Ухвала

від 21.10.2024 по справі 904/4124/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

21.10.2024м. ДніпроСправа № 904/4124/24

За позовом Фонду державного майна України (ідентифікаційний код 00032945; вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133)

до Державного підприємства "Дніпродіпрошахт" (ідентифікаційний код 05410777; вул. Європейська, буд. 15, м. Дніпро, 49600)

відповідача-2: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр-Бизнес-Люкс" (ідентифікаційний код 36058757; вул. Бахметьєва, буд. 46, м. Донецьк, 83117)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 )

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування частини нерухомого майна, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію обтяження

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без участі представників сторін

С У Т Ь С П О Р У :

Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.10.2008, укладений між ДВАТ "Дніпродіпрошахт" та ТОВ "Днепр-Бизнес-Люкс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савчук О.А., зареєстрований в реєстрі за №2659;

- витребувати на користь Фонду державного майна України у ОСОБА_1 з незаконного володіння частину нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, І, II, XIV загальною площею 1145,6кв.м, ґанок а2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, І, II, XIV загальною площею 1145,6кв.м, ґанок а2 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності: 33368752, дата державної реєстрації 24.09.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1338066612101;

- визнати недійсним договору іпотеки, серія та номер: 2007, виданий 09.08.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т. В., укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель), рішення про державну реєстрації прав та їх обтяження: 59738530 від 09.08.2021, номер запису про іпотеку в реєстрі:43397884;

- скасувати запис про державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони відчуження, згідно договору іпотеки, серія та номер: 2007, виданий 09.08.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т. В., укладеного між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель), рішення про державну реєстрації прав та їх обтяження: 59738530 від 09.08.2021, номер запису про іпотеку в реєстрі: 43397884.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незаконне вибуття із державної власності частини майна, що перебувала в управлінні ДП "Дніпродіпрошахт".

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 справу №904/4124/24 передано на розгляд судді Новіковій Р.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 (суддя Новікова Р.Г.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.10.2024.

Ухвалою суду від 16.10.2024 задоволено заяву судді Новікової Р.Г. від 16.10.2024 про самовідвід у справі №904/4124/24, справу №904/4124/24 передано для повторного автоматизованого розподілу з урахуванням спеціалізації суддів.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2024 року №485 у зв`язку із задоволенням заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду справи, відповідно до пункту п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи по вх. № 4-3935/24 справи 904/4124/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 справу №904/4124/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 21.10.2024 постановлено прийняти справу №904/4124/24 до свого провадження, розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 11.11.2024.

14 жовтня 2024 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду №47686/24 від 14.10.2024), в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (у тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення змін, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі, щодо нежитлових приміщень цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, І, II, XIV загальною площею 1145,6кв.м, ґанок а2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1338066612101).

Позивач зазначає, що відповідачами по справі було здійснено правочини щодо набуття та відчуження нерухомого майна з порушенням норм чинного законодавства, та неодноразове його відчуження, а відтак на сьогодні, у випадку не застосування заходів забезпечення позову, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За умовами ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Оскільки предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування частини нерухомого майна, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію обтяження, тобто позовні вимоги немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).

Суд зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Суд звертає увагу, що відчуження у будь-який спосіб майна призведе до зміни власника, а тому позивач буде змушений знову звертатися до суду за захистом своїх порушених прав до нового власника майна.

Відповідно припущення того, що у випадку відчуження майна позивач не захистить свої права в межах одного судового провадження є обґрунтованим. Суд враховує численні зміни власників та низку проведених державних реєстрацій права на нерухоме майно, у зв`язку з чим обґрунтованими є аргументи позивача про можливість проведення чергової перереєстрації прав на майно.

У випадку відчуження майна та проведення чергових реєстраційних дій, позивач змушений буде звертатися з новим позовом про визнання недійсними таких записів та звертати свої вимоги про знесення вже до нового власника. Така ситуація є недопустимою. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідно суд констатує, що у випадку відчуження майна та невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна та заборони реєстраційних дій позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Отже, наявні підстави для забезпечення позову щодо предмету спору.

Вжиття наведених заходів забезпечення позову щодо заборони відчуження майна та заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього майна спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.

Вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача до моменту вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача (заявника).

Спірне нерухоме майно може бути відчужене, як наслідок, остаточне рішення суду (у випадку задоволення позову), прийняте через певний час після ініціювання судового провадження, вже не зможе належним чином ефективно захистити порушені права та інтереси держави, а також зумовить необхідність звернення з іншими позовами до суду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №904/3168/18.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

В частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

В даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідачів чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі №916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву Фонду державного майна України про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (у тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення змін, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі, щодо нежитлових приміщень цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, І, II, XIV загальною площею 1145,6кв.м, ґанок а2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1338066612101).

Стягувачем за даною ухвалою є: Фонд державного майна України (ідентифікаційний код 00032945; вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133)

Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття 21.10.2024.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до - 22.10.2027.

Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Н.М. Євстигнеєва