Рішення

від 17.10.2024 по справі 908/2002/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/136/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 Справа № 908/2002/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства Харківський науково дослідний та проектно - конструкторський інститут Енергопроект, 61005, м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 10/12

до відповідача Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

суть спору

22.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Харківський науково дослідний та проектно - конструкторський інститут Енергопроект до відповідача Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення заборгованості за договором № 11039/21/19-121-08-21-10988 від 14.12.2021 в розмірі 810 572,16 грн, з яких: сума основного боргу за актом № 1 від 29.12.2021 в розмірі 556 390,00 грн, 3 % річних за період прострочення з 01.03.2022 по 20.07.2024 включно в розмірі 42 984,57 грн, інфляційні нарахування за період прострочення з 01.03.2022 по червень 2024 в розмірі 211 197,59 грн.

Крім того, позивачем заявлено справу розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024, справу № 908/2002/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2002/24. Присвоєно справі номер провадження 15/136/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення (виклику) судового засідання.

Запропоновано відповідачу в строк до 31.08.2024 подати відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі не надані позивачем; позивачу запропоновано у строк до 16.09.2024 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем; а також запропоновано відповідачу у строк до 30.09.2024 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань з своєчасної оплати виконаних позивачем робіт за договором № 11039/21/19-121-08-24-10988 від 10.11.2021, який був підписаний сторонами 14.12.2021 з протоколом розбіжностей, на суму 556 390,00 грн. У зв`язку із чим позивачем додатково нараховано на суму заборгованості 3 % річних за період з 01.03.2022 по 20.07.2024 в сумі 42 984,57 грн, а також інфляційні витрати за період з березня 2022 по червень 2024 в сумі 211 197,59 грн.

Відповідачем на підставі ст. ст. 165, 251 ГПК України, через підсистему Електронний суд подано суду 30.08.2024 відзив на позовну заяву із запереченнями проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень посилається на настання форс-мажорних обставин, якими називає військову агресію російської федерації проти України, розпочату 24.02.2022. Своєчасному і належному виконанню ним грошового зобов`язання за договором перешкоджають вищевказані форс-мажорні обставини. Посилаючись на введення з 24.02.2022 воєнного стану в державі в результаті військової агресії російської федерації та втрату значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу та необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС, відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Однак у разі задоволення позовних вимог, відповідач просить зменшити розмір 3 % річних до мінімально можливого розміру за вище вказаних обставин.

Від позивача через підсистему Електронний суд 16.09.2024 отримано відповідь на відзив, на підставі ст. ст. 166, 251 ГПК України, в якій позивач зазначає, що відповідач не заперечує виконання позивачем робіт за договором. Доводи відповідача про те, що порушення зобов`язання сталось з його боку внаслідок дії форс-мажорних обставин, необґрунтовані, оскільки відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання. Крім того, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконання основного зобов`язання. Із змісту положень ч. 2 ст. 625 ЦК України слідує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Посилання відповідача на те, що додаткове стягнення 3 % річних унеможливить забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, є безпідставними, оскільки на сьогодні вчинення виконавчих дій (примусове стягнення) з відповідача на стадії виконання взагалі є неможливим, оскільки Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 № 95).

26.09.2024 через підсистему Електронний суд отримано від відповідача заперечення на відповідь на відзив, в яких, він додатково зазначає, що підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є лист Торгово-промислової палати України. Наголошує, що 3 % річних та інфляційні витрати є мірою відповідальності за невиконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем, а ому можуть бути зменшені судом. Просить врахувати часткову оплату відповідачем виконаних робіт, відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок часткової оплати виконаних робіт.

25.09.2024 через підсистему Електронний суд від позивача отримано заяву про розподіл судових витрат, в якій позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи, а саме: судовий збір в сумі 9726,87 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн. В позовній заяві позивачем було наведено попередній розрахунок судових витрат у справі, який складається із витрат по сплаті судового збору та на оплату професійної правничої допомоги.

26.09.2024 через підсистему Електронний суд від відповідача отримано заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якій відповідачем наведені заперечення проти задоволення вимоги позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, оскільки така саму є неспівмірної до складності спору, справа не обтяжена значною кількістю доказів, спір є типовим і не потребує додаткового дослідження нормативно-законодавчих документів.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.

Між Акціонерним товариством Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергопроект (позивач, Підрядник за договором) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (Замовник за договором, правонаступником якого є Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом відповідач у справі) укладено договір № 11039/21/19-121-08-21-10988 від 10.11.2021, підписаний сторонами 14.12.2021 з протоколом розбіжностей (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору Замовник доручає та зобов`язується оплатити, а Підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання робіт: Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133, Енергоблок № 3. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор №3 (ГТ-3). Виконання додаткових обсягів проектних робіт.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість робіт за цим договором визначається в Протоколі узгодження договірної ціни (невід`ємний додаток №2 до договору) і визначена на підставі Договірної ціни (невід`ємний додаток №4 до договору), складає: 584 500,00 грн (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі п`ятсот грн. 00 коп.). Крім того ПДВ: 116 900,00 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 701 400,00 грн (сімсот одна тисяча чотириста грн. 00 коп.).

В п. 2.2 договору сторони передбачили, що вартість договору являється динамічною та може уточнюватись у ході виконання проектних робіт шляхом оформлення додаткової угоди.

За умовами п. 2.3 договору, оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Згідно п. 5.1 договору, після завершення виконання робіт згідно Календарного плану Підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту завершення виконання робіт надає Замовнику проектно-кошторисну документацію, оформлену відповідно до п. 4.6 даного договору, яка супроводжується накладною.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що підтвердженням належного виконання робіт за договором є підписання сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 11.1 договору, він вважається укладеним з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що залишились не виконаними.

На виконання зазначених умов договору сторонами складені і погоджені: додаток № 1, в якому визначено завдання на проектування; додаток № 2 протокол узгодження договірної ціни на виконання робіт; додаток № 3, яким передбачений Календарний план робіт /з протоколом розбіжностей/; додаток № 4, яким визначена договірна ціна на виконання робіт, а також Кошторис №1 на виконання робіт.

Позивачем на виконання своїх зобов`язань за договором були виконані обумовлені роботи на загальну суму 584 500,00 грн, у т.ч. ПДВ 116 900,00 грн, що підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 29.12.2021.

Відповідно до Акту здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 29.12.2021 виконана робота задовольняє умовам договору, завданням на проектування та належним чином оформлена.

Акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 29.12.2021 містить підписи уповноважених представників Замовника і Підрядника та скріплений печатками обох підприємств.

За Актом здачі-приймання виконаних робіт № 1від 29.12.2021 на суму 584 500,00 грн позивачем складена податкова накладна № 33 від 29.12.2021, якою визначено суму зобов`язання з ПДВ в розмірі 116 900,00 грн. Вказана податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН 14.01.2022, про що свідчить відповідна квитанція про реєстрацію.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково, сплатив позивачу за виконані ним роботи суму 145 010,00 грн за платіжною інструкцією №10807 від 15.11.2022.

Стягнення з відповідача заборгованості за договором № 11039/21/19-121-08-21-10988 від 10.11.2021, підписаним сторонами 14.12.2021, за виконані роботи в сумі 556 390,00 грн та нарахованих на суму заборгованості 3 % річних за період з 01.03.2022 по 20.07.2024 в сумі 42 984,57 грн, інфляційних витрат за період з березня 2022 по червень 2024 в сумі 211 197,59 грн стало предметом розгляду даної справи. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 9 726,87 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору, за яким позивач зобов`язався виконати роботи на замовлення відповідача за визначену сторонами плату.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як передбачено ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторонами у п. 1.1 договору обумовлено роботи, які позивач зобов`язався виконати для відповідача, а саме: Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133, Енергоблок № 3. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор №3 (ГТ-3). Виконання додаткових обсягів проектних робіт.

Також сторонами було погоджено ціну робіт в розмірі 584 500,00 грн, окрім того ПДВ - 116 900,00 грн, що разом складає 701 400,00 грн. Тобто, сума ПДВ включена сторонами до ціни робіт, за умовами п. 2.1 договору.

Із змісту п. 2.3 договору слідує, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень, за результатом чого сторонами 29.12.2021 підписано у двосторонньому порядку Акт здачі-приймання виконаних робіт № 1.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Виконані позивачем роботи, враховуючи умови договору, відповідач мав оплатити у строк по 28.02.2022 (оскільки закінчення шістдесяти денного терміну припадає на 26.02.2022 вихідний день, то днем завершення строку слід вважати перший робочий день 28.02.2022).

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо повноти та своєчасності оплати за виконані позивачем роботи порушив, провівши оплату лише частини суми в розмірі 145 010,00 грн 15.11.2022 за платіжною інструкцією № 10807.

З огляду на викладене утворилась заборгованість у відповідача з оплати робіт по договору в сумі 556 390,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача суми 556 390,00 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 556 390,00 грн основного боргу є обґрунтованими та документально підтвердженими, тому задовольняються судом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період з 01.03.2022 по 20.07.2024 в сумі 42 984,57 грн, а також інфляційні витрати за період з березня 2022 по червень 2024 в сумі 211 197,59 грн. При проведенні розрахунку позивачем враховано здійснення відповідачем 15.11.2022 часткової оплати заборгованості в сумі 145 010,00 грн.

Наведений позивачем в тексті позовної заяви розрахунок 3 % річних перевірений судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що сума 3 % річних за період з 01.03.2022 по 20.07.2024 в розмірі 42 984,57 грн нарахована вірно та є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних витрат, який наведений позивачем в позовній заяві, то суд зазначає наступне.

Здійснюючи нарахування інфляційних витрат від суми заборгованості 701 400,00 грн позивач зазначає період розрахунку: червень 2022 жовтень 2022 (п`ять місяців). Фактично, згідно наведеної позивачем формули, розрахунок здійснено за період з березня 2022 по жовтень 2022 за 8 /вісім/ місяців, і визначено інфляційні витрати від суми заборгованості 701 400,00 грн в розмірі 149 441,18 грн. Нарахування проведено правильно, попри помилковість в зазначенні місяця початку розрахунку (замість березня 2022 вказано червень 2022).

Враховуючи проведення відповідачем 15.11.2022 часткової оплати заборгованості в сумі 145 010,00 грн, то за період з листопада 2022 по червень 2024 сума інфляційних витрат від заборгованості в розмірі 556 390,00 грн становить 61 756,41 грн, що є вірним.

Сума інфляційних витрат в розмірі 211 197,59 грн підлягає задоволенню.

Доводи відповідача стосовно наявності форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії російської федерації проти України, суд не приймає, оскільки спірні правовідносини між позивачем і відповідачем виникли ще до введення воєнного стану, до початку військової агресії.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Договором форс-мажор врегульовано пунктом 9.

Зокрема, відповідно до п. 9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором , якщо не виконання або не належне виконання зобов`язань за цим договором є наслідками непередбачених та непоборних при даних умовах обставин (повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, а також війна або воєнні дії , що виникли після укладання договору , рішення (постанови) уряду, що обмежують діяльність учасників договору, страйки або стихійні масові заворушення не з вини учасників договору (в подальшому форс-мажор).

Пункт 9.3 договору покладає на сторону, яка потрапила під дії форс-мажорних обставин, обов`язок не пізніше 10 днів з моменту його настання або припинення повідомити іншу сторону про стягнення або припинення обставин, які заважають виконання цього договору.

Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання. Доказі виконання умов п. 9.3 договору, а саме: повідомлення про форс-мажор та докази направлення / вручення його позивачу суду не надав.

Як зазначалось вище, спірні правовідносини між позивачем і відповідачем виникли ще до введення воєнного стану, порушення відповідачем зобов`язань щодо строків оплати за договором поставки виникло ще у 2021 році, до початку військової агресії. Починаючи з 29.12.2021 відповідач мав 60 днів для проведення розрахунків з позивачем, як то передбачено умовами договору.

Війна, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, у тому числі і позивач у справі.

Позивач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору.

Щодо клопотання відповідача, у випадку задоволення позову, зменшити розмір 3 % річних до мінімально можливого розміру, то суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, і відповідач проти того не заперечує, що відповідачем не було дотримано строків оплати за Договором поставки, отже, допущено порушення взятих на себе за договором зобов`язань.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з приписами ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, 3 % річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд не вбачає підстав для зменшення суми 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

На виконання наведених приписів ГПК України позивачем в позовній заяві було наведено попередній розрахунок судових витрат, який складають судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу: в сумі 9 000,00 грн якщо справа розглядатиметься у порядку спрощеного позовного провадження, 12 000,00 грн якщо справа розглядатиметься у порядку загального позовного провадження.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, то витрати, понесені позивачем по сплату судового збору в сумі 9 726,87 грн покладаються на відповідача.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

У пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру» від 05.07.2012 № 5076-VI визначено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Варто зауважити, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18).

У справі, що розглядалася, встановлено фіксований розмір гонорару. У цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

До того ж суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджується наступне.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем додано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги №04-22 від 05.08.2022, укладеного з адвокатом Барчук А.В., з додатковими угодами до нього №1 від 05.12.2022, № 2 від 21.08.2023, № 3 від 29.12.2023, протокол погодження розміру гонорару адвоката від 22.07.2024, копію акту про надання правничої допомоги №20 від 23.09.2024, копію ордеру АХ № 1209056 від 15.09.2024.

За умовами п. 1 договору Адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту (позивачу у справі) на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За умовами п. 2 договору Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданий йому Клієнтом. З метою реалізації цього договору Клієнт уповноважує Адвоката, серед іншого, здійснити всі необхідні дії, пов`язані із представництвом Клієнта в судах, незалежно від територіальності, спеціалізації та інстанційності, зокрема, у місцевих судах (місцевих загальних судах, місцевих господарських та адміністративних судах), апеляційних судах (апеляційних судах, що діють як суди апеляційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суди першої інстанції) та Верховному Суді…(п. 2.1 договору).

За умовами п. 25 договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022.

Додатковою угодою № 1 від 05.12.2022 сторони дійшли взаємної згоди щодо проводження строку дії договору до 31.12.2023, а додатковою угодою № 3 від 29.12.2023 строк дії договору було продовжено до 31.12.2024.

22.07.2024 між Клієнтом та Адвокатом, в межах договору № 04-22 від 05.08.2022, підписано Протокол погодження розміру гонорару Адвоката за надання правничої допомоги у спорі з Акціонерним товариством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом за договором на виконання робіт №11039/21/19-121-08-21-08-21-10988 від 14.12.2021 (надалі Протокол).

Згідно з п.1 Протоколу Сторони погодили, що у рамках договору №04-22 від 05.08.2022, укладеного між Адвокатом та Клієнтом, Адвокат надає правничу допомогу Клієнту у спорі з Акціонерним товариством Національна атомна енергонерегуюча компанія Енергоатом про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт №11039/21/19-121-08-10988 від 14.12.2021.

В п. 2 Протоколу сторони погодили, що гонорар Адвоката за правничу допомогу у спорі, визначеному у п. 1 даного Протоколу, в суді першої інстанції є фіксованим та складає 9 000 (дев`ять тисяч), 00 грн, якщо розгляд справи буде вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, у випадку розгляду справи в порядку загального позовного провадження гонорар адвоката в суді першої інстанції складатиме 12 000 (дванадцять тисяч), 00 грн.

На виконання умов договору №04-22 від 05.08.2022, між Клієнтом та Адвокатом 23.09.2024 складно Акт про надання правничої допомоги № 20 (виконання робіт), згідно з яким Адвокат надав Клієнту правничу допомогу, а Клієнт прийняв надану допомогу, згідно переліку: представництво інтересів Клієнта в господарському судочинстві у спорі із АТ НАЕК Енергоатом в особі філії Відокрмелений підрозділ Запорізька атомна електрична станція АТ НАЕК Енергоатом про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт № 11039/21/19-121-08-21-10988 від 14.12.2021 справа № 908/2002/24: 1) підготовка позовної заяви про стягнення коштів із розрахунком стягуваних сум, 2) підготовка та подання відповіді на відзив.

За умовами п. п. 2, 3 Акту про надання правничої допомоги №20, гонорар (винагорода) Адвоката за надання правничої допомоги, перелік якої наведено в Акті, складає 9 000 (дев`ять тисяч), 00 грн. Зазначено, що надана правнича допомога відповідає вимогам, пред`явленим Клієнтом.

Відповідач з приводу розміру витрат надав заперечення, вважає, що розмір гонорару в сумі 9000,00 грн не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України, оскільки справа № 908/2002/24 є малозначною і розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження; сума гонорару неспівмірна з обсягом матеріалів, непропорційна складності спору. Позивачем не зазначено та не надано розрахункового документу, що підтверджує факт здійснення оплати за правничу допомогу.

Суд не приймає доводи відповідача про не надання позивачем документів, які підтверджують оплачені послуги на правничу допомогу, оскільки розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу, у т.ч. і ті, що підлягають сплаті відповідною стороною, а не обов`язково вже сплачені на час здійснення такого розподілу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини даної справи, суд вважає, що 9 000,00 грн у даному випадку є співмірними і розумними витратами позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн та зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії - Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь Акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект (проспект Героїв Харкова, буд.10/12, м.Харків, 61005, ідентифікаційний код юридичної особи 14078902) основний борг в сумі 556 390,00 грн (п`ятсот п`ятдесят шість тисяч триста дев`яносто гривень 00 коп.), 3 % річних в сумі 42 984,57 грн (сорок дві тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 57 коп.), інфляційні витрати в сумі 211 197,59 грн (двісті одинадцять тисяч сто дев`яносто сім гривень 59 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії - Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь Акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект (проспект Героїв Харкова, буд.10/12, м.Харків, 61005, ідентифікаційний код юридичної особи 14078902) судовий збір у розмірі 9726,87 грн (дев`ять тисяч сімсот двадцять шість гривень 87 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії - Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь Акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект (проспект Героїв Харкова, буд. 10/12, м.Харків, 61005, ідентифікаційний код юридичної особи 14078902) вартість послуг професійної правничої допомоги в сумі 9000,00 грн (дев`ять тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.10.2024.

Суддя І. С. Горохов