Рішення

від 17.10.2024 по справі 907/492/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/492/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Берегівської окружної прокуратури, м. Берегове Закарпатської області в інтересах держави в особі

позивача 1 Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

позивача 2 Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12», м. Дніпро

до відповідача 2 Комунальної установи «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради, м. Виноградів Закарпатської області

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 470 779,83 грн

За участю представників:

прокуратури

позивачів не з`явилися;

відповідачів не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Берегівська окружна прокуратура діючи в інтересах держави в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Закарпатської обласної ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» та Комунальної установи «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради в якій просить суд (з урахуванням заяви від 02.08.2024 №07.50-101-1774-24/4081вих-24 про зміну предмета позову):

- визнати недійсними додаткові угоди: № 1 від 19.02.2021, № 2 від 22.02.2021, № 3 від 06.04.2021, № 4 від 07.05.2021, № 5 від 31.05.2021, № 6 від 07.06.2021, № 7 від 06.07.2021, № 8 від 06.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 10 від 16.08.2021, № 12 від 06.09.2021, № 13 від 20.09.2021, № 14 від 21.09.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 28.09.2021, № 18 від 01.10.2021, № 19 від 19.10.2021, № 20 від 26.10.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради;

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» на користь Комунальної установи «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради кошти в сумі 470 779, 83 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/492/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків, виявлених судом.

Зважаючи на усунення прокурором недоліків позовної заяви в установленому порядку та строк суд, ухвалою від 20 червня 2024 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 16 липня 2024 року.

У підготовчому засіданні 16 липня 2024 року, за участю прокурора, суд оголосив перерву до 06 серпня 2024 року.

Ухвалою від 06 серпня 2024 року суд прийняв до розгляду заяву Берегівської окружної прокуратури від 02.08.2024 №07.50-101-1774-24/4081вих-24 про зміну предмета позову та постановив здійснювати в подальшому розгляд справи з урахуванням зміненого предмету позову, продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відклав підготовче засідання у справі на 19 вересня 2024 року. Крім того означеною ухвалою суд встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору в частині зміненого предмета позову.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 19.09.2024 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 17.10.2024 року.

Позивачі та відповідачі в судове засідання 17.10.2024 не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи усі учасники були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 19.09.2024 до електронних кабінетів позивачів та відповідача 2 та на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань юридичну адресу ТОВ «Квінтіс Пром 12» (49031, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 59), що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 24.09.2024 та відомостями з веб-сайту оператора поштового зв`язку щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0600965767115, відповідно до змісту якого ухвала від 19.09.2024 повернута 14.10.2024 на адресу Господарського суду без вручення ТОВ «Квінтіс Пром 12» із зазначенням причини невручення: «За закінченням терміну зберігання».

При цьому, суд враховує, що ухвала про відкриття провадження у даній справі від 20.06.2024, яка надсилалася судом на юридичну адресу відповідача 1 повернута без вручення ТОВ «Квінтіс Пром 12» із зазначенням причини невручення: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.

Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.

У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв`язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв`язку за зворотною адресою.

У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою Судова повістка, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку Адресат відмовився і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою Судова повістка працівник об`єкта поштового зв`язку робить на ньому позначку Адресат відмовився у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати (п.п. 101, 102 Правил).

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач 1 мав достатньо часу та можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті, а його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до поданого 29.07.2024 позивачем 1 клопотання №130713-15/1486-2024 від 29.07.2024, Західний офіс Держаудитслужби просить суд проводити розгляд справи за відсутності свого представника за наявними в справі матеріалами.

Від відповідача 2 через підсистему «Електронний суд» 15.10.2024 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю підготовки до судового розгляду, написання письмових пояснень, що ускладнено у зв`язку з початком опалювального сезону в пансіонаті в середині жовтня 2024 року.

Розглядаючи означене клопотання відповідача 2, суд враховує наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Встановлення поважності причин неявки учасника справи є дискрецією суду, проте в будь-якому разі пов`язується з поданням таким учасником доказів на підтвердження причин неявки за наслідками оцінки яких судом й приймається рішення про поважність таких причин та, як наслідок відкладення судового засідання відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України або про відсутність підстав вважати неявку поважною та розгляд справи за відсутності учасника згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.

Розглядаючи клопотання відповідача 2 про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю підготовки до судового розгляду, написання письмових пояснень, що ускладнено у зв`язку з початком опалювального сезону в пансіонаті в середині жовтня 2024 року, суд констатує, що підставність означених аргументів Комунальної установи слід оцінювати через призму доведення неможливості відповідача 2 підготуватися до судового розгляду справи протягом строку проведення підготовчого провадження та/або після отримання 24.09.2024 ухвали від 19.09.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Водночас, будь-яких доказів на підтвердження неможливості до 15.10.2024 підготуватися до розгляду справи по суті Комунальною установою не подано, а причинно-наслідковий зв`язок між початком опалювального сезону та написанням письмових пояснень (право подання яких відповідачу 2 судом в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України не надавалося) загальними типами логічного мислення та пізнання віднайти не вдається.

При розгляді вказаного клопотання відповідача 2 суд також приймає до уваги, що встановлений ч. 2 ст. 195 ГПК України строк розгляду даної справи закінчується 18.10.2024, а відповідно до ухвали від 19.09.2024 явка сторін в судовому засіданні по розгляду справи по суті не визнавалася судом обов`язковою.

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивачів та відповідачів.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані недійсністю додаткових угод № 1 від 19.02.2021, № 2 від 22.02.2021, № 3 від 06.04.2021, № 4 від 07.05.2021, № 5 від 31.05.2021, № 6 від 07.06.2021, № 7 від 06.07.2021, № 8 від 06.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 10 від 16.08.2021, № 12 від 06.09.2021, № 13 від 20.09.2021, № 14 від 21.09.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 28.09.2021, № 18 від 01.10.2021, № 19 від 19.10.2021, № 20 від 26.10.2021 до Договору про закупівлю № 7, укладеного 17 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради, як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з підвищенням означеними додатковими угодами без визначених законодавством підстав ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю, зі зменшенням, відповідно, обсягів постачання.

У зв`язку з наведеним прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (змінене найменування ТОВ «Екотехноінвест») коштів від позивача в якості оплати вартості поставленого останньому природного газу, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю природного газу та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 м.куб. природного газу, становить 470 779,83 грн, які просить стягнути з відповідача 1 у справі на користь Комунальної установи «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради в порядку застосування реституції за недійсними додатковими угодами до договору про закупівлю.

Письмові пояснення позивачів.

Згідно з поданими 29.07.2024 позивачем 1 письмовими поясненнями за №130713-15/1382-2024 від 08.07.2024, Західний офіс Держаудитслужби підтримує позовні вимоги прокурора в частині виявлених органом державного фінансового контролю порушень.

Зазначає, при цьому, що внаслідок укладання оспорюваних прокурором додаткових угод відповідачем 2 проведено на користь відповідача зайву оплату за постачання природного газу в сумі 159 914,72 гривень, чим порушено вимоги статті 193 Господарського кодексу України та статей 610, 611 глави 19 Цивільного кодексу України від.

З посиланням на приписи Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» вважає, що орган державного фінансового контролю повноваженнями на звернення до суду у такій категорії справ не наділений, а відтак стверджує, що позивачем 1 у межах своїх повноважень вжито всіх вичерпних заходів з метою усунення порушень, виявлених під час зазначеної перевірки закупівлі.

Позивачем 2 не подано суду жодних пояснень щодо предмету позовних вимог у даній справі.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідачами не подано суду відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

17 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.03.2023 з 15.11.2022 зі зміненим найменуванням на Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» надалі ТОВ «Квінтіс Пром 12» та/або Постачальник, та/або відповідач 1) та Виноградівським геріатричним пансіонатом (відповідно до рішення Закарпатської обласної ради від 23.09.2021 №386 перейменованого в Комунальну установу «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради, надалі Споживач та/або відповідач 2) за наслідками проведення закупівлі UA-2021-01-14-002942-a був укладений Договір про закупівлю № 7 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник постачає природний газ згідно коду ДК 021:2015 (CPV 2008) 09120000-6- Газове паливо Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач, в свою чергу, оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно з п.3.1.1. Договору загальний обсяг природного газу, що постачається для потреб Споживача складає 255 000 м.куб. Місячні обсяги постачання природного газу визначені в Додатку №1 до Договору «Договірні обсяги постачання природного газу на 2021 рік».

Відповідно до п. 3.1.3. Договору, загальна сума Договору становить 1 682 745,00 грн.

Пунктом 3.1.2. Договору передбачено, що ціна природного газу за цим Договором визначається за 1000 м.куб. з урахуванням замовленої потужності та складає 5499,17 грн. Крім того, ПДВ (20%) 1099,83 грн

Ціна природного газу до сплати за 1000 м.куб. 6599,00 грн (з ПДВ).

Загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів природного газу, згідно актів приймання-передачі, складених сторонами протягом періоду постачання (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.7. Договору розрахунковий періодом за цим Договором є відповідний календарний місяць. Розрахунки Споживача за природний газ здійснюється за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, протягом 7 банківських днів після підписання актів прийому-передачі обсягів природного газу.

Відповідно до п. 3.9. Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок Постачальника.

Положеннями п.п. 3.10.-3.11. Договору визначено, що за підсумками розрахункового періоду, Споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та Споживачем, відповідно до вимог чинного законодавства України.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ/ГТС, Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Постачальника.

За змістом п.п. 3.12., 3.13. Договору Споживач протягом двох днів з дня одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до Договору або в судовому порядку.

Відповідно до п. 11.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє в частині постачання природного газу з 17.02.2021 до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання..

Судом встановлено також, що протягом строку дії Договору між його сторонами були укладені такі додаткові угоди:

- додаткова угода № 1 від 19.02.2021 про зміну ціни природного газу з 17.02.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 7258,90 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 2 від 22.02.2021 про зміну ціни природного газу з 17.02.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 7984,79 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 3 від 06.04.2021 про зміну ціни природного газу з 15.03.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 8782,47 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 4 від 07.05.2021 про зміну ціни природного газу з 15.04.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 9485,07 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 5 від 31.05.2021 про зміну ціни природного газу з 05.05.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 10 338,73 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 6 від 07.06.2021 про зміну ціни природного газу з 15.05.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 11 099,66 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 7 від 06.07.2021 про зміну ціни природного газу з 01.06.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 12 208,50 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 8 від 06.07.2021 про зміну ціни природного газу з 15.06.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 13 428,12 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 9 від 16.07.2021 про зміну ціни природного газу з 01.07.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 14 769,58 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 10 від 06.08.2021 про зміну ціни природного газу з 01.08.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 16 245,05 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 12 від 06.09.2021 про зміну ціни природного газу з 11.08.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 17 788,32 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 13 від 20.09.2021 про зміну ціни природного газу з 01.09.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 19 362,58 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 14 від 21.09.2021 про зміну ціни природного газу з 07.09.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 21 182,65 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 15 від 22.09.2021 про зміну ціни природного газу з 13.09.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 23 089,08 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 16 від 23.09.2021 про зміну ціни природного газу з 15.09.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 25 395,60 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 17 від 28.09.2021 про зміну ціни природного газу з 21.09.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 27 932,58 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 18 від 01.10.2021 про зміну ціни природного газу з 01.10.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 30 723,03 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 19 від 19.10.2021 про зміну ціни природного газу з 02.10.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 33 294,54 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 20 від 26.10.2021 про зміну ціни природного газу з 06.10.2021 року шляхом викладення п. 3.1.2. Договору в новій редакції, за якою ціна за 1000 м.куб. природного газу з урахуванням вартості замовлення потужності становить 36 620,64 грн (з ПДВ).

Прокурором долучено до позовної заяви листи Постачальника №141-21 від 22.02.2021, №33-66 від 31.03.2021, №99-29 від 14.04.2021, №101-2 від 11.05.2021, №1056-5 від 07.06.2021, №1056/21 від 18.06.2021, №1118/21 від 30.06.2021, №1056/21 від 06.07.2021, №1211/21 від 30.07.2021, №1452/21 від 13.08.2021, №1511/21 від 01.09.2021, №1563/21 від 08.09.2021, №1596/21 від 15.09.2021, №160321 від 16.09.2021, №1733/21 від 21.09.2021, №2011/21 від 30.09.2021, №2049/21 від 07.10.2021, цінові довідки/експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №246/21 від 02.02.2021, №284/21 від 05.02.2021, №403/21 від 16.02.2021, №659/21 від 16.03.2021, №906/21 від 14.04.2021, №1060/21 від 06.05.2021, №1303/21 від 07.06.2021, №1366/21 від 18.06.2021, №1439/21 від 30.06.2021, №1464/21 від 02.07.2021, №1718/21 від 29.07.2021, №1894/21 від 13.08.2021, №2065/21 від 31.08.2021, №2148/21 від 07.09.2021, №2212/21 від 13.09.2021, №2232/21 від 15.09.2021, №2254/21 від 21.09.2021, №2401/21 від 30.09.2021, №2447/21 від 04.10.2021, які слугували підставою внесення означених до Договору.

Судом встановлено та учасниками справи визнається, що на виконання умов Договору Постачальник поставив, а Споживач прийняв природний газ в обсязі 76 160,991 м.куб., а саме:

- в лютому 2021 року 10 014,49 м.куб. природного газу за ціною 6,65399 грн (без ПДВ) за 1 м.куб., на суму 79 963,58 грн, що підтверджується актом №1779 від 12.03.2021;

- в березні 2021 року 25 000,00 м.куб. природного газу за ціною 6,65399 грн (без ПДВ) за 1 м.куб., на суму 199 619,70 грн, що підтверджується актом №361-П від 30.03.2021;

- в квітні 2021 року 20 746,411 м.куб. природного газу за ціною 7,31872 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 01.04.2021 по 14.04.2021, 7,904,22 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 15.04.2021 по 30.04.2021, на загальну суму 189 505,37 грн, що підтверджується актами №448-П від 28.04.2021, №3213, №3214 від 11.05.2021;

- в травні 2021 року 3264,30 м.куб. природного газу за ціною 7,90422 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 01.05.2021 по 04.05.2021, 8,61561 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 05.05.2021 по 14.05.2021, 9,24972 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 15.05.2021 по 31.05.2021, на загальну суму 34 396,97 грн, що підтверджується актами №4062, №4063, №4324 від 10.06.2021;

- в червні 2021 року 2254,69 м.куб. природного газу за ціною 10,17375 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 01.06.2021 по 14.06.2021, 11,19010 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 15.06.2021 по 30.06.2021, на загальну суму 28 888,13 грн, що підтверджується актами №4718, №4719 від 20.07.2021;

- в липні 2021 року 2140,49 м.куб. природного газу за ціною 12,30798 грн (без ПДВ) за 1 м.куб., на суму 31 614,13 грн, що підтверджується актом №5520 від 13.08.2021;

- в серпні 2021 року 1933,31 м.куб. природного газу за ціною 13,53754 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 01.08.2021 по 10.08.2021, 14,82360 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 11.08.2021 по 31.08.2021, на загальну суму 33 436,96 грн, що підтверджується актами №6574, №6575 від 14.09.2021;

- у вересні 2021 року 1343,82 м.куб. природного газу за ціною 16,13548 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 01.09.2021 по 06.09.2021, 17,65221 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 07.09.2021 по 12.09.2021, 19,24090 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 13.09.2021 по 14.09.2021, 21,16300 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 15.09.2021 по 20.09.2021, 23,27715 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 21.09.2021 по 30.09.2021 на загальну суму 32 203,39 грн, що підтверджується актами №7459, №7460, №7461, №7462, №7463 від 13.10.2021;

- в жовтні 2021 року 9463,48 м.куб. природного газу за ціною 25,60253 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 01.10.2021 по 01.10.2021, 27,74545 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 02.10.2021 по 05.10.2021, 30,51720 грн (без ПДВ) за 1 м.куб. в період з 06.10.2021 по 31.10.2021, на загальну суму 343 737,97 грн, що підтверджується актами №8253, №8254, №8255 від 09.11.2021.

Встановлено також, що Споживачем здійснено оплату за отриманий природний газ в повному обсязі, на загальну суму 973 366,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 275 від 11.06.2021 на суму 34 396,97 грн, №174 від 11.05.2021 на суму 185 112,37 грн, №161 від 28.04.2021 на суму 4393,00 грн, №94 від 30.03.2021 на суму 199 619,70 грн, №67 від 12.03.2021 на суму 79 963,58 грн, №662 від 10.11.2021 на суму 343 737,97 грн, №367 від 22.07.2021 на суму 28 888,13 грн, №436 від 16.08.2021 на суму 31 614,13 грн, №533 від 14.09.2021 на суму 34 437,40 грн (з урахуванням компенсації вартості добових небалансів в розмірі 1000,44 грн), №598 від 13.10.2021 на суму 32 203,39 грн.

Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами в Договір змін в частині збільшення вартості природного газу та, відповідно, недійсність додаткових угод № 1 від 19.02.2021, № 2 від 22.02.2021, № 3 від 06.04.2021, № 4 від 07.05.2021, № 5 від 31.05.2021, № 6 від 07.06.2021, № 7 від 06.07.2021, № 8 від 06.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 10 від 16.08.2021, № 12 від 06.09.2021, № 13 від 20.09.2021, № 14 від 21.09.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 28.09.2021, № 18 від 01.10.2021, № 19 від 19.10.2021, № 20 від 26.10.2021 до Договору відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор просить такі додаткові угоди визнати недійсними та в порядку застосування наслідків недійсності правочину шляхом реституції - стягнути з відповідача 1 зайво сплачені відповідачем 2, як Споживачем, грошові кошти за придбаний у період з лютого по жовтень 2021 року включно природний газ в загальній сумі 470 779,83 грн.

Означена сума прокурором обрахована як різниця між фактично сплаченою відповідачем 2 вартістю природного газу відповідно до його ціни, яка визначалася відповідно до недійсних додаткових угод до Договору та встановленою Сторонами в Договорі вартістю природного газу (6,599 грн за 1 м.куб. з ПДВ), яка повинна була оплачуватися відповідачем 2 на користь відповідача 1 з врахуванням недійсності внесених в Договір змін щодо збільшення вартості природного газу.

Також, судом встановлено, що закупівля UA-2021-01-14-002942-a, за наслідками якої відповідачами було укладено Договір, додаткові угоди до якого оспорюються прокурором, була предметом перевірки Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, за наслідками якої складено Акт за №13-07-04/09 від 24.10.2022 року (надалі Акт).

В ході відповідної перевірки встановлено укладення відповідачами 01.11.2021 додаткової угоди №21 до Договору про припинення з 01.11.2021 чинності Договору та зазначено, що Замовником в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» внесено зміни до істотних умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткових угод №1 та №2 без наявності підтверджених підстав для їх укладення, що призвело в подальшому до неправильного розрахунку ціни за природний газ при укладенні додаткових угод з №3 по №20.

Означений Акт перевірки підписано керівником відповідача 2 із зауваженнями, які відповідно до висновку про їх розгляд, складеного 18.11.2022 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області були в більшості не прийняті Держаудитслужбою.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При зверненні з даним позовом до суду прокурором визначено суб`єктний склад позивачів у складі Західного офісу Держаудитслужби та Закарпатської обласної ради.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокурор зазначає, що Комунальна установа «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради засновником якої є Закарпатська обласна рада, шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушила вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів, що встановлено також Західним офісом Держаудитслужби в ході перевірки спірної закупівлі (Акт від 24.10.2022 за №13-07-04/09), на яку законодавством покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

При цьому, за позицією прокурора, бездіяльність Закарпатської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби, як органу, що уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, в частині невизнання недійсними додаткових угоду до Договору та нестягнення з Постачальника зайво отриманих коштів за Договором порушує економічні інтереси держави не відповідає суспільному інтересу, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Берегівська окружна прокуратура звернулася з листами №07.50-101-1774-24/1624 вих-24 та №07.50-101-1774-24/1645 вих-24 від 18.03.2024 до Західного офісу Держаудитслужби з проханням надати інформацію, зокрема, про вжиті заходи правового характеру з метою захисту інтересів держави в частині недопущення неефективного використання бюджетних коштів та порушення принципів процедури закупівлі в спірних правовідносинах, зокрема щодо визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів.

На адресу Берегівської окружної прокуратури Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області надіслало у відповідь лист №130713-17/686-2024 від 28.03.2024, в якому повідомило про результати моніторингу та зміст наданих Замовником пояснень, а також зазначило, що Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не передбачено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду із позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2939-XII).

За ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України»).

Відповідно до п. 8 абз. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства.

Згідно з п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (із змінами) (далі - Положення) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Положеннями абз. 3 п.п. 9, п. 4 Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас, згідно з п.п. 20 п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, в тому числі, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до змісту §1, 2 Глави 16 Розділу IV єдиним державним органом, повноважним вирішувати питання про недійсність договорів є суд.

За змістом п. 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби, згідно з п. 1 якого у складі офісу утворено структурні підрозділи - Управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях, кожне з яких здійснює свої повноваження на території адміністративно- територіальної одиниці за їх місцезнаходженням.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що в спірних правовідносинах Західний офіс Держаудитслужби є уповноваженим органом на подання відповідного позову з метою реалізації компетенції щодо здійснення державного фінансового контролю з правом порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, відповідний позов Держаудитслужбою за наслідками проведеної перевірки спірної закупівлі до відповідачів не подавався, а відтак, Берегівською окружною прокуратурою Закарпатської області згідно з листом №07.50-101-1774-24/2818 вих24 від 20.05.2024 повідомлено позивача 1 про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв`язку з необхідністю усунення порушень законодавства про публічні закупівлі та про подання відповідної позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області.

Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, прокурором позивачем у даній справі визначено Закарпатську обласну раду з посиланням на її бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель.

Підставою позовних вимог у цій справі прокурор зазначає, що сторони Договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав та з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» уклали недійсні додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання 470 779,83 грн з обласного бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за нікчемними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі Ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджувані порушення.

Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Закарпатської області таким органом місцевого самоврядування є Закарпатська обласна рада.

За встановленими у даній справі обставинами Закарпатська обласна рада є засновником Комунальної установи «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради, управляє закріпленим за ним майном, затверджує обласний бюджет, з якого фінансується цей комунальний заклад, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету.

Згідно з п. 2 Положення про Комунальну установу «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради, Пансіонат підпорядкований Раді (засновнику), а органом управління цим закладом відповідно до делегованих повноважень є управління.

У вже згадувані постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду за подібних обставин справи зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб в даній справі мешканців Закарпатської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Закарпатської області.

З урахування викладеного, оскільки засновником Комунальної установи «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради та власником його майна є територіальна громада Закарпатської області в особі Закарпатської обласної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Пансіонатом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд висновує, що Закарпатська обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

У контексті заявлених прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь Пансіонату суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Разом із цим відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Закарпатської обласної ради в суді, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Берегівська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася з листом №07.50-101-1774-24//1625 вих-24 від 18.03.2024 до Закарпатської обласної ради з проханням в строк до 29.03.2024 повідомити чи вживалися або чи будуть вживатися радою, як засновником Комунальної установи «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради заходи, спрямовані на визнання недійсними додаткових угод до Договору чи про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Доказів вжиття відповідних заходів Закарпатською обласною радою на час розгляду справи суду не подано, а відтак, Берегівською окружною прокуратурою Закарпатської області згідно з листом №07.50-101-1774-24/2821 вих24 від 20.05.2024 повідомлено позивача 2 про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв`язку з необхідністю усунення порушень законодавства про публічні закупівлі та про подання відповідної позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області.

Отже, із наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Закарпатською обласною радою не здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави в особі позивачів 1 та 2.

Щодо спірних правовідносин.

За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Підставою позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 19.02.2021, № 2 від 22.02.2021, № 3 від 06.04.2021, № 4 від 07.05.2021, № 5 від 31.05.2021, № 6 від 07.06.2021, № 7 від 06.07.2021, № 8 від 06.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 10 від 16.08.2021, № 12 від 06.09.2021, № 13 від 20.09.2021, № 14 від 21.09.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 28.09.2021, № 18 від 01.10.2021, № 19 від 19.10.2021, № 20 від 26.10.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021 та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України «Про публічні закупівлі», які були чинні на час внесення змін до Договору.

Враховуючи, що Договір про закупівлю № 7 від 17.02.2021, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено відповідачами за наслідком проведеної публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про публічні закупівлі».

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, яка діяла на момент існування спірних правовідносин) замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ст. 41Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

За встановленими у даній справі обставинами, в момент підписання відповідачами Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021 між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, встановивши останню в розмірі 6599,00 грн за 1 м.куб. природного газу (з ПДВ).

Водночас, до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021 протягом строку його дії відповідачами укладено ряд додаткових угод.

Надаючи, при цьому, оцінку доводам прокурора про недійсність додаткових угод № 1 від 19.02.2021, № 2 від 22.02.2021, № 3 від 06.04.2021, № 4 від 07.05.2021, № 5 від 31.05.2021, № 6 від 07.06.2021, № 7 від 06.07.2021, № 8 від 06.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 10 від 16.08.2021, № 12 від 06.09.2021, № 13 від 20.09.2021, № 14 від 21.09.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 28.09.2021, № 18 від 01.10.2021, № 19 від 19.10.2021, № 20 від 26.10.2021 до Договору, як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення законодавства України про публічні закупівлі, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

При цьому, суд враховує, що відповідне збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення за період з дати укладення відповідно основного договору до дати укладення Додаткової угоди №1, від дати укладення Додаткової угоди №1 до дати укладення Додаткової угоди №2, від дати укладення Додаткової угоди №2 до дати укладення Додаткової угоди №5 і так далі.

Так, як встановлено вище, наслідком внесення сторонами змін до Договору стало збільшення ціни 1 м.куб. природного газу, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 19.02.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 6,599 грн до 7,2589 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 2 від 22.02.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 7,2589 грн до 7,98479 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 3 від 06.04.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 7,98479 грн до 8,78247 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 4 від 07.05.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 8,78247 грн до 9,48507 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 5 від 31.05.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 9,48507 грн до 10,33873 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 6 від 07.06.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 10,33873 грн до 11,09966 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 7 від 06.07.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 11,09966 грн до 12,2085 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 8 від 06.07.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 12,2085 грн до 13,42812 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 9 від 16.07.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 13,42812 грн до 14,76958 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 10 від 06.08.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 14,76958 грн до 16,24505 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 12 від 06.09.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 16,24505 грн до 17,78832 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 13 від 20.09.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 17,78832 грн до 19,36258 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 14 від 21.09.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 19,36258 грн до 21,18265 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 15 від 22.09.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 21,18265 грн до 23,08908 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 16 від 23.09.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 23,08908 грн до 25,3956 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 17 від 28.09.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 25,3956 грн до 27,93258 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 18 від 01.10.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 27,93258 грн до 30,72303 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 19 від 19.10.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 30,72303 грн до 33,29454 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 20 від 26.10.2021, сторонами збільшено ціну 1 м.куб. природного газу з 33,29454 грн до 36,65264 грн (з ПДВ).

Підставою внесення означених змін в Договір відповідно до долучених прокурором до позовної заяви доказів сторонами Договору визначено листи Постачальника №141-21 від 22.02.2021, №33-66 від 31.03.2021, №99-29 від 14.04.2021, №101-2 від 11.05.2021, №1056-5 від 07.06.2021, №1056/21 від 18.06.2021, №1118/21 від 30.06.2021, №1056/21 від 06.07.2021, №1211/21 від 30.07.2021, №1452/21 від 13.08.2021, №1511/21 від 01.09.2021, №1563/21 від 08.09.2021, №1596/21 від 15.09.2021, №160321 від 16.09.2021, №1733/21 від 21.09.2021, №2011/21 від 30.09.2021, №2049/21 від 07.10.2021, цінові довідки/експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №246/21 від 02.02.2021, №284/21 від 05.02.2021, №403/21 від 16.02.2021, №659/21 від 16.03.2021, №906/21 від 14.04.2021, №1060/21 від 06.05.2021, №1303/21 від 07.06.2021, №1366/21 від 18.06.2021, №1439/21 від 30.06.2021, №1464/21 від 02.07.2021, №1718/21 від 29.07.2021, №1894/21 від 13.08.2021, №2065/21 від 31.08.2021, №2148/21 від 07.09.2021, №2212/21 від 13.09.2021, №2232/21 від 15.09.2021, №2254/21 від 21.09.2021, №2401/21 від 30.09.2021, №2447/21 від 04.10.2021.

З урахуванням викладеного, означені довідки/експертні висновки Харківської торгово-промислової палати критично оцінюються судом, позаяк такі не містять інформації щодо коливання ціни на природний газ, що за змістом вищенаведених приписів ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. У вказаних документах не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення, у них відсутній аналіз вартості природного газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, починаючи з дати укладення договору і до дати пропонованої зміни умов договору, а відтак наведені документи не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

Крім того, всі означені довідки/експертні висновки Харківської торгово-промислової палати, відповідно до примітки до них носять фактографічно-інформаційний характер та не враховують умови договорів і контрактів.

Більше того, відповідно до укладених відповідачами додаткових угод № 1 від 19.02.2021, № 2 від 22.02.2021, ціну природного газу збільшено з 17.02.2021 спершу до 7258,90 грн, а потім до 7984,79 грн за 1 м.куб. природного газу (з ПДВ), що свідчить про те, що природний газ за зазначеною в самому Договорі ціною (6599,00 грн за 1 м.куб.) Споживачу не поставлявся за Договором взагалі, а листа Постачальника, який би слугував підставою укладення додаткової угоди № 1 від 19.02.2021 до Договору (датований до дня укладення додаткової угоди №1) матеріали справи не містять взагалі.

В той же час, в ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічна правова міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13.

Крім того, переглядаючи вказані справи за касаційними скаргами відповідачів, Верховний Суд погодився із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.

Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 надано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами без будь-яких належних на те підстав, без належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на природний газ та щодо підвищення на нього ціни, з грубим порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено додаткові угоди згідно яких збільшено ціну за одиницю товару (1 м.куб.) 6,599 грн до 36,65264 грн за 1 м.куб. (з ПДВ).

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні додаткової угоди № 1 від 19.02.2021 до Договору їх сторонами, в тому числі й Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради, порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при відсутності документально підтвердженого коливання цін такого товару на ринку порівняно з датою укладення договору, що призвело до того, що ціна природного газу, як істотна умова Договору, була змінена відразу з дати укладення Договору, а внаслідок укладення додаткових угод № 2 від 22.02.2021, № 3 від 06.04.2021, № 4 від 07.05.2021, № 5 від 31.05.2021, № 6 від 07.06.2021, № 7 від 06.07.2021, № 8 від 06.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 10 від 16.08.2021, № 12 від 06.09.2021, № 13 від 20.09.2021, № 14 від 21.09.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 28.09.2021, № 18 від 01.10.2021, № 19 від 19.10.2021, № 20 від 26.10.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021 перевищено гранично допустимі обсяги збільшення ціни (10%).

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 цього Кодексу (частина перша) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Наведені вище обставини свідчать про протиправність внесених сторонами змін до Договору та, відповідно, наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 1 від 19.02.2021, № 2 від 22.02.2021, № 3 від 06.04.2021, № 4 від 07.05.2021, № 5 від 31.05.2021, № 6 від 07.06.2021, № 7 від 06.07.2021, № 8 від 06.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 10 від 16.08.2021, № 12 від 06.09.2021, № 13 від 20.09.2021, № 14 від 21.09.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 28.09.2021, № 18 від 01.10.2021, № 19 від 19.10.2021, № 20 від 26.10.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, позаяк порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами мали грубий та системний характер, а під час розгляду справи в суді знайшли свої документальне підтвердження доводи прокурора про відсутність документально підтвердженого збільшення ціни природного газу на час укладення оспорюваних додаткових угод та перевищення встановленого Законом України «Про публічні закупівлі» ліміту можливого збільшення, а відтак позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають до задоволення судом.

При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 236 ЦК України за якими нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, беручи до уваги встановлену судом недійсність змін, що внесені до Договору Додатковими угодами №№1-10 та №№12-20 застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в Договорі положення щодо ціни природного газу, обсягів постачання та ціни Договору.

Варто зауважити, що, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є недійсною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі нікчемних додаткових угод.

З урахування викладеного, суд висновує, що сторонами Договору під час укладення Додаткових угод № 1 від 19.02.2021, № 2 від 22.02.2021, № 3 від 06.04.2021, № 4 від 07.05.2021, № 5 від 31.05.2021, № 6 від 07.06.2021, № 7 від 06.07.2021, № 8 від 06.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 10 від 16.08.2021, № 12 від 06.09.2021, № 13 від 20.09.2021, № 14 від 21.09.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 28.09.2021, № 18 від 01.10.2021, № 19 від 19.10.2021, № 20 від 26.10.2021 до Договору допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши збільшення ціни товару, в результаті чого вартість 1 м.куб. зросла більш як на 455% (з 6,599 грн до 36,65264 грн за 1 м.куб. (з ПДВ).

Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод № 1 від 19.02.2021, № 2 від 22.02.2021, № 3 від 06.04.2021, № 4 від 07.05.2021, № 5 від 31.05.2021, № 6 від 07.06.2021, № 7 від 06.07.2021, № 8 від 06.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 10 від 16.08.2021, № 12 від 06.09.2021, № 13 від 20.09.2021, № 14 від 21.09.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 28.09.2021, № 18 від 01.10.2021, № 19 від 19.10.2021, № 20 від 26.10.2021 суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни закупівлі за відсутності будь-яких підстав для внесення означених змін та свідчить про недійсність відповідних змін до Договору, які внесені означеними Додатковими угодами до Договору.

Водночас, сам факт виконання сторонами Договору з урахуванням означених додаткових угод не має значення для встановлення їх недійсності.

В силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

В ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Судом встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.

Недійсність додаткових угод, з врахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов`язання між сторонами за положеннями укладеного Договору без тих змін, які були внесені до нього Додатковими угодами № 1 від 19.02.2021, № 2 від 22.02.2021, № 3 від 06.04.2021, № 4 від 07.05.2021, № 5 від 31.05.2021, № 6 від 07.06.2021, № 7 від 06.07.2021, № 8 від 06.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 10 від 16.08.2021, № 12 від 06.09.2021, № 13 від 20.09.2021, № 14 від 21.09.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 28.09.2021, № 18 від 01.10.2021, № 19 від 19.10.2021, № 20 від 26.10.2021.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» за період з лютого по жовтень 2021 року включно поставило, а Комунальна установа «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради, в свою чергу, прийняла в означений період природний газ в обсязі 76 160,991 м.куб., вартість якого, з урахуванням визначеної в п. 3.1.3. Договору ціни 1000 м.куб. 6599,00 грн (без врахування внесених змін за недійсними Додатковими угодами) становить 502 586,37 грн (76 160,991 м.куб. * 6,599 грн).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги оплату Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради поставленого за Договором природного газу в загальному розмірі 973 366,20 грн (платіжні доручення № 275 від 11.06.2021, №174 від 11.05.2021, №161 від 28.04.2021, №94 від 30.03.2021, №67 від 12.03.2021, №662 від 10.11.2021, №367 від 22.07.2021, №436 від 16.08.2021, №533 від 14.09.2021 (з урахуванням компенсації вартості добових небалансів в розмірі 1000,44 грн), №598 від 13.10.2021), суд доходить висновку, що в результаті укладення недійсних додаткових угод позивачем зайво сплачено 470 779,83 грн (973 366,20 грн - 502 586,37 грн) за придбаний з лютого по жовтень 2021 року включно природний газ.

Резюмуючи викладене, суд зауважує, що порушення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод № 1 від 19.02.2021, № 2 від 22.02.2021, № 3 від 06.04.2021, № 4 від 07.05.2021, № 5 від 31.05.2021, № 6 від 07.06.2021, № 7 від 06.07.2021, № 8 від 06.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 10 від 16.08.2021, № 12 від 06.09.2021, № 13 від 20.09.2021, № 14 від 21.09.2021, № 15 від 22.09.2021, № 16 від 23.09.2021, № 17 від 28.09.2021, № 18 від 01.10.2021, № 19 від 19.10.2021, № 20 від 26.10.2021 до Договору унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Як наслідок, указане призвело до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому.

Відтак, суд доходить до висновку, що із відповідача 1 внаслідок застосування реституції за недійсними додатковими угодами до Договору слід стягнути на користь відповідача 2 надмірно сплачені кошти за постачання природного газу в сумі 470 779,83 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати прокурора по сплаті судового збору на підставі ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом порівну на відповідачів у справі, позаяк саме з їх неправильних дій (внесення змін до Договору всупереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі») і виник даний спір між сторонами.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 19.02.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 22.02.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 06.04.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 07.05.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 31.05.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 07.06.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 06.07.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 06.07.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

10. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 16.07.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

11. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 16.08.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

12. Визнати недійсною Додаткову угоду № 12 від 06.09.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

13. Визнати недійсною Додаткову угоду № 13 від 20.09.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

14. Визнати недійсною Додаткову угоду № 14 від 21.09.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

15. Визнати недійсною Додаткову угоду № 15 від 22.09.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

16. Визнати недійсною Додаткову угоду № 16 від 23.09.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

17. Визнати недійсною Додаткову угоду № 17 від 28.09.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

18. Визнати недійсною Додаткову угоду № 18 від 01.10.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

19. Визнати недійсною Додаткову угоду № 19 від 19.10.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

20. Визнати недійсною Додаткову угоду № 20 від 26.10.2021 до Договору про закупівлю № 7 від 17.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12») та Комунальною установою «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради.

21. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (49031, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 59, код ЄДРПОУ 34933742) на користь Комунальної установи «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради (90300, м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області, вул. Персикова, буд. 49, код ЄДРПОУ 22107495) 470 779,83 грн (чотириста сімдесят тисяч сімсот сімдесят дев`ять гривень 83 копійки) безпідставно отриманих коштів.

22. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінтіс Пром 12» (49031, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 59, код ЄДРПОУ 34933742) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 32 296,85 грн (тридцять дві тисячі двісті дев`яносто шість гривень 85 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

23. Стягнути з Комунальної установи «Виноградівський геріатричний пансіонат» Закарпатської обласної ради (90300, м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області, вул. Персикова, буд. 49, код ЄДРПОУ 22107495) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 32 296,85 грн (тридцять дві тисячі двісті дев`яносто шість гривень 85 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 21 жовтня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.