Рішення

від 21.10.2024 по справі 910/9318/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024Справа № 910/9318/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС»

до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кравець Вадим Валентинович

про стягнення 591 952,73 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про стягнення 591 952,73 грн безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок визнання недійсним правочину із примусової реалізації предмета іпотеки (квартири) шляхом проведення електронних торгів 25.10.2019, відповідач втратив правову підставу на отримання коштів від позивача, як переможця цих торгів, в рахунок задоволення своїх грошових вимог за кредитним договором № 2606/0808/55-010 від 19.09.2008 у розмірі 591 952,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9318/24, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця Вадима Валентиновича. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та зобов`язано останнього у строк до 30.08.2024 надати відповіді на поставлені позивачем у позовній заяві запитання. Позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив, відповідачу - заперечень на відповідь на відзив; третій особі - пояснень на позовну заяву.

22.08.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

28.08.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

02.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшло клопотання про повторне зобов`язання відповідача надати відповіді на запитання позивача та застосування до керівника відповідача заходів процесуального примусу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 застосовано до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Вирішено стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» в дохід державного бюджету України штраф у розмірі 3028,00 грн. Повторно зобов`язано Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» надати відповіді на поставлені позивачем в порядку ст. 90 ГПК України у позовній заяві запитання у формі заяви свідка в строк до 25.09.2024.

Однак, Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» вимог вказаної вище ухвали суду не виконано, відповіді на поставлені позивачем в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України запитання щодо обставин, які мають значення для справи, не надано. Крім того, відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Третя особа своїм правом на подання пояснень по суті позовних вимог не скористалася.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02.04.2014 у справі № 759/3627/13-ц вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2606/0808/55-010 від 19.08.2008, яка станом на 10.12.2012 року складає 616159,73 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю - ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору, посвідченого 26.07.1995 року Державним нотаріусом Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою - Гавриловою О.В., за реєстром №4с-4329, зареєстрованого 14.09.1995 в КП Бюро технічної інвентаризації м. Києва і записаного у реєстрову книгу за № 38995, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

Так, Святошинським районним судом м. Києва при розгляді справи № 759/3627/13-ц встановлено, що 19.08.2008 між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2606/0808/55-010, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 88000, 00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за згаданим кредитним договором.

В свою чергу 15.06.2012 між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезгаданих угод відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2606/0808/55-010 від 19.08.2008.

17.07.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено додатковий договір №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги (а.с. 130-133).

Відповідно до Акту прийому-передачі від 15.06.2012 року та додатку №2 до нього, до ПАТ «Альфа-Банк» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за не виконання умов кредитного договору №2606/0808/55-010 від 19.08.2008.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» взяло участь та стало переможцем електронних торгів № 439553 (номер лота - 376693) з реалізації предмету іпотеки - трикімнатної квартири, загальною площею 70,25 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною продажу - 693 840,00 грн, організатором яких було Державне підприємство «СЕТАМ».

Вартість вказаної квартири у повному обсязі була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС», а саме: 24.10.2019 відповідно до платіжного доручення № 351 сплачено 34 692,00 грн гарантійного внеску за участь в торгах та 05.11.2019 за платіжним дорученням № 362 сплачено 659 148,00 грн.

За результатами проведення вищевказаних електронних торгів приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. у межах виконавчого провадження № 59337897 складено Акт про реалізацію предмета іпотеки від 11.11.2019, на підставі якого 22.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. видано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , що складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 70,25 кв.м. (свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 1757).

Водночас, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20 визнано недійсними електронні торги за номером лоту 376693 з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1967780580000, що були проведені 25.10.2019 Державним підприємством «Сетам» та оформлені Протоколом проведення електронних торгів № 439553. Визнано недійсними Акт про реалізацію предмета іпотеки у виконавчому провадженні № 59337897 від 11.11.2019, складений Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем Вадимом Валентиновичем відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 439553, переможець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444). Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1967780580000 з прилюдних торгів, видане 22.11.2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней Вітою Володимирівною Товариству з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444), серія та номер: 1757. Застосовано наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича (04201, м. Київ, вул. Полярна, 15 оф. 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444) суму коштів в розмірі 693 840 грн.

На виконання вказаного рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/163/20 видано відповідний виконавчий лист, на підставі якого 31.05.2023 державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 71863392 на виконання рішення суду про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича (04201, м. Київ, вул. Полярна, 15 оф. 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444) суми коштів в розмірі 693 840 грн.

Постановою державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.03.2024 у виконавчому провадженні № 71863392 виконавчий документ № 759/163/20 від 10.01.2023 повернуто стягувачу (Товариству з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс»), у зв`язку з тим, що майно (доходи) боржника, на яке може бути звернено стягнення державним виконавцем не виявлено, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна (доходів) виявилися безрезультатними.

Із урахуванням наведеного, а також з огляду на зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, позивач вказує, що виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20 в частині застосування наслідків недійсності правочину та приведення сторін у первісний стан шляхом повернення коштів, сплачених позивачем на виконання такого правочину, є неможливим. Водночас, зазначає, що отримані приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» за результатами електронних торгів кошти були розподілені, зокрема, 591 952,73 грн перераховано на користь Публічного акціонерного товариства «АльфаБанк» (перейменовано на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»). Таким чином, за доводами позивача, оскільки відпала правова підстава отримання Публічним акціонерним товариством «АльфаБанк» вказаної суми коштів, Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», як правонаступник Публічного акціонерного товариства «АльфаБанк», зобов`язаний повернути позивачу безпідставно збережені ним кошти у розмірі 591 952,73 грн.

Вказані обставини зумовили звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» із даним позовом до суду, у якому останній просить в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» безпідставно збережені кошти в розмірі 591 952,73 грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що з огляду на недійсність електронних торгів та визнання недійсними Акту приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна від 22.11.2019, саме з приватного виконавця підлягають стягненню сплачені позивачем за придбання квартири кошти. Водночас, у рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20 відсутній порядок виконання, за яким позивач має звернутися до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» за поверненням коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом із наданих в матеріали справи доказів, позивачем, як переможцем електронних торгів № 439553, 05.11.2019 було сплачено на депозитний рахунок приватного виконавця Кравця В.В. грошові кошти у розмірі 659 148,00 грн. Вказана сума коштів відповідно до розпорядження приватного виконавця Кравця В.В. № 59337897 від 07.11.2019 розподілена таким чином:

59 195,27 грн - на користь приватного виконавця в якості винагороди приватного виконавця (підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2019 № 254);

591 952,73 грн - на користь Публічного акціонерного товариства «АльфаБанк» згідно з виконавчим написом № 7848, виданим 30.03.2016 щодо боржника Чуєнко С.М. (підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2019 № 253);

1769,00 грн - компенсація витрат понесених приватним виконавцем (підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2019 № 255);

6231,00 грн - витрати виконавчого провадження як плата за послуги осіб, залучених до виконавчих дій (підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2019 № 266).

Однак, як вже зазначалось, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20 електронні торги з реалізації нерухомого майна, переможцем яких став позивач, а також акт про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтво про придбання нерухомого майна визнано недійсними, застосовано наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» суму коштів в розмірі 693 840,00 грн, яка була сплачена за придбання квартири.

Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлено під сумнів.

Так, судом встановлено, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20 в частині застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. на користь позивача коштів у розмірі 693 840,00 грн не виконано, підтвердженням чого є постанова державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мамедовим К.А. про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.03.2024, винесена в межах виконавчого провадження № 71863392 із примусового виконання виконавчого листа № 759/163/20 від 10.01.2023.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що діяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. є зупиненою, що також перевірено судом за допомогою Реєстру приватних виконавців України.

При цьому, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. 11.11.2019 було перераховано кошти у розмірі 591 952,73 грн на користь Публічного акціонерного товариства «АльфаБанк», що підтверджується платіжним дорученням № 253, у призначенні платежу якого вказано: «Стягнута частина боргу, згідно ВП: 59337897 (Боржник: Чуєнко С.М.: виконавчий напис № 7848 від 30.03.2016), без ПДВ».

Тобто, із наведеного можна дійти висновку, що сплачені позивачем за придбання на електронних торгах нерухомого майна (квартири), кошти підлягали виплаті Публічному акціонерному товариству «АльфаБанк» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2606/0808/55-010 від 19.08.2008.

Однак, у зв`язку з прийняттям рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20 правова підстава для сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» коштів за придбання на електронних торгах нерухомого майна, відпала. При цьому, матеріали справи не містять доказів виконання приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. вказаного судового рішення.

Відповідно до приписів ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Тобто, за загальним правилом правовою основою для набуття права власності на річ (в т.ч. грошові кошти) є правочин. За відсутності останнього або в разі визнання правочину недійсним, набуття права власності набувача на річ не відбувається та не презюмується. У зв`язку із зазначеним, щодо такого майна у його зберігача виникають відповідні наслідки, зокрема, у вигляді обов`язку повернути таке майно (в т.ч. грошові кошти) його власнику.

Водночас, відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначає відповідач, у разі визнання електронних торгів недійсними, у первісний стан шляхом реституції повертаються саме сторони договору, та саме у сторін відповідного правочину, який визнано судом недійсним, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали за цим правочином. Відтак, відповідач вважає, що сплачені позивачем за придбання предмету іпотеки кошти підлягають стягненню саме з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В., а не з відповідача.

Однак, суд не може погодитись із такими доводами відповідача, оскільки саме Акціонерне товариство «Сенс Банк» було основним вигодонабувачем спірної суми коштів внаслідок проведення електронних торгів № 439553, який отримав кошти у розмірі 591 952,73 грн від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. в результаті реалізації предмету іпотеки в рахунок задоволення своїх грошових вимог за кредитним договором № 2606/0808/55-010 від 19.09.2008.

Докази зворотного, а також того, що відповідачем вказана сума коштів була повернута приватному виконавцю після визнання недійсним судом правочину, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не спростовані. Водночас, обставин законності володіння отриманими грошовими коштами у розмірі 591 952,73 грн відповідач не навів.

У зв`язку з викладеним, суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача 591 952,73 грн безпідставно збережених ним коштів, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 23494714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» (вул. Ільїна, 55, м. Черкаси, 18031; ідентифікаційний код 39880444) безпідставно збережені кошти у розмірі 591 952,73 грн та судовий збір у розмірі 8879,29 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.10.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко