Рішення

від 03.10.2024 по справі 908/1471/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/112/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 Справа № 908/1471/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БТЛ ІНЖИНІРІНГ (03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, ідентифікаційний код 44149450)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА СПІЛКА ФАРМПРОМ (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 18, оф. 22, ідентифікаційний код 38285110)

про стягнення 3 951 262,31 грн.

представники сторін

від позивача: Кокоячук В.М., ордер ВС № 1289363 від 17.06.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Сердюченко В.В., ордер АР 1176327 від 08.05.2024

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 15.05.2024 (вх. № 1603/08-07/24 від 16.05.2024), документ сформований в системі Електронний суд, Товариства з обмеженою відповідальністю БТЛ ІНЖИНІРІНГ до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА СПІЛКА ФАРМПРОМ про стягнення суми в розмірі 3 951 262,31 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати, чим порушив свої зобов`язання перед позивачем.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 16.05.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1471/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 20.05.2024 вищевказану позовну заяву на підставі ч.ч. 1,2 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 30.05.2024 включно.

29.05.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду від 20.05.2024.

Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2024.

18.06.2024 від відповідача через підсистему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд застосувати строки позовної давності та зменшити нараховані суми пені, відсотків річних, втрат від інфляції до суми 1,00 грн, зазначивши, що постачальник, ТОВ «ВК «ЕНЕРГОПРОМ», відмовилось підписувати Додаткову угоди на подібних умовах. В ході переписки, та перемовин, сторони досягли згоди про розірвання відповідного договору, згідно якого ТОВ «ПС «ФАРМПРОМ» отримало 17888133,36 грн незворотніх витрат, причиною яких стало невиконання ТОВ «БТЛ Інжинірінг» своїх Договірних зобов`язань по оплаті. Таким чином, в результаті виконання договору № UA2022-01 від 30.01.2021 відповідачу було завдано прямих збитків внаслідок дій позивача на суму 1788813,36 грн. Договір № UA2022-01 від 30.01.2021р. між сторонами у встановленому законом порядку не розірвано, а тому, на думку відповідача, позивачем не доведено у належний спосіб підстави для повернення суми попередньої оплати за договором. Також зазначено, що за період часу з 31.03.2023 до 15.05.2023 позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, за період часу з 10.12.2022 по 22.03.2023 позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, нарахування позивачем індексу інфляції за неповний грудень 2022 та неповний травень 2024 є безпідставними. З огляду на те, що розмір нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційних витрат сумарно становить суму 1675622,31 грн, що є занадто великою сумою, та що є менше, ніж понесені відповідачем прямі збитки, відповідача вважає за необхідне зменшити відповідні нарахування (за винятком тих періодів, по яким пропущено строки позовної давності) до суми 1,00 грн.

25.06.2024 від позивача через підсистему Електронний суд надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній просив суд задовольнити позов повністю, відповідно до якої зазначив, що посилання відповідача на укладення останнім Договору з ТОВ "ВК ЕНЕРГОПРОМ" за № Е-05122-2 та подальше листування з вказаною компанією та обставини оплати вказаній компанії 178813,36 грн є безпідставними, вказані докази є неналежними, оскільки предметом позову в даній справі є невиконання відповідачем господарського Договору між ТОВ «БТЛ ІНЖИІНІРНГ» (Покупець) та ТОВ «ПС «ФАРМПРОМ». Позивачем в якості авансу було оплачено відповідачу 2 275 640,00 грн в користь вартості Товару. Товар відповідачем поставлений не був, станом на дату подання відповіді на відзив строк поставки закінчився, враховуючи вище наведене позивачу підлягає до повернення відповідачем сума у розмірі 2 275 640,00 грн стягнення якої є предметом даного позову. Щодо заперечень відповідача стосовно нарахування позивачем неустойки за порушення строків повернення грошових коштів за період з 31.03.2023 по 30.09.2023 та про стягнення неустойки за порушення стоків поставки товару за період з 10.12.2022 по 22.03.2023 з підстав пропущення строку позовної давності, твердження відповідача суперечать вимогам чинного на період нарахування вказаних санкцій законодавства. Розрахунок інфляційних втрат, визначений у позовній заяві відповідає порядку нарахування. Нараховані санкції є співмірні збиткам позивача внаслідок невиконання відповідачем Договору, їхній розмір встановлено в Договорі за згодою обох сторін, а отже, на думку позивача, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі, протилежного відповідачем не доведено у відзиві.

Ухвалою суду від 08.07.06.2024, в порядку ст. 183 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 06.08.2024.

06.08.2024 від представника відповідача надійшло клопотання по залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 06.08.2024, розглянувши клопотання відповідача про залучення третьої особи, суд відмовив у його задоволенні

Ухвалою суду від 06.08.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 05.09.2024.

Судове засідання у даній справі було призначено на 05.09.2024 о 15 год. 50 хв., однак, в зв`язку з відсутністю в будівлі Господарського суду Запорізької області електроживлення, про що свідчить Акт про знеструмлення електромережі суду від 05.09.2024 № 6, судове засідання розпочалось о 17 год. 40 хв.

В судовому засіданні 05.09.2024 було заслухано вступне слово представника позивача.

Ухвалою суду від 05.09.2024 розгляд справи відкладено на 03.10.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання 03.10.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції.

Суд заслухав вступне слово представника відповідача.

В засіданні суду 03.10.2024 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.

У судовому засіданні 03.10.2024, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2024 підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2024 заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд в задоволенні позову відмовити, а в разі задоволення позову просив суд зменшити суму неустойки, 3 % річних та втрат від інфляції.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

30.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю БТЛ ІНЖИНІРІНГ (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА СПІЛКА ФАРМПРОМ (Постачальник) укладено Договір № UA2022-01 (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати (поставити), а Покупець прийняти та оплатити обладнання (товар), на умовах, передбачених Договором та Специфікацією (п. 1.1 Договору).

Ціни, найменування, загальна вартість Товару, строки та умови поставки, передачі Товару визначаються сторонами у специфікації (специфікаціях), що є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Постачальник здыйснює передачу Товару в строки, які додатково узгоджуються між Сторонам та зазначаються у Специфікації до Договору (Додаток № 1).

Датою поставки Товару є дата фактичної передачі Покупцю Товару у місці призначення, відповідно до умов даного Договору, у визначеній кількості разом з Товаросупровідною документацією із підписанням Сторонами (уповноваженими представниками) видаткової накладної. Підписання сторонами (уповноваженими представниками) іидаткової накладної підтверджує передачу та відповідно прийняття Товару (п. 3.3 Договору).

Відповідно до Специфікації № 1 від 30 грудня 2021 року (Додаток № 1 до Договору), відповідач зобов`язався поставити Реактори фармацевтичні у кількості 10 штук, а саме: Реактор фармацевтичний 300л з сорочкою AISI 316/304 дод. Комплектація кількість 1 шт.; Реактор фармацевтичний 300л з сорочкою AISI 316/304 кількість 1 шт.; Реактор фармацевтичний 100л з сорочкою в вибухозахисті AISI 316/304 кількість 1 шт.; Реактор фармацевтичний 300л з сорочкою в вибухозахисті AISI 316/304 кількість 2 шт.; Реактор фармацевтичний 1000л без сорочки в вибухозахисті AISI 304 кількість 1 шт.; Реактор фармацевтичний 1000л з сорочкою в вибухозахисті AISI 316/304 кількість 1 шт.; Реактор фармацевтичний 400л з сорочкою AISI 316/304 кількість 1 шт.; Реактор фармацевтичний 200л з сорочкою AISI 316/304 кількість 1 шт.; Реактор фармацевтичний 1000л з сорочкою AISI 316/304 кількість 1 шт.

Загальна вартість Товару, згідно Специфікації № 1 складає 9 937 855,00 грн в тому числі ПДВ.

Строки поставки Товару: поставка реакторів, зазначених під №№ 2,3,4,5 становить 150 (сто п`ятдесят) календарних днів, з дати отримання 70% передплати за Товар.

Строк поставки реакторів, зазначених під № № 1,6,7,8,9 становить 210 (двісті десять) календарних днів, з дати отримання 70% передплати за Товар.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем 22.02.2022 року здійснило авансовий платіж 70 % за Товар в розмірі 2 275 640,00 грн за Договором № UA2022-01 від 30.12.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 479 від 22.02.2022.

06.06.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №UA2022-01 від 30.12.2021, відповідно до п. 1 якої сторони прийшли до згоди змінити кількість, номенклатуру та інші характеристики, умови поставки та оплати Товару, що поставляється за Договором поставки, в зв`язку з чим, викласти Додаток № 1 до Договору, що є невідємною частиною даної додаткової угоди.

06.06.2022 сторонами укладено Специфікацію № 1 (нова редакція), яка підписана сторонами 08.06.2022, що є Додатком № 1 до Договору, Сторони погодили, що Постачальник здійснить поставку двох Реакторів фармацевтичних, а саме: Реактор фармацевтичний 1000л без сорочки в вибухозахисті AISI 304 кількість 1 шт.; Реактор фармацевтичний 1000л з сорочкою в вибухозахисті AISI 316/304, кількість 1 шт.

Строк поставки Товару: 6 (шість) календарних місяців, з дати підписання даної Специфікації.

Умови поставки Товару: Поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах DDP згідно Інкотермс 2010 за адресою Покупця (місця монтажу Товару (зона встановлення): Київська область. м. Васильків, вул. Олександра Лістрового, буд. 1/3.

Позивач посилався на те, що кінцевий строк поставки Товару 09.12.2022, однак Постачальник не поставив Покупцю Товар на виконання умов Договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору, позивач надіслав 23.03.2023 відповідачу претензію вих. № 05-128/2023 від 20.03.2023 з вимогою повернення здійсненної передоплати у сумі розмірі 2 275 640,00 грн.

Матеріали справи містять лист-відповідь вих. № 2403/24-01 від 24.03.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА СПІЛКА ФАРМПРОМ, відповідно до якої зазначено, що сплачені позивачем кошти були витрачені, вказавши на форс-мажорні обставини та неповне виконання позивачем своїх зобов`язань, однак матеріали справи не містять доказів надсилання даного листа-відповіді позивачу.

Таким чином, відповідачем товар поставлено не було та суму попередньої оплати в розмірі 2 275 640,00 грн позивачу не повернуто.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено вище та матеріалами справи доведено, що по Договору поставки позивачем перераховано відповідачу 2 275 640,00 грн, грошових коштів як попередня оплата за товар.

Відповідачем своє зобов`язання з поставки Товару, що встановлено Договором та Специфікацією № 1 від 06.06.2022 до Договору не виконано, суму поперньої оплати в розмірі 2 275 640,00 грн позивачу не повернуто.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідач належних і допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, передання позивачу товару, що є предметом Договору поставки, суду не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 ЦК України, шляхом пред`явлення відповідачу вимоги (претензія вих. № 05-128/2023 від 20.03.2023) щодо повернення суми попередньої оплати, сплаченої за товар, який поставлений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991, Федоренко проти України від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на законне очікування, що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії, Пономарьов проти України, Агрокомплекс проти України).

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору поставки та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 2 275 640,00 грн відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилався на те, що ТОВ «ВК «ЕНЕРГОПРОМ» не виконував свої зобов`язання перед відповідачем, однак ТОВ «ВК «ЕНЕРГОПРОМ» не є стороною спірного Договору та Договором не встановлено виконання сторонами спору зобов`язань, з урахуванням виконання зобов`язань ТОВ «ВК «ЕНЕРГОПРОМ».

За таких обставин, судом встановлено, що обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА СПІЛКА ФАРМПРОМ з повернення суми попередньої оплати у розмірі 2 275 640,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 2 275 640,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойки за порушення строків повернення грошових коштів на підставі п. 9.7 Договору в розмірі 545 280,75 грн за період з 31.03.2023 по 30.09.2023 та неустойки за порушення строків поставки товару на підставі п. 9.4. Договору за період з 10.12.2022 по 22.03.2023 в розмірі 866 463,56 грн.

Пунктом 9.4 Договору сторонами узгоджено, що Постачальник за цим Договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату за поставлений Товар, а саме сплачує неустойку в розмірі 0,3 % від ціни несвоєчасно поставленого/заміненого Товару, Товару щодо якого порушено строк усунення недоліків, проведення пуско-налагоджувальних робіт за кожний день прострочення.

За порушення строків повернення коштів або оплати витрат Покупця у випадках, які передбачені даним Договором або чинним законодавством, Постачальник оплачує Покупцеві неустойку у розмірі 0,3 % від суми, що підлягає поверненню (оплаті) за кожний день порушення зобов`язання (п. 9.7 Договору).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок суми неустойки за порушення строків повернення грошових коштів в розмірі 545 280,75 грн за період з 31.03.2023 по 30.09.2023 та неустойки за порушення строків поставки товару за період з 10.12.2022 по 22.03.2023 в розмірі 866 463,56 грн та встановлено, що заявлені суми є вірними та такими, що підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про пропуск строку позовної давності для звернення з позовом в частині стягнення неустойки, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на настпне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено п.19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

В подальшому згідно Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України» щодо вдосконалення порядку порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-IX від 08.11.2023 р. пункт 19 було викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Період нарахування санкцій припадає на час воєнного стану, таким чином, з огляду на зазначені норми Цивільного кодексу України, строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки строки позовної давності було продовжено, а з дати набрання чинності Закону України № 3450-IX від 08.11.2023 р. зупинено на строк дії воєнного стану.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача за період з 10.12.2022 по 14.05.2024 суми 3 % річних в розмірі 97 565,32 грн та за період з грудня 2022 по квітень 2024 інфляційних втрат в розмірі 166 312,68 грн.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми 3 % річних та втрат від інфляції нараховані позивачем не вірно, з огляду на наступне.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.2.1 Договору встановлено, що будь-яка претензія, пред`явлена Покупцем у письмовому вигляді, з підтвердженням її отримання Постачальником, повинна бути розглянута Постачальником протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту її отримання.

Також самою претензієї встановлено відповідачу повернення суми попередньої оплати протягом 3 робочих днів з дати отримання данної претензії.

Судом встановлено, що позивачем надіслано відповідачу претензію про повернення суми попередньої оплати 23.03.2023.

За таких обставин, враховуючи положення статті ст. 530 ЦК України та п. 9.2.1 Договору, суд вважає за необхідне розраховувати прострочку виконання зобов`язання після 3-х робочих днів саме з моменту отримання претензії, з урахуванням поштового пробігу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що період прострочення відповідачем оплати попередньої оплати починається з 31.03.2023.

Крім того, щодо суми втрат від інфляції, суд зазначає, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

В зв`язку з чим, суд здійснивши перерахунок зазначених сум, з урахуванням періоду прострочення 3 % річних починаючи з 31.03.2023 по 14.05.2024 та періоду втрат від інфляції за період з квітня 2023 по квітень 2024, дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 48 000,00 грн 3 % річних та 90 247,63 грн втрат від інфляції, в іншій частині судом відмовляється.

Розглянувши клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та втрат від інфляції до 1,00 грн, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення суми пені, відповідач, обґрунтовував своє клопотання ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, щодо зменшення суми процентів річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідач посилався на правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зміст зазначених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні конкретні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши обставини справи та клопотання відповідача про зменшення неустойки, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено належним чином наявності виняткових обставин, поважності причин прострочення та невиконання спірних договірних зобов`язань, не надано належних обґрунтувань щодо підстав зменшення суми неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 918/116/19 від 04.02.2020).

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства України, баланс інтересів сторін справи, беручи до уваги те, що відповідачем не вживалися жодні заходи щодо належного виконання грошового зобов`язання, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення суми 3 % річних та втрат від інфляції, відповідач посилався на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Вказане свідчить про те, що положеннями ст. 233 ГК України передбачено право суду зменшити виключно розмір штрафних санкцій до яких умови ч. 1 ст. 230 ГК України інфляційні втрати та 3% річних не відносить.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 зазначено про можливість суду зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України «за певних умов».

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у даній справі відсотки річних розраховані за встановленою у ст. 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Відтак, правовідносини у справі №902/417/18 не є подібними за встановленими фактичними обставинами даної справи.

Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, судом у спірних правовідносинах не встановлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України, в зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З таких обставин, враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволенних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА СПІЛКА ФАРМПРОМ (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 18, оф. 22, ідентифікаційний код 38285110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БТЛ ІНЖИНІРІНГ (03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, ідентифікаційний код 44149450) 2 275 640 (два мільйони двісті сімдесят п`ять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. попередньої оплати, 545 280 (п`ятсот сорок п`ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 75 коп. неустойки за порушення строків повернення коштів, 866 463 (вісімсот шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят три) грн. 56 коп. неустойки за порушення строків поставки товару, 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. 3 % річних, 90 247 (дев`яносто тисяч двісті сорок сім) грн. 63 коп. втрат від інфляції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМИСЛОВА СПІЛКА ФАРМПРОМ (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 18, оф. 22, ідентифікаційний код 38285110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БТЛ ІНЖИНІРІНГ (03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, ідентифікаційний код 44149450) 45 907 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот сім) грн. 58 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з перебуванням судді на навчанні у Національній школі суддів України, рішення складено та підписано 21.10.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.