до примусового стягнення.

Також колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано: Договір № 11/24 від 17.05.2024 про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Поліщуком Максимом Дмитровичем, акт приймання наданих послуг від 27.05.2024 (а.с. 20-21).

Згідно з актом приймання наданих послуг від 27.05.2024 позивачу надані такі послуги з правової допомоги:

1. Правова (юридична) консультація Клієнта щодо питання не виконання умов Договору № 20-П від 01.10.2023, 1 година, 800,00 грн;

2. Ознайомлення з матеріалами (документами) які були надані Клієнтом щодо питання не виконання умов Договору № 20-П від 01.10.2023, 2 години, 1 600,00 грн;

3. Розробка стратегії та визначення правової позиції щодо захисту прав Клієнта в органах Судової влади України, щодо питання не виконання умов Договору № 20-П від 01.10.2023, 1 година, 800,00 грн.

4. Написання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 20-П від 01.10.2023 та подання її до Господарського суду Кіровоградської області, 8 годин, 6 400,00 грн.

Всього, 12 годин, 9 600,00 грн.

Оцінивши подані позивачем докази, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що витрати на правничу допомогу по справі підтверджені позивачем.

У той же час, судом першої інстанції правильно встановлено, що послуги, зазначені у пунктах 1-3 акта, входять до пункту 4 акта, оскільки вказані послуги є невід`ємними при написанні позовної заяви.

За приписами частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі N 755/9215/15-ц).

Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, поведінку сторін, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачем та зазначена в акті приймання наданих послуг, суд першої інстанції правомірно поклав на відповідача витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 6 400,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 у справі № 912/1347/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 у справі № 912/1347/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2024 у справі № 912/1347/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв