Постанова

від 30.01.2025 по справі 910/9318/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа№ 910/9318/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.01.2025:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "СЕНС БАНК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024

по справі №910/9318/24 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРФАКТОР СЕРВІС"

до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кравець Вадим Валентинович

про стягнення 591 952,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» (далі - позивач, ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (далі - відповідач, АТ «СЕНС БАНК», скаржник) про стягнення 591 952,73 грн безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок визнання недійсним правочину із примусової реалізації предмета іпотеки (квартири) шляхом проведення електронних торгів 25.10.2019, відповідач втратив правову підставу на отримання коштів від позивача, як переможця цих торгів, в рахунок задоволення своїх грошових вимог за кредитним договором № 2606/0808/55-010 від 19.09.2008 у розмірі 591 952,73 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 по справі №910/9318/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРФАКТОР СЕРВІС" безпідставно збережені кошти у розмірі 591 952,73 грн та судовий збір у розмірі 8879,29 грн.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що саме Акціонерне товариство «Сенс Банк» було основним вигодонабувачем спірної суми коштів внаслідок проведення електронних торгів № 439553, який отримав кошти у розмірі 591 952,73 грн від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. у результаті реалізації предмету іпотеки в рахунок задоволення своїх грошових вимог за кредитним договором № 2606/0808/55-010 від 19.09.2008.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва, Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до свого провадження та відкрити апеляційне провадження у справі. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/9318/24 про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРФАКТОР СЕРВІС" до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" про стягнення 591 952,73 грн безпідставно збережених коштів - скасувати. Винести постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРФАКТОР СЕРВІС" до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" про стягнення 591 952,73 грн безпідставно збережених коштів - відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що грошові кошти в розмірі 591 952,73 грн, які були перераховані відповідно до акту про реалізацію предмета іпотеки, вже було перераховані на рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравець В.В. на виконання рішення суду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

29.11.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 строк, відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, який був прийнятий судом у порядку ст 263 ГПК України відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що відповідач (АТ «СЕНС БАНК») недобросовісно користувався своїми правами, не сприяв суду повно та об`єктивно встановити обставини справи, не виконав ухвали суду про надання письмових відповідей та доказів на поставлені запитання по суті, не повідомив суду про усі відомі йому обставини, зокрема про розгляд судом справи № 752/23277/23, в якій він приймав участь, а також про сплату АТ «СЕНС-БАНК» коштів в розмірі 591 952,73 грн. на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця В.В., а тому вказані обставини та докази обгрунтовано не досліджувались судом першої інстанції, а отже не можуть бути предметом дослідження суду апеляційної інстанції, а докази неможливості їх подання та заявлення до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від Відповідача, останній не навів. Крім цього, такі обставини та докази не впливають на правильність та вірність висновків суду, з урахуванням встановлених судом обставин, а отже таке рішення суду має бути залишено без змін

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Шапрана В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2024 витребувано справу №910/9318/24 з Господарського суду міста Києва.

13.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа №910/9318/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на рішення Господарський суду міста Києва від 21.10.2024 по справі №910/9318/24 - залишено без руху. Роз`яснено Акціонерному товариству "СЕНС БАНК", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують оплату судового збору за подання апеляційної скарги сумі 10 655 грн. 14 коп.

21.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" надійшла заява про усунення недоліків із доказами сплати судового збору, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору, з якої вбачається, що апелянтом сплачено судовий збір у визначеному судом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на рішення Господарський суду міста Києва від 21.10.2024 по справі №910/9318/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на рішення Господарський суду міста Києва від 21.10.2024 по справі №910/9318/24 у судовому засіданні 16.01.2025.

14.01.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРФАКТОР СЕРВІС" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРФАКТОР СЕРВІС" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

У зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги, та відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання по справі №910/9318/24 призначене на 16.01.2025 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на рішення Господарський суду міста Києва від 21.10.2024 по справі №910/9318/24 призначено на 30.01.2025.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання та розгляд клопотання

Представники учасників апеляційного провадження з`явилися у судове засідання 30.01.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Щодо долучених до апеляційної скарги нових доказів колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів вказує на те, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга взагалі не містить клопотання про поновлення строку для подання відповідних доказів, у звязку із чим відповідні докази залишаються колегією суддів без розгляду.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини неявки учасників апеляційного провадження, оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування колегії суддів у відпустці та інші чинники.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02.04.2014 у справі № 759/3627/13-ц вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2606/0808/55-010 від 19.08.2008, яка станом на 10.12.2012 року складає 616159,73 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, що належить іпотекодавцю - ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору, посвідченого 26.07.1995 року Державним нотаріусом Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою - Гавриловою О.В., за реєстром №4с-4329, зареєстрованого 14.09.1995 в КП Бюро технічної інвентаризації м. Києва і записаного у реєстрову книгу за № 38995, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

Так, Святошинським районним судом м. Києва при розгляді справи № 759/3627/13-ц встановлено, що 19.08.2008 між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2606/0808/55-010, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 88000, 00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за згаданим кредитним договором.

У свою чергу 15.06.2012 між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезгаданих угод відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2606/0808/55-010 від 19.08.2008.

17.07.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено додатковий договір №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги (а.с. 130-133).

Відповідно до Акту прийому-передачі від 15.06.2012 року та додатку №2 до нього, до ПАТ «Альфа-Банк» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за не виконання умов кредитного договору №2606/0808/55-010 від 19.08.2008.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» взяло участь та стало переможцем електронних торгів № 439553 (номер лота - 376693) з реалізації предмету іпотеки - трикімнатної квартири, загальною площею 70,25 кв.м., за ціною продажу - 693 840,00 грн, організатором яких було Державне підприємство «СЕТАМ».

Вартість вказаної квартири у повному обсязі була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС», а саме: 24.10.2019 відповідно до платіжного доручення № 351 сплачено 34 692,00 грн гарантійного внеску за участь в торгах та 05.11.2019 за платіжним дорученням № 362 сплачено 659 148,00 грн.

За результатами проведення вищевказаних електронних торгів приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. у межах виконавчого провадження № 59337897 складено Акт про реалізацію предмета іпотеки від 11.11.2019, на підставі якого 22.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. видано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» свідоцтво про право власності на квартиру, що складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 70,25 кв.м. (свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 1757).

Водночас, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20 визнано недійсними електронні торги за номером лоту 376693 з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1967780580000, що були проведені 25.10.2019 Державним підприємством «Сетам» та оформлені Протоколом проведення електронних торгів № 439553. Визнано недійсними Акт про реалізацію предмета іпотеки у виконавчому провадженні № 59337897 від 11.11.2019, складений Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем Вадимом Валентиновичем відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 439553, переможець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444). Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна - квартири, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1967780580000 з прилюдних торгів, видане 22.11.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней Вітою Володимирівною Товариству з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444), серія та номер: 1757. Застосовано наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича (04201, м. Київ, вул. Полярна, 15 оф. 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444) суму коштів в розмірі 693 840 грн.

На виконання вказаного рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/163/20 видано відповідний виконавчий лист, на підставі якого 31.05.2023 державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 71863392 на виконання рішення суду про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича (04201, м. Київ, вул. Полярна, 15 оф. 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» (код ЄДРПОУ 39880444) суми коштів в розмірі 693 840 грн.

Постановою державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.03.2024 у виконавчому провадженні № 71863392 виконавчий документ № 759/163/20 від 10.01.2023 повернуто стягувачу (Товариству з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс»), у зв`язку з тим, що майно (доходи) боржника, на яке може бути звернено стягнення державним виконавцем не виявлено, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна (доходів) виявилися безрезультатними.

Із урахуванням наведеного, а також з огляду на зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, позивач вказує, що виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20 в частині застосування наслідків недійсності правочину та приведення сторін у первісний стан шляхом повернення коштів, сплачених позивачем на виконання такого правочину, є неможливим. Водночас, зазначає, що отримані приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» за результатами електронних торгів кошти були розподілені, зокрема, 591 952,73 грн перераховано на користь Публічного акціонерного товариства «АльфаБанк» (перейменовано на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»). Таким чином, за доводами позивача, оскільки відпала правова підстава отримання Публічним акціонерним товариством «АльфаБанк» вказаної суми коштів, Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», як правонаступник Публічного акціонерного товариства «АльфаБанк», зобов`язаний повернути позивачу безпідставно збережені ним кошти у розмірі 591 952,73 грн.

Вказані обставини зумовили звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрфактор Сервіс» із даним позовом до суду, у якому останній просить в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» безпідставно збережені кошти в розмірі 591 952,73 грн.

Відповідач, у свою чергу, заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що з огляду на недійсність електронних торгів та визнання недійсними Акту приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна від 22.11.2019, саме з приватного виконавця підлягають стягненню сплачені позивачем за придбання квартири кошти. Водночас, у рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20 відсутній порядок виконання, за яким позивач має звернутися до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» за поверненням коштів.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що позивачем, як переможцем електронних торгів № 439553, 05.11.2019 було сплачено на депозитний рахунок приватного виконавця Кравця В.В. грошові кошти у розмірі 659 148,00 грн. Вказана сума коштів відповідно до розпорядження приватного виконавця Кравця В.В. № 59337897 від 07.11.2019 розподілена таким чином:

59 195,27 грн - на користь приватного виконавця в якості винагороди приватного виконавця (підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2019 № 254);

591 952,73 грн - на користь Публічного акціонерного товариства «АльфаБанк» згідно з виконавчим написом № 7848, виданим 30.03.2016 щодо боржника ОСОБА_1 (підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2019 № 253);

1769,00 грн - компенсація витрат понесених приватним виконавцем (підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2019 № 255);

6231,00 грн - витрати виконавчого провадження як плата за послуги осіб, залучених до виконавчих дій (підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2019 № 266).

Однак, як вже зазначалось колегією суддів вище, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20 електронні торги з реалізації нерухомого майна, переможцем яких став позивач, а також акт про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтво про придбання нерухомого майна визнано недійсними, застосовано наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» суму коштів в розмірі 693 840,00 грн, яка була сплачена за придбання квартири.

Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлено під сумнів.

Так, колегією суддів встановлено, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20 у частині застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. на користь позивача коштів у розмірі 693 840,00 грн не виконано, підтвердженням чого є постанова державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мамедовим К.А. про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.03.2024, винесена в межах виконавчого провадження № 71863392 із примусового виконання виконавчого листа № 759/163/20 від 10.01.2023.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що діяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. є зупиненою, що також підтверджується відомостями з Реєстру приватних виконавців України.

При цьому, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. 11.11.2019 було перераховано кошти у розмірі 591 952,73 грн на користь Публічного акціонерного товариства «АльфаБанк», що підтверджується платіжним дорученням № 253, у призначенні платежу якого вказано: «Стягнута частина боргу, згідно ВП: 59337897 (Боржник: ОСОБА_1 : виконавчий напис № 7848 від 30.03.2016), без ПДВ».

Тобто, із наведеного можна дійти висновку, що сплачені позивачем за придбання на електронних торгах нерухомого майна (квартири), кошти підлягали виплаті Публічному акціонерному товариству «АльфаБанк» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2606/0808/55-010 від 19.08.2008.

Однак, у зв`язку з прийняттям рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.01.2022 у справі № 759/163/20 правова підстава для сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРФАКТОР СЕРВІС» коштів за придбання на електронних торгах нерухомого майна, відпала. При цьому, матеріали справи не містять доказів виконання приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем В.В. вказаного судового рішення.

Відповідно до приписів ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Тобто, за загальним правилом правовою основою для набуття права власності на річ (в т.ч. грошові кошти) є правочин. За відсутності останнього або в разі визнання правочину недійсним, набуття права власності набувача на річ не відбувається та не презюмується. У зв`язку із зазначеним, щодо такого майна у його зберігача виникають відповідні наслідки, зокрема, у вигляді обов`язку повернути таке майно (в т.ч. грошові кошти) його власнику.

Водночас, відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що у разі визнання електронних торгів недійсними, у первісний стан шляхом реституції повертаються саме сторони договору, та саме у сторін відповідного правочину, який визнано судом недійсним, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали за цим правочином. Відтак, скаржник вважає, що сплачені позивачем за придбання предмету іпотеки кошти підлягають стягненню саме з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В., а не з відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Однак, колегія суддів не може погодитись із такими доводами скаржника, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що саме Акціонерне товариство «Сенс Банк» було основним вигодонабувачем спірної суми коштів внаслідок проведення електронних торгів № 439553, який отримав кошти у розмірі 591 952,73 грн від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця В.В. в результаті реалізації предмету іпотеки в рахунок задоволення своїх грошових вимог за кредитним договором № 2606/0808/55-010 від 19.09.2008.

Докази зворотного, а також того, що відповідачем вказана сума коштів була повернута приватному виконавцю після визнання недійсним судом правочину, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не спростовані. Водночас, обставин законності володіння отриманими грошовими коштами у розмірі 591 952,73 грн відповідач не навів.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача 591 952,73 грн безпідставно збережених ним коштів.

Також, як вбачається із матеріалів справи відповідач, ні в доводах відзиву, ні будь-яким іншим чином, також третя особа - приватний виконавець Кравець В.В. не провідомили суд першої інстанції про те, що в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва розглядається справа № 752/23277/23 за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець В.В. до АТ «СЕНС-БАНК» про стягнення на користь приватного виконавця виконавчого округу Кравець В.В. безпідставно набутих коштів в розмірі 591 952,73 грн., або про ухвалення судового рішення у даній справі. Як вбачається із вказаного рішнення ТОВ «ЮРФАКТОР СЕРВІС» у вказаній справі залучено не було та участі не приймало, а тому про розгляд такої справи не було обізнано.

Крім цього, як вбачається із матерілів справи відповідач у ході розгляду справи судом першої інстанції не виконав вимог ухвали суду та не надав відповіді на поставлені позивачем в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України запитання щодо обставин, які мають значення для справи, не надано, а саме, що стосувалися повернення коштів банком приватному виконавцю, а тому обставини щодо ухвалення Голосіївським районним судом міста Києва рішення у справі № 752/23277/23, а також докази сплати АТ «СЕНС-БАНК» коштів в розмірі 591 952,73 грн. не були відомі суду, а отже не були предметом дослідження суду першої інстанції.

При цьому, відповідач не навів підстав неможливості повідомлення суду про вказані обставини та докази до ухвалення судового рішення.

Частиною 1 статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Натомість, як вбачається із матерілав справи відповідач (АТ «СЕНС БАНК») недобросовісно користувався своїми правами, не сприяв суду повно та об`єктивно встановити обставини справи, не виконав ухвали суду про надання письмових відповідей та доказів на поставлені запитання по суті, не повідомив суду про усі відомі йому обставини, зокрема про розгляд судом справи № 752/23277/23, в якій він приймав участь, а також про сплату АТ «СЕНС-БАНК» коштів в розмірі 591 952,73 грн. на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравця В.В., а тому вказані обставини не досліджувались судом першої інстанції, а отже не можуть бути предметом дослідження суду апеляційної інстанції, а докази неможливості їх подання та заявлення до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, останній не навів.

Також, наведене не позбавляє можливості відповідача подати у встановленому порядку заяву про перегляд рішення на нововивленними обставинами або в порядку вирішення процесуальних питань, повязаних з виконанням судових рішень.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 по справі №910/9318/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 по справі №910/9318/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 по справі №910/9318/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "СЕНС БАНК".

4. Матеріали справи №910/9318/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 10.02.2025.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Шапран